Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Запитання експертуКіста яєчника: що її спричиняє і коли лікувати

Кіста яєчника: що її спричиняє і коли лікувати — Запитання експерту на Wonderzine

Й історії дівчат, яким поставили діагноз кісти яєчника

Кіста яєчника може з’явитися й пройти сама собою, без будь-яких симптомів – і жінка навіть не знатиме, що в неї було новоутворення. А може призвести до дуже тяжких ускладнень. Усе залежить від виду та розміру кісти, а також низки інших індивідуальних особливостей. На що треба звернути увагу, якщо вам поставили діагноз «кіста яєчника»?

У багатьох жінок репродуктивного віку кісти не потребують хірургічного втручання, а часто – і лікування взагалі. Заразом бувають випадки, коли ігнорування проблеми може призвести до трагічних наслідків. Як розібратися, коли потрібне медичне втручання, а коли достатньо спостереження, чи може кіста стати причиною неплідності та в яких випадках необхідно зробити додаткові онкоскринінги? На ці й інші питання відповідає лікарка-акушер-гінеколог Тетяна Попова.

Текст: Ольга Коваль

Тетяна Попова

лікарка-акушер-гінеколог


Що таке кіста яєчника?

Кіста яєчника – це доброякісне пухлинне утворення в самому яєчнику або на його поверхні, яке зростає з тканини яєчника і, за винятковим виключенням, складається з капсули та рідинного вмісту. Це явище трапляється доволі часто, особливо серед жінок репродуктивного віку. Зазвичай кісти бувають від 3 до 4 см, хоча трапляються й утворення до 10–20 см і навіть більше. Професійна класифікація кіст доволі складна та базується на гістологічній структурі пухлини. Але загалом усі кісти можна розділити на 2 великі групи – функціональні та «справжні». Тактика спостереження за ними принципово відрізняється.

Функціональні кісти бувають фолікулярні та лютеїнові. Перші утворюються з домінантного фолікула, який не проовулював (не розірвався). А лютеїнові – із жовтого тіла після овуляції. Такі кісти можуть самостійно проходити після менструації та зазвичай не потребують лікування. Якщо новоутворення великого розміру та спричиняє дискомфорт, лікар може призначити гормональну терапію: функціональні кісти добре реагують на таке лікування й повністю зникають. Майте на увазі: якщо функціональна кіста не проходить за 3–6 циклів (самостійно чи в результаті терапії), це означає, що вона не функціональна, а якась інша. Якщо функціональні кісти з’являються часто, варто перевірити гормони щитоподібної залози та гіпофізу, репродуктивну панель.

Інша річ – так звані «справжні» кісти (ендометріоїдні, дермоїдні, муцинозні тощо). Якщо обставини дозволяють, таку кісту можна спостерігати, робити УЗД що пів року. Але за певних клінічних проявів та/або через великий розмір пухлини може знадобитися медичне втручання. Єдина тактика ведення в такому разі – це хірургічне видалення. Виключенням із цього правила можуть бути лише дрібні (до 3 см) ендометріоїдні кісти: їхній розвиток зазвичай можна ефективно стримувати препаратамами для лікування ендометріозу.

Важливо розуміти: у разі будь-якої іншої зі «справжніх» кіст (окрім ендометріоїдної) препарати для консервативного лікування, на жаль, не ефективні. Користі від такого лікування не буде, а от нашкодити можливо.

Чи може кіста переродитися на рак?

Погана новина: рак яєчників – один із найбільш небезпечних і швидко прогресувальних видів онкології в жінок. Лише 40% пацієнток із цим діагнозом вдається подолати 5-річний рубіж почасти через те, що захворювання часто діагностується на пізній стадії. Ризик злоякісного утворення підвищується в період менопаузи, у разі генетичного фактору (у родині був рак яєчників або молочних залоз: ці органи взаємопов’язані) або якщо сама пацієнтка перехворіла на рак грудей чи кишківника.

У цьому разі може бути рекомендований скринінг раку яєчників. У такого обстеження дві мети: 1) спрогнозувати ймовірність розвитку хвороби для конкретної жінки; 2) побачити захворювання на начальній, так званій нульовій стадії, коли воно краще піддається лікуванню.

