Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Плейліст10 улюблених пісень Саші Кольцової («Крихітка»)

«Хороша музика завжди про багато речей водночас»

10 улюблених пісень Саші Кольцової («Крихітка») — Плейліст на Wonderzine

У рубриці «ПЛЕЙЛІСТ» наші героїні розповідають про своїх улюблених виконавців і музику. У цьому випуску говоримо з вокалісткою та сонграйтеркою гурту «Крихітка» Сашею Кольцовою.

Саша розповідає про знайомство з українською музикою, найкращі фестивалі й концерти та зміну музичних уподобань. А також розмірковує, який період переживає українська музика, і ділиться 10 улюбленими піснями.

Текст: Катерина Янченко

Фото: Дар'я Мангубі, Юрій Грязнов

Саша Кольцова («Крихітка»)

співачка


Люди сприймають музику не логікою, а відчуттями. У цьому її сила

Мої батьки не були меломанами, але в їхній вініловій колекції було більше 100 платівок. Оскільки мама працювала викладачкою музики, то в ранньому дитинстві в домі часто звучала класика, лютнева музика 16–17 століття. Ніякого рок-н-ролу не було, але місце двом альбомам The Beatles усе ж знайшлося.

Коли з’явилися магнітофони, батьки слухали те, що могли дістати. Звідусіль лунали Ace of Base, а про інші хіти дізнавалися з MTV та МСМ. Підліткою я любила гранж, індастріал і нью-йоркську хвилю хардкору та слухала дівчат-сонграйтерок (людина, яка пише пісні, – ред.): Alanis Morissette, Tori Amos, Fiona Apple. Хоч і не сильно сиділа на металі, але був і такий період із Pantera, Suicidal Tendencies та іншими. У 17–18 років музичний смак вирівнявся, я відкрила для себе Portishead, бритпоп і різну альтернативну музику. А ще було багато фанку, який не надто мені подобався, хоч RHCP були цікавими.

З українською музикою я познайомилася через «Радіо Промінь». Якось увімкнула ефір, а там грала Сестричка Віка з піснею «Намалюй мені ніч». Я тоді дуже здивувалася, подумала: «О це так, українською, серйозно?» Пізніше завдяки хіт-параду «12–2» почула «Плач Єремії» та «Мертвий півень». Це перші два українські гурти, які мене вразили. У них був прекрасний саунд, а їхні пісні були сучасними та не схожими на інші. Тоді я зрозуміла, що в Україні є ніша й можна робити свою музику.


Коли я почула «Плач Єремії» та «Мертвий півень», зрозуміла, що в Україні можна робити свою музику

Юність запам’яталася великою кількістю фестивалей. Ми їздили в Тернопіль на «Нівроку» та на «Червону руту», яка першою класно показала українські гурти. Це була масштабна подія та вважалося круто доєднатися до неї. Усі одягалися відповідно: широкі штани, сорочки в клітинку та кепки назад. Загалом у «Рути» були великі спонсори та бюджети, а трансляції виступів показували на головних телеканалах. Нам пощастило, що ми все чули наживо. І як добре, що в нас не було соцмереж. І ті, хто грав погану музику, мали шанс приховати цей період. [сміється]

Зараз я не надто слідкую за музикою, яка мені подобалася в 90-х. Багато хто вже закінчив кар’єру, усьому свій час. Колись 20-річною я була на виступах Тhe Cardigans і Massive Attack на фестивалі Sziget. Це класно, що їх можна послухати й зараз. Можливо, досі залишилося захоплення Foo Fighters. Дейв Грол усе ще крутий чувак, і їхні останні два кліпи дуже смішні. Окрім того, учасники гурту знімаються у фільмі жахів Studio 666, так що ми про них ще почуємо. Я ж більше слідкую за виконавцями початку 2000-х, як-от: Kasabian і The Killers.

Здебільшого я сприймаю музику як сонграйтерка, простежую тенденції та новизну. Після прослуховування деяких хітів розумію, як і чим ті чи ті виконавці качнули. Завдяки цьому одразу чую, які фрагменти чи звуки звідки взяли. Ця уважність залежить від наслуханості. Однак гарно написана пісня чіпляє як професіонала, так і звичайного слухача. Люди сприймають музику не логікою, а відчуттями. У цьому її сила: вона настільки багатошарова, що торкається всіх на емоційному рівні.


 Нам пощастило, що ми все чули наживо. І як добре, що в нас не було соцмереж

Нещодавно читала дослідження, що найбільше нам резонують пісні, які ми слухали в ранній молодості. А те, що потрапляє в наші плейлісти потім, уже не так вражає. Тому я не чекаю, що якась пісня переверне моє життя, уже не прешся від цього так, як раніше. Нейрони вже «натреновані». У мене немає улюблених гуртів, але я знаю, до кого б пішла на концерт. Однозначно на Radiohead, тому що це культовий і важливий гурт для нашого покоління. А ще на Black Keys, Swans, на який колись не потрапила в Києві, і на Bjork. Вона не тільки про музику, а й про сучасне мистецтво. Хочеться ходити на щось знакове, що відбивається на сучасності. Хороша музика завжди про багато речей одночасно. Ми би всі пішли на Бейонсе. Не тому, що так сильно любимо її треки, а тому що вона постать, феномен, і було би цікаво побачити шоу такого рівня.

