Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Кар'єраЯ працюю стюардесою. Думаєш, легко?

«Я маю бути стресостійка, фізично сильна та дбати про безпеку на борту»

Я працюю стюардесою. Думаєш, легко? — Кар'єра на Wonderzine

У рубриці «ДУМАЄШ, ЛЕГКО?» ми спілкуємося з представницями різних професій, щоби дізнатися про зворотний бік їхньої роботи. Наша нова героїня – Таїсія Мендель, яка працює стюардесою в компанії SkyUp.

текст: Катерина Янченко

Про вибір професії

До 21 року я взагалі не думала по професію стюардеси. Навіть не мала подібних дитячих мрій. Вступила на соціологію, а магістратуру закінчувала на проєктному менеджменті. З першого курсу працювала інтерв’юєркою – це перша сходинка в кар’єрі соціолога. Але мені набридло, тому після третього курсу я почала шукати щось інше.

Натрапила на оголошення компанії, що пропонувала почати роботу вже після кількох днів навчання. Я подумала, що це непоганий варіант, і влаштувалася туди колекторкою. Дзвонила людям і спілкувалася з ними щодо їхніх боргів. Це була морально складна робота, тому що зазвичай ніхто не бере купу кредитів, якщо все добре. Люди розповідали сумні історії або вигадували їх, намагаючись відтермінувати виплати.

Мене вистачило на пів року, а далі я пішла на фриланс-копірайтинг. Писала тексти англійською, мені дуже подобалося. Перевагою було те, що я почала отримувати хороші гроші та змогла подорожувати. Так за рік я відвідала шість країн і щоразу літала на різних авіалініях. Я спостерігала за роботою стюардес, мене зацікавив процес. Окрім того, моя подруга працювала в МАУ, тому ділилася досвідом та історіями. Я задумалася, чому би не спробувати. Якщо не вийде, то однаково нічого не втрачу.

Для того, щоб стати стюардесою, не обов’язково закінчувати авіаційний інститут. Для українських авіакомпаній достатньо бути бакалавром у будь-якій професії. А для деяких можна мати закінчену повну середню освіту, наприклад, для WizzAir. Після співбесіди треба пройти двомісячні курси, які дозволять опанувати справу.

Я задумалася, чому б не стати стюардесою. Якщо не вийде, то однаково нічого не втрачу


Перша співбесіда

Коли я вирішила, що хочу стати стюардесою, WizzAir проводив набір. Для працевлаштування в них не треба надсилати резюме та чекати на запрошення. Вони проводять дні відкритих дверей, де всі охочі можуть спробувати себе. Тож я почитала, як усе буде проходити, чого очікувати – і пішла. Мені пощастило, що це відбувалося перед Новим роком, оскільки на відборі було 30 людей проти звичних 100–150. Це було не так нервово та значно пришвидшило процес.

Перший тур – це коротке ознайомлення з кандидатом англійською. Я розповідала про себе, свій досвід і те, як можна застосувати його в роботі. Оскільки я працювала колекторкою, то пояснювала, що я стресостійка та зможу добре справлятися з кризовими ситуаціями на борту чи в спілкуванні з пасажирами.

На другому етапі авіакомпанія моделювала проблеми, які виникають під час польоту. Мені довелося просити пасажирку припинити розмови через телефон і вимкнути його. Я дуже розгубилася, почала думати, як усе ввічливо сказати англійською. На мої зауваги жінка відповідала, що я не маю дітей, тож не знаю, як важко з ними розлучатися. Це вибило мене з колії, тому що вона дійсно мала рацію, у мене немає дітей. [усміхається] Я багато вибачалася замість того, щоб аргументувати важливість правил безпеки.

Ще одним варіантом тестового може бути ситуація, коли в мами плаче маленька дитина, а інші пасажири скаржаться. Насправді це часто може ставатися на борту, тому стюардесі треба і розв’язати проблему, і не образити маму. У реальному житті я намагаюся пропонувати допомогу: принести плед чи воду, провести в туалет без черги тощо. На співбесіді «мама» може сказати: «Принесіть краще пива». Це вводить у ступор, але так тебе перевіряють на стресостійкість і дивляться, чи зможеш ти знайти альтернативні розв’язання проблеми. На жаль, я не впоралася з цим.

