Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

КолонкаЩо варто знати про жінок, які врегульовують збройний конфлікт. Колонка Катерини Литвиненко

Що варто знати про жінок, які врегульовують збройний конфлікт. Колонка Катерини Литвиненко — Колонка на Wonderzine

ООН Жінки запустили кампанію «Жінки – ключ до миру»

Катерина Литвиненко

спеціалістка з адвокації та комунікацій ООН Жінки


За останні десятиліття жінки все частіше беруть участь у розбудові миру, очолюють протестні рухи та все активніше проявляють себе за столом перемовин, хоча дуже часто лишаються поза кадром. Багато в чому цьому прогресу посприяло підписання Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» у 2000 році, яка закликала до обов’язкового, постійного та цілеспрямованого включення жінок до всіх аспектів мирних процесів.

Чому повноцінна участь жінок у цих процесах настільки важлива?

  • по-перше, жінки в цьому просто ефективні;
  • присутність жінок за столом мирних перемовин підвищує їхню ефективність і посилює відповідальність за виконання угод;
  • дослідження свідчать про те, що повноцінна участь жінок у перемовинах на 35% збільшує ймовірність укладення мирної угоди, яка триватиме понад 15 років;
  • коли жінки беруть участь у протестах, ті, зазвичай, лишаються мирними.

Україна була першою країну у світі, яка знаходячись у стані збройного конфлікту, прийняла Національний план дій з виконання резолюції 1325. 28 жовтня цього року український уряд ще раз окреслив цей пріоритетний напрям, затвердивши другий Національний план дій з його виконання на наступні п’ять років.

На жаль, незважаючи на ефективність і результативність жінок у врегулюванні конфліктів, інформація про подібні кейси нечасто доходить до широкої громадськості. А втім, вчительки, лікарки, ветеранки, підприємиці та багато інших українок продовжують розбудовувати громади, постраждалі від конфлікту. З огляду на це ООН Жінки запустили кампанію «Жінки – ключ до миру». Її завданням є розказати історії цих неймовірних жінок. Одними з таких лідерок є вчителька української мови та літератури Марина Данилова зі Слов’янська та голова інфекційного відділення міської лікарні в Рубіжному Ольга Мартиненко.

До 2014 року Марина Данилова працювала вчителькою молодших класів у Слов’янську. Після окупації рідного міста її аудиторія раптово подорослішала, а робоче місце перемістилось із затишних класних кімнат до місць розташування збройних сил. Саме там на початку конфлікту на сході країни Марина розпочала свою волонтерську діяльність, передаючи українським військовим медикаменти, одяг і продукти ще в ті часи, коли Слов’янськ знаходився в тимчасовій окупації. Окрім товарів першої необхідності, зокрема, завдяки Марині на фронті з’явилися власні бібліотеки – і тепер солдати мають можливість обмінюватись українськими книжками. Конфлікт у Слов’янську не зламав Марину морально, а підштовхнув стати лідеркою в громаді: після звільнення міста вона одразу долучилася до процесу організації в ньому парламентських виборів і досі продовжує допомагати бійцям на фронті, забезпечуючи їм якісне інтелектуальне дозвілля. Тепер вона знає, що саме потрібно робити в разі потенційної небезпеки, як діяти, куди йти, кому телефонувати, і передає ці знання іншим.

У 2014 році Ольга Мартиненко лікувала поранених військових, а тепер опинилася на передовій боротьби із коронавірусом. Розуміючи реальну небезпеку, до зустрічі з COVID-19 вона готувалася ще з початку року, коли стало зрозуміло, що розповсюдження хвороби на території України – питання часу. Ще тоді Ольга організовувала теоретичні та практичні навчальні тренінги для епідеміологів, лікарів швидкої допомоги та медсестер, на яких вони відпрацьовували процес лікування умовних пацієнтів.

Завдяки наполегливості Ольги в міському бюджеті вдалося знайти кошти на 50 комплектів захисту, які одразу стали в пригоді, коли в лікарні з’явилися перші хворі. Знову на передовій, коли лікарня стала першою опорною для пацієнтів усієї області, вона першою ввійшла в бокс до хворого пацієнта. Як зізнається Ольга, усвідомлення необхідності прийому пацієнтів зі смертельно небезпечною інфекцією стало важким випробуванням для всього персоналу лікарні: окрім природного страху, медсестри відчували на собі тиск з боку рідних, які вимагали покинути роботу, аби не принести в дім хворобу. Цей тиск створювався саме на жінок, адже вони становлять абсолютну більшість працівників сфери охорони здоров’я (83%). Заслугою Ольги був той факт, що, незважаючи на всю напругу тих перших місяців, за її лідерства ніхто не звільнився зі своєї посади.

Ольга та Марина – лише одні з тисяч інших українок, що відіграють провідну роль у вирішенні конфлікту на Сході та відбудові після його закінчення. Побачити, як саме розгорталися їхні історії можна на сайті кампанії «Жінки – ключ до миру». Вони варті опинитися в кадрі.

Редакторка:

АННА ХАЄЦЬКА

редакторка Wonderzine Україна

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.