Іноді жінки, щоб убезпечитися від захворювання, зважуються на превентивне хірургічне втручання. Так зробила, наприклад, Анджеліна Джолі: її мама, бабуся та тітка померли від раку груди, а в самої акторки були виявлені мутації гену BRCA, які значно підвищують ризик онкології з боку молочних залоз і яєчників. У випадку Анджеліни шанси захворіти становили 87% і 50% відповідно. Щоб знизити вірогідність поганого сценарію, Джолі зробила мастектомію й операцію з видалення яєчників і маткових труб.

Ризик злоякісного утворення підвищується в період менопаузи, у разі генетичного фактору


Утім, є й хороша новина: за даними професійної асоціації акушерів і гінекологів США American College of Obstetricians and Gynecologists (ACOG), здебільшого кісти яєчників у жінок репродуктивного віку доброякісні. Та однаково за протоколом наявність будь-якої «справжньої» кісти – це привід призначати аналіз на онкомаркери (Са125, НЕ4), а потім на його основі робити розрахунок індексу ROMA (прогноз ризику розвитку злоякісного процесу в яєчниках). Але фактично ці аналізи мають значно меншу діагностичну цінність, ніж ультразвукові маркери можливої малігнізації (переродження клітин на злоякісні). Наприклад, підвищення Са125 можуть давати абсолютно незлоякісні хвороби (серця, печінки, а також міома матки тощо). Тому дослідження на онкомаркери доцільно проводити лише в комплексі з УЗД. Використання сучасного УЗД-апарату з можливістю оцінки кровоплину в кісті дозволяє діагностувати утворення ще до етапу його малігнізації. Якщо за результатами УЗД є підозри на онкологію, проводять МРТ органів малого тазу з контрастом.

Які чинники провокують розвиток кіст? І на які з цих чинників ми можемо впливати?

Як не дивно це може прозвучати, але головний чинник, який сприяє виникненню кіст у яєчниках, – це щомісячна овуляція. Яєчники не розраховані на те, щоб у повному обсязі функціонувати щомісяця. Природою задумані «відпустки» для яєчників: вагітність і період годування грудьми – весь цей час овуляція не відбувається й фолікули не дозрівають. Але реальність сьогодні така, що багато жінок обирають народжувати після 30–35 років або не мати дітей узагалі. Тож до перших пологів наші сучасниці нерідко мають більшу кількість менструальних циклів, ніж середньостатистична жінка 100 років тому за все життя. А якщо яєчники працюють постійно, без періодів відпочинку, це може спричинити кістоутворення. Також прямо чи опосередковано розвиток кіст провокують стреси, куріння, вживання алкоголю, венеричні хвороби.

Яєчники не розраховані на те, щоб у повному обсязі функціонувати щомісяця


Утім, вплинути на ситуацію в наших силах. По-перше, здоровий спосіб життя; незважаючи на банальність цієї поради, вона дійсно працює.

По-друге, «прицільні» заходи, які допоможуть запобігти кістоутворенню. Найкраща альтернатива для жінок, які не мають на меті вагітніти зараз, але не виключають можливості мати дитину в майбутньому – це прийом КОК (комбінованих оральних контрацептивів). Під впливом пігулок яєчники відправляються «у відпустку»: овуляція не відбувається, фолікул не росте – тож і фолікулярні або лютеїнові кісти не можуть з’явитися в принципі.

Також варто зауважити, що виникненню функціональних кіст можуть сприяти деякі порушення гормонального фону (гіперпролактинемія, цукровий діабет, захворювання щитоподібної залози: гіпо- та гіпертиреоз). До речі, лише функціональні кісти є гормонально активними, на всі інші види кіст коливання гормонального фону не впливають.

Як часто необхідно відвідувати гінеколога, якщо в анамнезі були кісти яєчника?

