Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

РівністьВід Києва до Кривого Рогу: історія Маршів рівності в різних містах України

Від Києва до Кривого Рогу: історія Маршів рівності в різних містах України  — Рівність на Wonderzine

Та з якими проблемами доводиться боротися правозахисним організаціям

Перший прайд в Україні відбувся у 2015 році, тоді з третьої спроби вдалося провести Марш рівності в Києві. Відтоді, попри часті напади й погрози, до прайду можна долучитися в шести містах: Київ, Одеса, Кривий Ріг, Харків, Запоріжжя та Херсон.

Під час національного ПрайдМісяця, який через пандемію перенесли на вересень, згадуємо історію Маршів рівності в Україні та з якими проблемами доводиться боротися правозахисним організаціям різних міст.

Авторка: Олена Каракуца

Фото: надані організаціями

Передумови організації прайдів в Україні

У 1991 році Україна стала першою з країн колишнього СРСР, у якій скасували кримінальну відповідальність за добровільні гомосексуальні стосунки. Однак пострадянський контекст і поширена в суспільстві гомофобія сприяли «невидимості» й закритості ЛГБТ+ людей. Тож, коли саме в Україні почав формуватися ЛГБТ-рух і якими були передумови організації маршів?

Хоча офіційно в країні зареєстровано понад 40 громадських і благодійних організацій, створених ЛГБТ+ спільнотою, державні органи вперто продовжують уникати цієї абревіатури у нормативно-правових актах та ігнорують права ЛГБТ+ людей як громадян та громадянок України. За даними правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ», у 2020 році зафіксували 188 випадків нападів, дискримінації та інших порушень прав ЛГБТ+ в Україні.

І хоча перші ЛГБТ-організації з’явилися в Україні ще в 90-х і нульових, традиція прайд-маршів як масових публічних подій почалася лише з 2012 року. Попри часті напади опонентів, із 2015-го в Україні проходять прайди в шістьох містах: Київ, Одеса, Кривий Ріг, Харків, Запоріжжя та Херсон. Для когось прайд – це змога всупереч погрозам, осуду та стереотипам пройтися головними вулицями міста за право обирати та любити того, кого хочеш, а для когось – ледь не єдина можливість не приховувати своє реальне життя.

КиївПрайд

Київ став першим містом, яке взяло на себе проведення Маршу рівності ще 2012 року, але тоді його скасували через загрозу сутичок із противниками акції. У 2014-му захід також не відбувся через те, що міліція не змогла забезпечити порядок зібрання. Загалом, якщо порівняти перші Марші рівності й останні, помітно, що кількість тих, хто долучаються до правозахисної ходи, стрімко росте: із декількох десятків людей КиївПрайд розрісся до 8 тисяч. Київ змінюється та стає все більш відкритим до ЛГБТ+ спільноти.

Після неодноразового скасування Маршу рівності у 2015-му організатори провели перший відкритий КиївПрайд, хода зібрала близько 250 людей. Наступного року на Марш рівності в Києві вийшли близько двох тисяч людей, тоді акцію вперше організували в центрі міста. Під час маршу ніхто не постраждав, попри спроби радикальних груп прорватися до місця події. Тоді ж з’явилася ідея залучати військових та волонтерів і волонтерок до інформаційних кампаній на підтримку прав ЛГБТ+ людей. До Євробачення в Києві організація підготувала Карту дружніх місць до ЛГБТКІ-людей. У карту ввійшли ресторани, кафе, магазини та клуби Києва.

У Марші рівності 2019-го взяли участь понад 8 тисяч осіб, понад 30 організованих колон, серед яких були колони ЛГБТ+ військових, ЛГБТ+ людей з інвалідністю та батьків ЛГБТ+ дітей.

Через пандемію у 2020 році КиївПрайд уперше змінив формат і відбувся онлайн, а програму заходів розширили до Прайд Місяця. Із початку червня щосуботи та щонеділі КиївПрайд транслював у соціальних мережах онлайн-івенти про ЛГБТ+ та прайд-рух в Україні та світі. Також нещодавно КиївПрайд запустив застосунок із мапою Києва, де позначено ЛГБТ+ френдлі-заклади та бізнеси. Зараз їх 30, але ця цифра постійно росте, оскільки бізнеси зацікавлені не тільки в новій аудиторії, а й в демонстрації своєї підтримки та позиції.

