КнигиУривок про Квітку Цісик із книги Вахтанга Кіпіані про видатних українок
«Країна жіночого роду»
У серпні у видавництві Vivat виходить нова книжка «Країна жіночого роду», укладачем якої став український журналіст та історик Вахтанг Кіпіані. У ній зібрані інтерв’ю, свідчення, архівні документи й довідки про визначних жінок України.
«Про долю деяких жінок цієї книжки хтось, можливо, почує вперше, однак їхню роль в українській історії не варто применшувати. Це лікарки, вчительки, учасниці національно-визвольного руху, політув’язнені, журналістки, культурні діячки… Без них – сильних, активних, відданих – сторінки нашого роду були б зовсім інакшими», – ідеться в описі книги.
Серед героїнь – письменниця Олена Теліга, Валентина Шевченко, яка очолювала Президію Верховної Ради УРСР під час аварії на ЧАЕС, докторка медицини Розалія Ліфшиць-Винниченко, а також співачка Квітка Цісик. Публікуємо уривок інтерв’ю з останньою, яке ввійшло до книги.
Кирило Стеценко
«Найкраща українська співачка по обидва боки Атлантики»
Інтерв’ю з Квіткою Цісик, записане на диктофон у Clinton Recording Studio, на Мангеттені в Нью-Йорку на початку лютого 1991 року.
Clinton Recording Studio
Я біг тюди через весь Мангеттен — від його південно-східної частини, де розташоване Українське селище, аж до західного краю середньої частини острова — до його Midtown. Там, на 10-й авеню, під числом 653 стояв новенький будиночок Clinton Recording Studio. Ця студія була побудована за останнім словом техніки. Вона була однією з найкращих у світі. Свої музичні альбоми та саундтреки до фільмів тут записували Майкл Джексон, Квінсі Джонс, Стінг, Френк Сінатра, Пол Саймон, Мадонна, Боб Дилан, Бійонс, Брюс Спрінгстін, Ленні Кравітц, кіноактор Вуді Аллен та багато інших. На порозі мене зустрічав її творець і власник Едвард Рак [Edward Rak, Edward Rakowich]. Ця людина була справжнім американським перфекціоністом, перкусіоністом та мультипрофесіоналістом. Він справді поєднував безліч знань та умінь — працював ударником, звукорежисером, інженером-акустиком… А головне — він записував і продюсував культові альбоми Квітки Цісик «Пісні України» та «Два кольори». Простіше кажучи, він був її чоловіком. Отже, Едвард повідомив, що Квітка трохи затримується та запропонував мені невеликі оглядини залів та апаратних кімнат своєї розкішної студії. Вона займала два або три поверхи. Я попросив дозволу записувати розповідь на мій портативний магнітофон. А втім я не забував, що моя головна мета — зустрічз Квіткою. Досить тривала й захоплива екскурсія промайнула наче мить… А внизу на мене вже чекала Квітка.
Kvitka
Вона чекала мене у невеликій скромній кімнаті. Немов Мадонна вона ніжно тримала на руках немовля — свого тримісячного сина. Була привітною і схвильованою. Хлопчик час від часу подавав голос, але, на щастя, мав добре виховання. Ось за таких обставин мені вдалося познайомитися зі знаменитою співачкою і навіть записати нашу розмову на диктофон. Цей запис я з самого початку планував у форматі інтерв’ю для Українського радіо. Отже, до уваги читача пропонується повний і трохи відредагований текст цього інтерв’ю.
Едвард-Володими´р
Кирило: Багато людей в Україні знають Квітку Цісик. І я знаю, що в них до Вас є багато питань. Запитаю спочатку про останні події. Прошу Вас, пані Квітко, розкажіть, що було найцікавішого і найкращого у вашому житті протягом останнього року.
Квітка: (сміється) В останньому році родився мені синочок маленький, називається Едвард-Володими´р.