На третьому етапі відбувається командна робота. Компанія перевіряє, як ви знаходите спільну мову з незнайомими людьми. Адже часто члени екіпажу знайомляться за годину до вильоту на брифінгу. Під час розв’язання спільної проблеми не варто перебивати інших чи самостверджуватися через них, але водночас активно долучатися до обговорення. Четвертий етап – це особиста співбесіда, яка триває 30–40 хвилин.

Тоді я не засмутилася, що не змогла пройти все. Навпаки, побачила, як усе відбувається та познайомилися з досвідченими бортпровідниками. Вирішила, що буду пробувати ще, і почала активно готуватися. Дивилася різні відео, читала форуми, де багато стюардес ділилися досвідом.

Початок роботи стюардесою

Згодом я надіслала заявку в МАУ. Особливість роботи стюардеси в тому, що, окрім досвіду й особистих якостей, у резюме треба вказувати зріст і вагу. Якщо не підходиш за певними параметрами, тебе навіть не покличуть на співбесіду.

В авіакомпаній різні вимоги до зросту: від 160–165 сантиметрів для жінок і 170–175 сантиметрів для чоловіків. Деякі взагалі не вказують конкретні цифри, просто бортпровідник має дотягуватися до відмітки у 210 сантиметрів (можна навіть навшпиньках). У вакансіях не зазначається вага, але є негласне правило, що ідеальну вагу можна розрахувати за формулою: зріст мінус вага = 110.

На той момент я важила 45 кілограмів зі зростом 163 сантиметри. Це моя нормальна вага, я комфортно почуваюся та не маю надто худий вигляд. Однак для стюардеси це маленька цифра, адже робота фізично складна. Треба відкривати важкі двері літака, котити візки в салоні, носити бокси з їжею та в разі чого проводити евакуацію.

У резюме я вказала свою справжню цифру, і мені не передзвонили. Тоді я пішла на форуми, там прочитала історії дівчат, яких не взяли через вагу, і вирішила спробувати ще раз. Я надіслала точно таке саме резюме, але з вагою 53 кг. Наступного дня мене запросили [сміється] Мабуть, сканер звертає спершу увагу на ці показники та відсіює тих, хто не підходить.

Під час першого польоту я сильно нервувала й робила все повільно


На співбесіді з МАУ я дуже хвилювалася, хоча знала, що мало відбуватися. Спочатку було особисте інтерв’ю, під час якого ставили запитання, пов’язані з математикою чи географією. Це нескладно, тому я пройшла далі.

Наступною була групова співбесіда та перевірка вмінь продажу товарів duty free. Я п’ять хвилин рекламувала ремінь, розповідаючи, як добре він пасуватиме до різних образів. А потім одна жінка з комісії помітила, що на картинці написано браслет. Тут можна було зніяковіти, але я сказала, що цей ремінь такий функціональний, що його можна носити як браслет. Усі посміялися, це розрядило обстановку, а мене похвалили за те, що я знайшла вихід із ситуації. [усміхається]

На третьому етапі була перевірка англійської мови. Граматику ніхто не перевіряє, а за бажанням, розповідь про себе можна підготувати заздалегідь. Фінальним був психологічний тест, який тривав дві хвилини. Нам давали папірці з геометричними фігурами та просили, наприклад, поставити крапку у верхньому лівому кутку квадрата.

Пройшовши весь відбір, на мене чекав повний чекап організму. Його треба оплатити самостійно, якщо все добре, тебе беруть на роботу та повертають гроші. Далі я оформлювала величезну кількість паперів і розпочала навчання. Теорія та практика тривала два місяці, я здійснила п’ять стажистських рейсів з інструктором. Наприкінці був ще один самостійний політ під наглядом, від якого залежало, чи допустять мене до роботи. З цього все почалося. 1,5 роки я пропрацювала в МАУ, а зараз понад 2 роки у SkyUp.

Перший самостійний рейс

Мій перший рейс був до Одеси. Пам’ятаю, дуже хвилювалася перед польотом, але екіпаж підтримував мене. Окрім досвідчених провідників, зі мною була дівчина-наглядачка, яка проходила теоретичне навчання. Вона спостерігала за нашою роботою та допомагала розв’язувати дрібні завдання, як-от налити комусь води чи знайти місце для багажу.