Тема цьогорічного КиївПрайду – «Країна для всіх. Закони для держави. Держава для безпеки». Саме тому велику частину програми становить політичний діалог, присвячений протистоянню злочинам на ґрунті ненависті, становищу з рівними правами для ЛГБТ+ людей і новими викликами, з якими стикається спільнота.

Оксана Солонська

координаторка проєктів КиївПрайд

На жаль, у столиці є агресивно налаштовані противники й противниці ЛГБТ+ спільноти, про що свідчать і напади на людей у центрі міста, і зриви заходів, і так звані «сафарі» після Маршів рівності. Саме тому прайди в Україні досі неможливі без кордонів поліції. Не через забаганки організаторів й організаторок, а через небезпеку, яка досі загрожує всім, кому небайдужий захист прав людини в нашій країні.

Перед Маршем рівності завжди можна зустріти зібрання людей, яким не подобається правозахисна хода. Переважно це старші люди, які не зовсім розуміють її мету. Але ми ніколи не були проти мирної демонстрації власних поглядів (головне слово – «мирної»). Ми живемо в демократичній країні, де плюралізм думок – норма.

Однак можна сказати, що Київ сьогодні – одне з найбільш толерантних і відкритих до ЛГБТ+ спільноти міст України.

ОдесаПрайд

У 2021 році в Одесі вже всьоме відбувся фестиваль квір-культури «ОдесаПрайд». За час існування заходу учасники й оргкомітет неодноразово піддавалися булінгу та нападам з боку праворадикальних і релігійних організацій. Перший Марш рівності в Одесі мав відбутися 2015 року, проте суд заборонив оргкомітету ОдесаПрайд проводити будь-які вуличні масові акції. У 2016 році, попри черговий судовий позов, організатори все ж змогли провести фестиваль квір-культури «ОдесаПрайд». Наступні два роки комунікація з поліцією та чиновниками теплішала – і вже у 2019-му до Маршу рівності в Одесі доєдналися майже 300 людей.

У 2020 році одеський Марш рівності став одним із тих ЛГБТ-заходів, які привернули до себе чи не найбільше уваги з боку праворадикальних угруповань. 30 вересня під час ОдесаПрайду учасників мирної ходи за права ЛГБТ закидали яйцями та намагалися розігнати за допомогою сльозогінного газу. Поліція затримала 16 осіб, проти яких склали протоколи за фактом дрібного хуліганства, хоча мали б кваліфікувати такі дії як злочини на ґрунті ненависті.

Цьогоріч 28 серпня в Одесі в межах прайд-тижня відбувся Марш рівності, який фокусувався на проблемі безпеки мирних зібрань після зриву радикалами торішньої акції. Організатори ОдесаПрайд зазначили, що «пройшли найдовшу дистанцію в історії одеських прайдів» завдяки злагодженим діям поліції, волонтерів, ЗМІ й активістів. Проте, як повідомила Нацполіція в Одеській області, унаслідок протиправних дій нападників 29 правоохоронців дістали тілесні ушкодження, а для з’ясування обставин до відділу поліції доставили 51 особу.

Анна Леонова

організаторка ОдесаПрайд для медіа «Суспільне»

У 2015 році нам заборонили всю роботу, а особисто мені ще й наближатися ближче ніж на 200 метрів до будівель державних установ. Мені, нашій секретарці та ще декільком людям. Тільки наприкінці 2019 року Верховний Суд встав на бік ЛГБТ-спільноти.

