Views Comments Previous Next Search Wonderzine

Власний досвідЯ хочу працювати. Власниці малого й середнього бізнесу про карантин «вихідного дня»

Я хочу працювати. Власниці малого й середнього бізнесу про карантин «вихідного дня» — Власний досвід на Wonderzine

«Було дуже не легко налагодити хоч якийсь рух після першого локдауну»

В Україні 13–14 листопада почне діяти карантин «вихідного дня»: щотижня, з 00:00 години суботи до 00:00 години понеділка, не працюватимуть заклади харчування, спортзали, магазини промислових товарів та інші сервісні структури. Таке рішення ухвалили на засіданні Кабінету Міністрів у середу, 11 листопада. У цей же день представники малого та середнього бізнесу влаштували акцію протесту під стінами Кабміну з вимогою не впроваджувати локдаун, бо таке запобігання може бути згубними для їхньої справи й ніяк не впливає на розповсюдження Covid-19.

Ми поговорили з жінками, які керують малим і середнім бізнесом в Україні, і дізналися їхню думку про те, як карантин «вихідного дня» вплине на їхню справу та як можна б було захистити бізнес у ситуації, що склалася.

Оксана Стехіна

Директорка з розвитку dentsu, співвласниця G.BarBabe

Covid супернелогічний у всіх проявах. Точно так само нелогічні заходи, які наша держава ухвалює щодо запобігання його поширенню.

Закриття сервісних структур (ресторанів, салонів, магазинів) водночас із школами й метро, що працюють, – це імітація бурхливої ​​діяльності, але ніяк не реальні заходи.

Візьмемо, наприклад, ресторани або салони. У більшості з них і до вірусу були супервисокі стандарти гігієни. З пандемією вони тільки посилилися. До того ж, як регулювати соціальну дистанцію в метро, узагалі ніхто не розуміє й ніяких інструкцій не дає. Ще один аспект: у ресторани ходять люди з певним рівнем доходу, який дозволить їм (у разі потреби) і зробити тестування, і забезпечити собі та близьким належне лікування, і піти на ізоляцію й т.д. В умовному метро (або будь-якому іншому транспорті) їздять люди, які часто залежать від можливості працювати, сильно бояться втратити роботу. І вони часто, навіть за наявності симптомів, знімають їх доступними методами й далі їздять у метро на роботу (наведена історія – реальність, яку я знаю не з чуток).

Середній і малий бізнес – основний донор податків у країні, основна платформа робочих місць для людей

У нашій країні давно існує криза довіри до влади, а такі дії, як гібридний карантин, цю кризу тільки підсилюють. Середній і малий бізнес – основний донор податків у країні, основна платформа робочих місць для людей. Роблячи такі «вибіркові» показові акції, які не дають реального захисту, а створюють видимість, держава штовхає підприємців на непопулярні заходи: звільнення, пошук схем оптимізації податків і т.д.

Олена Борисова

СЕО сім’ї ресторанів Діми Борисова

Я щиро впевнена, що це неефективний напівзахід, який не призведе до поліпшення епідеміологічної ситуації, але може стати фатальним для всієї індустрії гостинності. Якщо після весняного локдауну закрилися до 30% ресторанів, наслідки карантину вихідного дня можуть бути ще більш критичними. Ресторанна індустрія – передусім малий і середній бізнес, який повинен бути драйвером економіки загалом, тому це може мати вкрай негативні наслідки для всіх. Ресторани – це не просто ваша чашка кави вранці або улюблений салат на вечерю, це індустрія, яка забезпечує роботою приблизно 1 мільйон осіб. Крім того, під неї «підв’язані» інші сфери, наприклад, сільське господарство. Утрата ресторанів як каналу збуту для багатьох локальних виробників, які з’явилися за останні 5 років, може коштувати бізнесу.

У вихідні ми отримуємо 50–60% виторгу. Так влаштований ринок

У вихідні ми отримуємо 50–60% виторгу. Так влаштований ринок. Доставка й робота «на виніс» може компенсувати 10–15% від простою. Водночас залишається орендна плата, податки. Та й сам виробничий цикл ресторану: закупівля, заготовки – заточений під безперебійну роботу. Ми вибираємо між «двох зол», але, якщо повний локдаун, це «швидка смерть» для багатьох в індустрії, то «карантин вихідного дня» – це болісна ситуація, у якій усі ми тільки будемо накопичувати борги. Ефективно адаптувати бізнес-модель ресторану під такі умови неможливо.

