Запитання експерту«Моє тіло мене зраджує». Що таке вагінізм та як його лікувати
Що може бути причиною болю під час сексу чи неможливості пенетрації
«Секс завжди був болісним для мене. Мої вагінальні м’язи стискалися так сильно, що пеніс мого хлопця не міг повністю в мене увійти. Я уникала сексу в усіх своїх наступних стосунках. Мені було неприємно користуватися тампоном чи навіть торкатися себе», – так описує свої відчуття Хлоя, яка на власному досвіді знає, що таке вагінізм.
Цей стан пов’язують не лише зі спазмом м’язів, а і страхом проникнення. Ситуацію ускладнює й те, що через це багато жінок роками сприймають себе як «неправильних» і соромляться ділитися цією проблемою із близькими, партнерами, спеціалістами.
Попросили психотерапевтку та гінекологиню розповісти про те, які симптоми та причини появи вагінізму, чому важливо говорити про нього та звертатися за консультацією спеціалістів.
*У тексті ми використовуємо слово «жінка», але зауважимо, що не всі люди, у яких є вагіна, ідентифікують себе жінками, та що не в усіх жінок є вагіна.
Ольга Хайдукова
психотерапевтка
Наталія Сіліна
лікарка гінекологиня-ендокринологиня, засновниця «Школа жіночого здоров'я Dr. Silina»
Що таке вагінізм та які його симптоми?
Ольга: Досить довго вагінізм визначали через судомне скорочення м’язів під час проникнення у вагіну. Інколи через вагінізм неможливе не лише проникнення пенісу, а й секс-іграшки чи пальців. Також це може перешкоджати гінекологічному обстеженню.
Наталія: Вагінізм – це спазм м’язів, що оточують вхід у піхву та передню третину вагіни. Це вид сексуальної дисфункції, але не треба лякатися цього словосполучення. Важливо розуміти, що це медична та психологічна проблема.
Ольга: За останньою редакцією мануалу DSM щодо ментальних розладів, вагінізм визначають не лише як скорочення м’язів, а і як фобічний стан. Досі невідомо, що є первинним: страх перед пенетрацією, що викликає спазм м’язів, чи фізична реакція, яка робить пенетрацію неможливою. Виникають болісні відчуття, яких жінка потім боїться. Зараз проходить дослідження цього питання, тим паче в кожної жінки вагінізм може проявлятися якось інакше.
Наталія: Вагінізм буває первинним і вторинним. У разі вторинного, на відміну від первинного, жінка мала задовільний проникний секс, а потім внаслідок певних причин стався розлад у вигляді утруднення або повної неможливості проникнення в піхву пеніса, пальця або медичного гінекологічного дзеркала.
Багато хто вважає, що вагінізм – це повна неможливість вагінальної пенетрації. Вагінізм – це також утруднена пенетрація. Коли проникнення може відбуватися, але це вимагає певних зусиль або супроводжується болісними відчуттями. Болісний статевий акт також може бути проявом більш «легких» форм вагінізму.
Це супроводжується відчуттям самотності й ізольованості, бо навколо всі жінки «правильні» й можуть відчувати задоволення
Хочу, щоби кожна, хто читає цю статтю, знала, що наявність болісних відчуттів під час сексу – це привід звернутися до лікаря й виявити причину болю. Біль під час статевого акту може стати причиною вторинного вагінізму або бути симптомом первинної форми вагінізму.
Ольга: Вторинний вагінізм може з’явитися після гінекологічного втручання чи травматичного досвіду, наприклад. Він може проявлятися як біль чи спазм у процесі проникнення. Через це вагінізм складно діагностувати. До того ж жінка з вагінізмом, яка силою змушує себе до пенетрації заради задоволення партнера, рідше буде відчувати збудження чи сексуальне бажання. І сприймати вагінізм як аноргазмію чи фригідність.
Ситуацію ускладнює й те, що багато жінок обирають залишатися на самоті зі своєю проблемою й роками сприймають себе як «неправильних». Цією проблемою часто соромляться ділитися з подругами, партнерами чи спеціалістами. Що довше це триває, то важче жінці почати працювати з цим. Це супроводжується відчуттям самотності й ізольованості, бо навколо всі жінки «правильні» й можуть відчувати задоволення. До цього може додаватися злість та образа, наприклад, на конкретну людину, свою долю чи тіло. «Моє тіло мене зраджує», – так можуть говорити жінки з вагінізмом.
Серед емоцій, які супроводжують жінку з вагінізмом – страх проникнення, близький до жаху. Звісно, при цьому неможливо розслабитися, а сексуальне задоволення прямо залежить від можливості розслабляти м’язи тазового дна. Загалом вагінізм передбачає як фізичний біль, так і психологічний.
Які причини появи вагінізму?
Наталія: Якщо говорити про причини вагінізму, які пов’язані з фізіологією, то це:
- атрофічні зміни вульви та вагіни
(У молодих дівчат це може бути внаслідок вживання протизаплідних пігулок. Це не означає, що такий метод контрацепції поганий. Але інколи таке трапляється);
- хронічні запальні процеси вульви – на кшталт молочниці;
- рубцеві деформації промежини, вульви, вагіни;
- хронічні закрепи;
- тріщини та травми інтимних зон;
- травматичне використання секс-іграшок;
- болісний перший статевий акт.