З більшістю опонентів, які були в нас за цей час, особливо з ультрапатріотичними групами, у нас завжди був діалог. Бо люди в Одесі, громадські діячі так чи так пов’язані між собою, особливо після Майдану. Із представниками «Традиція і порядок» прийти до порозуміння не вдається, бо здебільшого це підлітки 14–16 років. У них ще юний розум, яким легко маніпулювати. Адже дорослій людині з вищою освітою складно втюхати тези про «білу Європу» чи «збережемо батьківщину від виродження, бо геї ж не розмножуються». Проте, коли ти юний і тобі хочеться двіжу, такі речі добре заходять. Крім того, ненависть до всього – дуже легкий інструмент.

Херсон

Загалом у Херсоні сьогодні досить сприятлива ситуація стосовно ЛГБТ+ людей, кажуть активісти. Феміністична ЛГБТ інклюзивна організація БО «Інша» вже четвертий рік у партнерстві з Національним демократичним інститутом проводить інфосесії про дискримінацію в Україні для лідерів думок, журналістів, чиновників і патрульних.

Перша акція на підтримку прав ЛГБТ+ людей у Херсоні відбулася незаплановано навіть для організаторів. У 2016 році пілотний ЛГБТ-марш у місті ініціював один депутат. Для України це був прецедент: коли міська влада подала позов проти проведення маршу, суд уперше підтримав марш. Перед організацією виникла дилема: якщо депутат виходить один або не виходить ніхто, це значить, що ЛГБТ+ спільноти в Херсоні немає або їй нічого не треба. Так на першому марші було чотири людини та 300 його противників. Поліція відвезла в безпечне місце, щоб уникнути сутичок, організатора акції та трьох мешканок Херсона, включно з Мариною Усмановою (керівниця феміністичної організації «Інша» й раніше представниця оргкомітету КиївПрайду).

Наступного року в день боротьби з гомофобією та трансфобією відбувся марш «За різноманітність і проти дискримінації», який уже ініціювала сама ЛГБТ+ спільнота міста. Основною метою акції було показати, що гасло Євробачення Celebrate Diversity повинно стосуватися різноманітності та рівних прав усіх українських громадян у будь-який час, а не лише впродовж кількох днів конкурсу. У центрі Херсона учасники маршу встигли пройти лише 100 метрів, тому що на них спробувала напасти група з 30 осіб спортивної статури. Для безпеки активістів поліція оточила їх, посадила в автозак і відвезла з місця події. У 2018 році хода тривала не більше п’яти хвилин.

У марші 2019-го, яким завершився третій Херсонський квір-форум, брали участь близько 50 осіб. Заходи торішнього квір-форуму мали на меті привернути увагу громадськості до звернення низки місцевих рад до Херсонської міськради: у них представників ЛГБТ+ спільноти назвали головною загрозою для інституту сім’ї.

У 2020 році організатори квір-форуму відмовилися від проведення маршу через пандемію COVID-19. Цьогоріч, 26 червня, марш відбувся та звернув увагу на наслідки подій останніх двох років для ЛГБТ+ спільноти: страх гомофобії чи трансфобії в період самоізоляції.

Марина Усманова

директорка феміністичної ЛГБТ інклюзивної організації БО «Інша»

Я вважаю, що Херсон – найтолерантніше місто. За всю історію наших акцій, які ми вже проводимо п’ять років поспіль, у нас не було жодної ситуації з розряду тих, які бувають у центральній і західній Україні, коли ми бачимо звіти про побиття.

Із 2017 року вже ми ініціювали марші, але таке протистояння, як 2016-го, не траплялося. Бувало, коли ряди проривали депутати міськради й виривали прапори, коли виходили люди похилого віку й вигукували щось. Проте загалом місто стало набагато безпечніше. У нас відкритий офіс, і ніяких нападів не траплялося. Сподіваємося, що так і буде.

КривбасПрайд

Перший Марш рівності КривбасПрайд у 2018-му зібрав 40 людей. Його охороняли близько тисячі правоохоронців, але наступного року організатори КривбасПрайду повідомили про скасування маршу через імовірність того, що поліція не зможе гарантувати безпеку учасників.

У 2020-му заходи КривбасПрайду проходили на базі ком’юніті-центру для ЛГБТ+ спільнот міста QueerHome Kryvbas. Учасники прайд-днів провели веселково-велосипедний марафон, подорожуючи з прапором по місту, а також зняли ролик, щоб нагадати про права ЛГБТ+ людей у Кривому Розі.

