КультураОдна з нас: хто така Фібі Воллер-Бридж і за що ми їй вдячні

12 квітня на BBC America розпочався третій сезон «Убиваючи Єву» – телевізійного хіта про взаємне переслідування кілерки Вілланель (Джоді Комер) і шпигунки Єви Поластрі (Сандра Оу). Того ж дня на HBO стартував новий серіал «Біжи» – комедійний трилер режисерки Вікі Джонс. Об'єднує ці два проєкти те, що до обох доклала руку англійка Фібі Воллер-Бридж – сценаристка, акторка, продюсерка та авторка популярного серіалу «Флібеґ» («Погань»).

За останній рік Воллер-Бридж встигла зібрати всі ключові телевізійні нагороди та долучитися до роботи над сценарієм нової частини «Бондіани». Прем'єра фільму про агента 007 також мала відбутися у квітні, але через пандемію коронавірусу її відклали на наступний рік.

Розповідаємо, за що – крім довгого списку регалій – ми так любимо Фібі, та пригадуємо, що вона зробила для жінок, телебачення й жінок на телебаченні.

Вона талановита в усьому, за що береться

«Я поступила до Королевської академії драматичних мистецтв, вважаючи себе досить хорошою акторкою, та випустилася з думкою, що акторка з мене жахлива», згадує Фібі в інтерв'ю The Guardian. Після травматичного досвіду навчання в академії та кількох років акторських поневірянь Фібі вирішила спробувати себе в сценарній майстерності – та зрештою досягла успіху в обох справах. Моновистава «Флібеґ» про «егоїстичну, цинічну та розпусну» мешканку Лондона, з якою авторка дебютувала на фестивалі Fringe, шість років збирала повні зали у всьому світі. Однойменний серіал приніс Воллер-Бридж три «Еммі», два «Золотих Глобуси», BAFTA TV Awards і премію Гільдії кіноакторів.

Як сценаристка Воллер-Бридж із кожним своїм проєктом руйнує все більше кінематографічних канонів. Якщо «Співмешканці» досить легко розкласти на комедійні та драматичні елементи, то «Флібеґ» і «Убиваючи Єву» складно вписати в усталені межі. У першому серіалі Фібі виводить на новий рівень техніку руйнації «четвертої стіни», у другому – сміливо жонглює жанрами, вплітаючи в шпигунський екшн-триллер елементи чорної комедії, драми та лав-сторі (треба сказати, досить химерної).

Харизми й акторського таланту Фібі не сховати навіть за CGI. 2018 року Воллер-Бридж зіграла «феміністичного дроїда» L3-37 у «Соло. Зоряні Війни. Історія». Приквел Star Wars критикували, мабуть, за все, крім акторської гри другорядних персонажів, а перформанс Фібі охрестили «єдиним, що врятувало цей фільм від катастрофи».

Якби Воллер-Бридж була хвалькуватою, то могла би вдаватися до неймдропінґу в кожному своєму інтерв'ю. Серед зірок, які висловлювали захоплення її творчістю: Різ Візерспун, Наталі Портман, Дональд Ґловер і Джулія Луїс-Дрейфус. Якщо цей список вас не вразив, ось вишенька на торті: Фібі здатна розсмішити Меріл Стріп, а її моновистава «Флібеґ» сподобалась Гілларі Клінтон, із якою акторка навіть пила вино після виступу.

Вона прокладає дорогу для інших кінематографісток

Логічним наслідком фурору «Флібеґ» стало продовження співпраці Фібі та Amazon Studios. 2019-го року Воллер-Бридж уклала нову угоду на виробництво контенту для Amazon Prime. Вартість контракту оцінюють у 20 мільйонів доларів на рік; за оцінками інсайдерів, це одна з найдорожчих продакшн-угод, укладених із жінкою-креаторкою.

Того ж року Фібі запросили допрацювати сценарій для 25-ї частини «Бондіани» – «007: Не час помирати». Так, Воллер-Бридж стала другою жінкою-райтеркою в історії франшизи, причому для кого це більша перемога – для Фібі чи для «Бондіани» – сказати складно.

Залучити сценаристку до роботи над новим «007» було ідеєю Деніела Крейга, який давно стежив за її проєктами. Він же заперечив чутки про те, що Воллер-Бридж запропонували роботу суто через її стать, щоби зробити фільм більш репрезентативним. За словами Крейга, кадрове рішення мотивували виключно майстерністю Фібі: «Це просто смішно, – обурюється Крейг у відповідь на припущення журналіста The Sunday Times. – Вона до біса прекрасна авторка. Одна з найкращих англійських сценаристів. Ось чому ми її запросили».

Вона відверто говорить про секс і жіночу сексуальність

Фібі не готова миритися з об'єктивацією в кіно, рекламі й повсякденному житті й у своїх проєктах показує, як нав'язаний статус сексуального об'єкта відбивається на самих жінках. Вона досліджує, чого насправді хочуть її героїні, та обстоює позицію, що жінкам не має бути соромно за їхні сексуальні фантазії.

