Views Comments Previous Next Search Wonderzine

Книги«Нормальні люди». Читайте уривок із бестселера Саллі Руні

«Нормальні люди». Читайте уривок із бестселера Саллі Руні  — Книги на Wonderzine

Українською вже у вересні

У вересні у «Видавництві Старого Лева» вийде книжка ірландської письменниці Саллі Руні «Нормальні люди», за якою нещодавно вийшов однойменний серіал для Hulu та BBC. Цей роман став бестселером, потрапив до лонгліста Букерівської премії та отримав інші літературні відзнаки, а також у список 100 найкращих книжок 21 століття від The Guardian.

Роман розповідає про стосунки двох молодих людей – Маріанни й Коннелла, які вчаться в одній школі. Він – популярний та улюблений усіма, вона – самотня дивачка, з якої насміхаються. Однак між ними виникає зв’язок, який вони вирішують тримати в таємниці та який відтоді змінює їхні життя. Пізніше вони потрапляють на навчання в один коледж у Дубліні, де, навпаки, – Маріанна вписується в товариство, а Коннелл намагається знайти в ньому своє місце.

За роки навчання вони постійно кружляють одне довкола одного: то віддаляються, то зближуються. Поміж іншими стосунками, Маріанниним потягом до саморуйнування, Коннелловою депресією – вони випробовують, як далеко можуть зайти у своєму прагненні бути просто собі нормальними людьми.

Публікуємо уривок із книжки в перекладі Анастасії Коник. До речі, пряма мова в тексті не виділена тире чи лапками навмисне – це один із прийомів авторки.

Цього тижня Маріанна на кілька днів їздила додому, вчора ввечері повернулася до Дубліна дуже тихою. Вони разом подивилися «Шербурзькі парасольки» в її квартирі. У кінці Маріанна розплакалася, але відвернулася, щоби він не помітив. Коннелла це занепокоїло. Так, кінцівка фільму була доволі сумною, але він так і не зрозумів, через що тут плакати. Усе гаразд? запитав він. Вона кивнула, не повертаючись, – він бачив, як на її шиї випинається біле сухожилля.

— Гей, гукнув він. Тебе щось засмутило?

Вона похитала головою, але не обернулася. Він пішов заварити їй чаю, а коли приніс горнятко, вона вже не плакала. Він торкнувся її волосся, і вона слабко усміхнулася. Одна з героїнь у фільмі несподівано завагітніла, і Коннелл намагався пригадати, коли в Маріанни востаннє були місячні. Чим довше думав, тим давнішою здавалася дата. Зрештою, він у паніці запитав: Ти ж не вагітна, правда? Маріанна розсміялася. Це його заспокоїло.

— Ні, сказала вона. Сьогодні зранку почалися.

— А. Що ж, це чудово.

— А що було б, якби завагітніла?

Він усміхнувся, вдихнув через рот. — Залежить від того, що б ти хотіла, сказав він.

— Зізнаюся, була б невелика спокуса зберегти дитину. Але я б із тобою так не вчинила, не хвилюйся.

— Дійсно? І якого плану спокуса? Вибач, якщо питання неделікатне.

— Не знаю, відказала вона. Мені в певному плані до вподоби думка, що зі мною станеться така хвилююча подія. Було б весело не справдити чужі очікування. Думаєш, я була би поганою мамою?

— Ні, звісно, ти була б чудовою. У тебе чудово вдається все, що ти робиш.

— Вона усміхнулася. Тобі б не довелося брати участь, сказала вона.

— Ну, я б підтримував тебе незалежно від твого рішення.

Він не знав, чому сказав, що підтримуватиме її, оскільки в нього практично немає зайвих грошей і перспективи отримати їх у майбутньому. Просто відчував, що потрібно це сказати. Насправді він ніколи про це не задумувався. Маріанна здавалася такою прямолінійною людиною, яка б організувала всю процедуру сама, – йому щонайбільше довелося б супроводжувати її в літаку.

— Уяви, що б сказали в Карріклі, сказала вона.

— О, так. Лорейн би мені ніколи не пробачила.

— Маріанна хутко підняла голову й запитала: Чому, я їй не подобаюся?

— Ні, вона тебе обожнює. Я про те, що вона б не пробачила, що я з тобою так вчинив. Вона тебе любить, не хвилюйся. Ти ж знаєш. Вона вважає, що ти занадто хороша для мене.

Маріанна знову усміхнулася і торкнулася рукою його обличчя. Втішившись, він підсунувся до неї трішки ближче й погладив її бліде зап’ястя.

— А твоя родина? запитав він. Гадаю, вони б теж мені не пробачили.

Вона знизала плечима, впустила руку на коліна.

— Вони знають, що ми зустрічаємося? запитав він.

Вона похитала головою. Відвела очі, притиснула руку до щоки.

— Я не кажу, що треба їм розповідати, сказав він. Напевно, я їм і так не подобаюся. Мабуть, вони б хотіли, щоб ти зустрічалася з лікарем чи адвокатом, так?

— Сумніваюся, що їх дуже хвилює те, що я поробляю.

Вона на мить затулила обличчя розкритими долонями, тоді швидко потерла ніс і шморгнула. Коннелл знав, що стосунки з сім’єю в неї напружені. Він вперше усвідомив це в школі, та це не здалося йому незвичним, бо тоді в Маріанни були напружені стосунки зі всіма. Її брат Алан, старший на кілька років, був, за словами Лорейн, «слабаком». Чесно кажучи, було важко уявити, що він настоює на своїй думці в суперечці з Маріанною. Тепер вони обоє дорослі, однак вона майже не їздить додому, а коли їздить, то повертається такою похмурою й розгубленою і каже, що знову посварилася з рідними й не бажає про це говорити.

— Знову з ними посварилася? запитав Коннелл.

Вона кивнула. Вони не сильно мене полюбляють, сказала вона.

— Знаю, мабуть, здається, що так і є, сказав він. Але, зрештою, вони – твої рідні, вони тебе люблять.

Маріанна промовчала. Не кивнула й не похитала головою, просто мовчки сиділа. Незабаром вони лягли в ліжко. Її судомило, вона сказала, що від сексу біль лише посилиться, тому він просто її торкався, поки вона не кінчила. Її настрій покращився, вона задоволено стогнала, повторюючи: Боже, так приємно. Він устав із ліжка і пішов помити руки у ванній, маленькій кімнатинці, викладеній рожевою плиткою, у кутку якої стояла рослина в горщику, а повсюди виднілися баночки крему для обличчя та парфуми. Споліскуючи руки під краном, він запитав Маріанну, чи їй покращало. З ліжка пролунало: Все просто прекрасно, дякую. В дзеркалі він помітив, що на нижній губі засохла краплинка крові. Мабуть, випадково зачепив її рукою. Він потер її мокрою кісточкою, з іншої кімнати долинув голос Маріанни: Уяви, як страждатиму, коли ти зустрінеш когось іншого й закохаєшся. Вона часто так жартує. Він витер руки й вимкнув світло у ванній.

— Не знаю, сказав він. Мені здається, у нас і зараз все непогано.

— Ну, я стараюся зі всіх сил.

Він забрався в ліжко, ліг біля неї, поцілував її в щоку. Після фільму вона сумувала, але тепер була щаслива. Коннелл мав змогу приносити їй щастя. Він може дарувати їй щастя, як гроші чи секс. З іншими людьми вона здається дуже незалежною і віддаленою, але з Коннеллом вона інакша, немов інша людина. Він єдиний, хто знає її такою.

Посилання на книжку

Текст:

Софія Пилипюк

редакторка Wonderzine Україна

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.