Протягом польоту я сильно нервувала, робила все повільно, тому що не встигла автоматизувати свої дії. В один момент почалася сильна турбулентність, і я впала посеред салону. Це було не так боляче, як соромно, що я не втрималася на ногах. Загалом усе пройшло чудово, якщо не згадувати того падіння. [усміхається]

Вплив пандемії

У лютому 2020 року я мала летіти у відрядження в Китай і дуже на це чекала. І буквально за 10 днів до рейсу SkyUp скасував це сполучення. У березні почалися евакуаційні рейси, їх ставили за день-два до вильоту.

Ніхто не розумів, на що чекати. Я думала, що проведу кілька тижнів удома, але у квітні не мала жодного рейсу. Окрім того, отримувала дуже маленьку заробітну плату, адже її рівень залежав від кількості рейсів. У травні я злітала двічі. Це був тривожний період, навіть зараз на роботу впливає пандемія, оскільки деякі країни знову закривають кордони.

Ще один нюанс: унаслідок малої кількості й узагалі відсутності рейсів екіпаж не мав достатньої практики. Нещодавно читала анонімні доповіді пілотів із США, які розповідали про майже аварійні ситуації, які відбувалися під час польотів. Наприклад, один із них на маленькій висоті згадав, що не випустив шасі, необхідні для посадки. Усе обійшлося, але він звертав увагу на важливість практики.

Плюси

Можливість подорожувати. Не кожний рейс – це подорож, адже в нас є розворотні рейси (без виходу з літака). Але є і можливість бувати у відрядженнях коштом компанії. Нам орендують готелі, оплачують харчування та кожен день відрядження. Можна побачити країну, ще й отримати за це гроші. [усміхається]

Кількість днів у таких поїздках залежить від частоти польотів авіакомпанії. Наприклад, SkyUp двічі на тиждень літає на Тенерифе. Один екіпаж прилітає туди, інший заходить на борт і відправляється в Київ. Так у першої команди є кілька днів до прибуття наступного літака. Можуть бути рейси з дозаправленням, як-от на рейсі «Київ – Занзібар», який робить зупинки в Хургаді. За такої умови змінюються тільки екіпажі, а пасажири лишаються. Тому я можу чекати в Хургаді чи Занзібарі кілька днів на свій рейс і відпочивати там. Загалом я відвідала 25 країн. Можливо, від стюардеси очікують цифру 50–60, але ні.

Спілкування з людьми. Майже щоразу зі мною на борту нова команда. Я дуже комунікабельна, тому мені цікаво знайомитися з людьми й обмінюватися досвідом.

Знижки на авіаквитки. У кожної авіакомпанії різна програма лояльності для працівників. Але в будь-якому випадку приємно користуватися знижками. Наприклад, квиток до Херсона туди-назад коштує 100 гривень, а до Нью-Йорка – 900 гривень.

Працівники компанії мають знижки на квитки. Наприклад, до Нью-Йорка можна полетіти за 450 гривень


Хороша заробітна плата. Однак є момент: вона майже незмінна. Зарплата залежить від кількості рейсів, на що бортпровідники не впливають, цим займається служба планування. У цьому відмінність від інших професій, адже я не можу розраховувати на збільшення зарплати завдяки підвищенню кваліфікації чи збільшенню обов’язків.

Регулярна перевірка здоров’я. Раз на 5 років стюардеси повинні проходити повний чекап організму. А раз на рік – невеликий медогляд у різних лікарів. Компанії за цим дуже стежать, якщо не пройти обстеження вчасно, не допускають на борт.

Наявність форми та її оновлення. Я ніколи не думаю, що одягнути на роботу. [сміється] Окрім того, зараз у SkyUp нова форма: з підборів ми перейшли на кросівки. Замість спідниць і сорочок ми можемо одягнути штани та футболки. І ще одна відмінність від стандартних уніформ – це відсутність хустки на шиї, тепер вона зав’язана в нас на плечі.

