Життя10 головних подій 2020 року, які вплинули на жінок

2020 – рік, який важко узагальнити. Він був наповнений – і, можливо, навіть переповнений – подіями. Зокрема, і тими, які впливали саме на жінок.

У цьому році ми багато говорили про права людини: расизм, трансфобію, проблеми гендерно зумовленого насильства та право розпоряджатися своїм тілом й репродуктивним здоров’ям.

Згадуємо головні події, які вплинули на жінок в Україні та світі. Перелік вказуємо у хронологічній послідовності.

Пандемія коронавірусу COVID-19

COVID-19 уплинув на життя всіх, але й також спровокував і підсилив деякі проблеми, які стосуються саме жінок. Жінки, зокрема з найвразливіших груп, найбільше страждають від втрати економічних можливостей і погіршення стану здоров’я.

Разом із цим під час пандемії зріс рівень домашнього насильства, а через гендерний розрив у заробітній платі в жінок, які втратили роботу, було набагато менше заощаджень, щоби пережити кризу.

Також жінки отримали більше навантаження з домашньої та доглядової праці, зокрема працівниці сфери охорони здоров’я України. Саме жінки-медики становлять 82% усіх працівників у цій сфері. 

Щодо медичних послуг – жінки-пацієнтки теж зазнають обмежень. Через пандемію в деяких європейських країнах не можна робити аборти. Ці операції відклали як «нетермінові». Також гірший доступ до контрацептивів під час пандемії може призводити до незапланованих вагітностей. А ще в цей період відтерміновують програми, які борються з жіночим обрізаннями й дитячими шлюбами.

Якщо ви вперше чуєте про частину цих проблем, на це теж є пояснення, пов’язане воно із сексизмом. Жінки значно рідше потрапляють у висвітлення в новинах чи сюжетах – зокрема про пандемію COVID-19. Це підтверджує дослідження фонду Білла та Мелінди Гейтс. Чоловіки щонайменше втричі частіше ставали героями чи експертами в матеріалах про COVID-19 і його наслідки. А проблеми жінок, які не були висвітлені – не можуть бути почутими.

Гарві Вайнштейна визнали винним у сексуальному насильстві

11 березня виголосили вирок колишньому продюсеру Гарві Вайнштейну – його засудили до 23 років ув’язнення. Понад 80 жінок звинувачували його у зґвалтуваннях і сексуальних домаганнях. Серед них – Анджеліна Джолі, Сальма Хаєк, Ешлі Джад, Гвінет Пелтроу. Ці історії, які почали розповідати у 2017 році, стали поштовхом до руху #MeToo.

У суді Вайнштейна визнали винним у двох випадках сексуального насильства: щодо його колишньої асистентки Мімі Хейлі, яке він вчинив у 2006 році, а також у зґвалтуванні у 2013 році акторки Джессіки Манн. За це йому загрожувало максимальне покарання у 29 років. Після оголошення рішення адвокати Вайнштайна звернулися із проханням про пом’якшення покарання, наполягаючи на тому, що навіть 5 років у в’язниці можуть бути для нього «довічними».

У травні Вайнштейну висунули ще чотири нові звинувачення в сексуальному насильстві.

Петиція за ратифікацію Стамбульської конвенції зібрала необхідні підписи

Стамбульська конвенція – це міжнародна угода Ради Європи, метою якої є нульова толерантність до домашнього насильства. Конвенція визнає насильство щодо жінок однією з форм порушення прав людини та одним із видів дискримінації.

Україна підписала документ у 2011 році, проте досі не ратифікувала його. Заклик до ратифікації Стамбульської конвенції був основним меседжем Маршу жінок у 2020 році. У лютому зареєстрували петицію за її ратифікацію й у травні вона зібрала 25 000 необхідних підписів.

На цю петицію відреагував президент України Володимир Зеленський. В офіційній відповіді йшлося, що законопроєкт про ратифікацію розглянуть у Верховній Раді після того, як Міністерство закордонних справ і Міністерство соціальної політики нададуть відповідні пропозиції.

У червні йшлося, що в Міністерстві соціальної політики розробили законопроєкт, який дозволяє не застосовувати окремі положення Конвенції, а також не змінювати законодавство щодо інститутів шлюбу й усиновлення. Міністерка соцполітики Марина Лазебна сказала, що це «компромісний варіант з урахуванням інтересів українського суспільства». 

Станом на грудень 2020 року, законопроєкт про ратифікацію Стамбульської конвенції все ще не розглянули у Верховній Раді.

Протести через вбивство Джорджа Флойда

У 2020-му актуалізувалися проблеми расизму та насильства стосовно темношкірих людей. Поштовхом стала смерть Джорджа Флойда в ході затримання поліцейськими. Вони повалили чоловіка на асфальт і натиснули йому коліном на шию, проігнорувавши слова про те, що він не може дихати. У результаті Флойд помер від задушення.

Це вже не перший випадок, коли під час затримання темношкірої людини чути слова «I can’t breathe» («Я не можу дихати»). Під час затримання Еріка Гарнера у 2013 році чоловіка теж повалили на землю й застосували задушливий прийом. Він казав, що не може дихати, пізніше втратив свідомість і помер. За матеріалом New York Times, «Я не можу дихати» використали щонайменше 70 людей, які померли під час затримання поліцією.

Смерть Джорджа Флойда викликала масові протести проти системної расової дискримінації, насильства щодо темношкірих людей та активізувала рух Black Lives Matter. Зокрема, це привернуло увагу до справи Бріони Тейлор – темношкірої фельдшерки, у яку вистрілили поліцейські під час обшуку її будинку.

