Views Comments Previous Next Search Wonderzine

ПартнеркиТемна матерія під келих вина. Ми створили організацію INSCIENCE, яка популяризує науку

«Наука – це не щось далеке й складне. Це те, що стосується кожного»

Темна матерія під келих вина. Ми створили організацію INSCIENCE, яка популяризує науку  — Партнерки на Wonderzine

У рубриці «Партнерки» ми розповідаємо про жінок, які придумали спільний проєкт і досягли успіху у своїй справі. А заразом руйнуємо міф про те, що жінки не здатні на дружні стосунки та можуть лише агресивно конкурувати.

Героїнями цього матеріалу стали Альона Скирта та Анна Орєхова – засновниці організації INSCIENCE, яка займається популяризацією науки й підвищенням її цінності для суспільства, держави й бізнесу.

«У суспільстві наука сприймається, як щось далеке, складне, «не про мене». А ми хочемо показати, що наука – це процеси, які відбуваються всередині та навколо тебе. Тобто безпосередньо стосується кожного», – розповідає співзасновниця Анна Орєхова.

У 2018 році вони організували науково-популярну конференцію в Україні INSCIENCE Conference, спікерами якої були представники NASA, Virgin Hyperloop One i Mars Society. Загалом конференцію відвідало більше 1 500 людей, більшість з яких  не зв’язані з наукою професійно.

Ще один із напрямів організації – популяризація науки серед підлітків. Для цього INSCIENCE розробили програму безкоштовних воркшопів із вченими, у межах яких діти роблять експерименти, спілкуються з науковцями й знаходять однодумців, які теж небайдужі до науки. Цей напрям восени дівчата планують трансформувати в окремі курси, а далі – у школу.

INSCIENCE в цифрах:

2017 рік – заснування організації

450 підлітків навчалися на програмі SCIENCE TEENS PLATFORM

200 000 – охоплення SCIENCE TEENS PLATFORM онлайн за 4 місяці

250 000 – охоплення онлайн INSCIENCE Conference за 4 місяці комунікаційної кампанії

понад 1 500 людей відвідало конференцію INSCIENCE

106 вчених залучено

6 людей у команді

Ми поговорили з Анною та Оленою про те, як їхня організація працює як соціальний бізнес, як вдається запрошувати спікерів рівня NASA та плани зняти документальні відео про жінок в науці. 

Фото: Роман Пашковський

Як усе почалося

Альона: Я із сім’ї вчених: мої дідусь і бабуся – геофізики, тато й тітки – теж, але не працюють за спеціальністю. А я хотіла стати біотехнологом, вчилася в політехнічному ліцеї. Але якось пішла на практику в 9 класі й там, відверто кажучи, було погано. Те, що я уявляла собі про біотехнологію як науку майбутнього, і те, що я побачила – не співпало. Тому я вирішила піти вчитися на журналістику. Але наука мене все одно наздогнала.

Перша конференція, яку я зробила, була TEDxKNU. Тоді я дуже хотіла, щоб у нас виступав вчений, але запланований спікер злетів. І мій друг сказав: «А чому б тоді не зробити конференцію тільки з вченими?». Так я загорілася ідеєю й після цього з’явилася перша науково-популярна конференція в Україні Brain&Ukraine, яку я організувала разом із Міріам Драгіною й нашою командою. Тоді я зрозуміла, що потенціал сфери великий і можна робити багато різних проєктів.

Наш досвід знайомства з Анею – майже таємний [сміється]. Воно відбулося під час одного дослідження про наукову сферу в Україні. У межах нього я брала в Ані інтерв’ю. Саме дослідження – таємне, не можна розголошувати деталі. Але після нього ми вирішили познайомитися з Анею наживо. Зустрілися на сніданок у «Зигзагу», обмінялися ідеями й зрозуміли, що нам є про що поговорити.

Анна: Я у той час працювала на платформі Idealist Media, у межах якого робили короткі освітні відео. Якось я потрапила на науково-популярну лекцію про ГМО й подумала: «Вау, про науку можна говорити такими простими словами». Після цього вирішила запустити напрям науки й медицини в нас на платформі й запрошувала для цього різних вчених.

