Моя українська бабуся - татова мама Поліна Микитівна, - народила тринадцять (!) дітей. Знаю, що потім залишилося в живих шестеро. Моя білоруська бабуся - мамина мама Ольга Павлівна - своїх мала двоє дітей і виховувала ще четверо - дітей сестри, яку разом з чоловіком розстріляли фашисти під час війни за те, що вони пекли і носили пратизанам хліб. Сім"ї створилися десь у двадцятих роках минулого століття - непростий був час, пережили оту страшну війну, голодомор 33-го, повоєнний голод 47-го, коли помер мій дід український дід Карпо. Історія цих сімей - історія країни. А діти жили і стали достойними людьми: робітники, вчені, геолог, пекар-технолог, акушерка, бібліотекар, водії, колгоспники, військовослужбовці. Не пропали діти, а обидві бабусі прожили зверх 90 років. Не можуть бути діти помилкою або випадковістю. Тільки болить питання - коли люди так змінилися?
Коментарі до постів:
Моя українська бабуся - татова мама Поліна Микитівна, - народила тринадцять (!) дітей. Знаю, що потім залишилося в живих шестеро. Моя білоруська бабуся - мамина мама Ольга Павлівна - своїх мала двоє дітей і виховувала ще четверо - дітей сестри, яку разом з чоловіком розстріляли фашисти під час війни за те, що вони пекли і носили пратизанам хліб. Сім"ї створилися десь у двадцятих роках минулого століття - непростий був час, пережили оту страшну війну, голодомор 33-го, повоєнний голод 47-го, коли помер мій дід український дід Карпо. Історія цих сімей - історія країни. А діти жили і стали достойними людьми: робітники, вчені, геолог, пекар-технолог, акушерка, бібліотекар, водії, колгоспники, військовослужбовці. Не пропали діти, а обидві бабусі прожили зверх 90 років. Не можуть бути діти помилкою або випадковістю. Тільки болить питання - коли люди так змінилися?