Власний досвід«Купи собі рослинку й піклуйся». Дівчата про те, як вони справляються з осінньою меланхолією

Восени нам усім буває трохи сумно. День стає коротшим, а прокидатися разом із сонячними променями вже не виходить. На вулиці часто холодно й похмуро. Психологи стверджують, що впадати в осінню меланхолію цілком нормально й це трапляється майже з усіма, головне, не застрягати в цьому стані. Восени хтось рятується ароматною кавою та круасанами, хтось дивиться по десятому колу «Щоденник Бріджит Джонс» або ж пише вірші. Ми поговорили з дівчатами, у яких трапляються осінні перепади настрою, і запитали, як вони з ними справляються.

 Осінь для мене – непростий період. За всієї краси цього сезону я часто почуваюся порожньою всередині, утомленою від самого ранку, у будь-якій незрозумілій ситуації миттєво «підхоплюю» тривожність і маю загострення всіх хронічних процесів типу розладів харчової поведінки. Тому я намагаюся уважно дослухатися до себе й свого організму та створювати ритуали, які б могли кинути рятівний круг у буремне море моїх осінніх переживань.

Я оцінюю критичність свого стану, ставлячи собі питання: «А що мене тішить?» Якщо ловлю себе на думці, що вже нічого, з цим можна сміливо йти до психолога. Якщо вхоплюю якісь радісні моменти: гарно золотиться листя, у лісі суперсвіже повітря, нові чоботи пасують під стару спідницю чи хочеться фініковий пиріг з кулькою вершкового морозива, насичую себе цим.

Я я намагаюся уважно дослухатися до себе й свого організму та створювати ритуали, які б могли кинути рятівний круг у буремне море моїх осінніх переживань.

З того, що працює безвідмовно особисто для мене: люблю готувати щось дуже просте, але дивовижно смачне. Наприклад, банановий хліб чи запечену цвітну капусту. Також робити йогу щодня хоча б 15–20 хвилин або просто глибоко дихати, відслідковуючи, як повітря блукає тілом. Обов’язково гуляти на свіжому повітрі та фотографувати кожен гарний листок чи дерево.

Ще подобається читати, дивитись і слухати все дуже естетичне. З останнього, що наповнило мене, – фільм «Сімейка Таненбаум» Уеса Андерсона, книга «Краса» Заґмайстера і Волш, виставка литовської фотографії в музеї Шевченка та літературний подкаст Олександра Михеда «Станція 451» про мого улюбленого драматурга Мартіна МакДону.

Неодмінно носити затишний одяг (не обов’язково оверсайз і спортивки, але щось, у чому почуваюся впевнено й гарно) та виписувати думки на папір або в нотатки в телефоні.

А ще, якщо я почуваюся аж надто меланхолійно, уголос кажу, що мене зараз шкода, укриваюся ковдрою, роблю собі чай і грію долоні теплою чашкою.

 Чому, зазвичай, восени нас охоплює осіння меланхолія? Мені здається, що через погодні умови: мало сонця, ідуть дощі, холодно, і ми реагуємо на зміни в погоді та сумуємо, що пішло літо. Я вчилася в Нідерландах, і перші півтора місяця чекала, коли закінчиться дощ, щоб піти погуляти. Тоді ще не знала, що того року недощових днів мало бути всього 14. Але країна була настільки красивою, що я припинила чекати закінчення дощу й на велосипеді досліджувала найближчі села. Нідерланди навчили мене любити дощ і не вередувати через негоду. 

А якщо хандра не пов’язана з погодою, то, імовірно, це нестача ендорфінів – гормонів радості й задоволення.

Поділюся власними лайфхаками, як я додаю радості в житті. Спочатку складаю список зі 100 нематеріальних або дуже простих речей, які хоч трішки радують. Там і теплий душ, і какао із зефірками, і погладити кота, й обійняти коханого, і сходити на масаж. Коли у вас є список зі 100 простих справ, то, роблячи в день будь-які 10 справ з цього переліку, з’являються 1–2 години радості.

Я вчилася в Нідерландах, і перші півтора місяця чекала, коли закінчиться дощ, щоб піти погуляти.

Дуже допомагає, коли в пошуках радості та щастя є підтримка друзів і близьких. Так рік тому ми з моєю подругою влаштували челлендж #100happydays і щодня знаходили хоча б один прекрасний момент у повсякденному, робили фото та постили сторіз із цим хештегом. Поступово мозок звик фокусуватися на красивому й отримувати від цього радість. І за 100 днів ми створили собі абсолютно нове сприйняття світу.

