Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Запитання експертуПитання психологу: Як не боятися самотності?

Питання психологу: Як не боятися самотності?  — Запитання експерту на Wonderzine

Та навчитися керувати цим страхом

В антиутопічному суспільстві, яке зображене у фільмі Йоргоса Лантімоса «Лобстер», мешканцям готелю демонструють сцени, у яких герої гинуть через самотність і те, що нікому було прийти їм на допомогу. Яким би абсурдним не здавався цей сюжет, він піднімає тему, яка непокоїть багатьох, – страх самотності.

Хтось свідомо обирає бути самотнім назавжди або тимчасово, не бажаючи витрачати свій ресурс на стосунки й задовольняючись побаченнями в тіндері. Але багато хто все ще сприймає самотність як загрозу своєму існуванню. Разом із психотерапевткою Ольгою Хайдуковою намагаємося розібратися, чому ж так відбувається й що ховається за страхом самотності, а головне – як навчитися керувати цим страхом.

Ольга Хайдукова

психотерапевтка


Як правило, люди бояться не самої самотності, а того, що за нею стоїть – у когось самотність асоціюється зі смертю, у когось – з бідністю, хтось просто боїться залишатися наодинці із собою, бо ще не зрозумів, хто ж він є насправді та як йому з цим своїм «я» жити.

Саме поняття самотності можна розглядати як соціально-психологічне явище, коли емоційний стан людини змінюється через відсутність близьких емоційних зв’язків із друзями, рідними або страх їхньої втрати. У психології розрізняють два види самотності – позитивна (самотність) і негативна (ізоляція). Однак найчастіше поняттю самотності надають негативного значення.

Причини страху самотності

Причини страху самотності криються у глибинному пласті нашої свідомості, який можемо назвати несвідомим. Це генетично закладений страх виживання – у первісних племенах людей, які в чомусь завинили, виганяли із соціальної групи й вони, як правило, гинули.

Тобто в архаїчному уявленні самотність – це смерть поза групою. Або ж згадайте казки, у яких дітей виганяють із дому й вони ледь виживають у темному лісі. Тобто всі ці патерни заклалися у прадавні часи. І часто в дитячому віці вони приходять до нас з історіями, які накладаються на незрілу дитячу психіку й потім, у дорослому віці, можуть сформувати невроз, який супроводжується страхом самотності.

Дуже часто люди, які страждають на такий страх, розповідають, що в дитинстві батьки надто гостро реагували на те, що вони на самоті займалися тим, що їм подобалося. Наприклад, у своїй кімнаті читали захопливу книжку, а їх переривали та примушували прибрати свою кімнату або ж зайнятись чимось іншим, більш корисним, на думку батьків. У такому випадку в дитини могла сформуватися асоціація, що бути на самоті – це щось заборонене.

За правильного виховання, коли дитина може вільно розвиватися, почуття самотності як ізоляції не виникає, вона сприймається як усамітнення й не спричиняє дискомфорту в подальшому.

А що буде, коли я залишуся на самоті?

Найчастіше у психології тема самотності пов’язана з таким психоаналітичним поняттям, як невроз. Невроз, своєю чергою, часто супроводжується страхом самотності.

Спочатку треба спробувати дати відповідь на питання: що страшного в тому, що я залишуся один? Багатьох лякає безпорадність, неможливість самостійно вирішити, як вчинити в тій чи іншій ситуації і, звичайно ж, відсутність підтримки. Напевно, саме неможливість знайти підтримку, зіткнувшись віч-на-віч із небезпекою, робить самотність такою жахливою.

Часто самотність пов’язана з тим, що людина не може перебувати наодинці із собою, поза контактом з іншими людьми. Іноді це також супроводжується страхом зіткнення із собою, незалежно від інших людей. У такі моменти виникають різні фантазії про найстрашніші ситуації в житті. Людина ставить собі запитання: а що буде, коли я залишуся одна? І за цим запитанням у кожного криється свій власний страх. У когось – бути непотрібним, в інших – страх залишитися без засобів на існування, а в когось – страх смерті.

Страх непотрібності

Необхідність бути потрібним комусь є нормальним проявом нашої природи. Як правило, людина, що страждає від відчуття непотрібності, хоче допомогти й догодити всім підряд. Нерідко вона бере на себе чужу відповідальність. І все це заради того, щоб хоч на мить відчути себе корисною та придатною на щось. Тому людям, у яких глибоко сидить страх виявитися непотрібними, дуже складно переживати самотність.

Тут важливо спробувати прийняти те, що відбувається, сказати собі, що це тимчасово й завжди можна знайти, про кого піклуватися, особливо в наш час. Можете взяти шефство над сусідніми літніми людьми, це компенсує страх непотрібності й дасть вам можливість розглянути ситуацію під іншим кутом, зрозуміти, що нічого катастрофічного не відбувається.

