Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

КнигиЯк захистити себе онлайн? Уривок із книжки Ірини Славінської

Як захистити себе онлайн? Уривок із книжки Ірини Славінської 
 — Книги на Wonderzine

Від геолокації до тестів «Яка ти шаурма»

«#майже_доросла» – книжка журналістки Ірини Славінської про дівчат і для дівчат. Вона з’явилася, тому що в книжках про дорослішання бракує реальних життєвих порад, як прийняти своє тіло, вибрати професію, стати впевненішою у власних силах.

Авторка вважає, що не обов’язково знати, як шити та куховарити. А ось як діяти в разі аб’юзивних стосунків, усвідомлювати свої права й особисті кордони необхідно задля збереження здоров’я. Такі знання потрібні не тільки дівчатам, а й дорослим жінкам. Тому публікуємо уривок із книжки про те, як захистити себе онлайн.

Як захистити себе онлайн?

Оксана Мороз, авторка книжки про інформаційну гігієну «Як не стати овочем. Інструкція з виживання в інфопросторі», пише, що чимало речей мають фільтрувати самі соцмережі: видаляти шкідливий або небезпечний контент, або ж контент, який порушує авторське право.

А як ти сама можеш себе захистити? Наприклад, пам’ятати, що онлайн немає безкоштовної інформації. Онлайн можна знайти чимало нібито безплатних ігор або музики. Ти охоче ними користуєшся, бо ще не завжди можеш дозволити собі купувати контент, але якщо ти не платиш за онлайн-гру, то хто платить? Оксана Мороз пояснила, що замість тебе платять рекламодавці — вони в такий спосіб купують твої персональні дані. Щоб переконатися, спробуй наступного разу прочитати користувацьку угоду — ту, де ти зазвичай, не читаючи, ставиш «галочку» про те, що ознайомлена з її змістом. І ти зі здивуванням відкриєш, як багато твоїх даних насправді в тебе забирають.



Онлайн немає безкоштовної інформації. Замість тебе платять рекламодавці — вони в такий спосіб купують твої
персональні дані



Навіщо? Щоб ефективніше продавати тобі товари, навіть ті, які ти не збиралася купувати. Саме за мотивами твоїх зібраних даних тобі показують нав’язливу онлайн-рекламу. Ще один спосіб отримати твої персональні дані — різноманітні челенджі. Оксана Мороз вважає, що вони бувають двох типів. Перші розраховані на збір інформації про певну категорію людей, наприклад ті челенджі, що містять заклик скопіювати та поширити текст у дописі. Другий тип челенджів може мати важливу соціальну складову, але за ними виявляють емоційні «гачки» — певні категорії юзерів… і тип емоцій та інформації, на яку ці юзери ведуться. Такий збір даних навряд чи потрібен самій соцмережі, натомість інформацію можуть збирати рекламодавці, політичні партії, маніпулятори.…

У мене є декілька власних правил гігієни в соцмережах. Я поділюся ними, а ти можеш додати до списку свої.

  • Я не публікую онлайн те, що мені було б соромно чи неприємно показати колегам, рідним або друзям.
  • Дописи «тільки для друзів» можуть стати публічними. Їх легко заскринити та показати будь-кому. Тому всі мої публікації — лише публічні. Відповідно я публікую онлайн тільки те, що може бути публічним.
  • Я не чекінюся вдома, не роблю фотографій із видом з мого вікна. Це мій спосіб подбати про свою приватність.
  • Так само не чекінюсь у гостях, щоб не розкривати приватної інформації про житло друзів.
  • Ніколи не пишу, коли саме, куди та як надовго прямую у відпустку. Квартирні крадії обожнюють такі дописи, особливо в сезон канікул.
  • З тих самих міркувань безпеки не ставлю тег із локацією місць, де я буваю (студії йоги чи улюбленої кав’ярні), не пишу, коли й куди буду йти або їхати.

  • Геолокацію ставлю тільки під час публічних подій, коли йду в кіно, на мітинг, конференцію, правозахисну акцію чи в якесь знакове місце. І то найчастіше роблю це вже після того, як пішла звідти. Геолокацію загалом ставлю не завжди. Маю право сходити в кіно приватно. Тому іноді публікую допис постфактум, після того, як подія вже відбулася.
  • Я не завжди тегаю в соцмережах тих, із ким зустрічаюся: мої друзі та рідні також мають право на приватність.
  • Без дозволу друзів не публікую фотографій їхніх дітей.
  • Краще взагалі не публікувати фотографій дітей, навіть молодших братиків і сестричок.
  • Не публікую фото свого автомобіля. До речі, якщо у твоїх батьків або друзів є автомобіль, його фото справді краще не публікувати (або простежити, щоб на фото не було видно номерного знака). Сьогодні є дуже багато недоброчесних чат-ботів, за допомогою яких можна пробити інформацію про власника авто за номерним знаком.
  • З тих самих причин краще не публікувати онлайн-документів, на яких видно твоє свідоцтво про народження, паспорт тощо.
  • Для відвертих розмов — особиста зустріч. Не про всі речі варто чатитися.
  • Не проходжу й не публікую тестів типу «Яка ти шаурма», не беру участі у флешмобах, крім тих, які запустили мої подруги чи ініціативи, які знаю особисто, яким довіряю.
Придбати книжку

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.