Пам’ятаю, що коли ми з Альоною зустрілися й почали обмінюватися досвідом, то зрозуміли, що потрібен один великий проєкт, який закриватиме різні запити від різних аудиторій. І ми задумали INSCIENCE як «парасольковий» проєкт, який це об’єднає.


Ми хочемо показати, що наука – це процеси, які відбуваються всередині та
навколо тебе

Фото: Роман Пашковський

Що таке INSCIENCE

Анна: INSCIENCE – організація, яка популяризує науку й зв’язує її з бізнесом. Ми маємо багато різних проєктів: івенти, програму для дітей, співпрацю з корпоративною сферою.

У суспільстві наука сприймається, як щось далеке, складне, «не про мене». А ми хочемо показати, що наука – це процеси, які відбуваються всередині та навколо тебе. Тобто безпосередньо стосується кожного. Наука – це інструмент пізнання себе.

Тому ми відразу почали шукати якісь незвичні формати, які зацікавили б слухачів. Першими подіями була серія Science&Wine – наука під вино. Наприклад, у нас виступав [астрофізик] Діма Якубовський із лекцією про темну матерію в обсерваторії із зірковим небом під келих вина. Це було дуже незвично. Ми продали квитки за кілька днів і зрозуміли, що людям це треба. Такий формат забрав страх «я буду відчувати себе дурним» чи «це надто складно для мене».

Альона: Паралельно із Science&Wine ми почали готувати нашу велику конференцію [INSCIENCE Conference] й продавати на неї квитки. А також у тестовому режимі запустили програму популяризації науки для дітей в одному з київських ліцеїв. Ми побачили, що на такі події для підлітків теж є відгук і почали розвивати цей напрям як SCIENCE TEENS PLATFORM.

Модель соціального бізнесу

Альона: Ми відразу вирішили, що INSCIENCE – наша основна робота. Проєкт, яким ми його задумали, був дуже об’ємним.

Анна: І його було б неможливо реалізувати просто, як додатковий проєкт до основної роботи. Ми розуміли: або робимо його так, як хочемо, або немає сенсу робити взагалі.

Початково ми інвестували свої гроші. Але не було так: «Альона, давай скинемося по 100 тисяч». Просто ми багато всього хотіли реалізувати й на старті могли робити це, лише вклавши свої гроші. Потім почали залучати спонсорів. На подіях витрати частково покривали спонсори, частово – придбані квитки.

На підліткову програму SCIENCE TEENS PLATFORM ми отримали грант від Вишеградського фонду. Нам не хотілося на початку робити цей напрям платним. Зрештою, ми зрозуміли, що нам підходить модель соціального бізнесу: коли частина проєктів – безкоштовні, а частина – платні.

Альона: У нас не було варіанту, щоб ця організація була взагалі неприбутковою. Зараз є спільний бюджет INSCIENCE, а дохід залежить від різних напрямів.

Анна: Якщо чесно, то у цьому питанні все як на гойдалках. Наприклад, Science&Wine якийсь час був популярним, прибутковим, мав спонсорів. А потім прийшло літо, люди поїхали, запит впав і спонсора два івенти не було. А ось конференція була прибутковою. Загалом, ми довго вкладали власні гроші й в якийсь момент нам вдалося їх повернути.


Ми довго вкладали власні гроші й в якийсь момент нам вдалося їх повернути.

Робота в команді

Альона: Ми працювали лише вдвох близько 3–4 місяців. Потім запросили менеджерку комунікацій Мар’яну Капранову та івент-менеджерку Анну Панасюк для підготовки конференції. Коли ми запустили SCIENCE TEENS PLATFORM, до нас долучилася Таня Касьян у ролі проджект-менеджерки проєкту та Марина Корчака в якості менеджерки з комунікацій. Тобто ми росли за мірою того, як нам були потрібні люди. До речі, зараз у нас дуже жіноча ком’юніті в команді.

Анна: У нас відразу доволі органічно виходило розділити, хто за що відповідальний. Але нещодавно назріла необхідність у стратегічній сесії, оскільки у нас багато різних напрямів та ідей, і був трохи хаос. Особливо, коли приходили нові люди, було важко їм усе зразу пояснити. Також людина, яка займається одним напрямом, може не розуміти, що робить людина з іншого. Ми зрозуміли, що нам дуже потрібна чітка структура, і ми її зробили.

