Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Кар'єраЯк говорити про підвищення та чому не варто чекати, коли його запропонують

Як говорити про підвищення та чому не варто чекати, коли його запропонують
 — Кар'єра на Wonderzine

Коли варто починати переговори про вищу зарплату або посаду

Говорити про підвищення зарплати або посади буває складно й незручно. У жінок є додаткові фактори, які стримують їх на шляху до вищих посад і зарплат, як-от невпевненість у своїх навичках або «штраф на материнство». Тож станом на 2020 рік жінки йдуть на перемовини про підвищення на 6% рідше, аніж чоловіки.

Розповідаємо, що стримує жінок на шляху до вищих посад та зарплат, і запитуємо кар’єрну консультантку, як зрозуміти, що настав час говорити про підвищення та як вести перемовини.

Текст: Анастасія Микитенко

Редакторка: Софія Пилипюк

Жінки рідко йдуть на перемовини про підвищення

Гендерні стереотипи починають впливати на здатність жінок просити більше ще в ранньому віці. Дослідниці з Бостонського та Нью-Йоркського університетів виявили, що уже у віці 8–9 років дівчата просять менше, особливо якщо вони мають говорити з чоловіком. Дослідниці припускають, що це пов’язано з тим, що вже в такому віці дівчата вважають себе нижчими за статусом і менш розумними, аніж чоловіки.

Як зазначає Шеріл Сандберг, головна операційна директорка Facebook та авторка бестселеру «Включайся», у дорослому віці є три основні причини, чому жінки не йдуть на перемовини: вони недооцінюють себе, чекають, доки їх помітять, і стримують свої амбіції, якщо планують колись мати сім’ю.

Жінки часто не подаються на вищі посади, тому що вважають, що в них недостатньо навичок, хоча за статистикою вони на 8% краще відповідають критеріям відбору, аніж чоловіки, які подаються на ту саму посаду. Жінки вважають: щоб почати переговори про кар’єрне зростання, вони повинні мати всі навички для цієї роботи, а чоловіки вірять, що зможуть отримати 40% навичок уже на новій посаді.

Нас учили, що розповідати про свої досягнення – це вихвалятися, що «я – це остання буква в алфавіті»

Уляна Ходорівська, кар’єрна консультантка

Жінки також страждають від так званого «синдрому тіари». Вони вважають, що, якщо будуть достатньо багато та якісно працювати, то їхні старання обов’язково помітять і запропонують підвищення. Жінки чекають, що тіара сама «впаде» їм на голову, хоча це рідко спрацьовує. Уляна Ходорівська, кар’єрна консультантка, зазначає, що на пост-радянському просторі ця проблема є ще більш поширеною. «Нас учили, що розповідати про свої досягнення – це вихвалятися, що «я – це остання буква в алфавіті». Цей принцип вивчили наші батьки й частково вже передали молодому поколінню», – розповідає експертка.

Жінки, які планують колись народжувати, стримують свої амбіції. Вони вважають, що неможливо поєднувати високу посаду та догляд за дитиною. Тому просування кар’єрною драбиною їм видається марним, адже «колись однаково треба буде піти». Навіть якщо це «колись» настане через десятки років. До того ж існує «штраф на материнство», за якого жінкам платять на 7% менше за кожну дитину, а після декретної відпустки вимушені погоджуватися на меншу зарплатню.

Жінкам частіше відмовляють

Хоча дослідження McKinsey & Company вказує на те, що жінки почали говорити про підвищення так само часто, як і чоловіки, проте вони однаково рідше його отримують. Жінок, які обговорювали своє підвищення, на 30% частіше називають «агресивними», «загрозливими» та «занадто владними».

Як зазначає Шеріл Сандберг, це пов’язано з гендерними стереотипами. Для чоловіків природно вимагати кращого, демонструвати свої здібності й отримувати за них винагороду. Від жінок же очікують лояльності та відкидання власних інтересів задля загального блага. Отож, працівниця програє за будь-якого сценарію: якщо вона активно розповідає про свою цінність компанії, то відштовхує цим роботодавця та колег, а якщо веде переговори невпевнено, то навряд чи отримає позитивну відповідь.

Отега Увагба, авторка та консультантка, яка допомагає жінкам у творчій індустрії, вважає, що, хоча такі цифри й не втішні, але є позитивні зрушення. Раніше основною причиною гендерної нерівності в зарплатах вважали те, що це жінки бояться говорити про підвищення, отже, усю провину скинули на них. Тепер це також стає відповідальністю інституцій.

Уляна Ходорівська

кар’єрна консультантка


Як зрозуміти, що пора говорити про підвищення?

Говорити про підвищення можна у двох випадках. По-перше, ідіть на перемовини, якщо у вас є ідеї, як зробити по-іншому, і таким способом краще задовольнити потребу роботодавця. Тоді ви можете запропонувати свою послугу й обговорити, на яких умовах її згодні надавати.

Другим приводом для підвищення є випадок, коли у вас стало більше обов’язків, ніж обговорювали з роботодавцем на початку. Тоді варто зазначити, що вдячні за те, що вам довірили більше роботи і що ви з нею чудово впоралися, але настав час поговорити про оплату додаткових обов’язків.

