Views Comments Previous Next Search Wonderzine

Книжкова полицяЗасновниця руху розвитку донорства «Агенти крові» Олена Балбек про улюблені книги

«Cправа не в самому факті прочитання, а в стосунках із книгою»

Засновниця руху розвитку донорства «Агенти крові» Олена Балбек про улюблені книги  — Книжкова полиця на Wonderzine

У рубриці «Книжкова полиця» запитуємо героїнь про книжки, які займають важливе місце в їхніх бібліотеках. У новому матеріалі про літературні вподобання розповідає менеджерка проєктів та засновниця руху розвитку донорства «Агенти крові» Олена Балбек.

Олена Балбек

Менеджерка проєктів, засновниця руху розвитку донорства «Агенти крові»

Я не ставлю собі за мету прочитати певну кількість книжок на рік. Як на мене, це спотворює головну мету читання


 Я мало пам’ятаю дитинство та що тоді читала. Єдина книга, яка миттєво повертає в дитинство – це історія про Вінні-Пуха, тому що мені її читав батько. Але пригадую, як підлітком закохалася в короткі оповідання Чехова, і з того часу майстри коротких текстів – Еліс Манро, Лідія Девіс, Адам Джонсон – мої улюблені автори. Десь у той же час, виявила, що історичні романи й біографії можуть захоплювати навіть більше уроків історії, які ніколи не прогулювала (хоча кого я обманюю: не прогулювала ніякі). Але книжка, яка допомогла мені зрозуміти, яка саме література мене цікавить – це «Лоліта» Набокова. Я можу перечитувати її вічно.

Зазвичай обираю книжку для читання зі своїх численних закладок. Я зберігаю відгуки з усіх доступних джерел: роблю скріншоти, зберігаю в теках. Є люди, думці яких довіряю, читаю рейтинги та цю рубрику на Wonderzine. Але найбільше люблю бродити в книжкових магазинах. Особливо в подорожах! Це місця, де час застигає, а я перетворююся на маніяка, який гладить усі обкладинки. Ми завжди заходимо в книжкові магазини в подорожах. І якщо доплачуємо за надмірну вагу багажу в аеропорту – о, це приємне забуте почуття польотів! – то завжди за книги.

Перечитувати книжки – скіл, якого я набула зовсім недавно, і дуже цьому тішуся. Тому що кожне нове коло прочитання по-новому відкриває книжку. Разом із тим рішуче відкладаю книгу, яка не сподобалась. З часом можу дати їй ще один шанс, утім, не сильно жалкую, якщо не «заходить» – у світі ще стільки невідкритих книжок!

Я не ставлю собі за мету прочитати певну кількість книжок на рік. Як на мене, вони спотворюють головну мету читання. Адже справа не в самому факті прочитання, а в стосунках із книгою. Кожного разу це короткий (або не дуже) роман. Дивно пишатися числом завершених романів.

Єдиний книжковий челендж, який недавно собі поставила – і про що повідомила публічно – на рік перестати купувати книги. На фото можна побачити стопку моїх непрочитаних книжок, які чекають свого часу, поки я без зупинки купую нові.

Але я відразу порушила обіцянку: моя подруга Юля Соболевська кинула скрін оповідання з книги Прохаська «Так, але ...» – я зрозуміла, що пропала та замовила її, навіть попри цей тимчасовий бан. Тепер обіцяю, що хоча б через рік обов’язково відзвітуюся про прочитані книжки з тієї стопки.

Я «всеїдна»: аудіокнижки слухаю в дорозі й на пробіжках, електронні читаю, коли друкованої немає під рукою. Друковані книги – це завжди насолода, ніколи не відмовлюсь від них! Щобільше, я намагаюся чергувати книжки за мовою: українська, російська, англійська – і так по колу. А також міксую жанри: нон-фікшн і романи, сучасних авторів і класику. До речі, саме завдяки аудіокнижкам я значно збільшила обсяги прочитаного. Знаю, що багато кому такий варіант не підходить, але сама жалкую, що раніше не збагнула, наскільки це зручно. Окремо люблю в аудіокнигах можливість вибрати голос начитування. Іноді трапляються цікаві пропозиції: наприклад, «Аліса в країні чудес» у виконанні Скарлетт Йоганссон. Хоч її голос впізнаваний, вона вправно перетворюється з одного персонажа на іншого. Звісно, її оксамитовий низький відтінок найбільше личить королеві.