На мою думку, варто було б дозволити людям самим обирати, ходити їм у ресторан чи ні. Позначити зрозумілі та прозорі «правила гри». Ресторанний бізнес і так від початку заточений під дотримання величезної кількості санітарних стандартів. Ми працюємо за НАССР і відповідаємо за харчову безпеку в умовах карантину й без нього. У нас встановлені системи рециркуляції повітря. Ми виконуємо сотні рекомендацій МОЗ щодо безпеки, включаючи правильну утилізацію масок. За останніми даними, на ресторани припадає лише від 1,5 до 5% усіх заражень Covid. Ця небезпека не порівнюється з поїздкою в метро, ​​наприклад. Але чомусь саме на ресторанний бізнес переклали відповідальність за неготовність боротися з епідемією. І як рішення запропонували найменш ефективне з усіх можливих, без будь-яких вступних слів щодо того, як у цій ситуації зберігати робочі місця, продовжувати платити рахунки й узагалі вести бізнес.

Катерина Кузьменко

Співвласниця, керівна партнерка спортивного клубу Smartass і ресторану Smartass Kitchen & Bar

Я засуджую карантин вихідного дня та вважаю, що це популізм. У ресторанах i спортивних клубах дотримуються всiх правил безпеки. Люди інфікуються не в них, а в громадському транспортi, нiчних клубах і в iнших мiсцях, де відбувається тiсний контакт мiж людьми.

Smartass – це мiсце здоров’я та сили. Люди, якi вiдвiдують наш заклад, спортивнi й активнi. Вони слiдкують за своїм здоров’ям. Деякi з них мають можливiсть вiдвiдувати нас лише на вихiдних. Обмежувати їх у бажаннi займатися спортом – це абсурд.

Узагалi рiшення про карантин вихiдного дня – це безглузде та популiстське рiшення! Воно нiкого не захистить, бо вже пiзно. А от малий і середнiй бiзнес ця постанова знищить остаточно. Адже держава вносить обмеження, але не надає нам жодної пiдтримки. Це справжнiй геноцид.

Держава вносить обмеження, але не надає жодної пiдтримки бiзнесу.

Анi в нас, анi в iнших бiзнесах, я впевнена, бiльше не залишилося ресурсу пiдтримувати своїх спiвробiтникiв фiнансово. Нашi тренери, наприклад, прямо залежать вiд кiлькостi класiв, якi вони проведуть. У кожного з них сім’я та зобов’язання.

На мiй погляд, замiсть того, щоб винищувати бiзнес, владi потрiбно проводити масштабнi освітні акції й iнформувати населення про те, як пiдтримувати свiй імунітет. Адже з рiвнем розповсюдження вiрусу очевидно, що перехворiють усi. Якщо в людини гарний імунітет, то вона перенесе хворобу легше. А імунітет тренує саме спорт і здорова їжа. Тому закриття нас на вихiднi я сприймаю як посягання на здоров’я наших клієнтів.

Олена Макеєва

Голова Ради директорів Аудиторської фірми «Аксьонова та партнери» Geneva Group International, ексзаступниця міністра фінансів України

Якщо говорити про те, що допоможе в ситуації локдауну малому й середньому бізнесу, перше, що спадає на думку, – це фінансова допомога від держави або якісь пільгові кредити для бізнесу. Логіка в цьому така: якщо дати гроші бізнесу, то бізнес утримає працівників і не буде їх звільняти; відповідно, ці люди не підуть на біржу праці або у фонд зайнятості за фінансовою допомогою. По суті, коли держава дає гроші малому бізнесу, вона однаково розуміє, що так чи інакше їх потрібно буде віддати або на біржу, або як допомогу підприємцям. Але, якщо цей локдаун триватиме ще три місяці, важливо подумати, як допоможе ця фінансова подушка. Якщо ці гроші будуть спрямовані тільки на виплату зарплат, то на скільки їх вистачить і чи зрештою однаково не помре цей бізнес через кілька місяців. Просто утримувати співробітників – це не вихід. Якщо ці гроші витратити на якусь трансформацію бізнесу, можливо, буде шанс його врятувати.

Коли людина запускає бізнес, вона повинна розуміти всі свої ризики й усю відповідальність. Держава теж не винна, що виник коронавірус, тому перекладати всі свої ризики на державу, я, як людина, у якої теж є бізнес, не стала б.

Звісно, хотілося б, щоб була допомога, але це не кожен бізнес врятує. Тому що варто визнати, що бізнес уже ніколи не буде таким, як пів року тому. Змінилися правила, і вони змінилися назавжди – якийсь бізнес стане взагалі непотрібним, і деякі бізнес-моделі помруть, а якісь інші моделі можуть трансформуватися.

Бізнес – це те, готовий ти тримати удар чи ні. І незавжди потрібно перекладати відповідальність на державу.

