Views Comments Previous Next Search Wonderzine

Інтерв'юФемінізм і кінопроби через Zoom. Інтерв’ю з акторкою та членкинею жюрі «Молодості» Айсте Діржюте

Про роботу на карантині та репрезентацію жінок у кіно

Фемінізм і кінопроби через Zoom. Інтерв’ю з акторкою та членкинею жюрі «Молодості» Айсте Діржюте — Інтерв'ю на Wonderzine

Айсте Діржюте – литовська акторка, найбільше відома за роллю у фільмі «Літо Санґайле» (реж. Аланте Каваїте), який отримав нагороду за найкращу режисуру на «Санденсі». За цю стрічку Діржюте включили до списку перспективних акторів European Shooting Stars і відзначили як найкращу литовську акторку на Вільнюському кінофестивалі.

Минулого року Айсте знялася в епізодичній ролі в блокбастері «Люди у чорному: Інтернешнал», а нещодавно стала співсценаристкою фільму The Passion. Діржюте є ведучою різних кіноівентів на кшталт European Film Awards і публічно обстоює права жінок і ЛГБТК-спільноти.

Цьогоріч Айсте ввійшла до журі Міжнародного конкурсу кінофестивалю «Молодість», але через карантин оцінюватиме фільми в дистанційному режимі. Ми зідзвонилися з акторкою через Zoom і поговорили про роботу під час локдауну, репрезентацію жінок і майбутнє кіно після пандемії.

Айсте, де тебе застав карантин і як пандемія вплинула на твій робочий графік?

На початку березня я була в Лондоні на пробах, а потім полетіла в гості до свого бойфренда в Іспанію, де була змушена залишитися на чотири місяці через локдаун.

Зйомки двох фільмів, у яких я мала бути задіяна, відклали на невизначений термін. Прослуховувань також не було до самого червня. Тобто це були досить важкі часи: я не розуміла, коли зможу повернутися на знімальний майданчик, і нервувала, хоч і знала, що від мене нічого не залежить.

Утім мені однаково пощастило більше за інших, оскільки паралельно я працювала в European Film Challenge і продовжувала отримувати певний дохід. Тобто в мене ситуація склалася більш-менш окей, тоді як для багатьох акторів, операторів та інших кінематографістів пандемія стала справжнім ударом. 

Пізніше я приєдналася до першого в Європі віртуального кіноринку, куди мене запросили як ведучу й де я брала інтерв’ю в багатьох крутих європейських кінематографістів. До того ж почала вести подкаст про кіно, тож навіть на карантині не випадала з кіноконтексту.

Загалом я спробувала використати цей час із користю, багато писала, дивилася фільми, зосередилася на собі та на тому, що роблю. Тож як би не розгорталася ситуація в наступні кілька місяців, мені вже не буде так страшно, як було на початку.

А як тобі всі ці альтернативні формати кіноактивностей? Онлайн-фестивалі, читання сценаріїв через Zoom, прямі ефіри?

Звісно, спершу це все здавалося дуже дивним, але з часом я втягнулася в такий режим. У березні мала їхати в Польщу на програму Less is More для фільмів із маленьким бюджетом, але через пандемію всі лекції перевели в онлайн-формат. І, знаєш, мені це навіть сподобалося: я могла спокійно прокинутися, зробити собі каву та просто сісти за комп’ютер, зекономивши купу часу. Останні 5 років я провела в подорожах, тому ця нагода сповільнитися та побути на одному місці пішла мені на користь.

Думаю, ці діджитал-штуки мали рано чи пізно нас наздогнати. Хочемо ми цього чи ні, світ рухається в бік діджиталізації, і я не бачу в цьому нічого поганого. Наприклад, мені значно легше записати себе на відео з дому, ніж летіти на кастинг до іншої країни. Раніше ти мав обов’язково бути на місці, щоб поспілкуватися з кастинг-директором, а тепер це можна зробити онлайн. 

Щоправда, нещодавно в мене був перший chemistry test через Zoom [кінопроби двох акторів, які мають грати в парі – ред.], й ось це було справді дивно. [сміється] Відтворити хімію через відеодзвінок значно складніше, ніж коли ви з партнером бачите одне одного наживо.

Та, мені здається, до цих нововведень просто треба адаптуватися. Адаптація – це взагалі важлива частина еволюції: люди повинні вміти пристосовуватися до нових умов.

© Vika Paskelyte

 Адаптація –
це важлива частина еволюції;
люди повинні вміти пристосовуватися
до нових умов

© Agne Rita Kucinskaite

Як думаєш, чи зможе індустрія повністю оговтатися після такого удару? Чи буде кіно таким, як до пандемії, якщо люди бояться повертатися до кінотеатрів, а знімальний процес відходить від звичного формату?

Я абсолютно впевнена, що ми не припинимо дивитися фільми на великому екрані. Інша річ, що кінематографістам доведеться пристосовуватися до нової гібридної моделі: не можна буде зняти фільм суто для кінотеатру чи суто під стримінговий сервіс – треба буде враховувати обидва формати. 