Альона: Зараз кожним напрямом займаються окремі менеджери, але якщо є якісь питання – вони можуть одне в одного попросити фідбек. Великі рішення ми ухвалюємо разом. Наприклад, є завдання – придумати назву школи чи концепцію розвитку одного з напрямів. Хтось один над цим працює, потім презентує команді, просить фідбек і ми обговорюємо. У нас невелика команда, тому це не так складно.

Фото: Роман Пашковський

Як зацікавити підлітків наукою

Анна: Спочатку ми співпрацювали з київським 145 ліцеєм і організували там чотири лекції. Ми багато питали, що саме цікаво дітям? На першому місці, звісно, завжди космос. Підлітки обожнюють його. На другому місці – мозок і як він працює. І ще підлітків дуже хвилює тема навколишнього середовища в контексті екології.

Після цих івентів і розмов із дітьми, ми задумали SCIENCE TEENS PLATFORM – піврічну програму популяризації науки серед підлітків. Вона покриває три теми: людина, наколишнє середовище й космос. За ними щотижнево запрошені вчені проводили безкоштовні воркшопи. Діти робили комети чи експерименти з водою. Зустріч складалася з лекції та живого спілкування. Нам було важливо, щоб діти самі ставити питання. Щоб вони прийшли з певними запитами й отримали на них відповідь, а не ми нав’язали їм щось.

Діти, які хочуть стати вченими, не дуже розуміють, як працює наука в Україні та за кордоном. Наприклад, я хочу вивчати космос – куди мені йти вчитися? Де я можу потім працювати? Пам’ятаю, нашу першу лекцію проводила астрофізикиня Саша Іванова, яка вивчає комети. І на лекції був хлопчик, який потім підійшов до неї й розповів, що хоче стати астрофізиком, але взагалі не розуміє, куди йому йти вчитися. Мені здається, що це велика цінність, що діти можуть почути, як усе дійсно влаштовано зсередини – з усіма плюсами та мінусами.

Альона: Усі ці події відбувалися в Києві, але ми поширювали програму в інші міста. Для цього підписали Меморандум з МОН про інформаційну співпрацю. За нею вони передавали анонси наших лекцій чи лайвів із вченим своєю базою шкіл.

Анна: Так на лекції в Києві приїжджав хлопчик із Коростишева, Житомирської області. Його щосереди привозила мама, хоч треба було їхати десь дві години. Це було дуже круто. Зараз ми з ними теж підтримуємо зв’язок, вони дивляться всі наші ефіри. На карантині ми почали більше виходили в онлайн, проводити трансляції з вченими, які можуть дивитися діти зі всієї країни.


Ми хочемо створити ком’юніті для дітей, які цікавляться наукою. Вони часто дають фідбек, що відчувають себе трохи «білими воронами»

Альона: У нас є напрацювання, щоб зробити лекційну [офлайн] програму в інших містах, але восени буде зрозуміло, чи є ресурси на це.

Ще одна з цілей SCIENCE TEENS PLATFORM – створити ком’юніті для дітей, які цікавляться наукою. Вони часто дають фідбек, що їм не вистачає оточення, яке розділяє такі інтереси, і що вони відчувають себе трохи «білими воронами».

Анна: Наприклад, після виступу Якуба Бохинського (астроном, екскерівник освітньої лабораторії «Центр науки Коперник» – ред.) на конференції до нього підійшов підліток, сказав: «Велике-велике дякую вам», – і пішов. Якуб потім його знайшов і перепитав, чому саме він так сказав. І хлопець відповів: «Я раніше думав, що це цікаво лише мені, що я такий один. А сьогодні навколо мене так багато людей, яких це теж цікавить. І тепер я не «біла ворона»». У такому віці це дуже важливо.

Ми вирішили робити лекції на своїй території, а не в школах. У класі завжди є 2–3 людини, які цікавляться наукою. А коли вчений приходить у клас для лекції, дітей дуже складно організувати. Тому ми вирішили піти іншим шляхом: спочатку зібрати тих, кому точно цікаво, а потім вони розкажуть друзям і підтягнуть їх теж. І до нас дійсно часто приходять з однокласниками.

