Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Власний досвід«У мене було відчуття, наче я когось підставила». Це жінки, які відмовилися від веганства

«У мене було відчуття, наче я когось підставила». Це жінки, які відмовилися від веганства — Власний досвід на Wonderzine

Як перейти на веганство безпечно?

В останні роки відмова від продуктів тваринного походження набирає популярності. Дехто робить це, щоб захистити тварин, дехто – задля власного здоров’я та схуднення, а деякі намагаються так врятувати навколишнє середовище, адже виробництво м’яса та молочних продуктів відповідає за 14,5% всесвітніх викидів вуглекислого газу.

У світі приблизно 3% веганів, які виключають зі свого раціону всі продукти тваринного походження, зокрема яйця, молочні продукти та мед. В Індії від м’яса відмовляються найчастіше – там 19% населення обирають веганську систему хачування. За ними йдуть британці, бразильці й австрійці. В Україні ж усього 2% веганів.

Та веганство підходить не всім. Деякі люди повертаються до м’ясних продуктів, найчастіше через проблеми зі здоров’ям. Ми запитали жінок, чому вони перестали бути веганками і як на це відреагувало їхнє оточення, а сімейна лікарка пояснила, кому може не підходити веганство та які проблеми викликати.

Цей матеріал розповідає особисті історії та не узагальнює досвід людей, які обрали веганство.

Текст: Анастасія Микитенко

Ксенія


Чи готова я була покласти своє життя на те, щоб допомагати тваринам і відмовити в допомозі собі?

Я стала веганкою завдяки любові до тварин. На курсі графічного дизайну мені випала тема «Захист тварин», і поки я її досліджувала, вирішила відмовитися від м’яса. Серед мого оточення також було багато веганів, і компанія, у якій працюю, заохочувала веганство, тому якось усе склалося. За тиждень виключила зі свого раціону абсолютно всі продукти тваринного походження.

Я була веганкою два роки. Потім у мене почався депресивний стан, який тривав рік. Він був частково пов’язаний із життєвими подіями, але й веганство тут зіграло свою роль. У мене з’являлися нав’язливі думки про те, що дуже хочу рибу, і я не могла їх відігнати. Та я ж веганка принципово й не можу піти та просто з’їсти рибу, тому що мені так хочеться. Водночас у мене з’явилася відраза до веганських продуктів: було краще нічого не їсти, аніж їсти альтернативу м’яса. Я почала думати, чи це мої принципи чи нав’язані, чи готова покласти своє життя на те, щоб допомагати тваринам і відмовити в допомозі собі. Ми з психотерапевткою дійшли висновку, що мені краще залишити веганство на деякий час. Я також паралельно вирішила життєві проблеми, і в кінці мені стало набагато краще.

Перед депресивним станом я здавала аналізи. Є лабораторні референси, але з них ти можеш не помітити дефіцит, треба йти до лікаря. Я не пішла, подивилася на референси й подумала, що все нормально. Як виявилося, у мене був дефіцит вітаміну B12 і заліза. Саме вони відповідають за депресивні стани. Якби я вчасно звернулася до лікаря, то могла б цього всього уникнути. Проте вже було пізно, і, коли я прийшла за професійною допомогою, то мусила вже через крапельницю відновлювати свої дефіцити. Вони накопичувалися більше як рік, тому мені б уже не допомогли таблетки, вітаміни або перехід до м’яса.


Я багато знаю людей, які кажуть, що вони вегани, а самі їдять якісь заборонені продукти за спиною

Відмовитися від веганства було складно. Коли переходиш на нього через здоров’я, то це одне, але коли задля захисту тварин, це зовсім інше. Це життєва позиція. Складно сьогодні казати, що ти веган і ходити на акції на захист тварин, а завтра розповідати, що ти будеш їх їсти. Мені важче було навіть не собі сказати, що я більше не веганка, а друзям, бо сама колись запевняла їх бути веганами. У мене було відчуття, що я когось підставила: себе, своє оточення, тварин.

Навіть коли я заходила в магазин, то відчувала себе так, наче за вмістом моєї корзини слідкують і зараз підійдуть та запитають, чому я поклала туди м’ясо-молочні продукти. А що я їм скажу? Це був, радше, надуманий тиск, а не реальний, проте позбутися його було важко.

Коли сказала про це своєму хлопцеві-вегану, то він сказав, що я слабка. Та потім виявилося, що він сам за спиною їв молочні продукти, тому що йому просто хотілося. Через це ми розійшлися. Я багато знаю людей, які кажуть, що вони вегани, а самі їдять якісь заборонені продукти за спиною. Проте я знайшла сили, щоб зізнатися, що знову їм продукти тваринного походження. Мені не хотілося нікого обманювати. Коли розповіла іншим друзям-веганам, то вони трошки посміялися, але нормально сприйняли. Більше ніхто не відмовився від мене.

