Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Кіно«Ти до останнього не розумієш, на яку жорстокість вона здатна». Редакція дивиться фільм «Круелла»

«Ти до останнього не розумієш, на яку жорстокість вона здатна». Редакція дивиться фільм «Круелла»  — Кіно на Wonderzine

Емма Стоун, далматинці, панк-рок

«Круелла» – фільм Disney про лиходійку Круеллу де Віль. Стрічка є приквелом до комедії «101 далматинець» 1996 року. Головну роль у новому фільмі грає Емма Стоун, володарка «Оскара» за «Ла-Ла Ленд».

Дія «Круелли» розгортається в 1970-ті роки в Лондоні. Головна героїня Естелла разом із двома друзями заробляє на життя шахрайством, але мріє працювати в модній індустрії.

Талант Естелли привертає увагу Баронеси фон Хеллман (дворазова лауреатка «Оскара» Емма Томпсон) – деспотичної дизайнерки, яка очолює відомий модний дім. Знайомство Естелли з Баронесою запускає низку подій, які змусять головну героїню стати на шлях помсти та перетворитися на епатажну злодійку Круеллу.

За проєкт відповідав Крейг Ґіллеспі, режисер фільму «Я, Тоня» та майбутнього серіалу «Пем і Томмі» про Памелу Андерсон. Авторами сценарію стали Тоні Макнамара («Фаворитка») та Дана Фокс («В активному пошуку»).

У «Круеллі» також знялися Джоел Фрай («Гра престолів»), Пол Волтер Гаузер («Я, Тоня») та Марк Стронг («Kingsman: Таємна служба»).

Оригінальну пісню для стрічки записали Florence and the Machine. Серед саундтреків – пісні Ніни Сімон, Queen, Ненсі Сінатри, Blondie та Bee Gees.

27 травня «Круелла» стартує в українському прокаті. Редакторки Wonderzine Україна вже переглянули фільм і зафіксували свої враження відразу після сеансу. Без спойлерів.

Тая Куденко: Чесно кажучи, я до останнього не хотіла йти на цей фільм. Не розуміла, для чого його зняли, та й трейлери трохи лякали. Але зрештою мені швидше сподобалося, ніж ні.

Настя Матрунич: Мені, навпаки, сподобався трейлер, тому я дуже чекала на прем’єру. Найбільше вразили картинка та саундтрек.

Тая: Саундтрек нереальний просто!

Софія Пилипюк: Я хочу завантажити всі треки.

Настя: Але місцями сцени з піснями здавалися дещо затягнутими.

Тая: У цьому фільмі у принципі дуже мало сцен без музики. Час майже повністю заповнений хітами 60–70-х: одна пісня перетікає в іншу.

Продакшн-дизайн і дизайн костюмів теж круті. По-перше, атмосфера Лондона 70-х років – у саме серденько, по-друге, костюми тут – самі собою герої. Вони красномовні не менш ніж люди, які їх носять.

Софія: Мені здається, комбінація музики та костюмів інколи виходила на перший план, поперед сюжету. Ти сидиш та із захопленням дивишся, як це все поєднується, ніби спостерігаєш за якимось перформансом. Я давно не бачила кіно, де це зробили настільки вдало. Хоча спочатку аж занадто сильно перегукувалося з «Диявол носить Prada». [сміються]

Тая: Так, тут ще той мікс стилів і жанрів. Місцями це heist movie у стилі «11 друзів Оушена». Далі – драма. А вже за кілька хвилин Емма Стоун – одна із двох прекрасних Емм у цьому фільмі – знову використовує свій комедійний потенціал. Вийшли такі собі «американські гірки», але це навіть прикольно.

Настя: Мені дуже сподобався каст: актори різні, але по-своєму класні. У кожного з персонажів цікава історія.

Тая: Каст справді крутий! Ми із Софією постійно шепотіли одна одній: «О, це ж Нандор із «Що ми робимо в тіні». «О, це чувак із «Флібеґ». До речі, Пола Волтера Гаузера, який грає друга Круелли, Крейг Ґіллеспі перетягнув зі свого попереднього фільму «Я, Тоня». Його персонажі [в цих фільмах] чимось схожі, вони обидва трохи карикатурні. Але якщо актор у цьому образі органічний, чому ні?

Настя: Круто, що розкрився кожен герой, а не тільки Круелла та Баронеса. Хіба що лінію юриста обірвали. Я думала, що він з’явиться в кінці, але ні.

Тая: Мабуть, подумали, що їм ніколи розкручувати цього персонажа. «У нас усього 2:15 години, куди ще того юриста». [сміється]

Настя: Зате було багато песиків – а це взагалі супербонус. У них дуже важлива роль, не менш важлива, ніж у костюмів. [усміхається]

Софія: Думаю, основна динаміка змін персонажів все ж зациклена на Круеллі. Я взагалі люблю, коли у фільмах і серіалах показують, чому злодій стає злодієм, які події цьому передували. Люди не стають злими просто так: зазвичай це прихований біль, певні проблеми, які переживаються так. У «Круеллі» чітко артикулюються дві емоції: злість і бажання помсти. Нам показують, що вони не з’являються на рівному місці, що в цієї героїні є якийсь бекграунд.

