ЖиттяІнструкція: Як поводитися, якщо ви стали заручниками терористів
Головна задача – вижити
Наша реальність, на жаль, є такою, що ми вимушені бути готовим до ситуації, коли хтось із нас чи наших рідних опиниться в заручниках у терористів. Ми зібрали кілька експертних рекомендацій, які допоможуть врятувати життя.
Світлана Уварова
психоаналітикиня, засновниця й ректорка Міжнародного Інституту Глибинної Психології
1
Найголовніше, що варто усвідомити, потрапивши в заручники, – це те, що універсальної поради, яка б на 100% спрацювала в цій ситуації, бути не може. Людина без психоаналітичної, психологічної або хоча б педагогічної підготовки не може «зчитати» мотиви поведінки й вимог терориста (терористів). Навіть якщо вам здаватиметься, що ви можете передбачити його або їхній наступний крок, не ризикуйте – висновки можуть бути цілком неправильними й ви або інші заручники опиняться в ще складнішому становищі. Найкраща стратегія – довіряти роботі професіональних рятівників.
2
Не піддавайтеся регресивній поведінці. Пам’ятайте, що ви доросла людина, яка відповідає за свої дії. Зосередьтеся на тому, щоб зберігати контроль над своїм тілом, думками й словами. Якщо ви почнете поводитися як дитина (істерично кричати, плакати, привертати зайву увагу) – це призведе до втрати хоча б якогось контролю над ситуацією. У цьому випадку можливий розвиток «Стокгольмського синдрому» й інших негативних наслідків. За статистикою, близько 27% людей мають схильність співчувати злочинцям, які їх тримають у полоні.
3
Якщо терористи поводяться помітно агресивно чи садистично, швидше за все їхній головний мотив – заподіяти зло. Вони відчувають свою силу в асоціальній поведінці й «зчитавши слабкість» заручника, його страх, висловлюватимуть бажання посилити відчуття дискомфорту.
Простими словами – садисти отримують задоволення від страху й болю інших, тому не варто привертати їхню увагу своєю вразливістю. Слабка людина терориста не зможе зупинити, а сильній може пощастити встановити деякі свої правила (отримати їжу, воду, комфортні умови для певних соціальних груп). Але, знову ж таки, варто говорити й діяти дуже обережно – реакція нападника-садиста може бути абсолютно непередбачуваною. Не чиніть терористам опір, не прагніть викликати якусь жалість. Виконуйте їхні вимоги й не реагуйте на їх дії щодо інших заручників.
4
Якщо у вас є із собою вода, якісь харчові продукти – дуже економно витрачайте їх. Адже невідомо скільки часу доведеться провести в полоні.
5
Відомо, що якщо людину вивести на діалог, то вона стає відкритішою й може стати м’якою. У випадках групового захвату, психоаналітики не радять починати діалог не підготовленій людині. Взагалі не розмовляйте з терористами зі своєї ініціативи. Коли кількість заручників перебільшує кілька десятків і наглядачів більше одного, імпровізовані перемовники лише будуть порушувати спробу встановлення видимого контролю. Вони викличуть агресію, швидше за все – це нічим хорошим не закінчиться (згадуючи, Норд-Ост). Проте, якщо терорист «працює» самотужки, упевнений в собі заручник може спробувати його дуже обережно «розговорити», це може хоч трохи покращити ситуацію.
6
«Зчитати» міміку та жести терориста неможливо. У кожної людини є свої національні, психологічні, поведінкові та інші особливості. «Відкритість» і «закритість» пози в такій стресовій ситуації також можуть нічого не значити. Теоретично, на рівні інтуїції деякі люди можуть зрозуміти щирість чи хибність слів терориста, але на практиці не варто базувати свою стратегію дій на стереотипах.
7
Налаштуйтеся на те, що деякий час вам доведеться просто чекати. Страх перед невідомим буде періодично повертатися, тому, за можливості, спробуйте подумки відволікати себе, згадуючи прочитану книжку або фільми, розв’язуючи задачі. Спробуйте зберігати спокій, вести внутрішній діалог. Постарайтеся зайняти місце, щоб можна було хоч якось сховатися, якщо раптом почнеться стрілянина. Якщо на вас дорогі прикраси, їх краще зняти, щоб не привертати зайвої уваги до себе.
8
Якщо почався штурм, потрібно лягти на підлогу й закрити голову руками, намагайтеся при цьому зайняти позицію чимдалі від вікон і дверних отворів. Потрібно тримайтеся якомога далі від терористів, тому що під час штурму в них стрілятимуть снайпери. Пам’ятайте, головна ваша задача – вижити.
9
Перебування в заручниках завдає психічної травми навіть дуже стійким людям. Після того, як людину відпускають із полону, вона перебуває в дуже напруженому стані. І що довше тривало ув’язнення, то більша ймовірність того, що стан блокування емоцій буде з нею тривалий час. Із власного досвіду можу згадати випадок пацієнта, який став заручником на кілька місяців і чекав, поки його близькі виконають умови викрадачів. Ця подія наклала свій відбиток на все його життя. Ще складніше ситуацію буде переживати дитина, якщо з нею не проговорити подію. Не можна ігнорувати травмувальний досвід і вдавати, що нічого не трапилося, залишати в дитині мережу нерозв’язаних задач і складних почуттів. Тому і дорослому, і дитині варто звернутися по психоаналітичну допомогу. І ще краще, якщо це буде профільний кризовий спеціаліст із відповідною освітою й досвідом.
Єдине, що можна зробити вже сьогодні, щоб бути готовим, у разі чого – це разом зі спеціалістом вивчити свої реакції. Саме непередбачуваність дій заручника, його істерична поведінка й безконтрольність емоцій часто працюють проти нього. Глибоко дослідивши разом із психоаналітиком свої особливості психіки, людина не тільки розв’язує проблеми сьогодення, але й готується до всіх можливих ситуацій у майбутньому.
Текст
Анна Хаєцька
редакторка Wonderzine Україна
Коментарі
Підписатись