Розмова про грошіРожевий податок. Чому товари та послуги для жінок коштують більше

«Щодо хімчистки: я не знаю, чому блузка Мішель коштує більше, ніж моя сорочка», – сказав Барак Обама на одному з виступів. Усе дуже просто – справа в так званому «рожевому податку».

Рожевий податок (pink tax) – це різниця у вартості аналогічних товарів для чоловіків і жінок. Товари, передбачені для жінок, зазвичай дорожчі. Тобто насправді це зовсім не податок.

Хоч таке явище існувало раніше, про нього почали активно говорити після дослідження Департаменту споживчої політики штату Нью-Йорк 2015 року. Тоді виявили, що жіночі товари коштують у середньому на 7% більше за аналогічні продукти для чоловіків.

У 2020 році в Нью-Йорку офіційно скасували рожевий податок на товари й послуги. Відтоді виробникам і ритейлерам заборонено встановлювати за гендерною ознакою різні ціни на два «істотно схожі» товари чи дві послуги. «Наприклад, якщо дитячий басейн від одного виробника й однакових розмірів у рожевому кольорі коштує 89,99 доларів, а у блакитному – 69,99, це порушує закон».

Пояснюємо, як проявляється рожевий податок, які його причини та як з ним борються в різних країнах.

Рожевий податок у деталях

Рожевий податок – не нове явище. Про різницю в цінах через гендерну ознаку йшлося в дослідженнях у Каліфорнії та Флориді ще у 90-х. У 1995 році політикиня Джекі Шпаєр представила зміни, які передбачали заборону гендерної дискримінації у вартості послуг і товарів у Каліфорнії. Через 20 років Шпаєр запропонувала ввести заборону рожевого податку на державному рівні. Наразі ця пропозиція на розгляді в палаті представників США.

У ній Шпаєр посилається на дослідження Департаменту споживчої політики штату Нью-Йорк. Вони порівняли 800 товарів, які мали чоловічу та жіночу версії, виготовлені 90 брендами. Як ми вже згадували, дослідники виявили, що жіночі товари коштують у середньому на 7% більше за аналогічні продукти для чоловіків. Розрив спостерігався в таких категоріях:

Наприклад, рожева модель самокату коштувала 49,99 доларів, тоді як звичайна червона – 24,99; дитячий блакитний шолом – 14,99 доларів, рожевий – 27,99.

Проте найбільший розрив між чоловічими та жіночими версіями товарів – 13% – серед засобів особистої гігієни. Аналогічні бритви або картриджі для бритв у жіночій версії коштували на 11% більше, а засоби для волосся – на 48%. До того ж ця група товарів купується частіше за інші, тобто в сумі ця різниця в ціні стає значним фінансовим тягарем для жінок.

Розрив у вартості спостерігався серед дорослого й дитячого одягу. В обох категоріях він був найбільшим серед футболок і сорочок – для дівчаток вони в середньому на 13% дорожчі, а для жінок – на 15%.

На жаль, цим рожевий податок не обмежується. У попередніх дослідженнях Департаменту споживчої політики йшлося, що жінки платять більше в хімчистках, пральнях, перукарнях. Також за покупки вживаного авто жінкам називали більшу ціну вдвічі частіше, ніж чоловікам. Тоді ж з’ясували, що жінки платять на 25% більше за однакові стрижки й на 27% більше за однакові послуги з прання білої сорочки.

Також дослідження виявили, що страхування авто в 25 штатах коштує більше для жінок. Washington Post повідомляє, що жінки платять майже вдвічі більше за хімчистку, у середньому 4,95 долара за сорочку, порівняно із середнім показником для чоловіків у 2,86 долара. А видання Huffington Post помітило, що дорожче коштують «жіночі» версії деяких ліків, беруш і навіть калькуляторів (рожевий коштує на долар більше за таку саму версію чорного).

Виділяють окремий вид рожевого податку – tampon tax, податок на засоби менструальної гігієни. Ідеться про податок на додану вартість на тампони і прокладки, який у деяких країнах Європи становить понад 20%.

Наприклад, в Угорщині – 27%, у Норвегії, Швеції та Данії – 25%, у Греції – 23%. ВВС навіть створили спеціальний калькулятор, який дозволяє британкам порахувати, скільки вони витратили на прокладки й тампони за життя, і скільки за це сплатили податків.

Хоч різниця в ціні в окремих випадках може здаватися не такою великою, загалом рожевий податок має значний уплив на фінанси жінок. Ще у 1994 році в Каліфорнії порахували, що жінки витрачають за рік на 1351 долар більше, ніж чоловіки за ті самі послуги й товари.

Про рожевий податок свідчать дослідження не лише США, а й у Франції, Великій Британії, Канаді й Австралії. Зокрема, у Великій Британії виявили, що жінкам доводиться платити в середньому на 37% більше за ті самі товари, тільки тому, що вони «для жінок».

Де скасовано рожевий податок

Як уже згадували раніше, заборона гендерної дискримінації в цінах на товари й послуги діє у штаті Каліфорнія й у Нью-Йорку. Також заборону рожевого податку у США розглядають на державному рівні.

В інших країнах більшість змін стосується податку на засоби менструальної гігієни. Його скасували в Канаді, Австралії, Кенії та Великій Британії. У 2020 році уряд Шотландії взагалі зробив засоби особистої гігієни для жінок безкоштовними. У 2021 році школярки в Новій Зеландії та студентки у Франції теж зможуть безкоштовно отримати тампони і прокладки.

Причини

Виробники більше заробляють завдяки тому, що роблять продукт спрямованим на певну групу, пояснює юристка Дженніфер Вайс-Вульф, співзасновниця організації Period Equity. Зокрема, ідеться про стереотипний поділ: рожеве – для дівчат, блакитне – для хлопців. «Я думаю, що мотивація щодо рожевого податку виходить із класичної капіталістичної позиції: якщо можете заробити на цьому, ви повинні це зробити», – коментує Вайс-Вульф.

«Дослідження показують важливість маркетингу в нашому житті – він формує наше розуміння того, що означає бути чоловіком чи жінкою. Компанії могли б свідомо відмовитися від цих ігор, не підігрувати стереотипам і не здирати з жінок гроші, а натомість запропонувати товари в духу гендерної рівності», – коментує ВВС Джеміма Олчавскі, стратегічна директорка Fawcett Society, благодійної організації, яка проводить кампанії за права жінок у Великій Британії.

Коли компанії Levi’s і Tesco звинуватили в сексистському ціноутворенні, вони заявили, що схожі товари можуть мати різну вартість виробництва, передає ВВС. У кампанії Pink Tax вважають, що різниця в ціні є справедливою лише тоді, коли послуга чи товар дійсно створена спеціально за потребами жінок.

«Це показує, що упередження проти жінок глибоко вкорінені в нашому суспільстві. Найгірше, що жінок оббирають двічі: платять менші зарплати, ніж чоловікам, і встановлюють вищі ціни на аналогічні товари», – пояснює Олчавскі.