Роботодавець не платить вам гроші за попередні заслуги: «Уявіть собі ситуацію: ви купуєте яблука в бабусі, потім вона питає, чи були вони смачні. Ви кажете, що так. А вона просить вас доплатити ще 20 гривень, бо вам же сподобалося». Так і з роботодавцем: ви виконали роботу, вам за неї заплатили й доплачувати після цього не будуть.

Також не намагайтеся продати свої робочі години. Це не про те, коли ви переходите з половини ставки на повну, а в разі, якщо ви раніше працювали по вісім годин, а тепер збираєтеся сидіти в офісі по десять. Ви просто вигорите й утомитеся, це непродуктивно ні для вас, ні для роботодавця.

Якщо хочете почати заробляти більше або піднятися кар’єрними сходами, можна запитати в роботодавця, за яких умов можна отримати підвищення. Якщо роботодавець не дає конкретної відповіді, то є сенс задуматися, чи зможете ви взагалі рости в цій компанії, чи зможете ви тут реалізувати свої фінансові цілі.

Як вести перемовини про підвищення?

Найперше треба зрозуміти, що ви йдете з позиції «рівна до рівного». Узагалі неправильно казати «просити про підвищення». Коли ви так кажете, то потрапляєте в слабку позицію перед сильним гравцем – роботодавцем. Тоді вам легко відмовити. Також незавжди спрацює позиція сильного: «Ось або ти піднімаєш мені зарплату, або я йду». У такому разі роботодавець може сказати, що не йде на такі умови, або піддатися на шантаж лише один раз. Вам треба показати своє прагнення допомогти компанії й аргументувати підвищення, а не просто говорити про свої потреби. Звісно, так складніше вести переговори й не з першого разу вийде, проте це найкращий варіант.

Далі йде етап підготовки. Перегляньте, яких результатів ви досягли або які результати може принести ваша ідея. Не недооцінюйте себе й не думайте, що ви не принесли користі, адже тоді б вас уже давно звільнили. Перегляньте плани, цифри, виконані завдання. А ще зрозумійте, що саме вам потрібно. Треба знати, яке підвищення ви хочете й уміти назвати його. Ви можете або попросити конкретну суму, або сказати, до якої суми ви хочете дійти за певний проміжок часу.

Якщо ви знайдете послугу, яка зараз дуже потрібна роботодавцеві, він буде готовий заплатити за неї гроші

Для того, щоб визначити суму, варто подивитися середню суму у сфері. Проте не орієнтуйтеся на статистику кадрових порталів: вона має свої недоліки. Краще попитайте в друзів і знайомих, яка ситуація на ринку в середньому, за які компетенції так платять. І не приходьте з мінімалкою, а принаймні із середньою цифрою. Адже якщо будуть з вами торгуватися, то сторгують до мінімалки, а не ще нижче.

Важливо зрозуміти, що роботодавцеві «болить». Якщо ви знайдете послугу, яка зараз дуже потрібна роботодавцеві, він буде готовий заплатити за неї гроші. Уявіть, що ви голодні, а відкрита лише одна кав’ярня, де ціни вищі, аніж ви зазвичай готові заплатити. Ви однаково купите там поїсти, тому що вам важливо задовольнити актуальну потребу. Так влаштований і роботодавець: він заплатить більше, аніж думав, якщо ви покажете цінність свого рішення.

Основною помилкою всіх переговорів, на мою думку, є продумування всіх відповідей роботодавця наперед. Часто люди думають: «Ось я скажу оце, а вони заперечать ось так, і в кінці мені однаково відмовлять». Так переговори закінчуються до того, як почалися. Не йдіть із настроєм, що точно відмовлять і вам треба вигадати якусь хитрість, щоб отримати підвищення.

Що робити, якщо вам відмовили?

Якщо вам відмовили з конкретних причин (у роботодавця дійсно немає змоги платити вам більше або ваших результатів недостатньо), то ви можете запитати, коли ви зможете повернутися до цієї розмови. Умовно, вам дадуть три місяці. За ці місяці вам потрібно уважно слідкувати за своїми показниками, думати про ще якісь ідеї, оновлювати резюме. Потім приходьте знову через три місяці.

Якщо перемовини знову пропонують відкласти без вагомих причин, то влаштуйте роботодавцеві «випробувальний термін». За цей час займайтеся самоосвітою, дивіться вакансії, оновлюйте резюме, готуйтеся до співбесід. Якщо через цей термін роботодавець знову просить перенести розмову, то можете спокійно піти далі. Є роботодавці, які будуть вам платити більше навіть без перемовин.

Важливо розуміти, що, якщо ви підете на перемовини й вам відмовлять, то нічого страшного не станеться, вас не звільнять. Роботодавцеві дорого шукати інших людей і може бути, що вони прийдуть на більшу зарплату в будь-якому разі. А ще в процесі ви отримаєте навичку перемовин, навчитеся менше переживати наступного разу та зможете завчасно зрозуміти, що ця компанія не дасть вам вирости, і не витрачати тоді на неї марно час.

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.