Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Книги10 хороших книжок від кураторок 28 BookForum

10 хороших книжок від кураторок 28 BookForum — Книги на Wonderzine

Бруно Шульц, Софія Андрухович, Олена Холоденко

Уже 15-го вересня стартує 28 BookForum, цього року захід відбувається в гібридному форматі: офлайн та онлайн, тож приєднатися до нього можуть усі охочі. Щоб не розгубитися у величезній кількості цікавих книжок, ми розпитали кураторок книжкового форуму, які книжки вони радять та на які очікують.

Євгенія Подобна

медіатренерка, журналістка, кураторка кластеру «Війна»

Станіслав Асєєв

«Світлий шлях»

«Видавництво Старого Лева», переклад Вікторії Стах

Головна книга минулого року особисто для мене – це «Світлий шлях» Станіслава Асєєва. Це історія одного з найстрашніших місць в Україні – концтабору «Ізоляція». В Донецьку, на колишньому заводі ізоляційних матеріалів, бойовики облаштували в’язницю, де утримують і катують людей. Сам Стас Асєєв протягом 28 місяців був полоненим «Ізоляції» за свою журналістську діяльність в окупованому Донецьку.

Те, що відбувається в підвалах «Ізоляції», просто не вкладається в голові: як у ХХІ столітті просто посеред Європи людині можна ламати кістки, душити поліетиленовим пакетом, бити струмом у геніталії лише за те, що вона любить свою країну?

Мені складно уявити, як Стас знайшов у собі сили написати цю книгу і ще складніше усвідомити, що людина може таке пережити й не просто не збожеволіти, а й мати в собі стільки сили й енергії, скільки має Стас. З одного боку, ця книга – історичний документ про нашу сьогоднішню жорстоку реальність. Адже в полоні бойовиків на окупованій території лишаються наші люди. І, можливо, саме в той момент, коли ви читатимете цю книгу, когось там катуватимуть. І кількість таких «підвалів» на окупованій території складно злічити. З іншого, ця книжка про те, як лишитись людиною в нелюдських умовах, як знайти в собі сили жити, коли через біль і безвихідь не можуть не закрадатись думки про смерть. Її складно читати, але я думаю, це має зробити кожен. І не лише українець. Адже «Світлий шлях» – це історія про ціну свободи, про цінності, про віру. І, головне, що конкретно ця історія закінчилась щасливо – Стас на волі.

Друга книга, на яку я чекаю з нетерпінням, це «Невизнані історії. Подорож у самопроголошену реальність Вірменії, Азербайджайджану, Грузії і Молдови» Тетяни Козак та Анастасії Магазової. Два роки ці авторки мандрували перерахованими країнами й побували в місцевих невизнаних «державних утвореннях». Наскільки я розумію з анонсу книги, це буде захопливе поєднання ratio й emotio, об’єктивного та суб’єктивного, фактів і людських історій у низці репортажів. Це дуже сміливий проєкт і важливий досвід для нас, тож уже не дочекаюсь свого примірника книги. До слова, і Станіслав Асєєв, й Анастасія Магазова цьогоріч будуть спікерами подій кластеру «Війна» на BookForum.

Софія Челяк

програмна директорка BookForum, кураторка «Літературної програми»

Бруно Шульц

«Цинамонові крамниці та всі інші оповідання»

видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га», переклад Юрія Андруховича

Для мене це літо стало поверненням до Шульца та його «Цинамонових крамниць». Його постать, вулиця Крокодилів, де зосереджені всі фріки міста, крамничка його батька, помічниця Аделя та її вміння справлятися із примхами вже згаданого батька – гімн Львову після локдауну. Я по-іншому, ніж по-шульцівські, не можу дивитися після року вдома на вулиці та перехожих.

Ірина Славінська

виконавча продюсерка «Радіо Культура», співкураторка кластеру «Жінка в темі»

Збірка оповідань

«Селфі в Парижі»

«Видавництво Старого Лева»

Найбільше я чекаю на можливість прочитати оповідання зі збірки «Селфі в Парижі», «Видавництва Старого Лева». Назва тут говорить сама за себе. За час карантину я дуже скучила за подорожами, тому ціную можливість літературної мандрівки до мого улюбленого міста.