На КривбасПрайді 2021 року після 20-хвилинних виступів на підтримку прав ЛГБТ+ людей кілька криворіжців, обурених акцією, намагалися перекричати її учасників, але до сутичок не дійшло. За словами організаторів, більшості населення Кривого Рогу однаково, проте на акції приходять «небайдужі» радикально налаштовані традиціоналісти, що зривають заходи, заважають роботі громадських організацій, підштовхують молодь до протиправних дій щодо негетеронормативних людей і взагалі людей, які не «вписуються» в їхні «традиційні» поняття.

Борис Золотченко

один з організаторів КривбасПрайд

Зараз, на мій погляд, у Кривому Розі більшості однаково, гей ти чи ні. Але це залежить від лідерів думок. Якщо хтось із можновладців починає вести гомофобну риторику, то частина електорату починає підтримувати цього політика та повторювати її.

ЛГБТ+ людям робітничих спеціальностей важче влаштуватися та відкрито жити, працюючи за фахом, у трудовому колективі. Дуже багато стикаються з дискримінацією та приниженням, працюючи на ГЗК й інших виробництвах. Іноді цих людей просто виживають з колективу і їм доводиться звільнятися «за власним бажанням». Відповідно, потім не можливо звернутися до суду та довести звільнення через ознаки сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності (хоча останнім часом спостерігається поліпшення в цьому напрямі).

Традиціоналісти, як правило, прикриваються релігією, забуваючи, що Україна – світська держава, де релігія не впливає на права та вибір людини.

ХарківПрайд

Наймасштабнішою ЛГБТ-подією Східної України є ХарківПрайд. Перший Марш рівності там відбувся у 2019 році у форматі правозахисної ходи, і у ньому взяли участь близько двох тисяч осіб. Темою стала проблема безпеки в Харкові активістів, ЛГБТ+ спільноти та всіх мешканців, необхідність зробити місто більш інклюзивним і дружнім до різних людей.

Через карантинні обмеження у 2020-му ХарківПрайд відбувався у форматі, який виключав великі скупчення людей. Організатори влаштували так звані інтервенції в міський простір: «веселкові» катання на канатній дорозі, політ над містом дрону з величезним веселковим прапором тощо.

Правозахисну ходу довелося замінити на АвтоПрайд. Точний маршрут і час проведення заходу довгий час залишалися невідомими навіть для його учасників, адже радикально налаштовані захисники традиційних цінностей погрожували завадити ХарківПрайду. Напередодні громадський центр для ЛГБТ-людей «Прайд-хаб» уже зазнавав кількох нападів. Також цього року пошкодили «Мурал рівності» для представників ЛГБТ+, це сталося на тлі підготовки до ХарківПрайду, що відбудеться 12 вересня. Окрім самого маршу, ХарківПрайд разом із фестивалем Parade-fest влаштують безкоштовний показ стрічок про соціальне різноманіття.

Анна Шаригіна

одна з організаторок ХарківПрайд

У Харкові переважна більшість ієрархічно ставляться до суспільства. Вони або не мають позиції щодо прайду, або пасивно не підтримують прайд. Ще є дуже невелика кількість людей, які насправді вже розуміють, що не можуть зупинити реалізацію ідеї рівності, проте продовжують просто кидатися на учасників та учасниць Маршу рівності.

У Харкові ми спостерігаємо відстороненість влади та максимальне бойкотування прав людини. Створюють багато розваг із категорії «хліба і видовищ», але мало говорять про серйозні речі. Атмосфера міста – ностальгія за царствуванням.

Небезпека є. Незважаючи на те, що все більше націоналістичних організацій відмовляються офіційно брати участь у нападі на прайд або в агресивних висловлюваннях щодо ХарківПрайду, є угрупування, яких підтримують націоналістичні організації. У більшості таких організацій є угрупування для фізичних нападів. Одним із «майданчиків для тренування» таких угруповань є мирні протести. Вони влаштовують «сафарі після прайдів». Позаминулого року після ХарківПрайду побили людей, і поліція не провела розслідування належним чином. Це сигналізує про те, що цього року може реалізовуватися приблизно такий самий сценарій.