Якщо у вас меланхолія змішується зі стресом, я колись придумала три способи вийти з цього в хороший і наповнений стан. Перший спосіб – шлях орла: піднятися над усіма завданнями й проблемами та сфокусуватися на трьох-п'яти найважливіших у день. Вирішити їх, пишатися результатом. Другий – шлях равлика: сповільнитися, постояти в теплому душі; подивитися, як сонце світить крізь жовте листя; вдихнути, видихнути, помедитувати перед сном. І третій – шлях кошеняти: попросити про допомогу, підтримку, попросити обійняти, побути з тобою, подивитися разом фільм під затишним пледом, поговорити про найважливіше або просто помовчати.

 Складно сказати, що в мене є конкретний осінній сум. Загалом часом буває сумно, але в останні роки я помітила, що осінь стала для мене важливим перехідним періодом. Й у мене є один дуже близький друг, який сказав: «Яно, коли ти сумуєш, найголовніше перестати сумувати про те, що ти сумуєш».

Я дуже часто пропускаю всі події через себе й підсилюю моменти смутку тим, що усвідомлюю, що сумую, замість того, щоб проживати якісь хороші емоції. Й ось це просте одкровення про те, що я сумую, бо я сумую, дає можливість зняти додаткове навантаження зі свого ж стану.

В осінній період, коли мені буває самотньо або я нудьгую, часто й усвідомлено можу включити меланхолійну музику, щоб зануритися в цей процес і повністю його пережити.

Ось це просте одкровення про те, що я сумую, бо я сумую, дає можливість зняти додаткове навантаження зі свого ж стану

А ще для мене дуже важлива моя оселя, а точніше світло в ній. Я це помітила, коли була в Копенгагені: у нас, у Києві, було сонячно й тепло, а там усі куталися в куртки, ішов дощ. У нашій знімній квартирі було дуже багато світильників, які замінювали нам тепле сонячне світло. І я помітила, що люди там часто запалюють світильники вдень. Ось я й привезла звідти цю звичку та тепер, якщо прокидаюся й на вулиці сіро, вмикаю найрізноманітніші лампи, і це створює відчуття сонця. Також увечері люблю запалювати свічки: присутність у будинку живого вогню наповнює простір теплом.

А ще я дуже люблю ходити восени на Житній ринок і просто купувати те, що хочеться: сливи, виноград, останню малину, соління, різні квіти. Такі щотижневі походи туди допомагають мені впоратися з сумом і нагадувати собі про те, що все ж таки осінь – моя улюблена пора, особливо у виборі сезонних продуктів.

 Як не дивно, але справитися з осінньою меланхолією мені допомагає спорт. Я заздрю людям, які можуть займатися медитацією та йогою. Мені здається, це якийсь хай левел спокою, але я сильно для цього не усидлива. Тому в моєму випадку це бокс. Він може розкачати мене сонну, з ним у раз 100 знизилися мігрені, і після тренування ти такий собі Роккі Бальбоа, а не дівчина з низьким тиском.

А ще люблю квіти. Якщо раніше це було про «купи собі букет і кайфуй», то цього року «купи собі рослинку й піклуйся». Усе почалося з того, що на карантині частина офісних вазонів переїхала жити додому й треба було піклуватися про них. Ти підписуєшся на акаунти за доглядом, постійно бачиш щось нове й у якийсь момент з людини з одним кактусом перетворюєшся на людину, яка замовляє на сайті IKEA стійку для квітів, бо підвіконня вже забиті. Ну, а для тих, хто хоче наступний рівень, — це вже свої власні квіти на дачі. Я цього року вперше в житті стала власницею своєї клумби з піонами, гортензією й тюльпанами.

Якщо раніше це було про «купи собі букет і кайфуй», то цього року «купи собі рослинку й піклуйся»

Далі – розмальовки. Доволі часто стикаюся з думками людей, що розмальовки й дорослі — це щось дуже далеке одне від одного. Але, коли твій робочий день становить у середньому 8–10 годин щоденно, то інколи мозок не дуже хоче книжку читати. Йому потрібно відпочити. Спочатку я відкрила для себе звичайні розмальовки, а тепер дісталася до картин за номерами. Думаю сюди ж можна віднести в’язання та вишивання хрестиком.

Нещодавно відкрила для себе шахи. Тут я лише на старті, але вже прикольно. Архітектор Слава Балбек зі своєю командою розробив шахи з бетону з посилом, що наше покоління дуже багато часу проводить у телефонах, а не спілкуючись. У нас удома я теж це помітила: ми на автоматі перевіряємо чати, умикаємо щось на YouTube або годинами обираємо, що дивитися на Netflix. Тому замовила нам такий набір. І тепер це такі маленькі домашні побачення, навіть якщо у фіналі партія буде не за тобою.

