Views Comments Previous Next Search Wonderzine

Власний досвідЯ працюю плюс-сайз моделлю

«Не треба воювати з собою, аби відповідати очікуванням інших»

Я працюю плюс-сайз моделлю  — Власний досвід на Wonderzine

Вперше плюс-сайз модель на обкладинці Vogue з’явилася у 2017 році – нею стала Ешлі Грем. І хоч різноманіття та інклюзивність у модельному світі поступово зростає, лише невеликий відсоток плюс-сайз моделей потрапляє на покази тижнів моди та фотосесії для топових журналів.

Наприклад, за 2019 рік плюс-сайз жінки лише 15 разів потрапляли на обкладинки модних журналів – інші 730 каверів показували «стандартних» моделей. На подіумах тижнів моди у Нью-Йорку, Парижі, Мілані та Лондоні плюс-сайз моделі з’являлися лише 46 разів (за сезон осінь 2020).

Водночас, близько 89% жінок не відчувають, що їх розмір репрезентований у рекламі, телебаченні та на подіумі – такі результати показало опитування 2000 жінок, яке провів бренд Simply Be.

«Раніше я була переконана, худа – означає гарна», розповідає українська плюс-сайз модель Анна Смірнова. Вона ділиться історією про те, як полюбила власне тіло після булімії, коли вирішила спробувати себе в цій індустрії та чому плюс-сайз моделінг – не про тренд на бодіпозитив, а про рівність.

Бажання працювати в моделінгу в мене було ще з 14 років. Але мені здавалося, що це не для мене. Я вважала себе товстою і некрасивою, була зациклена на цьому. Я постійно боролася з повнотою. Це були різні експерименти: таблетки, харчова плівка на ніч, два пальці в рот після їжі. Лише нещодавно дізналася, що це була булімія.

Мені було важко прийняти себе і з такими відчуттями я жила десь до 21 року. Тоді я рік пожила в Нью-Йорку й у мене відбулося переосмислення. Я зустріла різних людей, усі вони були про відкритість і самовираження. Там вперше дізналася, що взагалі-то є плюс-сайз моделі.

Коли повернулася, зрозуміла, що хочу займатися моделінгом і почала шукати кастинги. Зараз таких можливостей більше, але у 2016 році не було попиту на плюс-сайз моделей. Одного дня я сиділа на robota.ua, розуміла, що нічого не знаходжу і плакала. Тоді зателефонувала знайома і сказала, що онлайн-каталог Kasta шукає плюс-сайз дівчину для знімання. Це і стало моїм першим кроком в моделінгу.



Мені було важко прийняти себе і з такими відчуттями я жила десь до 21 року



Kasta почали на постійній основі фотографувати мене для свого каталогу. Це була стабільна робота, по кілька фотосесій на тиждень. Почалося «сарафанне радіо»: мені пропонували зніматися, бо бачили мене на Kasta.

Наступним кроком було шоу «Модель XL», у якому я брала участь. Це було моє маленьке розчарування. Я зрозуміла, що моделінг у реальному житті й на телебаченні – це дві різні історії. Проте після цього в мене стало більше пропозицій. Наприклад, я познайомилася з Андре Таном і зараз з ним часто співпрацюю.

Я вважаю, що такі шоу [як «Модель XL»] потрібні, вони показують, що є плюс-сайз моделі. Проте в коментарях до випусків я бачила багато негативу. Писали, що ми пропагуємо нездоровий спосіб життя і нам усім треба сідати на дієти. Можливо, це якась перша стадія прийняття (сміється). На мою думку, ефект буде, коли ми будемо бачити плюс-сайз дівчат не лише в шоу, а й у рекламі та кіно.

Одна справа сказати: «Треба полюбити себе», а інша – дійсно це відчути

Особливості роботи плюс-сайз моделі

У моделей плюс-сайз теж є правила гри. Треба слідкувати за своїм харчуванням, займатися спортом. Але головне – робити це із задоволенням. Щодо параметрів – має бути певний силует у співвідношенні грудей, талії та стегон. Також часто звертають увагу на стан шкіри та зріст. У мене 170 сантиметрів і часто цього недостатньо.

Раніше я шукала всі замовлення сама, а зараз починаю працювати через букера. Хочу поїхати спробувати себе за кордоном, у США. Там більший ринок і конкуренція, тому і цікавіше. Нещодавно я їздила туди й обійшла 36 модельних агенцій в Нью-Йорку та Лос-Анджелесі. Це був божевільний період. В Україні агенції відразу відмовляють, а в США можу дати якісь поради. Деякі агенції були б не проти співпрацювати, але є питання з візою – її треба оплачувати самостійно.