Страх матеріальної скрути

За страхом самотності дуже часто криється страх матеріальної скрути. Це теж архаїчне уявлення про виживання, коли приналежність до групи захищала від голоду й смерті. У наш час захист від голоду й холоду людина може отримати за допомогою грошей. Відбулася заміна соціальної групи грошовим еквівалентом, але страх «одному не вижити» досі сидить у підсвідомості – без грошей не забезпечити прожиток і дах над головою, а гроші можна отримати, вступаючи в якісь виробничі або особисті стосунки.

Тут варто проаналізувати ситуацію: що має статися, щоб ви залишилися без грошей. Спробуйте уявити сценарій, що з вами це вже трапилося. Які ваші подальші кроки? Упевнені, що ви знайдете вихід і зрозумієте, як забезпечити собі життя. Придумайте кілька сценаріїв, запасних виходів. Тоді цей страх поступово має відступити.

Страх смерті

У психології страх смерті – це комплекс тривожних переживань про власну смерть або про смерть близьких людей. Страх смерті – це нормальне переживання. Люди бояться померти, оскільки цей страх необхідний для виживання. Тому перше, про що варто сказати собі, – цей страх є абсолютно нормальним і зі мною все окей.

Про патології можна говорити, коли страх починає заважати жити та здійснювати повсякденні дії. Якщо людина нічим не хвора, їй ніщо не загрожує, вона досить молода та при цьому постійно думає про смерть, швидше за все, трапилася якась травма й людина наближається до фобії. Тоді потрібно обов’язково звернутися за допомогою до психотерапевта.

Чи можна навчитися не боятися самотності

Навчитися не боятися самотності так швидко не вийде, але головне, що це взагалі можливо. Спочатку спробуйте прийняти страх самотності. Прийняти те, що мені страшно бути одній, страшно засинати або страшно, що так буде завжди та я помру одна в квартирі.

За цим страхом завжди є якась фантазія, яка лякає нас, і важливо зрозуміти, що це. Але для того, щоб ця фантазія втратила заряд і, відповідно, вплив на людину, бажано її «докрутити» до абсурду. У це може бути страшно занурюватися, там може бути багато болю, і краще робити все поступово (і з психологом). Спробувати дійти до якоїсь лякаючої точки й запитати себе – і що тоді? Ось мені зараз дуже страшно, а що сталося в реальності? Нічого ж не змінилося.

Наприклад, ви боїтеся залишитися одні, тому що переживаєте, що можете втратити роботу й померти від голоду. Спробуйте максимально реально уявити й пережити цю ситуацію у своїх фантазіях: ось ви залишилися одні, але ви ж не відразу втрачаєте роботу й починаєте голодувати, у вас є якийсь ресурс і час, який можна наповнити, щоб жити далі. І тоді фантазія та страх втрачають силу.

Як знайти ресурс

Зовнішні ресурси (опори)

Щоб упоратися зі страхом самотності, дуже важливо знайти зовнішні ресурси, так звані опори. Вони не закриють усіх наших потреб, але прикриють на якийсь час тил. Це можуть бути подруги, рідні. Можна прямо запитати: «Раптом я залишуся без роботи, я зможу приходити до тебе обідати, щоб якийсь час протриматися, поки шукаю нову роботу?» Доброю опорою є освіта – це діяльність і контакт, коли я стаю частиною якоїсь групи, я вже не один, і я вчуся чомусь новому або вдосконалюю свої знання, щоб не залишитися безробітним.

Усі наші стосунки зі світом – це пошук і створення опор, на які можна перекласти частину вантажу свого життя. Ми відчуваємо себе добре вкоріненими, коли в нас багато опор.

Внутрішні ресурси (опори)

Внутрішні опори – це ваші життєві цінності й орієнтири. Якщо ви добре собі їх уявляєте, маєте перед собою зобов’язання, орієнтуєтеся на свої уявлення про моральність, то це і є система, яка завжди допоможе вистояти в найсуперечливіших випадках і буде живити енергією.

Завдяки внутрішнім опорам ви менше залежите від настрою й обіцянок інших, більше чуєте власний внутрішній голос і йдете за ним. Але не варто думати, що потрібно опиратися лише на внутрішні ресурси, адже опора на себе не передбачає тотальної відмови від допомоги. Вона про те, що ви не чекаєте, що хтось буде опікуватися вами або вирішувати поточні проблеми. Найперше, ви займаєтеся ними самі, а якщо ресурсів виявиться вже недостатньо, спробуєте звернутися до близьких.

Щоб навчитися почуватися комфортно наодинці, спробуйте запровадити дні тиші. Це хороша практика. Спочатку проведіть у тиші годину, поспостерігайте за собою. Зіштовхніться із собою справжньою. А потім спробуйте півдня. День. Можна поїхати у відпустку без друзів чи близьких. Це поступово навчить бути із собою, знаходити цінність у собі та знизить страх самотності.

Текст: 

Анна Хаєцька

редакторка Wonderzine Україна

Ілюстрації: 

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.