@taisacabincrew Какой вариант формы вам нравится больше: классический с туфлями или удобный с кроссовками?🧡 @skyup.aero #goodbyeheels ♬ оригинальный звук - Стюардесса Тая✈️

Стало набагато зручніше: штанний костюм не обмежує рухи, а в кросівках не так втомлюються ноги. Але найважливіший плюс у тому, що в цій формі тепло. Зазвичай на кухні літака дуже холодно, особливо це відчутно на нічних рейсах. Пасажири відпочивають, а ми проводимо більшість часу, сидячи там. Відповідно, коли ти в кросівках, можна надягнути дві пари шкарпеток [усміхається].

Нещодавно в мене був рейс удень, коли температура на дворі сягнула -16°C. Я відчинила двері літака, і мене зустрів жахливий холод. У той момент уявила, що могла би стояти на підборах і в колготках 40 ден. Це небо та земля за відчуттями.

Мінуси

Ненормований графік. З одного боку, добре, що ти п’ять днів не сидиш в офісі та постійно змінюєш картинку. Але з іншого боку, я можу працювати п’ять ночей поспіль, а це фізично важко витримати.

Графік часто змінюється через погодні умови, що затримує рейси. Внаслідок туману, снігу чи грози літак може приземлитися в іншому місті. Інколи навпаки, доводиться терміново їхати в аеропорт. Усе змінюється на ходу, і далеко своє життя не розплануєш.

У стюардес немає свят. Рейси є щодня, і хтось має виконувати роботу. Вихідний на свята не можуть дати відразу всім, тому як пощастить. За чотири роки я жодного разу не працювала на Новий рік. Але тогорічне Різдво зустрічала на борту. Тоді ми летіли в Занзібар, і я не могла відмовитися від рейсу. [сміється]

Загалом відпустку можна спланувати завчасно та попросити будь-які дати. Однак легше це робити з листопада до березня, адже в інші місяці графік дуже насичений, кількість вихідних мінімальна.

Вплив на здоров’я. Часті перельоти дуже впливають на організм. У межах одного тижня я можу мати як нічні, так і денні рейси. Через нерегулярний сон страждає гормональний фон. Кортизол (гормон стресу) виділяється в достатній кількості, а от мелатонін – ні. Це впливає і на шкіру, і на загальне самопочуття, і на регулярність менструального циклу. З часом утома накопичується, треба більше часу на відновлення, аніж кілька вихідних. Тому стюардеси мають два місяці відпустки на рік.

Також екіпаж літака піддається більшому впливу радіації, аніж інші люди. Через це ризик мати онкозахворювання підвищується. Я вважаю, що ця робота не на все життя, тому що можна добре зіпсувати здоров’я.

Відчутна фізична втома. Навіть денні рейси даються нелегко. Ти виспалася, повна сил та енергії, але вдень пасажири не сплять і постійно хочуть уваги від бортпровідників. Ідуть активні продажі й обслуговування. Бувають рейси по п’ять годин в один кінець, чотири з яких ти щось продаєш і стоїш на ногах. А ще ж летіти назад. Після такого приїжджаєш додому, немов варена, і вже нічого не розумієш.

Є рейси-квадрати. Це чотири перельоти за день, а отже, чотири рази треба підготувати літак до зльоту та чотири рази до посадки. Це складно, навіть якщо рейси короткі. Щоразу заходять нові люди зі своїми потребами та проблемами. Енергії йде більше, аніж на шестигодинний рейс.

Складно знайти час на спорт. Я можу літати п’ять днів поспіль, а наступні два просто лежати та нікуди не виходити, бо не маю сил. Може бути кілька нічних змін поспіль, тому зранку лягаю спати, а ввечері встаю на наступний рейс, а не на тренування.

Морально складна робота. Деякі пасажири приходять на борт у поганому настрої та виливають усе на тебе. Вони зляться на те, що трапилося до посадки: на черги, на неочікувану доплату за багаж, конфлікт у duty free тощо. Або ж на погоду, попри те, що снігопад або гроза просто існують. Отож, стюардесі треба бути стресостійкою та вміти абстрагуватися від негативних коментарів.

