Рівність«Вимоги до кандидатів: хлопець». Жінки про те, як їм відмовляли в роботі на користь чоловіків
«Чому роботодавець акцентує увагу не на моєму досвіді і знаннях, а на тому що я дівчина?»
За українським законодавством, вказувати в оголошеннях про вакансію обмеження щодо статі кандидата, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам – заборонено. Проте випадки, коли роботодавці так роблять, досі трапляються.
Студпарламент інституту права КНУ опублікував вакансію, в якій зазначалося, що студентів запрошують на стажування в міністерство енергетики України. Серед вимог до кандидатів вказали: «Студент 4 курсу й вище; знання англійської мови на високому рівні (B2+); хлопець». На зауваження щодо дискримінації студпарламент спочатку відповів, що «Міністерство має право вирішувати, які особи можуть проходити стажування», а пізніше видалив анонс вакансії.
Ми зібрали історії про те, як жінкам казали, що на певну вакансію підходить саме чоловік, через сексистські уявлення про те, що «у дівчат одні емоції», «вони не впораються в стресових ситуаціях», «захочуть стосунків і підуть у декрет». А також запитали в юриста – що робити з такими проявами гендерної дискримінації.
Марія
керівниця пресслужби ГО «Форум видавців», культурна менеджерка
Такі історії траплялися зі мною двічі. Уперше це сталося, коли я подавалася на вакансію координатора проєкту в одну громадську організацію. Я була впевнена, що це абсолютно «моя робота», бо вона була пов’язана з громадською сферою та освітою. На той момент це були дві основні мої зацікавленості, я вже досить довго працювала й організовувала різні курси. Вдруге – коли я подавалася на співбесіду в компанію, яка займалася організацією свят і зустрічей, тоді вони шукали проджект-менеджера.
У жодній із вакансій не вказували, що вони шукають саме чоловіка. Бо в такому випадку я б навіть не думала подаватися. Та й, насправді, на мою думку, абсурдно дискримінувати за статтю, особливо, якщо робота не має якихось виробничих особливостей. Ці вакансії виглядали досить привабливими, тож я без роздумів подавала резюме.
В обох випадках мені відмовили після співбесіди. У першій історії ми пройшли довгий шлях із кількох співбесід і виконання завдань, але в підсумку керівництво вирішило обрати хлопця, який зі мною дійшов до кінця. Для мене це було досить незрозуміле рішення, адже в мене було більше досвіду й навичок. У них були такі аргументи: «Ви – дівчина, а, отже, у стресовій ситуації не зможете тверезо діяти й розв’язувати проблеми». Ну, і класично жартували про одруження й декрет, хоча в перспективі наступних 5 років я не планувала цього.
Для мене такі відповіді були дивними, адже я чітко усвідомлювала, що я можу діяти в кризових ситуаціях, за плечима вже є досвід, коли все палає, а ти їдеш на цьому ровері й мусиш врятуватися. Тоді, коли почула ці відмови, я була шокована: чому роботодавець акцентує не на моєму досвіді й знаннях, а на тому, що я дівчина.
Мені здається, такі історії дуже руйнують внутрішню силу дівчат. Тому я сподіваюся, що з часом таких історій ставатиме все менше, а керівники припинять дискримінувати за статтю своїх працівників.
Роксана
перекладачка
На жаль, у мене не раз бували такі ситуації. Я мала мрію попрацювати у книгарні. Тривалий час, коли я бачила подібні вакансії, там було вказано «шукаємо хлопця-консультанта». Таке траплялося в різних книгарнях – це сильно зачіпало.
Зрештою, я знайшла вакансію без вказаного в ній гендеру. Пройшла співбесіду, де мені сказали, що взагалі вони першочергово шукають хлопця, бо так наказало керівництво. Проте сказали, що пізніше зателефонують і повідомлять фінальні результати. І мене таки взяли: частково тому, що я їм сподобалася, але також тому, що хлопці відмовлялися від цієї роботи через низьку зарплату.
Здавалося б, книгарня – яка різниця, хто там працює: чоловік чи жінка? Але працедавці хочуть, щоб консультанти тягали книги, як вантажники.