Тая: Схожий мотив був у «Джокері», який я просто не переношу. (На цьому місці мене закидають помідорами, як коли я писала, що не люблю «Друзів»). Але різниця все ж є. Меседжами «Джокера» про те, що до жорстокості людину штовхає суспільство, можна виправдати будь-яке свавілля. Це реально небезпечно, особливо якщо знати історії про справжні злочини, натхненні цим персонажем. А із «Круеллою» я такої небезпеки не бачу – це все одно класичний діснеївський фільм, який не заграє з реальним життям.

Софія: Але в якийсь момент він стає дуже похмурим. Ти такий: «Почекайте, ми ж ще п’ять хвилин тому вривалися під рок-музику 70-х!».

Настя: Так, настрій змінюється різко. Хоч у фільмі багато непередбачуваних подій, він мені здався дещо затягнутим.

Тая: Згодна, на одному монолозі головної героїні мені здалося, що це вже кінець фільму. Але виявилося, що це лише кінець другого акту, а попереду ще величезна частина історії.

Софія добре підмітила, що фільм досить похмурий. Тому тут постає питання, для якої аудиторії «Круелла». Мені здається, для дітей вона занадто довга та драматична.

Настя: Може, для підлітків?

Тая: Мабуть. Ну й для дорослих, які вміють абстрагуватися від своєї дорослості. Це ж усе одно казкова історія – треба про це пам’ятати.

Софія: Сучасні діти не виросли на мультику про далматинців. А от для нашого покоління це один із культових мультфільмів. Тому «Круеллу» цікаво подивитися й для того, аби пробудити якісь дитячі спогади.

Тая: До речі, режисер каже, що під час зйомок намагався не переглядати фільм «101 далматинець», аби не накладати ті сенси на нову історію. Тому, як на мене, важливо не порівнювати ці фільми: тут інший вайб, інша Круелла. Хоча Емма Стоун, мені здається, так чи так рівнялася на Гленн Клоуз.

Настя: Це як класична «Мері Поппінс» і нова «Мері Поппінс» з Емілі Блант.

Софія: Намагаюся згадати, який фільм за останній час був культовим у плані стилю. Першість у цьому перебрали серіали. Були тренди, запозичені з «Ейфорії» (наприклад, глітерні мейкапи) та інших серіалів. Здається, давно не було такого кіно, після якого хотілося би передивитися всі статті про образи його персонажів.

Тая: Я би почитала таке про стиль працівників ательє. Асистент Баронеси – це ж просто Ів Сен-Лоран: окуляри, зачіска, костюм.

Настя: Там узагалі було дуже багато стильних окулярів.

Тая: Багато окулярів, багато музики, багато песиків – ось що треба знати про цей фільм. [сміється]

Настя: Коли Естелла перетворюється на Круеллу, її стиль теж змінюється. Замість окулярів і гривки – драматичний макіяж і шкіряний одяг. Вона в обох амплуа в більшості носить чорний колір, але контраст у стилі та настрої однаково дуже відчутний.

Тая: У твіттері трохи сміються з того, ніби це Круелла запровадила панківський стиль у моді. Наче без неї в Лондоні 70-х нічого схожого не було. Хоча насправді та епоха вже була просякнута цією естетикою. А у фільмі виходить так, ніби одна Круелла – ну окей, із другом, схожим на Девіда Бові – вчинила цю революцію.

Софія: Друг – один в один Бові, видно, що ним і надихалися.

Тая: Ну, мейк у нього справді класний.

Софія: І манікюр теж!

Тая: Але, знову-таки, це не фільм на основі реальних подій, не якийсь фешн-байопік. Це «Круелла».

Софія: Коли я згадувала оригінальну історію, то така: «Стоп-стоп, це героїня, яка збиралася пошити одяг зі шкіри далматинців?!». Це настільки жорстоко. З одного боку, прикольно, що вони показали цю героїню більш реалістичною й не такою поганою. З іншого, це трошки легітимізує образ злодія.

Цікаво, що навіть коли йде до розв’язки, ти не розумієш, на яку жорстокість здатна головна героїня. Ти знаєш, що вона Круелла, та бачиш, how cruel is she, але не можеш передбачити, до якої межі це може дійти. Круто, що фільм, хоч і затягнутий, але тримає в напрузі.

Тая: Давайте поговоримо і про другу злодійку, Баронесу. Як вона вам?

Настя: Мені здається, настільки негативного персонажа дуже важко зіграти. Емма Томпсон класна акторка, це зрозуміло, але тут вона відкрилася для мене по-новому.

Тая: От її героїню реально важко виправдати. Якщо Круеллу нам ще показують з якогось людяного боку, то Баронеса – еталонна злодійка.

Софія: Вона втілює міф, що аби добитися успіху, тобі треба йти по головах, бути беземоційною та нікому не довіряти. Круелла принаймні проявляє якусь емпатію та має близьких людей. На її прикладі ми бачимо, що досягти успіху можна, тільки якщо працюєш із кимось.

Текст:

Таїсія Куденко

редакторка Wonderzine Україна

Фото:

Disney

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.