Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Власний досвід«Це як маніфест свободи». Жінки про відмову від бюстгальтерів

«Це як маніфест свободи». Жінки про відмову від бюстгальтерів — Власний досвід на Wonderzine

No Bra Day щодня

13 жовтня відзначають День без бюстгальтера (No Bra Day). Тисячі жінок відмовляються від бра, щоб підтримати кампанію боротьби проти раку молочної залози. За даними ВООЗ, щорічно цей діагноз встановлюють приблизно від 800 тисяч до 1 мільйона жінок.

Ми поговорили з читачками Wonderzine Україна, які відмовилися від бюстгальтерів не лише в No Bra Day, а й узагалі, про їхню мотивацію та перші відчуття. А також запитали, чи звертають навколишні на це увагу та які коментарі їм доводилося чути.


Інга Дробінова

30 років

адвокатка, керівна партнерка ID Partners Law Firm, CEO NGO Urban Advocacy Group


Я носила бюстгальтер із 14 років, тому що всі носили. Десь три роки тому, коли переоцінювала свої уявлення про світ, задумалася, чи реально мені треба надягати бра. І зрозуміла, що робила це тільки тому, «що так заведено», хоч для мене завжди було дискомфортно.

Коли перестала носити бра, відчувалася свобода, але водночас здавалося, що я гола, а всі люди дивляться на мої груди. Тоді подумала, чому чоловічі соски теж помітні й не сприймаються сексуалізовано, водночас як жіночі викликають обурення. Бували ситуації, коли старші жінки робили мені зауваження, а чоловіки часто відверто витріщалися. З часом я перестала це помічати, коли остаточно дозволила собі бути собою та не зважати на думку інших. І, мені здається, після цього всі криві погляди також якось зникли.

Зараз я надягаю бюстгальтер тільки на пробіжку чи бальні танці, тому що без нього мені боляче займатися. Проте після тренувань одразу знімаю його, бо мене вистачає лише на годину. На роботу теж не ношу бра. Я пішла з корпоративного офісного світу й заснувала власну юридичну фірму. Тому це як маніфест свободи: мені зручно ходити так, як хочу.

Здавалося, що я гола, а всі люди дивляться на мої груди


Хоча перший час у мене були бюстгальтери «для суду». Але я зрозуміла, що немає в суді чогось надзвичайного, щоб він став винятком. До того ж більшість жінок, які там працюють, часто ходять у мініспідницях і з декольте, тому я остаточно виписала собі індульгенцію. Іноді під світлу й тонку блузку можу одягнути майку тілесного відтінку, щоб не було видно сосків і це не відвертало увагу від того, що я говорю. А в клуб можна й без маєчки. [сміється]

У нашому суспільстві ще не нормалізовано ходити без бра. Люди звертають увагу й досі, але мій комфорт для мене важливіший. Окрім того, я розв’язала свої проблеми з жіночим здоров’ям. Кілька років ходила до лікарів і не могла зрозуміти, чому в мене болять лімфовузли під пахвами. Коли відмовилася від бюстгальтера, все стало добре. Тому мене до нього не повернути. [посміхається]

Фото: Жаннет Правдюк

Інеса Матюшенко

31 рік

громадська діячка


У 8 класі бра почали носити всі мої однокласниці. Тож я просила маму купити мені якусь маєчку чи топ, бодай щось схоже на бюстгальтер. Мій перший був із паралоновими підкладками, я хотіла бути, як інші дівчата.

Коли закінчувала університет, то відмовилася від бра. Не маю комплексів щодо розміру грудей, тож не бачу причин носити бюстгальтер. У мене є кілька, але без пушапу та підкладок. Якщо їх одягнути, вони не сильно змінюють ситуацію, соски однаково помітно.

А ще ходити без бра зручно та не спекотно влітку. Мені здається, що в Україні дівчата стали вільнішими та відкритими до всього, тож я не відчуваю якогось упередженого ставлення і запитань щодо того, ношу я бюстгальтер чи ні. Не помічала якоїсь додаткової уваги від чоловіків чи людей старшого віку. Я на цьому не концентруюся.

Не маю комплексів щодо розміру грудей, тож не бачу причин носити бюстгальтер


Подруги казали, що я смілива й що зі своїм розміром можу вільно одягати сукні без бра. Вони навіть жартували, що можуть віддати мені трошки своїх грудей, аби були більші. [посміхається] Але мене все влаштовує, я б не хотіла щось змінювати.

Одна з подруг казала, що брала з мене приклад і відмовлялася від бюстгальтера на відпочинку. Але зізналася, що не наважується ходити без нього на роботу, тому що має певний дрес-код і зустрічі з партнерами старшого віку, на яких почуватиметься дискомфортно.