У тривалих поїздках на машині ми завжди слухаємо одну із серії пригод про Фандоріна (герой детективів Бориса Акуніна – ред.). Кілька років тому, під час однієї з таких поїздок, я запропонувала Славі дослухати останню книгу з цієї серії, тоді якраз недавно вийшла «Не прощаюся». Я увімкнула десь на середині книжки, і хоч Слава не особливо заглиблювався, сюжет швидко захопив і його. Після «Не прощаюся» я переключилася на інші книжки, а Слава відкрив для себе Фандоріна, з того часу по кілька разів переслухав абсолютно всі книги з основної та другорядних серій.

Я захоплююся бігом і завжди перед «довгою» (крос на 15–20 кілометрів) вибираю, що буду слухати. Це повинно бути щось не сильно складне й цікаве. Зазвичай це легкий наукпоп. Утім, зараз, наприклад, завдяки інтерв’ю з Олею Пахолок у «Книжковій полиці» почала слухати сагу про Гаррі Поттера в начитанні Стівена Фрая. Свого часу «поттеріану» пропустила, а тепер насолоджуюся. А ще в мене є ритуал: завжди читати перед сном, хоча б сторінку-дві.

Найбільше люблю бродити в книжкових магазинах. Особливо в подорожах! Це місця, де час застигає, а я перетворююся на маніяка, який гладить усі обкладинки


Трумен Капоте

«З холодним серцем»

Почнемо з того, що хто міг подумати, що автор «Сніданку у Тіффані» створить детектив, від якого холоне кров! Я – ні. Але гортаючи книгу в черговому книжковому, я випадково натрапила на цитату про «In cold blood» і зробила нотатку в одній зі своїх численних тек. Читала її в електронному вигляді й зовсім не пам’ятаю, що відбувалося в моєму житті навколо в ті дні – книга приголомшлива. Враховуючи те, що Капоте провів справжнє журналістське розслідування та буквально на перших сторінках вказав на вбивцю, він неймовірно майстерно розкрив внутрішній світ злочинців.

Арундаті Рой

«Бог дрібниць»

Ця книга показала мені, наскільки згубними можуть бути побутові, щоденні рішення взагалі-то звичайних людей. Вчинки, начебто мотивовані добрими намірами, переплюнуть за жорстокістю злочини персонажів Капоте. Коли я дізналася, що Арундаті Рой приїде до Львова з презентацією своєї другої книги «Міністерство граничного щастя» на Book Forum у Львові, я відразу придбала квитки на її пресконференцію. Неймовірна вона жінка, звичайно.

Кен Кізі

«Над зозулиним гніздом»

Це той випадок, коли книжка цікавіша за фільм. Уся покреслена ручкою уздовж і впоперек цілою системою пам’ятних позначень. Точно книга, до якої повернуся, і не раз.

Мішель Обама

«Становлення»

Аудіоверсію книжки начитала сама Мішель, тому можна сказати, що перша леді розповіла мені свою історію особисто. З першої спроби книжка не зайшла, мабуть, час і настрій не підходили. Але було варто спробувати ще раз – і відірватися вже було неможливо.

Ви помітили, як вона спритно вводить у тексті «Barack and I» («Барак та я»)? Ця жінка не поспішає віддавати перше місце навіть президенту, вона навчилася захищати своє місце поруч із чоловіком, знайшла свій голос. На сторінках книги приховано безліч практичних порад про рівноправність, відчуття власної гідності. Звичайно, я розумію, що її тексти пройшли прискіпливе редагування. Місцями – це не жива вода, а дистильована, та все одно вона здалася мені дуже відвертою.

Елізабет Страут

«Олівія Кіттеридж»

Я завжди обираю звичайні історії про людей та їхнє побутове життя. Для мене внутрішній світ людини важливіший за фантастичний світ найвитонченіших вигадників. Я віддам усі гоґвортси, щоб дізнатися, про що думає мудра жінка на шляху прийняття своєї старості. Романи про Олівію – одна з таких книжок, у саме серце. Навіть язик не повертається назвати це художнім твором. Упевнена, Олівія – реальний персонаж.

Мері Роуч

«Stiff», «Packing for Mars»

Хочу згадати ще книжки Мері Роуч – це невтомна дослідниця, справжня журналістка. Беручись за тему, вона препарує її, розбирає на молекули, дізнається все, а потім збирає докупи, прикрашаючи оповідь гострим гумором та оригінальними висновками, які не нав’язує читачеві. Я читала дві її книжки – про дослідження космосу та про те, як трупи допомагають науці. Дуже раджу, навіть якщо ви ніколи не цікавилися ні тим, ні іншим.

Володимир Набоков

Раджу читати все, що він написав. Навіть його лекції з російської літератури, які він читав у коледжі в США.

Текст:

Софія Пилипюк

редакторка Wonderzine Україна

Фото:

Сергій Сараханов

фотограф

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.