Є питання«Волосся на руках виросте». Як говорити з дітьми про секс?

ЗДОРОВЕ СТАВЛЕННЯ ДО ЖИТТЯ й до себе закладається з дитинства. Сексуальна сфера – не виняток: якщо в дитинстві від дитини приховувати, що таке секс, розповідати про те, що дітей приносить лелека, та називати статеві органи евфемізмами на кшталт «маточки» й «тичинки» – вирости зі здоровим і спокійним ставленням до сексу буде непросто.

Проте в наших силах правильно говорити з дітьми про секс. Як це зробити, запитали в експертки Ольги Новак.

Як відповісти на питання: звідки беруться діти?

Дуже легко, наприклад, так: коли людям добре разом і вони відчувають певні почуття одне до одного, вони хочуть виявити ці почуття. Одним із таких способів є кохатися, або займатися сексом. Тоді чоловік свій пеніс вставляє до піхви жінки. У найбільш приємний момент виходять сперматозоїди та прямують до матки жінки. Там вони зустрічаються з яйцеклітиною та стають одним цілим. А вже ця клітинка оселяється в матці, росте й розвивається, перетворюючись на дитину.

Але для такої розмови потрібні передумови. А саме – розмови про наше тіло, про те, що перед тим, як кохатися, потрібно подорослішати, більше дізнатися про стосунки загалом і з ким варто займатися сексом. І не переживайте, що дитина відразу побіжить розповідати про це в садку чи у школі всім дітям. З власного досвіду скажу, що діти розуміють усе по-своєму й частинками, а потім ви обговорюєте ці теми ще та ще, щоб у них склався свій правильний пазл на тему статевого виховання та стосунків. Це досить довготривалий процес.

З якого віку можна говорити з дітьми про секс?

Якогось правильного віку немає. Можна говорити тоді, коли дитина почала запитувати. Що вона менша, то простіше й без деталей потрібно пояснювати. І не брехати – тобто «капуста» й «лелека» тут не проходять. Але цьому мають бути передумови: коли батьки адекватно та спокійно реагують на питання дитини про тілесність свою та протилежної статі, не сваряться, коли дитина торкається своїх статевих органів.

Якщо ви спокійно пояснюватимете про тіло дитини, називаючи зовнішні статеві органи своїми іменами (тобто «вульва» та «пеніс»), а не різними евфемізмами, розповідатимете про безпеку й те, що тіло дитини належить тільки їй, то ви природно перейдете й до інших тем, бо дитина вам довірятиме. Можна почати з того, щоб купити кілька книг на цю тему та перечитати самим, а потім починати читати з дитиною ті теми, які її цікавлять. Розповісти про наше тіло, як воно побудоване та функціонує, про дорослішання, яке відбудеться згодом, менструації чи полюції й т. д.

Чи варто починати розмову з дитиною про секс, якщо вона сама не цікавиться?

Якщо дитина маленька, десь дошкільного віку, то не варто. Але вже у школі, спілкуючись з однолітками, вона дізнається певні речі, часто це стереотипи та міфи на тему сексуальності. Або в неї з’являється телефон з інтернетом, а там теж багато хибної інформації та насильницького контенту. Тому в шкільному віці я раджу ініціювати. Якщо ж дитина категорично не хоче з вами говорити на такі теми, спробуйте купити кілька книжок для її віку та поставити на видному місці. Зазвичай, діти зацікавлюються та самі читають. Також якщо є хтось із родичів, з ким у дитини теплі стосунки, наприклад, старша сестра / брат чи тітка / дядько, можна заручитися їхньою допомогою та «говорити» через них.

Яку лексику варто використовувати?

Найбільш правильну, тобто близьку до наукової, але простими словами. Наприклад, не називати статеві органи евфемізмами, а як вони правильно називаються: «пеніс», «вульва», «піхва», «матка» тощо; говорити не «ті дні», а «менструація».