«Раніше хтивих жінок боялись, а тепер їм дають «Еммі»», – жартує Воллер-Бридж у своєму монолозі на шоу Saturday Night Live. Цікаво, що «Флібеґ», хоч і зібрав масу схвальних рецензій, усе ж викликав відторгнення в частини глядачів. Деякі люди не очікували такої сексуально відвертої постановки від жінки-шоуранерки та назвали серіал непристойним і вульгарним. Фібі така реакція щонайменше дивує, адже на екрани роками виходять справді вульгарні комедії, зняті чоловіками. «Жінкам уже дозволили ділитись особистим досвідом, – розмірковує Воллер-Бридж. – Але наші геніталії та звички з мастурбації все ще шокують і залишаються чимось табуйованим».

Вустами персонажів Фібі відкрито говорить про анальний секс, вібратори й фетиші – без незручних пауз, смішків та евфемізмів. Секс-сцени у «Флібеґ» і «Співмешканцях» натуралістичні та в хорошому сенсі буденні: тут немає ідеальної синхронізації партнерів і довгих прелюдій під чуттєву музику, як у романтичних фільмах. Натомість є повний спектр провалів, дивацтв і ситуацій, які ми зазвичай тримаємо в секреті чи намагаємося скоріше забути. Ось героїня потай від бойфренда дивиться порно, ось думає про колишнього хлопця під час сексу з новим, а ось її коханець, коли вони вдвох опиняються в ліжку, відпускає ремарку про її маленькі груди. Знайомо? Можливо, навіть більше, ніж вам би того хотілося.

Та важливо, що, демонструючи всі ці невдачі, Фібі (часом навіть прямим текстом, як у Crashing) дає зрозуміти: не страшно, якщо твоє сексуальне життя далеке від норми. По-перше, до біса ці норми – хто їх узагалі вигадав? А, по-друге, якщо ти продовжуватимеш шукати своє, то методом спроб і помилок зрештою його знайдеш. Навіть якщо «твоє» – це мастурбувати під промови Барака Обами.

Вона пише про наші стосунки з тілом

Поки в рекламах прокладок тільки починають демонструвати щось схоже на кров, а SNL доводиться знімати скетчі про абсурдні способи приховати тампон, Фібі жартує про сильні виділення під час місячних, показує, як Вілланелль тримає патрони поруч із тампонами, і в образі Флібеґ звертається до глядачів, сидячи на унітазі. Для неї це абсолютно природно: зрештою, принцеси теж ходять у туалет, а соромитися нормальних фізіологічних процесів справді дивно.

Героїні Воллер-Бридж часто розмірковують про зовнішність як суспільний важіль. Чого тільки варта сцена у перукарні, де Флібеґ проголошує, що «волосся – це наше все», або епізод, де та ж героїня зі своєю сестрою прямо посеред фем-лекції зізнаються, що «проміняли би п'ять років свого життя на так зване ідеальне тіло».

Певно, найбільш красномовний коментар на цю тему можна почути в «Співмешканцях». Під час відвертої розмови одна героїня серіалу зізнається, що не любить власне тіло й припускає, що це природно та властиво всім людям. Інша ж відмовляє, що цю деструктивну установку жінкам нав'язує суспільство: «Вони хочуть, щоби ми ненавиділи свої тіла. Так вони нас контролюють».

Примітно, що в кожному з цих висловлювань, які хоч і звучать із вуст вигаданих героїв, та все ж належать авторству Воллер-Бридж, сценаристка повністю чесна перед собою. Як і ми, Фібі часом ненавидить своє зображення в дзеркалі (наприклад, називає себе велетнем-людожером, коли в неї ПМС), але не дає комплексам взяти над собою владу.

Вона привертає увагу до складних тем

«Жінки народжується з уже вбудованим у них болем», – виголошує героїня Крістін Скотт-Томас у другому сезоні «Флібеґ». Якщо об'єднати всі проєкти Воллер-Бридж, можна отримати багатотомне дослідження цього болю.

Фібі пригнічує, що багато жіночих переживань досі залишаються за кадром, тому вона використовує свої проєкти, щоби знімати стигму з найгостріших тем.

Революційною в цьому контексті стала сцена з «Флібеґ», де в однієї з героїнь трапляється викидень у вбиральні дорогого ресторану. Тему викиднів рідко висвітлюють у попкультурі, хоч таким чином закінчується кожна четверта вагітність. Ще рідше ми бачимо героїнь, які виявляють перервану вагітність не вдома чи в лікарняній палаті, а в публічному місці, а потім, через сором, шок або заперечення, мовчки повертаються до своїх справ, наче нічого не трапилось.

Як і багато інших моментів у серіалах Фібі, сцена з викиднем є біографічною: за основу сценаристка взяла історію своєї подруги, яка дізналась про перервану вагітність під час обіду в ресторані. Епізод викликав резонанс: після перегляду багато жінок знайшли в собі сили поділитися власним досвідом і подякували Фібі за те, як вона висвітлила цю тему.