Мені здається, люди сумують за кінотеатрами та поволі до них повертатимуться. Пам’ятаю, як ми з бойфрендом уперше пішли в кіно після локдауну. Сиділи в напівпорожній залі одного з кінотеатрів Малаги та дивилися «Новий кінотеатр Парадізо» Джузеппе Торнаторе. Це був настільки магічний досвід, що я не могла стримати сліз.

Трейлер фільму «Літо Санґайле»

Ти феміністка та підтримуєш ЛГБТК-спільноту. Чому для тебе важливо обстоювати рівність і публічно про це говорити?

Я завжди була дуже чутливою до несправедливості та нерівності. Навіть у ранньому дитинстві контролювала, щоб усі друзі обов’язково отримували однакову кількість цукерок. [усміхається] А з віком почала дедалі більше помічати, як багато людей позбавлені свободи бути собою просто через колір шкіри, гендер чи орієнтацію.  

Якщо треба виділити один момент, коли остаточно впевнилася у своїх поглядах, я згадаю камінг-аут своєї подруги, яка в старших класах розповіла мені, що вона лесбійка. Ми зростали в маленькому консервативному литовському містечку, де всі дівчата мусили знайти собі хлопця, тож я бачила, наскільки важко далися їй ці слова. Відчути те, що відчувала подруга, я не могла, але дуже перейнялася її переживаннями.

Коли запропонували роль у «Літо Санґайле», режисерка дуже делікатно запитала, чи готова я зіграти в історії про лесбійську пару. Я погодилася без зайвих вагань, оскільки побачила в цьому проєкті можливість привернути увагу до того, що мене хвилює. А після виходу стрічки в литовський прокат, переконалась у тому, що в багатьох людей ця тема досі викликає спротив.

Чи бачиш ти позитивну динаміку в репрезентації жінок і ЛГБТК-спільноти на екрані?

Безперечно, у кіно та на телебаченні з’являється все більше можливостей для жінок і ЛГБТК. На Netflix і HBO виходять серіали з ЛГБТК-персонажами, шоу, зняті жінками. Але я більше вірю в заохочення в природний спосіб, а не через примус. Тобто мені хотілося би, щоб кінематографісти дотримувалися балансу не просто для галочки: нам потрібно два гея, дві трансжінки, троє темношкірих, а тому, що вони справді прагнуть розмаїття та вбачають у ньому цінність.

Думаю, що скоро присутність ЛГБТК-персонажів у кіно вже не буде зчитуватися як політична заява, а стане нормою. До речі, я думаю, що «Літо Санґайле»  став успішним якраз тому, що це був не фільм про ЛГБТК, а фільм про любов із ЛГБТК-персонажами.

Розкажи про стрічку The Passion, над якою ти працювала як сценаристка. Як тобі далася ця нова роль?

The Passion – це фільм мого хлопця, режисера Германа де ла Фуенте. Я на 100 % вірю в цей проєкт і стежила за ним від самого початку, тож у момент, коли Герману знадобилася допомога, зголосилася допомогти йому зі сценарієм. Я не мала досвіду в сценарній майстерності, але підійшла до цієї роботи з усією відповідальністю. Мені здається, це важливий вияв любові – довіряти одне одному та розвиватися разом із партнером. 

Зараз фільм на стадії препродакшну, тому складно сказати, коли він буде готовим. Але мені вже кортить побачити фінальну картинку! 

© Milda Baginskaitė

 Скоро наявність ЛГБТК-персонажів у кіно стане нормою

Сподіваюся, що рано чи пізно його покажуть і в Україні, можливо, навіть на фестивалі «Молодість». Але поки пропоную поговорити про цьогорічних конкурсантів. Що ти шукаєш у фільмах міжнародного конкурсу, які оцінюєш як журі?

Я рада, що організатори вирішили провести фестиваль навіть у такі невизначені часи. Це дуже сміливе та круте рішення!

Прикро, що не можу приїхати до Києва, але це (нехай віртуально) вже моя третя участь у «Молодості». Цікаво, що 2015 року ми виграли нагороду Sunny Bunny із «Літом Санґайле», а цього року в цій самій програмі показують фільм «Юрист», у якому я зіграла невеличку роль. Але судитиму інший конкурс, тому конфлікту інтересів не буде. [сміється]

Як кіноманка, я щиро радію, що міжнародному журі дають багато роботи: повнометражні стрічки, короткометражні, студентські роботи. Для мене дивитися стільки фільмів – це кайф.

У студентських роботах я шукатиму молоду кров і щось нове тематично й візуально. Від короткометражних і повнометражних стрічок також чекатиму унікальності в поєднанні з визначним сторітелінгом і візуалізацією.

Мабуть, єдина відмінність в оцінці полягатиме в тому, що ті помилки (у ритмі, режисурі, операторській роботі тощо), які ти можеш пробачити початківцям, досвідченим режисерам уже не пробачиш. 


Раніше ми розповідали про феміністичні стрічки, які варто переглянути на «Молодості», і публікували гід ЛГБТК-програмою Sunny Bunny.

Текст:

Таїсія куденко

редакторка Wonderzine Україна

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.