На цей рік я маю великі сподівання на різні фестивалі та концерти. Планую сходити на Iggy Pop у Києві. Хотіла б послухати наживо Lorde, Адель, дівчат НАІМ, ісландську групу Sigur Rós. А ще якихось зірок кантрі, але в США, тому що нічого не знаю про цей пласт культури. Якщо говорити про виступи, на яких я була, то мені запам’яталися The Cure, St. Vincent & David Byrne, Kimbra, Massive Attack. Ось цей момент, коли тебе пре від музики, найкращий. Не знаю, чи дійсно ті концерти були настільки класними, чи просто я була в особливо піднесеному настрої. У концертах за кордоном своя магія. [усміхається]

В Україні дуже швидко з’являється багато нових імен, але багато хто так само швидко перегорає. Усім потрібна підтримка продюсерів, піарників, медіа. Інколи це замкнене коло: початок на одному талант-шоу та стеля на іншому. Наш шоу-бізнес не функціонує так, як західний. Уся проблема у сфері розподілу роялті, немає фінансової стабільності: є великі гравці ринку та малі, які збирають зали до тисячі людей. Щоб стрибнути вище, потрібна інерція індустрії, але в нас немає цих соціальних ліфтів. Спочатку талант-шоу, потім «Євробачення» та тур на 10 міст. Вистрибують одиниці. Тож молоді виконавці випускають по альбому на рік протягом 10 років і не розуміють, де їхні гастролі та слава, коли це все прийде. У нас і з майданчиками проблема, і з доступом деяких жанрів до широкої аудиторії, тому що, наприклад, я досі не чую «ДахуБраху» на радіо. Хоча це найуспішніший український продукт на експорт.


Прикро, що більшість українських виконавців пишуть музику російською

Прикро, що більшість українських виконавців пишуть музику російською. Але я розумію, що стримінги приносять їм бюджет для розвитку, і нікого не критикую. У нас і так музична критика не зосереджена на підтримці, як мало би бути на такій ранній стадії розвитку шоу-бізнесу.

Сам смак аудиторії прямо залежить від медіа та соцмереж, які вона споживає. І дуже невеликий шанс вирватися з цих алгоритмів і почути щось неочікуване. Просто музика в чистому вигляді, як звук, уже перестала працювати. Ми здебільшого дивимося кліпи, а не слухаємо музику. Пісні слугують приводом для знайомства з якимось більшим енергетичним згустком навколо артиста: з артом, модою, відеографією.

Я живу недалеко від школи й інколи шазамлю те, що слухають діти. Звісно, їхні плейлісти – це все російський треш, у якого немає ніяких нових сенсів. Достатньо нудна історія, але довкола себе ці виконавці розкидають гроші й показують машини, що створює сильне враження на молодих людей. Усі хочуть успіху, а він виглядає ось так. Росія може робити всяке лайно дуже якісно.

Якщо українським виконавцям дати фінансування, то наш контент був би кращим, аніж російський. У нас більше цікавих ідей, ми більше інтегровані у світові тренди. Але сьогодні всі слухають очима й завдяк одній музиці не виїдеш. Треба вміти подавати те, що ти робиш, за допомогою всіх інструментів. Я багато часу присвятила популяризації української музики і як журналістка, і як медіаменеджерка на «Суспільному», і як громадська діячка. Хоч ми не стабільно займаємося музикою в «Крихітці», але також робимо свій невеликий внесок у те, що колись стане великим і затребуваним у світі. Я вірю в українську музику й у таланти своїх колег.

​​Eurythmics

Sweet Dreams

Стара прекрасна пісня, яку я дуже люблю. На неї є хороші ремікси-римейки, що тільки доводить, що вона класно зроблена.

Слухати

Gabriel

Lamb

Мелодійний хіт, де є простір для вокалу й дух часу, це so нульові. Довго обирала між нею й Mad About You, але з Gabriel стільки всього пов’язано.

Слухати

Madonna

Fever

Це пісня 1956 року, але з того часу її переспівав уже десяток артистів, і вона все ще чіпляє слухачів. Версія Мадонни мені дуже подобається, це такий позачасовий бойовик, як Wicked Game.

Слухати

Balthazar

Blood Like Wine

Я вперше почула Balthazar саме наживо, вони розігрівали Editors у європейському турі, і це було просто магічно.

Слухати

Arctic Monkeys

Do I wanna know

Хороший текст, і мені дуже подобається, як працює приспів після передприспіву. А всі ці інтонації на запису схоплені правильно, є ця магія, характер вокалу + історія + музика – усе працює.

Слухати

Karen O with Trent Reznor and Atticus Ross

Immigrant Song

Дуже люблю цей трек, NIN і жіночі панк-гурти на зразок Babies in Toyland, які були важливою частиною мого підліткового віку. Тут є все, що я люблю: агресивний вокал та аранжування класичного треку Led Zeppelin.

Слухати

«Мертвий півень»

Пісня 551

У «Мертвого півня» багато гарних пісень – нетривіальних, атмосферних. В альбомі ІІ Testament продюсерське вухо може розчути чимало класних семплів для переосмислення. Це щось дуже ностальгійне зі своєю звуковою картиною, складними сенсами, структурою пісні, текстом. Це фрагмент культурної України, яка не повториться.

Слухати

Mumford and Sons

White Blank Page

Нагадує пісні Antony and the Johnsons, дуже зворушливий і теплий саунд. Класний приспів, такий фольковий.

Слухати

Circuit des yeux

Dogma

Моє свіже відкриття, мені подобається, що тут трішки і Joy Division, і сонграйтерська лаконічність.

Слухати

Lykke Li

I Follow Rivers

Шкода, що в Lykke Li не так багато альбомів, мені дуже імпонує її саунд та атмосфера.

Слухати

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.