І говорити відповідно до віку. Дитина може й не запам’ятає та не зрозуміє будову всієї статевої системи чи менструально-оваріальний цикл, але вона бачить перед собою пеніс чи вульву та це її тіло, такий же орган, як рука, вухо та все інше. У маленьких дітей ще немає сорому чи негативної реакції, як це часто буває в дорослих.

Як реагувати на дитячу мастурбацію?

Спокійно, бо мастурбація – це природний процес пізнання свого тіла. Усі, чи майже всі, люди торкаються себе, мастурбують. Це не щось гидке й не потрібно дитину лякати фразами на кшталт: «Волосся на руках виросте». Якщо ви побачили, що дитина мастурбує, не потрібно соромити чи сварити її. Можна розповісти, що це нормально, але краще це робити наодинці чи в душі, тому що не заведено торкатися своїх статевих органів на людях чи показувати їх.

Є ще патологічна мастурбація, коли дитина відмовляється від речей, які колись любила, наприклад, прогулянки з друзями, заміняє їх мастурбацією. Тут слід звернутися до психолога, бо це сигнал, що дитина пережила чи переживає якийсь стрес і так намагається впоратися з ним.

Як пояснити дитині те, що в кожної людини мають бути власні кордони?

Коли дитина ще маленька, ви даєте їй зрозуміти, що її тіло – це її приватність. Наприклад, не змушуєте обіймати бабусю чи когось із родичів, якщо дитина цього не хоче.

Поступово, десь із 3 років слід розповісти про «правило трусиків», тобто ніхто з дорослих, крім батьків, і зі згоди дитини не має торкатись її інтимних місць, а лікарі тільки в присутності когось із батьків. Також ніхто не повинен змушувати дитину дивитись чи торкатись їхніх інтимних місць. Якщо щось із цього відбувається – потрібно кричати та розповісти батькам.

З часом, десь із 6 років, діти будуть соромитися митися перед вами у ванні або переодягатися, це також потрібно поважати, а не говорити, приміром: «Ой, що я там не бачив(ла)». Також, якщо дитина має власну кімнату, потрібно завжди стукати до неї. Ми повинні розуміти, що це особистість, яка не завжди поводитиметься так, як ми хочемо чи очікуємо від неї. Саме тому так важливе статеве виховання, щоб ми обговорювали з дітьми різні ситуації та вони йшли за порадою або знаннями саме до батьків.

Які книжки можуть стати у пригоді у статевому вихованні?

Зараз дуже багато є гарних книг для дітей.

Найменшим – «Не в капусті й не лелека» Анни Герцог і «Звідки я взявся», видавництва «Віват». Якщо боїтеся про щось розповідати, просто читайте разом із дитиною.

Для хлопчиків ще чудова книжка «Я і він» Юлії Смаль. Але дівчатам вона також може сподобатися.

Дуже смішні книги Франсуази Буше «Книжка, яка нарешті пояснить тобі геть усе про дівчаток і хлопчиків» і «Книжка, яка нарешті пояснить тобі геть усе про любов». Вони анонсовані з 10 років, але можна спробувати дати почитати й раніше. Навіть якщо батьки скаржаться, що дитина не читає – повірте, ці книги вона прочитає з радістю.

Також десь із 8 років можна купити «Як я дорослішаю. Посібник для хлопців» Філа Вілкінсона та «Як я дорослішаю. Посібник для дівчат» Аніти Найк.

Для підлітків книга від видавництва «Чорні вівці» – «Читати заборонено! (Майже) таємний посібник» авторки Ілони Вольт. Тут і назва інтригує так, що хоч-не-хоч, а зацікавишся.

Новинка цього місяця – «Поговоримо про місячні» від авторок Юмі Стайнс, Мелісса Кан, видавництво «Крокус». У цій книжці проговорюють тисячу й одну ситуацію, яка може трапитися з дівчатами – наприклад, як підготуватися до ночівлі в подруги під час менструацій.