У мене залишилася любов до тварин, я просто тепер намагаюся проявляти її по-іншому. Я купую лише ті продукти, які не тестуються на тваринах, не ношу шкіряний одяг або взуття, не ходжу в цирки та дельфінарії й не підтримую риболовлю та полювання заради розваг. Компанія, де я працюю, підтримує соціальні проєкти для бездомних тварин, і я беру участь у них. Також віддаю гроші на підтримку тварин на краудфандингових платформах.

Аня


Виявилося, що моє веганство було більше про схуднення, аніж про тварин

Я щиро вірила, що стала веганкою заради тварин. Мені було 13 чи 14 на той час. Два з половиною роки я не їла м’ясних і молочних продуктів.

Мені ніколи не було погано фізично від того, що перейшла на веганство. Навіть, навпаки, була ейфорія від того, що їм так мало. Проте в мене були проблеми з ментальним здоров’ям: я страждала на розлади харчової поведінки. У 17 років пішла до психолога, і виявилося, що моє веганство було більше про обмеження себе в їжі та схуднення, аніж про тварин.

Якось мені було страшенно сумно й погано та вже було байдуже, що їсти, тому я замовила гамбургер. Я була ніби не у своєму тілі, коли його їла: не могла повірити, що вперше за два роки тримала в руках м’ясо. А потім я зрозуміла, що відбулося, і мені стало дуже соромно. Після цього стався великий нервовий зрив. У мене уже були життєві проблеми, але той гамбургер став каталізатором. Коли такі великі потрясіння трапляються, то починаєш для себе відкривати нові речі та краще розуміти себе. Після того зриву я втямила, що такі перепади настрою та постійна фіксація на їжі – це не нормально, їх потрібно позбавлятися. Поступово я почала вводити м’ясо-молочні продукти, і мені знадобилося три місяці, щоб їсти м’ясо й не надто себе за це звинувачувати.

Мені було дуже складно прийняти свій вибір. Я думала, що скажуть мої друзі, як вони відреагують. Також тоді була у веганській спільноті в інтернеті, яка була досить токсична, як мені здавалося: усі називали одне одного неправильними веганами й утискали тих, хто з якихось причин повертався до м’яса. Проте ментальне здоров’я та власний комфорт були для мене важливішими. Я ще декілька разів поверталася до веганства, виключала продукти тваринного походження на 3–4 місяці, але це провокувало компульсивне переїдання, тому більше я не веганила.


Ментальне здоров’я та власний комфорт були для мене важливішими

Після цього просто вийшла з веганської спільноти в інтернеті, нікому нічого не сказавши. Із веганів про мою відмову знала лише моя подружка в реальному житті. Та вона сказала, що не засуджує мене, що моє самопочуття головне, а все інше – потім. Я боялася, як вона відреагує, але була дуже щаслива, що отримала лише підтримку. Проте багато м’ясоїдів насміхалися з мене: вони казали, що знали, що це не назавжди та що я почну їсти м’ясо.

Євгенія


Це не був усвідомлений вибір, і через це в мене почалися проблеми

Це був кінець 2014 року, і це було модно бути веганом. Усі займалися спортом і їли салати, боби, суперфуди. Я піддалася цій моді й подумала, що немає нічого складного в тому, щоб прибрати м’ясо. Це не був усвідомлений вибір, і через це в мене почалися проблеми.

Я недостатньо проінформувала себе. Думала, що всі просто відмовилися від м’яса, риби та яєць, але виявилося пізніше, що вони їх чимось заміняли. А я ж просто викинула з раціону безліч мікроелементів і їла тільки рис з овочами, салати, горіхи та роли з огірком. Водночас я в цей час активно займалася бігом: 3–4 тренування на тиждень по 1–1,5 години. На одному з них у мене почалася сильна задишка, ніби я курець із сторічним стажем. Ми бігли угору по Потьомкінських сходах, і я просто не могла піднятися. Моя тренерка сказала, що не пустить мене більше на заняття, доки я не піду до лікаря та не принесу довідки, що я здорова. Як виявилося, у мене був важкий дефіцит заліза – гемоглобін упав до 66 за норми 120–140 для жінок. Це все за пів року рослинного харчування. Я також швидко втомлювалася: посеред робочого дня вже хотілося спати, і я мусила збадьорювати себе цукром. Мені стало важче концентруватися, і я постійно щось забувала.


Якби я захотіла повернутися до веганства, точно шукала би більше інформації перед тим, як почати

Після цього почала штучно піднімати залізо пігулками, і лікарка змусила мене їсти продукти, що містять багато заліза: печінку, червоне м’ясо. Мені знадобився рік, щоб повністю відновитися й переконати організм, що я більше не забиратиму в нього потрібні мікроелементи.

