ЖиттяУкраїнських полонених убивають свідомо й цинічно – колишня бранка Оленівської колонії

Волонтерка Ганна Ворошева, яка провела в Оленівській колонії 100 днів, повідомила, що росіяни свідомо й цинічно вбили українських полонених. Як пише «Суспільне», про це вона сказала в інтерв’ю співголови Комітету з медіа й комунікацій Американської торгової палати в Україні Тетяни Попової.

Колишня бранка розповіла, що у в’язниці в Оленівці була своя промислова зона, де були занедбані будівлі. «Вона [промзона] була за воротами як такий виділений сегмент. І там нікого ніколи не було. Наразі ми розуміємо, що якимсь чином навмисне людей туди переселили, згрупували за якоюсь ознакою й перевели їх туди», – розповіла Ворошева.

Волонтерка звернула увагу, що на кадрах після вибуху була велика кількість ліжок, однак насправді їх бракувало на тій території.

«Тобто спеціально були завезені з якогось місця ці ліжка двоярусні металеві старого зразка. Вони були приготовлені. За якоюсь ознакою сепарування застосували до загальної кількості «азовців» і перевели їх туди. На мою думку, що там сталося, це вбили людей, свідомо й цинічно, кровожерно. Це абсолютне зло», – сказала Ворошева.

За її словами, конвоїри в колонії дуже агресивно ставилися до самого факту існування батальйону «Азов». На території також були й «азовці», які потрапили в полон не тільки з «Азовсталі». «Те, як їх били, і як до них ставилися, і що їм говорилося, свідчило про те, що на них чекає дуже жорстока доля в цьому просторі», – згадує волонтерка.

«Потім пішла чутка, що всіх «азовців», які вийшли з «Азовсталі», почали готувати на обмін. У чому це полягало? Складалися якісь списки, якісь допити, опитування. Та між собою конвоїри говорили про те, що багато хто з них ніколи нікуди вже не вийде. Що мінімум вони тут до кінця війни, максимум їх просто не стане. Говорилося, що когось переводять до інших установ у центральній росії, називалися міста Таганрог, Ростов, і просто говорилося, що далеко поїдуть», – розповіла волонтерка.

На її думку, багато в’язнів, які зазнавали побиття, тортур і знущань з боку конвоїрів, могли не витримати цього, і «найімовірніше, є певна кількість людей, про яких окупанти не думали, що про них потрібно буде звітувати».

«Після розголосу в медіа про «азовців», таку світову підтримку факту звільнення або обміну військовополоненими... їм [конвоїрам] потрібно було приховати свої злочини щодо тих людей, яких уже не було на той момент», – вважає Ворошева.