Пам’ятаю, що якось чула їхню дискусію про книжку Хокінга й те, чи можна викидати в чорну діру космічне сміття. Хтось підтримував таку ідею, оскільки чорна діра все одно все поглинає, а інші доводили, що це погано, бо є теорія, що чорна діра через деякий час все одно це викине. «Уявляєш, це сміття знову опиниться в космосі?». Я дивилися тоді на цих дітей, яким 7–9 років і думала: «Ого, які вони круті!».

Альона: Офлайн наше навчання пройшли 450 дітей, восени буде більше 600. Також ми плануємо запускати окремі платні курси, які пізніше перетворимо у школу. Ми переносимо туди всі наші напрями, те, що лекторами є вчені, які мають досвід викладання, і формат learning by doing. Також діти робитимуть проєкти – тобто не лише вивчатимуть теорію, а й застосовуватимуть її – і подаватимуться з ними на NASA Challenge, наприклад.

Взаємодія з науковцями

Альона: Як ми залучали відомих науковців? Насправді, відповідь досить нудна [сміється]. Запитували в знайомих, шукали контакти на сайтах, на Linkedin. Писали їм, робили пітч, пояснювали, чому це їм цікаво. Робили регулярні фолоуапи, щоб вони відповіли. Наприклад, саме так ми запрошували топменеджера з NASA (Директор у Програмі комерційного екіпажу NASA Майкл Хесс виступав на конференції INSCIENCE – ред.).

У нас був і досі є величезний вішліст із тих вчених, яких ми б хотіли запросити: це представники глобальних компаній та університетів, вчені, які мають високий індекс цитування чи щось відкрили, популяризатори науки.

Анна: Наприклад, Дженіфер Дудна, яка написала книжку «Зламати ДНК». Ми дуже хотіли її запросити на конференцію, але в неї був щільний графік і вона попросила написати наступного року.

Альона: Роберту Зубріну, засновнику Mars Society, я просто написала в Facebook. Ми зідзвонилися, він був дуже відкритий і погодився приїхати. Усі думають, що дописатися до таких людей – нереально, але це не так. Часто в людей, які мають щільний графік, є помічники, які швидко тобі відповідають. Тобто, як мінімум, можна отримати відповіді на мейли.

Анна: Українських вчених ми залучали через знайомих. Важливо, що в межах нашого INSCIENCE ми показуємо, що вони важливі. І не лише на власному прикладі, ось – тебе прийшли послухати понад 1 500 людей.

Фото: Роман Пашковський

Жінки в науці

Анна: У всіх своїх івентах – наприклад, Science&Wine – намагаємося зберігати гендерний баланс. Тобто, якщо в події бере участь двоє науковців, виступає чоловік і жінка. У нас були випадки, коли за темою треба було запросити двох чоловіків, тоді на наступний івент ми запрошували спікерками двох жінок. На конференції теж дотримали гендерний баланс 50 на 50.

Альона: Також у нас у напрацюванні є проєкт про жінок у науці, ми його подали на грант.

Анна: Хочемо зняти шість документальних відео про жінок у науці, показати їх як рольові моделі для дівчат, які хочуть працювати в STEM-спеціальностях, і взагалі розповісти про те, чим займаються жінки в науці.

Щодо дискримінації жінок у науці – є цікавий аспект. Навіть, коли ми запитували жінок про це, то вони не говорили, що відчувають її, бо колектив хороший. Але якщо подивитися на статистику жінок у науці, то вони дуже рідко займають керівні посади.

Також із мого досвіду, у багатьох жінок-вчених стоїть питання: заводити дитину чи продовжувати займатися наукою? Бо це дуже складно. Зарплати в науці в Україні невисокі. У сфері все постійно змінюється й ти просто не можеш випасти на кілька років. Потрібно постійно писати статті, щоб підвищувати цитування. І якщо провисаєш на рік-два, це сильно впливає на кар’єру. Відкрито про це мало хто говорить. Однак мені здається, що для жінок у науці ще не створили необхідні умови.

Текст:

Софія Пилипюк

редакторка Wonderzine Україна

Фото: 


Роман Пашковський, Юлія Кочетова, архів INSCIENCE


Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.