Ще одна дуже очікувана книжка – «Моїми словами» Рут Гінзберг, що незабаром вийде за підтримки «ЮрФем» у «Видавництві». Мрію більше дізнатися про цю видатну юристку, чиї праці торували шлях для всіх, хто в юридичній царині працював із темою гендерної дискримінації.

Гаська Шиян

письменниця, кураторка кластеру «Письменницькі інсайти»

Софія Андрухович

«Амадока»

«Видавництво Старого Лева»

Я дуже раджу прочитати «Амадоку» Софії Андрухович. Це абсолютна розкіш кожного речення. Якби цей текст був узагалі без сюжету, якість і густина його така, що можна просто перечитувати сторінки по колу для задоволення. Гостра увага до деталей і тонка чуттєвість витворюють дуже потужну достовірність персонажів, візуалізують ландшафти й інтер’єри, з метафоричною іронічністю вибудовують суспільні контексти.

І все це в пакеті з досконалим переплетенням сюжетів та інтригою, яка не відпускає до останнього рядка. Це дуже влучно й майстерно узагальнена картина сучасного світу й ретельний зріз останнього століття. Це гуманістичне й суголосне мені світосприйняття, де навіть у центрі найбезжальніших систем і м’ясорубок – людина.

Марина Дубіна

перекладачка, кураторка спецпроєкту «Транслаторіум»

Рікке Вілладсен

«Татуювальник і клітор»

Видавництво «Видавництво», переклад Оксани Смерек

Фокусні теми 28-го BookForum і V літературно-перекладацького фестивалю TRANSLATORIUM – відповідальність і простір перекладу – перетинаються в химерному вимірі снів данської авторки коміксів Рікке Вілладсен. Головна героїня досліджує свої емоції й переконання через уривки гендерних стереотипів, які відлунням зринають у її сні, і чи то спогади, чи то фантазії про ситуації насилля і взаємодії з іншими. Малюнки зображають викривлений, нестійкий простір і мінливі образи несвідомого, й кожен елемент: оголені груди героїні, рідина, що сочиться з ока одного з персонажів, Мерилін Монро – має значення, яке ми намагаємося розгадати разом із героїнею. Вона досліджує власну тілесність і сексуальність, і знову та знову повертається до питання відповідальності: за себе, своє життя і своїх підопічних, наскільки б дрібними чи навіть несправжніми вони не були.

Окрім того, що це перший український переклад коміксу з данської, «Татуювальник і клітор» – це також перший переклад цього твору у світі. Текст написаний верлібром, над яким круто попрацювали перекладачка Оксана Смерек і редакторка Ана Море. Оголені груди та слово «клітор» на обкладинці – це водночас спосіб привернути увагу до цього химерного комікса та крок до десексуалізації жіночого тіла. Іноді оголеність – це спосіб говорити про вразливість. Іноді клітор – це те, що «породжує простір між сприйняттям й ідентичністю. Простір без рушійної сили».

Єлизавета Кузьменко

медіаекспертка, кураторка «Медіакластеру»

Олена Холоденко

«Мені погано, коли мовчу»

Видавництво «Паливода А. В.»

Зараз ми святкуємо 30-ліття відновлення незалежності нашої держави, а також 30-ліття свободи медіа. За цей час ми не побудували вільний медіаринок, але зберегли журналістику як професію. Попри часткову втрату довіри аудиторії до традиційних медіа, комунікація без участі журналіста – це лише потік інформаційного безладдя. Водночас самі журналісти мають бути не ретрансляторами повідомлень, а інформувати свою аудиторію так, аби люди ухвалювали власні поінформовані рішення.

На жаль, в Україні дуже мало хороших книжок про медіа на широку аудиторію. Одна з них – це двотомник «Мені погано, коли я мовчу. Журналістика незалежної України: інтерв’ю відомих медійників» авторки Олени Холоденко та «Детектор медіа». Це така медійна ретроспектива України у 30 років через відверті інтерв’ю відомих журналістів і журналісток. «Мені погано, коли мовчу» – ці слова журналістки «Громадського ТБ» Анастасії Станко є однією з відповідей на запитання про сутність журналістської професії. Раджу цю книгу всім, хто хоче розібратися, чому українські медіа є саме такими, якими ми їх бачимо щодня.