Згодом, коли я вже кілька місяців попрацювала, у книгарні змінилося керівництво, через яке всі почали звільнятися. Тоді ж на дверях з’явилось оголошення: «Шукаємо хлопця-консультанта. Ми – за гендерну рівність». Так написали, бо колектив був повністю жіночим. На мої зауваження, що гендерна рівність у цьому плані полягає якраз у тому, щоб не зважати на гендер людини, котру беруть на роботу, просто ігнорували. Зрештою, поночі хтось приклеював під оголошенням записки «сексизм». Історія закінчилась тим, що на роботу взяли хлопця, який постійно потім тільки й робив, що таскав книги.
Дар’я
менеджерка
Я подавалась на вакансію менеджера зовнішньоекономічної діяльності. У кінці співбесіди мені сказали, що шукають саме хлопця. Обґрунтували це тим, що я буду несерйозно ставитися до роботи, бо мені на той час було 22. Хоча я мала уявлення про те, що це за робота, що мені потрібно буде деколи присвячувати їй свій вільний час. Але це не змінило думку й мало хвилювало їх.
Як зараз пам’ятаю фразу: «Ну, ви ж дівчина молода, захочете стосунків, а потім заміж, часті відпустки, декрет. Ви ж самі розумієте». Я сказала, що не розумію, виправдовуватися чи доводити нічого не стала. Звісно, було неприємно. Тим більше, це був початок мого кар’єрного шляху й тоді кожна відмова чи невдача здавалася кінцем світу.
Олег
працює у сфері фінансів та інвестицій
В одній із компаній, де я працював інвестиційним аналітиком, у нас не було HR, тому мені доручали виконувати функції пошуку нових людей. І від мого директора було чітке завдання: не запрошувати дівчат на співбесіди, незалежно від якості їхніх резюме. При цьому, звісно, цього ніде не вказували. Коли нам приходили CV від дівчат, ми їх просто ігнорували.
Він пояснював свою позицію тим, що «у нас тут одні хлопці, дівчатам буде важко, а ще – в них емоції». Усі інші були не проти дівчат, я теж декілька разів намагався донести помилковість його думок. Зрештою, я звільнився з ряду причин, пішов в іншу компанію – і там було 50/50 хлопців і дівчат.
Дмитро Гончаренко
партнер юридичної фірми Brightman
Як законодавство регулює питання подібної дискримінації?
В Україні будь-яка дискримінація у сфері праці, незалежно від статі, гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації – суворо заборонена. Як на рівні Конституції України, так і на рівні більш профільного законодавства, як-то Кодекс законів про працю України, Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», Закон України «Про рекламу» тощо.
Кодексом законів про працю України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема – порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників, незалежно від статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації тощо.
Відповідно до статті Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», роботодавцям забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі. Наприклад, деякими положеннями Кодексу законів про працю України забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт.
Окремо існує пряма заборона про розміщення дискримінаційної реклами й у профільному Законі України «Про рекламу». Так, положеннями цього закону забороняється в рекламі про вакансії (приймання на роботу) зазначати вік кандидатів, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі. Також заборонено висувати вимоги, що надають перевагу жіночій або чоловічій статі, представникам певної раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
У разі порушення вимог цієї статті, рекламодавець сплачує до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», особа, яка вважає, що стосовно неї було застосовано дискримінацію за ознакою статі чи вона стала об’єктом сексуальних домагань або постраждала від насильства за ознакою статі, має право звернутися зі скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та / або до суду, у порядку, визначеному законом.
А стаття 23 цього ж закону надає потерпілій особі право на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації за ознакою статі, сексуальних домагань чи інших актів насильства за ознакою статі. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та не пов’язана з їхнім розміром.
Окрім цього, відповідно до положень ст. 24 цього ж закону, особи, винні в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність, згідно із законом.
Також, особи або групи осіб в Україні мають право надсилати повідомлення про порушення прав, гарантованих Конвенцією ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, до Комітету ООН із ліквідації дискримінації щодо жінок – у разі, якщо вичерпані внутрішні засоби правового захисту або якщо застосування таких засобів захисту невиправдано затягується.
Текст
Софія Пилипюк
редакторка Wonderzine Україна
Коментарі
Підписатись