У мене ж ніколи не було незручних моментів. Раніше я працювала ветеринаркою й носила форму, тож не було видно, в бюстгальтері я чи ні. Зараз я громадська діячка й на публічні виступи все-таки вдягаю звичайне бра (без підкладок чи пушапу). Я розповідаю про дорослу онкологію й хочу, щоб мене сприймали серйозно. Хоча соски однаково може бути помітно, але мене це не бентежить. Якщо це турбує когось зі співрозмовників, то це їхня проблема.


Ольга Хорімарко

28 років

ілюстраторка


Я носила бюстгальтер із 6 класу. Спочатку це були жахливі муки, тому що довго не могла підібрати правильний розмір. Усе тиснуло, але хотілося виглядати як однолітки й мати красивий пушап [сміється]. Я терпіла дискомфорт, треба було віддавати данину моді.

У 19 років подумала, що необов’язково одягати бюстгальтер. Перейшла на спортивний формат спідньої білизни, бралети. Потім зрозуміла, що під светр чи цупкі футболки можна взагалі не носити нічого. Це виявилося набагато зручніше і приємніше, та й візуально мені більше сподобалося.

Перший час я переживала, що на мене звертатимуть увагу й буде видно соски, коли замерзну. У холодну пору року здавалося, що не вистачає якогось додаткового одягу. Відчувала різницю, коли займалася спортом: груди рухалися вільніше, але не заважали. Я швидко звикла до таких змін.

Останні років 5 я взагалі не ношу бра. Винятком є ситуації, коли це дуже потрібно. Наприклад, якщо йду на весілля до друзів, бо там будуть люди різного віку. Якщо для молоді це нормально, то для бабусь і дідусів – табу. Не хочу акцентувати на собі зайву увагу, тому що це день наречених. А інколи просто хочеться одягнути під сорочку мереживну білизну без кісточок і підкладок. Для мене це виглядає естетично привабливо.

Найгірше у цьому всьому – коментарі й небажана увага. У мене не було моментів, коли хтось зупинявся і якось коментував. Але чоловіки не соромляться дивитися прямо на груди й довго не відводити очей. Особливо влітку, коли видно рельєф тіла і відсутність бюстгальтера.

У близькому спілкуванні друзі-чоловіки казали, що вважали мене більш відкритою в сексуальному плані, ніж дівчат, які носять бра. Я була здивована, адже для мене це ніяк не пов’язано. Інший друг пояснював: «Чоловіки не можуть на це не реагувати. У них відразу вибудовується ланцюжок у голові: якщо вона без бюстгальтера, то, можливо, розкутіша». Чоловіки зізнаються, що перша реакція на дівчину без бра – хочеться роздивитися.

Мене вважали більш відкритою в сексуальному плані, ніж дівчат, які носять бра


У мене був партнер, який вважав, що без бра ходити не гоже, інші будуть звертати увагу. Та я на це не зважала, мій комфорт вище за думку інших.


Катя

18 років

студентка, працює в галузі обслуговування


Уперше бюстгальтер я надягнула в 14 років, коли почалося статеве дозрівання. Хлопці в школі знущалися з дівчат, які не носили їх. Якось однокласниця, у якої були великі груди, прийшла без бра. Її висміяли та почали булити за це. Я заступилася за неї й дала відсіч хлопцям.

Через два роки, у 16, я відмовилася від бюстгальтерів. Зрозуміла, що це незручно й необов’язково, що я робила це не для себе. Тоді ж заглибилася у фемінізм і стала менш залежною від думки оточення.

Фізично стало значно комфортніше, але спершу було важко морально: здавалося, що всі навколо тикають на мене пальцями й обговорюють. Я помічала погляди хлопців, коли була у світлому одязі. У ньому більш помітно, що я без бюстгальтера, особливо якщо це гольф, який прилягає до тіла. Не розумію, як можна відкрито дивитися на груди іншої людини. Та з часом я дійшла до того, що перестала реагувати на це та зважати на думку інших.

Старша людина почала читати мораль, що лише повії не носять бюстгальтер, тому мені має бути соромно


За пів року моєї роботи команда жодного разу не висловилася про те, що я ходжу без бра. У мене переважно жіночий колектив, є лише кілька хлопців. Щодо гостей, то іноді вони випивають і проявляють зайву увагу, але це не залежить від наявності бюстгальтеру.

Якось ми йшли з подругою, розмовляли та сміялися. Старша людина почала читати мораль, що лише повії не носять бюстгальтер, тому мені має бути соромно. Але я розумію, що раніше були інші «норми», людей не переробиш.

Текст:

Катерина Янченко

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.