Кирило: О, ми його бачимо! Але не можуть, на жаль, бачити наші слухачі. Він навіть може голос подати?
Квітка: О, так! (до сина) Він, напевне, щось зачне нам тут співати зараз? Він вже має дуже гарний голос. І сильни´й…
Кирило: Чудово!
Квітка: …як хоче їсти чи коли йому мокро.
Кирило: Коли він народився?
Квітка: 14 жовтня, три місяці тому, майже…
Кирило: Я вас поздоровляю! То велика подія!
Квітка: Дякую! То в нас велика потіха, велика потіха… Другий альбом.
Кирило: Ну добре, а ще які були події? Може, не такі важливі, але все ж?
Квітка: Властиво, то може більше, як рік. Але ще одна моя плита вийшла. Називається «Квітка. Два кольори». І я намагалася дуже гарно скінчити цю плиту. І видати її. І ми дуже задоволені нею.
Кирило: Я слухав її. Вона дійсно є чудова! І записана на найвищому світовому рівні! Технічно й художньо це є дуже цікаво. Надзвичайно якісно записано.
Квітка: Дякую.
Кирило: Ми можемо запропонувати якусь одну пісню (з цього альбому) нашим радіослухачам… (Тут я мушу пояснити читачам, що заздалегідь планував робити монтаж інтерв’ю, щоб вставляти туди пісні для трансляції по радіо).
Квітка: Прошу, прошу дуже… Так, то мій чоловік був інжи´нєр [engineer — інженер], що записав цю пли´ту… І то було записано діджитал [digital — у цифровому форматі]… І то було дуже цікаво. Ціли´й процес був дуже цікавий…
Кирило: То Ви це вперше робили? Ця діджитал [digital] технологія була Вами вперше застосована? А як було записано Ваш перший альбом? Я знаю його трохи краще, ніж другий…
Квітка: Ні. На то (перший альбом) не був digital. Тоді ще не було машинерії, що так вироблена, як тепер. Так що, то було звичайно (записано) на тасьмі [плівці]. Це називається analog recording [аналоговий запис].
Кирило: Як довго Ви записували? Скільки Вам то зайняло часу?
Квітка: Ми плянували і працювали на плитою дуже довго… Але ми були досить готові. Бо всі пісні були вже аранжовані. І ми прийшли до студії, і записували впродовж трьох місяців… Властиво, ми майже всьо накручували разом [одночасово]. Орхестра була у великій залі, і я була разом з орхестрою… І ми все разом накручували. Але то намдосить багато забрало часу… Особливо те, що, скажімо, деякі інструменти ми записували в такий спосіб, що називається овердаб [overdub — накладання нових голосів на вже записаний матеріал]. Ми їх накладали пізніше. А тоди, вже в кінці, робився міксинг. Це, коли всі записані інструменти і всьо змішували — зводили до купи [до одночасного звучання]. То досить довго тривало, бо мій чоловік в мене є так званий перфекціоніст. Хотів, щоб то так страшно добре і гарно звучало…
Кирило: Досконало.
Квітка: Досконало! Так! (сміються…) Так, що він над тим дуже довго працював.
Кирило: Я так думаю, що Вашого чоловіка звати Ед Рак?
Квітка: Ед Рак.
Кирило: Його прізвище є там написане, на платівці вашій. І він називається sound engineer? А у нас цей термін означає «звукорежисер»…
Квітка: Звукорежисер, так. Мамця і сестра.
Кирило: А як Ви підбирали пісні?
Квітка: Властиво, я з мамцьою і зі сестрою… Моя сестра на фортепіяні грає. Вона є також на платівці зі мною (записано як вона акомпанує на фортеп’яно). Ми там чотири пісні разом накрутили… І ми (сестра, мама і я) сиділи попросту з ріжними книжками. І годинами через ріжну музику сиділи і вибирали…
Кирило: Ага, це родина! (синочок подав голос) О, малий хоче нам заспівати…
Квітка: (до сина) Співай-співай! Співай-співай! Ну?.. (сміється).