Мені було не важко повернутися до м’яса, адже це таки була нав’язана модою цінність. Проте, щоб відновити залізо, я мусила їсти не дуже приємні продукти. Пам’ятаю, як сиділа перед тарілкою з печінкою та проходила 5 стадій прийняття, бо вона мені гидка. Проте я дуже хотіла повернутися до бігу та досягти своїх спортивних цілей і так переконувала себе щоразу.

Коли почала їсти продукти тваринного походження, то відчула в собі більше сил і насичення після їжі, навіть настрій поліпшав. Я успішно повернулася до спорту й могла бігати великі дистанції та марафони, не відчуваючи якоїсь нездорової слабкості.

Якби я захотіла повернутися до веганства, точно шукала би більше інформації перед тим, як почати.

Віолетта Лійка

сімейна лікарка


Кому не підходить веганство?

Деяким групам людей веганство може більше нашкодити, аніж принести користі. До вразливих груп належать насамперед діти, адже вони ростуть і розвиваються, а на це потрібно багато поживних речовин. Також є велика ймовірність розвитку залізодефіциту у вагітних веганок – вони часто страждають на анемії. На 9 місяці вони можуть стати надто слабкими й під час пологів втратити ще більше заліза через кровотечі. Після цього дуже важко відновити баланс у тілі, а в найгірших випадках анемія може призвести до смертельних наслідків.

Якщо жінка й вирішила продовжувати веганську систему харчування під час вагітності, то їй потрібно постійно слідкувати за своїми показниками та приймати залізо й інші мікроелементи з препаратів під контролем лікаря.

Людям із хронічними захворюваннями та спортсменам, яким потрібно підтримувати м’язову масу, також варто бути більш обережними з веганством і контролювати свої показники.

Які проблеми може викликати веганство?

Проблеми зі здоров’ям через веганство викликані саме дефіцитами, як-от:

  • дефіцит заліза може спричиняти втомлюваність, задишку, головний біль, а за глибокої анемії ви можете мати крихкі нігті, слабке волосся, імунітет і прояви серцевої недостатності;
  • дефіцит фолієвої кислоти може провокувати млявість, дратівливість, проблеми із пам’яттю та розумінням, а також психологічні розлади, наприклад депресію;
  • дефіцит В12 може призвести до загальної слабкості, блідості, порушення пам’яті та проблем зі шлунково-кишечним трактом.

Якщо у вас виявили дефіцит, то варто звернутися до лікаря. Зазвичай будуть потрібні лікарські препарати, адже збалансованим харчуванням уже не відновити баланс.

Також веганство може стати причиною розвитку або загострення розладів харчової поведінки. Є небезпека зациклитися на їжі, якщо будете постійно прораховувати, чи отримали ви достатню кількість поживних речовин. Це потребує постійного зважування продуктів і планування прийомів їжі, що для деяких людей може перерости в РХП.

Як перейти на веганство безпечно для здоров’я?

Якщо ви вирішили практикувати веганство й відмовитися від усіх продуктів тваринного походження, спочатку варто здати аналізи: загальний аналіз крові, аналізи на фолієву кислоту, вітаміни D та В12, печінкові й ниркові проби, УЗД. Обов’язково проконсультуватися з лікарем щодо того, чи підходить вам веганство за станом здоров’я.

Якщо з показниками все гаразд, то далі потрібно спланувати, як ви будете збалансовувати всі вітаміни та мікроелементи, які продукти треба вживати та як часто, чи потрібно приймати додатково добавки заліза й інших нутрієнтів. Часто ми думаємо, що можна харчуватися крупами, салатом й авокадо щодня, проте важливо зрозуміти й харчову цінність продуктів, і добову норму, щоб уникнути дефіциту тих чи тих важливих для нашого здоров’я елементів.

Оскільки вегани найчастіше страждають на дефіцити фолієвої кислоти, заліза та вітаміну В12, важливо вживати рослинні продукти, які містять ці елементи, і добавки, якщо ви не можете все набрати з їжі. Фолієва кислота міститься в бобових, зелених листових овочах, пшеничних проростках, злаках, гречаній і вівсяній крупах та цитрусових. Залізо можна дібрати зі шпинату, бобових, гарбузового насіння, морської капусти та кунжута. Вітамін В12 міститься лише в продуктах тваринного походження, тому частіше його приймають як вітамінну добавку. Він є в невеликій кількості в деяких водоростях, але їх не можна багато їсти через занадто великий уміст йоду.

Веганам також потрібно здавати аналізи двічі на рік, щоб перевірити, чи в них у нормі рівні всіх нутрієнтів. Важливо слідкувати за змінами у своєму тілі та прислухатися до нього: якщо ви відчуваєте млявість, у вас випадає волосся, суха шкіра, почали псуватися зуби або в жінок припиняється менструація, треба також обов’язково звернутися до лікаря та здати аналізи.

Фото: Rawpixel (1, 2)

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.