Якщо йдеться про функціональну кісту, то теоретично вона може з’являтись у кожному циклі. За певних умов (наприклад, гормональні розлади) така кіста доволі швидко виростає до великих розмірів, що може призводити до розриву / перекруту кісти, а це дуже небезпечні стани. Чи є сенс бігати щомісяця до лікаря на гінекологічне УЗД? За наявності кіст в анамнезі найкраще рішення – це прийом КОК, допоки в планах не з’явиться вагітність.

За яких симптомів треба негайно звернутися до лікаря?

Більшість кіст мають невеликий розмір і не викликають ніяких скарг. Зрідка жінка може відчувати тягнучий біль внизу живота справа чи зліва, дискомфорт під час статевого акту. А от в разі розриву кісти чи перекруті її ніжки – найчастіше це трапляється з великими кістами понад 5 см у діаметрі – потрібна негайна медична допомога. Не помітити ці стани неможливо, вони буквально кричать про себе: раптово з’являється гострий «кинджальний» біль внизу живота (часто розрив / перекрут стається під час сексу чи фізичного навантаження). Біль може бути дуже сильним, аж до втрати свідомості, також інколи виникають нудота й блювота. Коли таке сталося з 45-річною Кейт Бекінсейл, зіркою фільму «Ван Хелсінг», вона розмістила у своєму Instagram фото з клініки й написала: «Виявляється, розрив кісти – це дуже боляче! А від морфіну я навіть плакала».

Розрив / перекрут кісти можуть мати дуже небезпечні наслідки: внутрішньочеревну кровотечу, перитоніт чи сепсис (стани, які загрожують життю), неплідність. Тому в разі підозри на розрив чи перекрут кісти слід звернутися до лікаря якнайшвидше. До підтвердження діагнозу важливо максимально зберігати фізичний спокій, щоб зменшити крововилив у черевну порожнину.

Коли потрібна операція з видалення кісти і як вона проходить?

У разі перекруту або розриву кісти з внутрішньочеревною кровотечею необхідна негайна операція – тут без варіантів. У разі «справжньої» кісти також може знадобитися операція, але тут потрібно враховувати багато факторів, тому питання доцільності хірургічного втручання слід вирішувати індивідуально з вашим лікарем.

Лапаротомія (класична «відкрита» операція з розрізом 7–12 см) у разі кіст сьогодні майже не використовується. Лікування кісти шляхом пункції не має сенсу в принципі, адже капсула кісти водночас залишається. Пункція «відсмоктує» рідину з кісти, але капсула продовжує продукувати цю рідину – і згодом кіста відновлюється.

Сучасні прогресивні методики – це «мала хірургія», лапароскопія. Доступ до черевної порожнини забезпечується шляхом невеличких проколів, через які вводиться спеціальний інструмент – ендоскоп. Мініатюрна відеокамера на кінці ендоскопу дозволяє хірургу дуже точно побачити, де закінчуються тканини здорового яєчника й де починається пухлина. Це важливо, адже випадкове видалення частини здорового яєчника (як це нерідко трапляється за лапаротомії) може призвести до часткової втрати яйцеклітин. Якщо другий яєчник абсолютно здоровий, це не проблема; а якщо ні? А лапароскопія дозволяє максимально бережливо впливати на репродуктивну функцію, до того ж відновлення після неї займає набагато менше часу. Зазвичай жінка починає вставати та ходити ще в день операції, що значно знижує ризик утворення злук. Сьогодні поступово лапароскопія стає рутинною практикою навіть в онкології.

Як впливає кіста на можливість завагітніти?

«Справжні» кісти невеликого розміру (до 3–4 см) зазвичай не впливають на фертильність і виношування вагітності. Кісти більшого розміру краще видалити до планування вагітності. Щодо функціональних кіст, то, якщо вони з’являються часто, це може свідчити про проблеми з овуляцією. І саме це (а не кіста як така) стає причиною ненастання вагітності. Якщо жінці видалили один яєчник через кісту, а другий яєчник здоровий, то є всі шанси завагітніти. Фолікулярного резерву одного яєчника цілком достатньо.

Які особливості життя з кістою?