Кирило: Тепер не хоче… Він хотів привернути увагу (сміються).
Квітка: Не забудьте про нéго! — «Я тут сам, маленький си´джу…»
Кирило: Може він теж колись буде помагати Вам підбирати пісні? Отже…
Квітка: І ми попрóсту пару тижнів сиділи разом — може кожного вечора — і шукали… І переходили через ріжні пісні… І вибрали цілу гýрму, що нам подобалися. Тоди´ ми…
Кирило: Скільки вас було?
Квітка: Нас троє було… І тоди ми сіли з ерейнджером [arranger — аранжувальник], він називається Джек Кортнер [Jack Cortner — композитор, перший чоловік Квітки Цісик]. І дали йому всі пісні, що ми вибрали. А тоди він вибрав з них усі ті, які йому здавалися найбільш цікаві музично.
Кирило: Джек Кортнер? О, пам’ятаю! Він так само робив і ваш перший альбом… «Чуєш, брате мій…»
Квітка: Так. Я хотіла дуже мати ту пісню — «Чуєш, брате мій…» («Журавлі») у себе на тасьмі [записаною на плівці для альбому]… Кирило: Вона Вами дуже цікаво записана, аранжована і виконана…
Квітка: І власне деякі люди тут в Америці були, що не погоджувалися з тим, щоб я ту пісню [виконувала, записувала]…
Кирило: Я здається знаю чому…
Квітка: Тому що то є дуже сумна пісня, і ми співаємо ту пісню на похоронах… Але то є така гарна пісня, і мені здається, що якраз в той час — коли не знати, що діється в цілім світі — то є дуже важнá пісня…
Кирило: То Ви цей альбом записували позаминулого року, протягом 89-го?
Квітка: Так, 89-го… То (тоді) ще нічого не зачалося в Україні діятися…
Кирило: Або починалося, але тоді ще не було нічого відомо (тут ідеться про події, які передували проголошенню Незалежності України).
Квітка: Так, ми ще тут нічого не знали, в Америці… Але то така гарна пісня і мені все здавалося, що…подобалася, і коли я сказала своєму товаришу Джекові Кортнерові про ту пісню — він запропонував, щоби ту пісню накрутити багато поволіше… (синочок знову подає голос).
Кирило: О, малий (сміються).
Квітка: (звертається до сина) Звуки ріжні, цікаві!.. Вже тобі ліпше? Вже чуєшся ліпше? (сміється до малого та продовжує розповідь). То він (Джек Кортнер) власне хотів ту пісню в поволішому темпі накрутити і дуже цікаво вийшло, мені здається. Інакше! Інакше, як всі знають цю пісню…
Кирило: О, то ми теж послухаємо. А як вам ця пісня «Ой верше, мій верше»?
Квітка: О, то була моєї бабці улюблена пісня.
Кирило: Знаєте, вона й моя улюблена. З Вашого другого альбому. Вона мене до єства пронизала. Це все правда. Для мене це перше місце!
Квітка: То є… То була моєї бабці улюблена пісня. І то також є чудова пісня! Вона також моя улюблена.
Кирило: Там є такі проникливі місця, такі щемливі! Навіть тепер згадую, не слухаючи, і…
Квітка: І то дуже смішно. Бо як ми скінчили ту пісню (скінчили над нею працювати), і ми з великим складом скрипаків були всі разом в кімнаті, то я дуже боялася, що я не зможу ту пісню заспівати без плачу… Що я не зможу скінчити ту пісню… І всі сидять! А як я можу ту пісню заспівати, і не розплакатись? Але вдалося мені…
Кирило: О, це так. Я й сам хотів розплакатись, коли слухав…
Квітка: Дуже зворушлива пісня… Але вдалася мені.
Коментарі
Підписатись