Лариса Денисенко

письменниця, правозахисниця, співкураторка кластеру «Жінка в темі»

Ірина Славінська

«Майже доросла. Книжка для дівчат і про дівчат»

Видавництво Vivat

Мені здається, що книжка ніколи не буде третьою зайвою у стосунках дорослої людини і майже дорослої, а ще може бути дзеркалом для тієї, хто її читає, тому я чекаю на книгу своєї подруги, співкураторки та колежанки Ірини Славінської «Майже доросла. Книжка для дівчат і про дівчат».

Ірина згадала все, що непокоїло в підлітковому віці її, які книжки їй дарували, що вона читала, якої інформації не могла знайти, як важко було усвідомлювати себе дорослішою і відверто говорити про розвиток, тіло, секс, прагнення, стосунки із хлопцями та дівчатами, лідерство, вміння бути собою, вміння віднайти себе, – і написала прекрасну книжку-співрозмовницю для підлітків. Фактично ця книга виконує роль навіть не школи, де бракує розмов на важливі для дівчат теми, а дорослого, що вислухає, дасть цікаву пораду, поділиться знаннями та досвідом, пожартує, підтримає і скаже: з тобою все добре, ти розвиваєшся і ростеш! Або застереже від небезпечних учинків, ситуацій і людей, пояснить, чому це не ок.

Разом із голосом Ірини можна почути інші голоси: правниць, психологинь, медійниць, до яких авторка зверталася для того, щоб дівчата отримали повну інформацію з будь-яких бентежних запитань життя.

Наталя Каташинська

освітянка, консультантка ЮНІСЕФ Україна, кураторка кластеру «Освіта»

Френсіс Фукуяма

«Ідентичність. Потреба в гідності й політика скривдженості»

Видавництво «Наш Формат», переклад Тетяна Сахно

Зараз читаю відносно нову книгу Френсіса Фукуями «Ідентичність. Потреба в гідності й політика скривдженості». Питання ідентичності відчутно загострилось останні роки. Ми багато про це говоримо, дискутуємо, пишемо, відчуваємо, шукаємо. Арабська весна, міграційна криза в Європі, окупація Криму та частини територій Луганської й Донецької областей, і загалом те, що відбувається в нашій країні серед людей – це все щось більше, ніж економічні й політичні питання. Але й вони від цього залежать. Президентські вибори в США, хвилі праворадикальних і мало не нацистських партій у Європі, революції й перевороти, протести, прайди, чергова хвиля фемінізму, Black lives matter, хоча здавалося б, чому ці запитання досі виникають у сучасному світі? Певно, це етап розвитку цивілізації. Іноді видається, що це відкат назад. Іноді – що відбувається хаос: збивають літаки, в сусідніх державах править нелегітимний уряд, до влади повертаються диктатори там, де вже, здавалося б, мала би бути демократія. Але вона не стала універсальною пігулкою для всіх. Можливо, біда не в незрілості суспільств, а в недосконалості режиму? А може, демократія сьогодні – це дорослий, щодо якого багато суспільств нині переживають період жорсткого та протестного пубертатного періоду? Очевидно одне: демократія відчуває кризу.

Фукуяма в цій книзі намагається розібратися, чому, пояснити читачеві різноманітні процеси та їхній взаємозв’язок, від обрання Трампа до, можливо, сучасних подій в Афганістані. Хоча писав він її раніше, але описані процеси й думки цілком можна провести як паралелі. Та шукає шлях, як демократії встояти. Водночас книга цікава й для окремої особистості, особливо якщо ви перебуваєте в пошуку розуміння себе та власної ідентичності.

«Більшість людей не мають безмежно глибокої, властивої лише їм індивідуальності. Те, що вони вважають своєю справжньою сутністю, насправді складається з їхніх стосунків з іншими людьми, а також норм та очікувань цих інших людей».

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.