Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

ПартнеркиХто створює перше українське жіноче видавництво Creative Women Publishing

Хто створює перше українське жіноче видавництво Creative Women Publishing — Партнерки на Wonderzine

«Ми хочемо змінити дефініцію «жіноча література»»

У рубриці «Партнерки» ми розповідаємо про жінок, які придумали спільний проєкт і досягли успіху у своїй справі. А заразом руйнуємо міф про те, що жінки не здатні на дружні стосунки та можуть лише агресивно конкурувати.

Героїні цього матеріалу – засновниці жіночого видавництва Creative Women Publishing.

Історія Creative Women Publishing починається із заснування Creative Women Space – соціального підприємства, заснованого п’ятьма жінками з метою створення середовища для розвитку жінок у творчості та бізнесі.

Видавництво є парасольковим брендом Creative Women Space. До його створення долучили ще двох співзасновниць – тепер їх семеро. Creative Women Publishing працює за моделлю жіночого кола, в якому всі рівні, важливі рішення ухвалюються лише за згоди всіх засновниць. Так вони показують, що жінки можуть співпрацювати та домовлятися.

Creative Women Publishing у цифрах:

7 співзасновниць

1 день стратегічної сесії

15 692 людини охоплено новиною про запуск видавництва

153 рукописи протягом трьох місяців

0 фінансових інвестицій

86 років професійного досвіду всієї команди разом

Засновниці Creative Women Publishing:

Ірина Ніколайчук – літературознавиця, критикиня, феміністка.

Слава Світова – письменниця, мотиваційна спікерка, тренерка зі словесної майстерності та творчості.

Орнелла Остапенко – артдиректорка та підприємиця.

Ірина Малішевська – перекладачка, літературознавиця, мандрівниця.

Оксана Боровець – фотографка, культурна менеджерка, письменниця.

Даша Непочатова – письменниця, сексологиня, психологиня.

Ольга Васько – підприємиця, спеціалістка з міжнародного права.

Розповідає:

Ірина Ніколайчук

Слава Світова

Орнелла Остапенко


Хочеться змінити дефініцію, що «жіноче» – це солодке, рожеве та несерйозне.

З чого все почалося

Слава: Спочатку ми запустили простір Creative Women Space, а через деякий час – кейтерингові послуги Creative Women Food. Улітку 2019 року почали думати, оскільки ми всі працюємо з текстами, чому б не створити видавництво? Це була дуже смілива мрія. Одна справа мріяти й видати свою книжку чи стати письменницею, а інша – замахнутися на такий масштабний проєкт. Ми зрозуміли, що командою Creative Women Space – а нас у команді п’ятеро – не хочемо братися за цю справу самотужки. Захотіли розширити наше коло й запросити в нього жінок-експерток, які доповнять наші компетенції та з якими пліч-о-пліч ми могли б піти у втілення нашого задуму. Так до проєкту долучилися Іра й Орнелла.

Ірина: Коли Слава озвучила свій задум, вона сказала, що це досить божевільна ідея. Тоді в моїй голові пронеслися думки: я ж дійсно хочу видавництво, коли виросту й стану «серйозною» літературознавицею [сміється]. Не думала, що це станеться зі мною у 2019 році. Я чимало знаю про книжковий ринок, але однаково не вважала себе готовою. Проте це була настільки спокуслива пропозиція й крута команда, що попри всі ці страхи в голові: «Іра, ти ще не достатньо доросла», – погодилася й не пошкодувала.

Слава: Найбільший страх, який був особисто в мене: «Хто ти така, щоб заснувати видавництво?» І часто в жінок є цей острах, що вони недостатньо «дорослі» й замало знають. Проте я вважаю, коли є мрія й бажання робити якісно, то найстрашніше – це зробити перший крок. Ми його вже зробили.

Чого не вистачає на українському книжковому ринку

Слава: Мені завжди було цікаво змінити дефініцію «жіноча література». Коли ми кажемо «жіноча література», з’являються асоціації про щось рожеве, несерйозне. Мені дуже сподобалося, як відповіла Тамріко Шолі на один із коментарів: «Ну вы же пишете, как женщина». Я дуже люблю цю цитату: «А як хто я повинна писати, як восьминіг?». Кожна жінка має свою історію. Хочеться більшого розмаїття тем і голосів. Хочеться змінити дефініцію, що «жіноче» – це солодке, рожеве та несерйозне.