 Ця осінь збіглася в мене з переїздом до квартири моєї мрії. Тому зараз мені хочеться створювати вдома затишок, мені класно вдома, і я хочу примножувати цей комфорт. Якщо говорити про осінні перепади настрою, вони, звісно ж, трапляються. Зараз я дуже багато працюю й утомлююся, тому така меланхолія трапляється раз на тиждень точно.

Ідеальний ритуал на вечір – це багато свічок і запалити пало санто. Обожнюю цей запах: він заспокоює. Також намагаюся частіше практикувати йогу й медитувати. Це вгамовує мою тривогу та «пєчалькі» через невдалі побачення. Над собою треба працювати в комплексі, я це зрозуміла ще на карантині. Тому, якщо мені погано і я просто піду на пробіжку або смачно поїм, це не допоможе глобально. Треба заспокоювати свідомість і гармонізувати все всередині. Люблю влаштовувати спонтанні вихідні, люблю те, що маю змогу іноді працювати онлайн. Іноді круто просто побути день удома.

Якщо мені погано і я просто піду на пробіжку або смачно поїм, це не допоможе глобально. Треба заспокоювати свідомість і гармонізувати все всередині

Люблю своїх друзів: вони завжди знають, що сказати та зробити, щоб стало краще. І людей, що мене надихають. Просто поговорити з ними – і вже отримуєш класний заряд. А ще люблю дивитися цікаві інтерв’ю та різні курси. Наприклад, зараз слухаю курс з власного бренду від Софі Павловськи та проходжу марафон зі здорового харчування й тренування від Вікторії Шелдешевої.

А ще цієї осені полюбила мінімальний гардероб і продала / роздала, мабуть, половину своїх речей. Кайфую від відсутності зайвого й місця для нового. Тому зараз дозволяю собі замовити нову маєчку або ж светр: дуже піднімає настрій. Я взагалі люблю розглядати гарні луки та зберігати ідеї: це допомагає придумувати нові образи для того, щоб потішити себе.

І вино люблю, куди ж восени без келиха червоного? І доставку котлеток та креветок з «Тайського привіту». Або ж сходити на Kyiv Food Market за піцою з «Мілк бару». А ще чухати кота: це дуже допомагає мені зняти стрес. Він кумедний. Іноді досі не вірю, що він в мене такий є, і це кайф.

 Мені пощастило, оскільки я дуже люблю осінь і золоту, і дощову, але також відчуваю на собі ефекти від зміни погоди. Після тепла й сонця ця волога мрячка сприймається тяжко, і є лише одна думка: «Це лише початок, а ще вся зима попереду, і буде тільки гірше, як витримати?» Проте, зазвичай, важко лише в перші похмурі тижні, а потім звикаєш. Тому моя хитрість – змиритися з темрявою й холодом якомога раніше.

Спокуса засумувати колосальна, але важливо запитати себе: «Як не терпіти, а насолоджуватися ці кілька місяців?»

Я змушую себе частіше виходити на вулицю та намагаюся знаходити красу серед холодних вулиць. Головне, одягатися за погодою. Будівлі дуже загадково виглядають у тумані, а жовте листя гарно контрастує з мокрим асфальтом. Банально, але факт: якщо поставити ціль помічати прекрасне, справді починаєш отримувати кайф від будь-якої ситуації.

Банально, але факт: якщо поставити ціль помічати прекрасне, справді починаєш отримувати кайф від будь-якої ситуації

І все ж з настанням холодів (і карантину) ми більше й більше часу проводимо вдома, тож порада номер три – зробити свою домівку якомога затишнішою, щоб сидіння вдома відчувалося як розкіш, а не як ув’язнення. Ми всі чули про spring cleaning – «весняне прибирання». Я ж пропоную зробити autumn cleaning у вашому гніздечку, адже вам грітися в ньому кілька наступних місяців. Добряче приберіть (навіть у закутках, де, зазвичай, лінуєтеся витирати пил), запустіть свіже осіннє повітря та зробіть невеличку перестановку. Навіть найменші зміни дозволять відчути знайомий простір по-новому: створіть куточок для читання, розсортуйте светри за системою Марі Кондо, візьміть додому рослинку (їх часто безкоштовно віддають в інтернеті), придбайте нову, ще більшу! чашку для какао (чи глінтвейну) або найпухнастіші шкарпетки у світі. І, звісно ж, свічки й аромапалички – плюс 100 до атмосферності. Додайте класний плейлист – і, вуаля, осінь уже й ваша улюблена пора!

Мій спосіб боротися з осінньою хандрою – знайти в ній принаду.