Підводні камені

Вимоги до зовнішнього вигляду. У кожної авіакомпанії є інструкція, який вигляд має мати бортпровідниця. Там написані всі деталі, навіть скільки має бути ден у колготках у різні пори року, які шпильки для волосся, аксесуари, манікюр, макіяж дозволені. Наприклад, у МАУ не можна носити брекети, а колір волосся має бути натуральним або близьким до натурального. SkyUp ставиться до цього лояльніше.

Що дійсно поширено на всі компанії, то це відсутність татуювань на частинах тіла, які не закриває уніформа. Це можна перевірити спідницею до коліна та короткою сорочкою. Пірсинг дозволяється тільки на вухах і прихованих частинах тіла. Щодо зачіски, то довге волосся має бути зібране в пучок або косу.

Наручний годинник – обов’язковий атрибут усіх стюардес, адже ми стежимо за таймінгом польоту та сервісу на борту. В аварійних ситуаціях годинник теж використовуються, тому що є певний алгоритм дій, розрахований на час. Також без годинника можуть не пустити на рейс.

Недисциплінованість пасажирів. Часто пасажири, які палять, не витримують довгий переліт і роблять це в туалеті. У таких випадках ми маємо знайти недопалок, щоби він не спровокував пожежу. Через паління на борту в аеропорт можуть викликати поліцію та накласти штраф на пасажира. І це завжди затримує таймінг рейсу.

В інструкціх прописано, скільки має бути ден у колготках, які аксесуари, манікюр, макіяж дозволені


Пасажирам може стати погано. Я працюю майже чотири роки, за цей час багатьом людям ставало зле на борту. Ми маємо великі інструкції щодо того, як діяти в тій чи тій ситуації. Найчастіше в людей знижений або підвищений тиск або йде кров із носа. Останнє може здатися невеликою проблемою, але якщо вона не зупиниться протягом 30 хвилин, літак можуть посадити, щоб надати першу допомогу.

Додаткові обов’язки через пандемію. Для мене це дуже болісне запитання. Чомусь українці дуже негативно ставляться до носіння масок. Одного разу чоловік купив кілограм фісташок і спеціально їв їх протягом чотирьох годин. Часто пасажири п’ють воду годинами, щоб не сидіти в масці. Тому, окрім основних обов’язків, я змушена робити зауваження. Іноді все закінчується тим, що ми викликаємо поліцію.

Весною 2021 року я подорожувала до США на Alaska Airlines. Помітила, що там бортпровідники майже не роблять зауважень щодо масок, тому що пасажири не знімають їх і дотримуються правил безпеки.

Стереотипи

У 30 років стюардеси виходять на пенсію. Насправді можна працювати стільки, скільки хочеш і наскільки дозволяє здоров’я. Згідно із законодавством України, стюардеси можуть іти на пенсію після 50 років, маючи стаж 25 років, із яких 10 були на посаді бортпровідниці. У чоловіків до кожного пункту додається 5 років.

Стюардеса повинна мати ідеальну зовнішність. Насправді стюардеса має бути фізично сильною та дбати про безпеку. Але аж ніяк не прикрашати салон літака в обтягувальній спідниці. Наша нова форма якраз відходить від об’єктивації та сексуалізації стюардес. Отож, не всі літають в XS, і це нормально.

Стюардеса має бути фізично сильною та дбати про безпеку


Стюардеса нічого не робить та отримує легкі гроші. Моя робота фізично складна, і заробітна плата повністю себе виправдовує. Я витрачаю своє здоров’я, мало сплю, постійно перебуваю в стресі та напрузі. Протягом усього польоту я стежу за всім, що відбувається, позаяк аварійна ситуація може статися в будь-який момент.

У стюардеси немає особистого життя. Це спірне твердження, бо вихідні є, але щомісяця їх різна кількість. У мене є колеги з трьома дітьми, очевидно, що вони знаходять на них час.

Буває, один-два тижні я у відрядженні та дійсно не бачу чоловіка та сім’ю. А є місяці з розворотними рейсами, коли вилітаю о 10:00 ранку та повертаюся о 17:00. Виходить, як офісний день. [усміхається] Графік ніяк не залежить від мене, треба підлаштовуватися. Наприклад, у січні було два рейси на тиждень, а інші п’ять днів я проводила вдома.

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.