Ірина: Нам не вистачає історій українських жінок. Та й узагалі більше жіночих історій, навіть у таких форматах, як «Казки на ніч для дівчат-бунтарок» чи «Це зробила вона».

Зараз книжковий ринок переживає перекладний бум. Проте перекладів літератури, пов’язаної з фемінізмом, у нас небагато, що пов’язано з упередженнями до жіночих рухів. Це в той час, коли Захід переживає бум феміністичної літератури: виходить дуже багато феміністичного нонфікшену, який написаний жінками. Ці книжки були б дуже корисними для нас теж, і їх сильно бракує.

Я мрію, щоб українські жінки говорили та їх голоси було чути й за межами країни. А ті голоси, які звучать у світі, були почутими в нас.

Також працюю літературною редакторкою й розумію, як влаштована взаємодія видавництв із підрядниками. Тому я прийшла в Creative Women Publishing не в останню чергу за тим, аби ці процеси стали прозорішими й здоровішими. Не секрет, що ця комунікація [між видавництвами й підрядниками] не завжди є чесною. Це створює нездорову конкуренцію між видавництвами та інформаційний вакуум для виконавців. З таким підходом важко створити якісний книжковий продукт.

Хочеться, аби книжки, які пишуться й видаються в Україні, були якісними. І для цього не достатньо, щоб над ними працювали професіонали. Потрібно працювати з рукописами. Останні роки в нас з’являється запит на те, що вже давно існує на Заході: літературні агенції, які займаються не лише промоцією книжки й особистого бренду автора, а й роботою з рукописами – їхнім шліфуванням і літературним консультуванням. Це ще одна функція, яку я буду виконувати в нашому видавництві.

Орнелла: Є декілька закордонних видавництв, які мені подобаються, наприклад: Feminist Press і Counter Print. Останні відрізняються тим, що видають книжки з екологічним підходом. Наприклад, роблять нелаковані обкладинки. Лаковані гірше переробляються й потребують більше шкідливих речовин у виробництві. Це крутий приклад для нас. Я зараз досліджую, які види паперу мають менш шкідливий вплив на довкілля; думаю, ми зможемо видавати на такому.


Я мрію, щоб українські жінки говорили та їх голоси було чути й за межами країни. А ті голоси, які звучать у світі, були почутими в нас.

Перші книжки видавництва

Ірина: Ми прагнемо дати висловитися українським жінкам і вже працюємо над збіркою есе, на зразок «Феміністки не носять рожевого». Це збірка есеїв та особистих історій лідерок думок, активісток. Ми окреслили перелік тем, але важливо було дати можливість кожній авторці говорити про те, що є важливим саме для неї. То був страшенно бентежний момент. Часом, ми навіть не знали, як підійти до таких жінок, яких хотіли бачити авторками. І були здивовані, який потужний відгук отримали. Наприклад, пишеш відомій письменниці, лауреатці міжнародних премій, а вона каже: «Вау, як класно! Звісно, я хочу взяти участь у проєкті». Також із моменту анонсу нас просто завалили пропозиціями рукописів.

А ще ми склали список книжок, які хотіли би бачити в перекладі. Цей перелік складався з кількох десятків позицій. Проте виявилося, що на половину книжок уже викуплені права іншими видавництвами. Зараз не можемо озвучити назви потенційних книжок, бо ми ще в процесі перемовин. На етапі наявності прав плануємо подаватися на гранти на переклади цих книжок.

Слава: Коли запускали Creative Women Space, ми інвестували власні кошти. Тут вирішили запускати видавництво базово з нуля. Поки нічого не інвестуємо, запускаємо і налаштовуємо всі робочі процеси. Не знаю, чи буде легким цей шлях для нас. До кінця 2020 року плануємо видати 1–2 книжки. З часом будемо залучати інвестиції, подаватися на гранти на кожен окремий книжковий проєкт. Щодо збірки есе, про яку ми вже розповіли, домовленості з авторками є такими, що вони пишуть текст на волонтерських засадах. І це та колосальна підтримка, яку ми вже отримуємо. Тому першу книжку видаємо за свої гроші, а потім усі кошти, які ми отримаємо від продажу, будемо інвестувати в наступну книжку.

Наразі ми активно працюємо над маркетинговою стратегією. Книжки плануємо продавати онлайн, зі сторінки Creative Women Publishing на Facebook, також матимемо лендінгову сторінку і співпрацюватимемо з невеликими книжковими крамницями.