За кордоном плюс-сайз моделям платять зовсім інші гроші. Наприклад, оплачують фотосесії погодинно. В Kasta мені платили 7 гривень за зйомку однієї одиниці. Але це була моя перша робота, я була готова хоч безкоштовно нею займатися.



Хотілося, аби з часом це було не про тренд, а про рівність



Зарплата плюс-сайз моделі відрізняється від тієї, яку отримують «стандартні» дівчата. Були випадки, коли мене просили скинути розцінки й відповідали, що це забагато і заплатять менше. А дівчині стандартних параметрів на цій же зйомці платили повну суму. Я б хотіла, аби не було розмежувань між плюс-сайз і «стандартними» моделями. Це одна робота і вона має цінуватися на одному рівні.

Є дизайнери, які ніколи не беруть на дефіле плюс-сайз моделей, але я все одно ходжу на їхні кастинги. Я вважаю, що варто пробувати: раніше не брали плюс-сайз, а можливо, познайомляться зі мною і захочуть?

Усе більше брендів залучають до себе плюс-сайз моделей, навіть ті, які раніше були проти. Взагалі, у брендів з’являється XL у розмірній сітці – це дуже круто. Але те, що дівчат плюс-сайз беруть на роботу лише тому, що це трендово, мене трохи ображає. Добре, що ми починаємо з цього, але хотілося, аби з часом це було не про тренд, а про рівність.

Раніше я була переконана, худа – означає гарна, чи худа – означає успішна

Любов до себе та бодіпозитив

Одна справа сказати: «Треба полюбити себе», а інша – дійсно це відчути. У кожного свій шлях до цього. Немає одного рецепту, який допоможе позбутися комплексів.

Важливо тримати дистанцію від того, що нав’язують ззовні й зрозуміти, що ти насправді відчуваєш. Розібратися з нав’язаними з дитинства установками мені допоміг психолог. Раджу звертатися до спеціаліста, якщо хочеться проговорити це. Після цього, коли у сім’ї – наприклад, бабуся – закидували мені щось про мою вагу, я відчула, що у мене вже до цього є імунітет. Я пояснила, чому не варто таке казати, окреслила свої кордони.

Є багато стереотипів, які руйнують дівчат: «бодіпозитив – це хвороба», «напевне вона багато їсть, тому і товста», «повнота – це через лінь». Насправді, на те, як ми виглядаємо, впливає багато факторів. І форма тіла не є показником того, здорова людина чи хвора. У мене є худі знайомі, які страждають від харчових розладів. Я вважаю, що здоров’я – понад усе, але шаблони [про вагу], які нам нав’язують, уже застаріли.



Важливо тримати дистанцію від того, що нав’язують ззовні й зрозуміти, що ти насправді відчуваєш



Раніше я була переконана, худа – означає гарна, чи худа – означає успішна. У мене були проблеми з тим, щоб вдягнути купальник і піти на пляж. Я постійно думала: «Зараз повернуся – і буде видно складку»; «Встану – і побачать мій целюліт». Пляж для мене був суцільним стресом, я не любила поїздки на море. Тепер я нарешті можу розслабитися і зрозуміти, як це – відпочивати.

Я завжди займалася спортом, але раніше єдиною ціллю було схуднути. Зараз мені просто подобається спорт. Займаюся йогою, танцями, стретчингом, ходжу в зал. Я звертаю увагу на своє тіло, слухаю його.

Мені часто пишуть дівчата підліткового віку і питають, на яких дієтах я сиджу. Я рада, що вони звертаються до мене, бо я на власному досвіді можу пояснити їм, що таким чином зіпсувала собі здоров’я. Але це говорить про те, що дівчата в такому віці дуже вразливі до «ідеального» образу, який бачать у рекламі, кіно та соцмережах.

Я ж вважаю, що не треба воювати з собою, аби відповідати очікуванням інших. Це моє життя, і головне, що я можу зробити – прожити його для себе, робити те, що мені подобається, бути такою, як мені хочеться.


Текст:

Софія Пилипюк

редакторка Wonderzine Україна

Фото:

Ольга Войчик

Стиль:

Варвара Барто

Макіяж:

Юлія Кузьменко

Одяг:

Mango, Marks & Spencer, Carlo Pazolini, Vorozhbyt&Zemskova, Marsala, Zhilyova Lingerie

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.