Якщо розмір кісти маленький, то певний час із нею можна жити, і це не потребує ніяких обмежень ні в заняттях спортом, ні в інтимному житті. Якщо ж кіста досягла великого розміру та виник ризик розриву чи перекруту, то таку кісту потрібно видаляти.

Єлизавета

працює на кінофестивалях

Уперше діагноз «кіста яєчника» мені поставили в 15 років. Тоді приводом звернутися до лікаря стала затримка місячних, окрім цього, мене нічого не турбувало. На УЗД лікар побачив фолікулярну кісту невеликого розміру. Щоб кіста не лопнула, а розсмокталася сама собою, мені призначили уколи й таблетки. Лікування допомогло, і ще зо два роки мене нічого не турбувало. А потім на черговому плановому огляді з’ясувалося, що кіста виникла знову, тепер на другому яєчнику. Тоді її теж вдалося подолати за допомогою медикаментів. Ніхто з цих двох лікарів не розповів мені про можливі наслідки утворення кіст, тому я особливо не хвилювалася, просто ходила на планові огляди що пів року та спокійно жила.

Проте влітку 2018 року в мене знову збився цикл. Тоді я вже жила статевим життям, тому перше, що зробила, – це тест на вагітність; коли він виявився негативним, я збагнула, що симптоми схожі на кісту, і записалася до нової гінекологині. Поговоривши з нею та пройшовши огляд разом з УЗД, я втретє почула діагноз «фолікулярна кіста». Але цього разу вона була майже 8 см у діаметрі – доволі велика, і добре, що обійшлося без розриву чи перекруту. Гінекологиня порекомендувала мені перейти на гормональні контрацептиви, навіть якщо в мене немає партнера. Не скажу, що я була в захваті від такої перспективи: список побічних дій у гормональних препаратів кілометровий. Та вибору в мене нема. Точніше, є: або постійні кісти, або гормональна терапія. Я обрала друге. У моєму випадку гормони – це не стільки захист від небажаної вагітності, скільки спосіб запобігти утворенню нової кісти. Я приймаю контрацептивні пігулки вже 2 роки. Поки що мені не вдалося знайти препарат, який ідеально б мені підійшов. Мене й досі турбують перепади настрою та тривожність, також з’явилися панічні атаки. Та для мене це краще, ніж жити з постійним болем, нестабільним циклом і ризиком неплідності через утворення кіст.

Марія Ніколаєнко

продюсерка

Це зараз я розумію, наскільки небезпечним може бути розрив кісти. А коли це трапилося зі мною 8 років тому, я не встигла навіть злякатися по-справжньому. Мені тоді було 16, статевим життям я не жила, місячні в мене були регулярні та безболісні, тож питаннями жіночого здоров’я я особливо не цікавилася.

Того літа відпочивала в дитячо-юнацькому таборі на березі моря. Повернулася додому до Києва, і невдовзі мене став турбувати біль унизу живота, справа. Не сказати, що боліло дуже сильно, та за кілька днів біль посилився. Ми з мамою поїхали до лікарні, де черговий лікар сказав, що, найімовірніше, у мене апендицит. На щастя, мене направили на УЗД. Воно показало розрив кісти яєчника. Мене терміново повезли на операцію. Як я приходила до тями, пам’ятаю погано, та наступного дня мені сказали, що операція пройшла успішно, й обидва моїх яєчника лишилися зі мною. На запитання, що могло спровокувати кісту, лікар відповів, що тригером могла стати навіть зміна клімату під час поїздки на море.

На щастя, більше кісти не з’являлися. Про ту операцію нагадує лише шрам на животі (це була звичайна державна лікарня, і «звичайна» відкрита операція). А ще після того випадку я зрозуміла, що не можна нехтувати профілактичними оглядами. Зізнаюся, раніше й сама купувала медичні довідки для того ж табору чи басейну. Або, коли нас усім класом вели на профогляди до лікарні, відмовлялась іти до гінеколога, разом з іншими дівчатами казала, що в мене місячні. Зараз би я так не робила. Той випадок навчив мене: планові профілактичні огляди – це не забавка, а реальний спосіб «спіймати» хворобу на ранній стадії й запобігти екстреним втручанням.

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.