© Creative Women Space

Модель «жіночого кола»

Слава: У нас горизонтальна структура організації. Кожна з нас ухвалює рішення у сфері своїх компетенцій. Наприклад, Іра працює з текстами, я співпрацюю з авторами, а Орнелла відповідає за графічний дизайн.

Зазвичай, якщо є важливе стратегічне питання, яке вимагає думки кожної, ми виносимо його на обговорення й голосуємо. Якщо це важливе питання у сфері компетенцій однієї з нас, можемо самостійно ухвалити рішення, а потім презентувати його всім.

Орнелла: Ми збираємося щотижня, щоб розв’язувати ці питання. Також із різних тем у нас є листування поштою й чат для швидких рішень.

Плюси такого підходу до роботи в команді в тому, що ми всі маємо різний досвід і доповнюємо одна одну в плані компетенцій. Я раніше не працювала в колективі, де згодні мають бути всі, тому поки мені незвично.

Ірина: У мене не виникало складнощів із таким підходом. Мені дуже імпонує команда. Усі важливі цінні речі ми проговорили на стартовій стратсесії. Тоді стало очевидним, що значних розбіжностей у баченні в нас не буде.

Нашою ціллю є показати, що жінки можуть співпрацювати, будувати разом бізнес, домовлятися.

Орнелла: У нас сім жінок-засновниць, і кожна є лідеркою. Мені здається, інакше ми просто не змогли б налагодити співпрацю. Важливо, що ніхто не відчуває, що її пригнічують. Кожна розуміє свій вклад у проєкт і має простір для самореалізації.

Слава: Що мені подобається – це те, що в нашій команді високий ступінь зрілості й відповідальності. Немає такого: «Я не буду сьогодні цього робити, у мене немає настрою». Є розуміння важливості наших намірів – і завдяки цьому легко працювати.


Нашою ціллю є показати, що жінки можуть співпрацювати, будувати разом бізнес, домовлятися.


Жіночий досвід був табуйованим, вважався неважливим.

Аудиторія – лише жінки?

Ірина: Передовсім ми орієнтуємося на жіночу аудиторію. Історично й соціально так склалося, що вона була менше охоплена літературою, яка враховувала б її потреби. З цією проблемою зіткнувся не лише український книжковий ринок. Жіночий досвід був табуйованим, вважався неважливим.

Згадайте навіть реакцію на комікс «Заборонений плід», який переклало видавництво «Видавництво». Там просто, своїми словами названі жіночі статеві органи й описується, як змінювалося ставлення до них. Проте багатьом здалося, що непристойно говорити про таке вголос. А ми вважаємо, це необхідно.

В Україні аудиторія жінок – та, з якою треба говорити, бо з ними говорили дуже мало. Тому передовсім це буде аудиторія таких жінок, які хочуть дізнатися про свої кар’єрні можливості, дослідити себе як особистість, зрозуміти свою тілесність.

Також нашою аудиторією будуть ті, хто хоче більше дізнатися про жінок: про їхні рухи, ставлення до жіночої тілесності й сексуальності, про історії успіху видатних жінок. З такого погляду це книги для широкої аудиторії.

Що далі

Орнелла: Ми хочемо, щоб наші книжки читали на дитячих майданчиках, на ринках, у поліклініках – усюди. Щоб жінки почувалися впевнено й могли реалізувати себе будь-де. Хочемо говорити про фемінізм у простій формі.

Слава: Ми прагнемо формувати довкола видавництва спільноту жінок, які читають. Особисто мені подобається фраза «Women who read are dangerous» («Жінки, які читають, небезпечні»). Мені подобається образ жінки, що читає, думає, мріє і діє.


Хочемо говорити про фемінізм у простій формі

Сподіваюся, наше видавництво відкриє нові імена. Я неодноразово стикалася з думкою про те, що скляна стеля є й у літературі також. Авторка-початківець, ще не маючи публікацій, рідко коли сприймається видавництвами навсправжки. Хочеться, щоб ці шухляди, де зараз почали ворушитися тексти, відкривалися. Мені здається хибною думка, що сучасна українська література вже сформувалася й місця для нових імен немає. Я вважаю, що місця завжди є. Вірю, що наше видавництво відкриватиме ці нові імена.

текст:

Софія Пилипюк

редакторка Wonderzine Україна

Фото:

Олексій Савітський

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.