Views Comments Previous Next Search Wonderzine

ЖиттяКарантдейтинг: історії дівчат, як змінився дейтинг під час пандемії

Карантдейтинг: історії дівчат, як змінився дейтинг під час пандемії — Життя на Wonderzine

Секстинг, Facetime-побачення та прогулянки в масках

З тим, що карантин і самоізоляція змінює нас – ми вже розібралися. А як це впливає на сферу дейтингу? В умовах, коли ми обмежені в пересуванні, а фахівці просять виходити з дому лише за потреби, аби запобігти розповсюдженню коронавірусу Covid-19, доводиться перевинаходити способи сходити на побачення чи будувати стосунки. Як саме – ділимося історіями дівчат.

Даша

Не бачиться з партнером на карантині. Проводять Facetime-побачення та спробували секстинг

«Ми вирішили, що найкращим рішенням буде, якщо хлопець карантин проведе з батьками у рідному місті. Я його повністю підтримала. Він хотів забрати мене із собою, але я не змогла поїхати з ним. Ми ніколи не розлучалися на такий тривалий час і тому розуміли, що це буде випробуванням.

Було неймовірне бажання бачити одне одного кожен день, тому вранці (тільки як прокидаємось) і перед тим, як лягти спати, дзвонимо у Facetime. Розповідаємо про плани на день вранці, а перед сном, що зробили, що сталося, як почуваємося і т.д. Ми стали ще більш уважними одне до одного, почали більше ділитися проблемами, які хвилюють і, звісно, підтримувати одне одного.

Без тілесного контакту неймовірно важко. Нам дуже хочеться просто обійняти, доторкнутися та відчути одне одного.

Ми вперше спробували секстинг. Це було незвично для нас, але ми дуже сумуємо одне за одним. Звісно, зі справжнім сексом не зрівняється, але ми знайшли у секстингу великий плюс – ми нарешті кажемо, як і чого хочемо. Спочатку дуже соромилися, а коли увійшли в кураж – настала повна відвертість. Ще й з’ясувалося, що наші бажання збігаються. Тому ми навіть вдячні карантину за такий досвід, я думаю, що ми однозначно стали ще ближчими.

Карантин вплинув на нас. Я відчуваю, що ми почали розуміти й чути одне одного з більшою силою. Тепер знаємо, які у нас є побажання. Але, найголовніше, ми відчули, що нам дуже складно і сумно бути на відстані. Думаю, що ніколи ще так не сумувала за людиною, як зараз».

Аліна 

Почала більше спілкуватися з іноземцями в Tinder. Спробувала секстинг

«До карантину я ходила на побачення щотижня, інколи декілька разів. Під «побаченням» я маю на увазі прогулянку чи вечерю в кафе. Зараз я не бачуся з друзями й родиною, було б дивно ходити на побачення. Мене інколи кличуть, але я говорю, що із задоволенням, але після карантину. Декілька людей поставилися з розумінням до моєї позиції, але більшість зникли, коли зрозуміли, що шансів на реальну зустріч прямо зараз нема.

Для спілкування використовую Tinder. Зараз там є доступ до послуги «Паспорт» і в Києві стало багато іноземців. Раніше я завжди свайпала їх ліворуч. А зараз не треба йти з ними нікуди, тому можна поговорити й англійську прокачати. Досвіду побачень у відеозв’язку поки не мала. Але багато говорю голосом, можу надсилати короткі відеоповідомлення в Telegram, фото.

На карантині вперше спробувала секстинг. Я закрита вдома, гарна нагода досліджувати себе. Наробила красивих нудяшок, а нема кому показати. Ну, і якось, це ніби стало єдиним виходом. Враження хороші, але не знаю, чи можна уявити когось як «постійного партнера» для цього. Тут дуже чітко відчувається точка кульмінації.

Тобто, якщо в реальному сексі ваш перший раз може бути трохи невдалим і далі краще, то тут навпаки. 

Зараз дуже не вистачає тілесних контактів, навіть банальних обіймів. Уже намагаюся придумати план, як не вішатися на всіх, кого буду бачити, коли вийдемо з карантину».

Юля

Ходить на побачення в масці

«Під час карантину в мене закінчились тривалі стосунки. Розрив ніяк не був пов’язаний із карантином, але він стався в дуже невдалий момент і в повній ізоляції мені було б важко це пережити.

Спочатку я була налаштована войовничо, збиралася пересидіти вдома просто гортаючи Tinder, аж тут натрапила на місцевого письменника, якого знаю й люблю. Він запросив мене на Пасху до себе за місто, звідки ми пішли б на пікнік у ліс. Це здавалося надто класною пропозицією, щоб відмовитися, особливо враховуючи, що вже на той момент я відчувала втрату зв’язку із зовнішнім світом і природою. Зі всіма заходами безпеки я поїхала собі туди на Uber, позасмагала, поїла його веганської домашньої їжі. Для мене особисто, письменник із нього виявився кращий, ніж потенційний партнер, але досвід був класний.

Цілковита ізоляція була б для мене неможливою через психоемоційний стан, тому я почала регулярно їздити на велосипеді до кафе-бару, який робить каву із собою. Для мене це трохи фізичного навантаження та нагадування, що десь там ще роблять каву і життя продовжується.

Загалом я радше пливу за течією в справах романтичних, тому навмисне я б не намагалася організувати зустрічей наживо в умовах пандемії. Але кілька людей, з якими познайомилась у Tinder, робили так само – теж регулярно ходили на каву в ті ж заклади. Так і з’явилася ідея ці відвідини скоординувати. Враховуючи, що для нас це не було чимось незвичним, а швидше ритуалом для виживання в цих умовах, ні я, ні вони не боялися таких зустрічей.

Ми були завжди в масках, тримали дистанцію, без фізичного контакту.

Я живу в Польщі й тут із 20 квітня відкрили парки й сквери, офіційно можна виходити на прогулянки. Тому питання «легальності» таких зустрічей для мене може бути іншим, ніж в Україні зараз.

Я не відчуваю самотності на карантині, навіть навпаки – завдяки меншій кількості відвабливих чинників, я налагодила стосунки з близькими людьми. Це зараз дуже важливий аспект мого життя. Мені трохи бракує фізичного контакту, бо навіть якщо бачишся з кимось, кого хотілося б обійняти, це зараз не дуже можна робити, хоча я вже і для цієї проблеми знайшла рішення. Одне зі знайомств було вдалим і перейшло в іншу площину, а ще я почала ходити так на каву з друзями, які теж налаштовані пообійматись».

Христина

(на прохання героїні ім’я змінено)

Почала стосунки під час карантину

«Ми почали зустрічатися саме під час карантину. У нас немає змоги часто бачитися – ми живемо далеко одне від одного. Але через карантин зустрічі стали зовсім неможливі. Не сказала б, що ізоляція якось ускладнила стосунки між нами, оскільки ми й так не звикли часто бачитися.

Зазвичай ми переписуємося, інколи зідзвонюємося. Насправді, у нас так чи інакше є ще інші справи. Онлайн-побачень поки що не було.

Але складно втриматися і не писати людині 24/7.

Думаю, як і всі, ми сумуємо одне за одним. Але зараз уже легше і звичніше жити так. Гріє думка, що скоро все закінчиться».

Текст:

Софія Пилипюк

редакторка Wonderzine Україна

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.