Вона вміє смішити та сміятися над собою

Воллер-Бридж любить згадувати, що не пройшла кастинг на серйозну роль в «Аббатстві Даунтон», бо змусила режисера реготати на її пробах. Якщо вам сумно, просто введіть ім'я Фібі в пошуку на YouTube й увімкніть будь-яке відео за її участі – наприклад, те, де вона відпускає непристойні жарти в ефірі шоу Джиммі Феллона.

Утриматися від самоіронії Фібі не може навіть в урочисті миті. Наприклад, під час промови на врученні премії SAG Awards акторка зізналась, що кубики пресу, які просвічуються під її вбранням, це справа рук її візажистки.

Уміння посміятися над собою Фібі проєктує й на своїх героїнь. Одна з найкумедніших сцен «Співмешканців» – та, де Лулу (яку грає сама Воллер-Бридж) не може розстібнути комбінезон у вбиральні та викручується з цієї ситуації найбільш радикальним способом.

Вона озвучує наші сумніви та страхи

Воллер-Бридж знає, що гумор – інструмент, завдяки якому можна дістатися найбільш болючих точок. Тому, коли їй запропонували зробити з «Флібеґ» серіал, вона вже знала, що буде пітчити його як комедію. «Якщо ти вдаєшся до гумору, то отримуєш вразливих глядачів – трохи більш відкритих і дещо менш озброєних», – пояснює авторка в одному інтерв'ю та в іншому додає: «І тоді завдаєш їм удар».

У кожному зі своїх проєктів Фібі озвучує наші потаємні страхи. «Що якщо я боюся по-справжньому закохатися? Що якщо втрачу найближчу людину? Що якщо про неї забуду?» – рефлексують її герої і, не знаходячи відповідей, нарікають на себе за ще сильніший біль.

Часом здається, що Фібі й сама не знає правильних відповідей на ці запитання, тому в такий спосіб переадресовує їх глядачеві. Зрештою, нам усім хотілося б, щоби хтось навчив нас жити, бо ми, здається, робимо це неправильно.

Вона вірить у силу сестринства та черпає з неї натхнення

Воллер-Бридж вбачає особливу силу у творчих союзах жінок-однодумців. Серіал «Убиваючи Єву» Фібі щосезону передає новій шоуранерці, а саундтрек до обох сезонів «Флібеґ» довірила своїй сестрі-композиторці.

Головною партнеркою, найліпшою подругою й «першим коханням» Фібі називає режисерку та драматургиню Вікі Джонс. Ці двоє подруг – живий приклад того, що заведено називати #squadgoals. Їхня дружба почалася на театральних підмостках: коли Вікі відсторонили від роботи над однією виставою, Фібі із солідарності пішла слідом за нею.

Відтоді партнерки більше не розлучаються. Разом вони заснували театральну компанію DryWrite; разом працювали над моновиставою Fleabag, яка лягла в основу однойменного серіалу. Саме Джонс була прототипом Бу у «Флібеґ»: у багатьох інтерв'ю Воллер-Бридж згадує, що, коли писала сценарій, то намагалася уявити свою реакцію на смерть найближчої подруги.

Останній спільний проєкт подруг – новий комедійний трилер Вікі Джонс «Біжи», де Воллер-Бридж виступила виконавчою продюсеркою. «Усе, що я роблю, я роблю для Фібі, – сміється Джонс. – Безумовно, вона завжди буде моєю музою».

Вона неідеальна – і її героїні також

«Мені ніколи не набридне бачити на екрані жінок із недоліками», – стверджує Фібі. Жінки у всесвіті Воллер-Бридж максимально далекі від зразкових кіногероїнь, які моралізують на важливі теми й рятують світ із бездоганною укладкою. Вони – живі люди, які мають купу тарганів у голові й скелетів у шафі, а часом справді поводять себе, як погань: бувають егоїстичними та цинічними, як Флібеґ, і нечутливими до чужих кордонів, як Лулу – її бета-версія зі «Співмешканців». Навіть в ексцентричній Вілланелль із «Убиваючи Єву», риси характеру якої навмисно викручені на максимум, можна впізнати себе – особливо в тих сценах, де кілерка не грає на публіку й залишається наодинці із собою.

Мабуть, найбільш показова ознака цієї непідробності – те, що, як би ми не любили цих героїнь, інколи вони по-справжньому бісять – так, як колись бісили «Дівчата» Ліни Данем. До речі, Воллер-Бридж неодноразово порівнювали з креаторкою Girls, а сама Данем зізнавалася в любові до «Флібеґ».

«Фібі вшановує жінок і зображує їх в усьому розмаїтті», – віддає належне Воллер-Бридж Джоді Комер, виконавиця ролі Вілланель. І дає нам сили бути собою, – додаємо ми.