Ольга:
Нестача секс-освіти чи травма сексуальності
Перш за все, варто звернутися до моєї улюбленої теми секс-освіти. Оскільки часто те, як ми дізнаємося про секс, залишає в нас відчуття сорому та страху. На це впливають обмежувальні установки, які ми часто отримуємо в дитинстві, що секс – це начебто щось «погане» чи «брудне». Це може бути причиною травми сексуальності, пов’язаної з вагінізмом.
Дівчата можуть дізнаватися про секс не лише від батьків, а й від однолітків. Вони могли роками чути історії, що перший раз – це дуже боляче, через це міг з’явитися страх проникнення. Також він може сформуватися, якщо перший секс був дійсно болючим.
Страх завагітніти
Інколи вагінізм може бути пов’язаний зі страхом перед вагітністю. Фобія часто буває про страх бути «знищеною»: соціально, репутаційно чи навіть фізично. Умовно це може прозвучати як погроза: «Тільки спробуй, я тебе вб’ю».
Сексуальне насильство
Доволі поширена історія, коли вагінізм виникає внаслідок сексуального насильства. Наприклад, після того, як відбувся статевий акт насильницького характеру, при якому жінка казала, що вона не хоче займатися сексом.
Страх проникнення може сформуватися і при огляді в гінеколога. Наприклад, якщо лікар був некоректним, присоромлював пацієнтку та здійснив огляд із проникненням у піхву насильницьким шляхом.
Прихована гомосексуальність/нецисгендерність
Коли жінка не визнає або взагалі не помічає того, що хоче вести своє сексуальне життя не гетеросексуально, а бісексуально/пансексуально/асексуально.
Орієнтація на задоволення партнера
Це може призводити до ігнорування, що вона ще не настільки збуджена, щоби перейти до пенетрації. Коли вона ще фізично до цього не готова: піхва суха, потрібна кількість змазки не виділилася, а лубрикант не використовується.
Комунікація в парі, яка підтримує такий симптом
Партнер, який схильний ображати жінку, може атакувати її щодо неможливості пенетрації. Казати щось на зразок: «Та ти зіпсована», наприклад. Через це жінка ще більше фіксуватиметься на цьому.
Як лікують вагінізм?
Ольга: Немає різниці, до кого спершу йти – психолога чи гінеколога. Якщо спеціаліст займається цією тематикою, то гінеколог буде рекомендувати консультацію психотерапевта, а психотерапевт буде рекомендувати гінеколога. Головне, аби ви вибирали спеціаліста, якому довіряєте.
Психотерапія відіграє важливу роль у розв’язанні цієї проблеми. Навіть якщо причиною вагінізму є фізіологічний процес, коли жінка зіштовхується із проблемою проникнення у вагіну, у неї може розвинутися страх очікування болі – і це суто психологічне питання.
Психотерапевт, який працює із травмами сексуальності, повинен мати відповідну додаткову освіту. У терапії цього явища можна використовувати комбінацію різних підходів: когнітивно-поведінкову терапію, яка передбачає роботу із завданнями, гештальт-терапію, артметодики.
Інколи я маю справу з вагінізмом жінки, серед причин якого – незнання власної фізіології. Наприклад, клієнтка взагалі відсторонюється від генітальної зони, не мастурбує. Тоді я клієнтці можу дати завдання виліпити із пластиліну свою вульву, роздивитися, як це влаштовано. Щоби це з’явилося в її психічному світі й вона усвідомила, що це її частина, що з нею не треба «воювати».
Варто також зазначити, що вагінізм може створювати складності в сексуальній сфері, але це не означає, що жінка повинна відмовлятися від сексу. Можна спробувати інші його види, які виключають проникнення: наприклад, оральний чи анальний.
Вагінізм може створювати складності в сексуальній сфері, але це не означає, що жінка повинна відмовлятися від сексу
Наталія: Перша за все, я хочу, щоби кожна жінка знала, що проблема вагінізму може й має лікуватися. Так, це інколи потребує великих зусиль як зі сторони жінки, так і зі сторони команди фахівців: гінеколога, психотерапевта, невролога та інших. Методи лікування підбираються індивідуально для кожної жінки, серед них можуть бути такі:
- корекція гормонального фону;
- гіпоалергенні лубриканти, без додаткових «спецефектів» – це важливо, щоби не підвищувати реактивність зони, яка і так перебуває в стані надмірного тонусу;
- відновлення слизової оболонки вульви та вагіни за допомогою плазмотерапії, редермалізації;
- проведення ін’єкцій із ботулотоксином, але це не перша лінія лікування;
- дихальні вправи, розслаблювальні техніки масажу свого тіла та самомасажу.
Існує також ряд методик, які обговорюються виключно з пацієнтками. Наприклад, використання розширювачів. Ця методика неоднозначна та є дискусійною в медичній спільноті, тому я б не хотіла вдаватися у її ретельний опис. Особисто я проти використання цієї методики, бо це своєрідне «насилля над тілом».
Повернення симптомів вагінізму після лікування трапляється, але рідко. Усе залежить від причини, яка викликає вагінізм. Профілактика цього явища – правильна систематична турбота про себе та своє здоров’я. Також раджу уважно ставитися до того, у який момент ви готові до пенетрації. Орієнтуйтеся на власний рівень збудження, а не партнера, приділіть прелюдії достатньо часу й уваги. Більше про вагінізм я розповідала в розмові із сексологом.
Текст:
Софія Пилипюк
редакторка Wonderzine Україна
Коментарі
Підписатись