Як власниця бізнесу, не перекладаю відповідальність на державу й локдаун, я оголосила на самому початку, щоб співробітники не їздили в транспорті, але в мене є така можливість, бо мій бізнес пов’язаний із тією сферою послуг, яку можна надавати онлайн. Зараз дуже багато бізнесів дозволили людям працювати вдома, тому цілком можна сходити в будній день у салон або у спортзал, а потім можна цей час відпрацювати або ввечері,  або у вихідний. Якщо подивитися на ресторани, я не можу сказати, що у вихідні більше людей, ніж у четвер або в п’ятницю, бо в людей є усвідомленість і вони самі зараз обирають, ходити їм кудись чи ні. З приводу питання, хто заплатить оренду, яке я зараз часто бачу в соцмережах, то тут потрібно сідати за стіл переговорів і говорити з власником, щоб зменшив оренду. Попит на ресторани падає не тому, що локдаун вихідного дня, а тому, що люди глобально бояться кудись ходити.

І це дуже суб’єктивно, що люди підуть купувати щось саме у вихідний день. Багато людей перейшли на інтернет-покупки. Але, якщо щось сильно подобається, то можна знайти час у будній день, щоб поїхати та приміряти. Але тут уже бізнесу потрібно більше вкладатися в інтернет-рекламу. Наприклад, я готова до гнучких схем роботи, якщо співробітник до мене прийде та скаже, що йому потрібен вихідний у понеділок, щоб вирішувати свої питання з шопінгом, косметологією, спортзалом у будні дні, а в суботу він готовий працювати – я буду не проти. У принципі, це те, що може зробити підприємець, щоб якось вибудувати роботу в контексті ситуації, що склалася.

Бізнес – це те, готовий ти тримати удар чи ні. І незавжди потрібно перекладати відповідальність на державу.

Марія Монтьєва

Власниця бренда MoonGoose Outerwear

Карантин вихідного дня – як на мене, це вбивство малого й середнього бізнесу. У мене сімейний бренд одягу й невеликий шоурум, який працює за записом, тобто там майже ніколи не буває кілька людей одночасно. Ми намагаємося створювати графік відвідування шоуруму, щоб кожному клієнту приділити час, і це дає змогу їм не перетинатися.

Але річ у тім, що 80 % продажів відбуваються саме у вихідні, бо в людей немає часу ходити на шопінг у будні. І для мого бізнесу це величезний удар, бо мені потрібно платити за орендоване приміщення під виробництво, за оренду шоуруму, платити зарплату працівникам, бо в нас власне виробництво й досить непогана зарплата, бо я дуже ціную своїх дівчат.

Уряд нам не запропонував ніяких компенсацій, зменшень податків чи податкових канікул

І я поки що не бачу, як може малий бізнес вижити в ситуації, що склалася. У багатьох немає ніякої фінансової подушки – і люди змушені зупинятися, закриватися, звільняти працівників або відпускати за свій рахунок. Водночас уряд нам не запропонував ніяких компенсацій, зменшень податків чи податкових канікул.

Було дуже не легко налагодити хоч якийсь рух після першого карантину, якщо зараз знову примусово закрити всіх, вимагати платити повні податки та штрафувати за порушення дисципліни, боюся, що більша частина малого й середнього бізнесу все ж припинить своє існування. А найгірше те, що ці заходи ніяк не впливають на розповсюдження коронавірусної інфекції, так званий «локдаун вихідного дня» буде невиправданий. Я хочу працювати, вчасно плачу всі податки, я експортерка, хочу розвивати український продукт і продовжувати власну справу.

Ірина Заря

Власниця мережі кінотеатрів «Оскар»

Через загострення коронавірусної інфекції та її швидке поширення кінотеатри опинилися знову під загрозою закриття. Заходи, запропоновані урядом, уведення карантину вихідного дня, тільки додатково погіршують і без того жалюгідний стан кінотеатральної галузі. Не секрет, що понад 60% доходів у кінопрокаті припадає на вихідні дні. Утратити величезну частину доходів і водночас залишитися з непропорційно перерахованими орендними платежами рівнозначне краху бізнесу.

Ми не звільнили людей ні під час першого локдауну, ні зараз. Робочі місця зберігаємо й намагаємося самі якось виживати.

Зрозуміло, що навіть частина запланованого до прокату контенту не вийде на екрани за такої ситуації й буде або перенесена, або піде на онлайн-платформи. А це колосальні збитки. За таких обставин ми не звільнили людей ні під час першого локдауну, ні зараз. Робочі місця зберігаємо й намагаємося самі якось виживати в умовах з обмеженнями та з відсутністю голлівудських релізів.

І в такий непростий час, коли величезна галузь опинилася на межі банкрутства, хотілося б заручитися підтримкою держави. За 8 місяців поточного року кінотеатральна галузь отримала 0 грн від держави. Усі інституційні підтримки у вигляді грантів від УКФ поки тільки на папері. Ми хочемо, щоб уряд нас почув, бо кінотеатри можуть уже ніколи не відкритися та припинити своє існування, у принципі.

Текст: 

Анна Хаєцька

редакторка Wonderzine Україна

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.