ЗапоріжжяПрайд

Запоріжжя – індустріальне місто, і тут є достатньо консервативно налаштованих людей. Проте місто розвивається в культурно-мистецькому плані, і 2020 рік відзначився першим ЗапоріжжяПрайдом. Сьогодні в місті є ЛГБТ+ френдлі-заклади, з’являється більше активістів та активісток. Також відбувається робота з медіа, де міські журналісти навчаються коректно писати матеріали на ЛГБТ-тематику.

У 2020 році правозахисна ЛГБТ-організація Gender Z уперше провела Марш рівності, у якому взяли участь близько 500 учасників як із Запоріжжя, так і з Києва, Харкова, Херсона й інших міст. Також у місто прибули консули й аташе 14 європейських країн.

Для учасників підготували різноманітні заходи, зокрема символічне весілля: так «шлюб» узяли троє пар дівчат. Із завершенням прайду для його учасників організували автобуси, які вивозили людей у безпечне місце, звідки ті вже могли самостійно поїхати в потрібному їм напрямку. Щоб активісти могли дістатися автобусів, поліція створила живий коридор на вході до площі Фестивальної.

Цьогоріч оргкомітет ЗапоріжжяПрайду вирішив не проводити прайд-марш через низький темп вакцинації в Україні.

Тіна Собко

одна з організаторів ЗапоріжжяПрайд

До ЗапоріжжяПрайду у 2017–19-х роках наша організація Gender Z робила різні публічні акції. Під час першої група молодиків прослідкувала за її учасниками та побила двох із них. Поліція тоді нічого не зробила. Наступного року під час другої публічної акції один чоловік використав вибуховий пакет. Тоді поліція вже краще нас охороняла та затримала цю людину. Був суд, але не за провадженням про злочин на ґрунті ненависті. Людина не захотіла вибачатися перед постраждалими та вважала, що орієнтація є приводом для нападу.

У 2020 році в Запоріжжі відбувся перший прайд, і він пройшов безпечно з безпечною евакуацією. Поліція знала, що робити, залучила багато ресурсів, легко відгородила тих, хто прийшов протестувати проти прайду. Із поліцією був гарний комунікаційний компонент. Ми не чули про випадки нападів після прайду.

Щодо людей, які протистояли прайду: більшість із них були завезені з інших міст. У нас був доступ до їхніх чатів. Якщо минулого року опонентів було багато, то вже цього року на акції 8 березня ця організація була в кількості п’яти людей. У нас немає таких угрупувань, що діють на постійній основі. Є окремі противники рівних прав, але вони не чисельні. Нема угрупувань, які можуть нападати постійно, і це великий плюс.

Прайди в Україні – це видимість

Завдяки Маршам рівності в Україні тематика прав лесбійок, геїв, бісексуальних і трансгендерних людей стає дедалі видимішою в суспільстві. Із кожним роком усе більше людей долучаються до Маршів рівності в різних містах, відбуваються освітні, розважальні й правозахисні заходи, виникають низові активістські ініціативи й нові організації. Видимість і відкритість ЛГБТ+ спільноти призводить до того, що люди починають розуміти, яких базових прав часто немає в їхніх співгромадян і чому говорити про це так важливо.

Хоча Міністерство внутрішніх справ уже розробило законопроєкт про криміналізацію злочинів ненависті, зокрема, за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, однак досі так і не внесло його на розгляд Кабміну. Головною темою багатьох цьогорічних Маршів рівності є вимога введення в дію законодавства щодо злочинів на ґрунті нетерпимості до ЛГБТ+ та інших груп, які вже роками потерпають від насилля.

І хоча маємо 30-річний досвід подолання радянського спадку, прайди в Україні все ще тільки борються за початок великої адвокаційної кампанії.

Розповісти друзям
1 коментарпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.