Її хлопця Кеннета Уокера підозрювали в торгівлі наркотиками. Саме їх правоохоронці й шукали, прийшовши з ордером на обшук. Сім’я Бріони стверджує, що поліцейські зайшли в дім без попередження, хоч вони й заперечують це. Почалася стрілянина й деякі кулі були випущені у Бріону, після чого вона померла.

Петиція «за справедливість для Бріони Тейлор» набрала понад 12 000 000 підписів на сайті change.org. І хоч суд засудив поліцейського, який брав участь у рейді на будинок Бріони, однак не за смерть дівчини, а за те, що він стріляв навмання та його кулі потрапили в сусідські будинки. Це також викликало хвилю обурень і масових протестів.

Джоан Роулінг розкритикували за трансфобію

Джоан Роулінг прокоментувала у своєму Twitter-акаунті статтю «Після пандемії COVID-19 треба створити більш справедливий світ для людей, які менструюють». Її обурив вислів: «Люди, які менструюють». Через це Роулінг звинуватили у трансфобії, оскільки цей вислів вживається не лише стосовно жінок, а й до трансгендерних чоловіків, у яких теж можуть бути менструації. До речі, це не перший випадок: раніше Роулінг підтримувала вчену Маю Форстейтер, яку звільнили через трансфобні твіти.

Через кілька днів після твіту про «людею, які менструюють» Роулінг опублікувала на своєму сайті звернення про «причини, через які вона висловилася щодо статі та гендеру». У ньому йдеться, що її непокоїть трансактивізм. На думку письменниці, це може «підірвати юридичне визначення статі й замінити його гендером».

У відповідь на це на захист трансспільноти спершу став актор Деніел Редкліфф. Він вибачився за слова Роулінг. Його відповідь опублікували на сайті організації The Trevor Project, яка допомагає представникам ЛГБТ-спільноти у кризових ситуаціях і попереджає самогубства.

З позицією письменниці також не погодилися актори Едді Редмейн та Емма Вотсон. Вотсон написала у своєму Twitter: «Трансгендерні люди – ті, ким вони самі себе вважають, вони заслуговують жити їхніми життями без того, щоб їх постійно про це запитували або казали, що вони не є тими, ким себе вважають».

Також через заяву авторки книжок про Гаррі Поттера чотири письменники покинули її агенцію The Blair Partnership. Причиною було те, що агенція відмовила письменникам, які самі є активістами та представниками ЛГБТ, на прохання підтримати трансгендерних людей і засудити негативні висловлювання Роулінг на цю тему.

Пізніше два найбільші фан-сайти історії про Гаррі Поттера Leaky Cauldron і Mugglenet повідомили, що не посилатимуться на особистий вебсайт Роулінг, не використовуватимуть її фото, а також не писатимуть про її досягнення, які не стосуються світу Гаррі Поттера.

Ще одну хвилю звинувачень викликала нова книжка Роулінг «Дурна кров», де головним антагоністом є серійний убивця, який переодягається жінкою. Після цього у Twitter став популярний хештег #RIPJKRowling. За ним користувачі, які розчарувалися в письменниці, «прощалися» з нею.

Зґвалтування жінки в Кагарлику

Двох поліцейських Кагарлицького відділення поліції – Сергія Сулиму та Миколу Кузіва – звинувачують у зґвалтуванні й побитті жінки. Їх затримали після того, як надійшла інформація про те, що в місцеву лікарню звернулася жінка з повідомленням про побиття та зґвалтування.

За отриманою інформацією, у ніч із 23 на 24 травня поліцейський у своєму службовому кабінеті катував жінку, яку викликали у відділок як свідка. Він одягав на неї протигаз, застосовував кайданки та здійснював постріли з табельної зброї над головою. Після цього кілька разів зґвалтував її. Сергія Сулиму підозрюють у побитті та зґвалтуванні жінки, а Миколу Кузіва у співучасті у злочинах.

«Працівники Кагарлицького відділення поліції абсолютно були впевнені у своїй безкарності. Вони навіть не намагалися приховати сліди цього злочину», – сказав голова парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності Денис Монастирський. Голова Нацполіції звільнив поліцейських, які підозрюються у скоєнні злочину, а пізніше їх затримало Державне бюро розслідувань.

Ця справа викликала обурення, під Верховною Радою відбулося кілька мітингів проти поліцейського свавілля. Учасники закликали відправити у відставку Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, проте він залишився на своїй посаді.

Спочатку обвинувачених узяли під варту на два місяці без права внесення застави, але пізніше продовжили термін. Проти них відкрили й нові справи у зв’язку з тим, що випадки насильства в Кагарлицькому відділенні були й раніше, «це була системна практика». Ще двох поліцейських із цього відділення підозрюють у тортурах.

Напад на Анастасію Лугову в потязі

Ще один випадок насильства над жінкою, який стався у 2020-му й отримав розголос – побиття та спроба зґвалтування Анастасії Лугової в потязі «Маріуполь – Київ». За словами потерпілої, до купе, де вона перебувала з неповнолітнім сином, уночі пробрався чоловік – Віталій Рудзько. Жінка прокинулася від ударів по голові. Чоловік бив її, а потім намагався зґвалтувати. Анастасії вдалося вибігти в інший вагон, де вона знайшла захист у провідниці.

За словами потерпілої, провідники потяга не хотіли викликати поліцію, пропонували гроші, щоби жінка не зверталася до правоохоронних органів. Як пізніше виявилося, нападник їхав «зайцем». Його затримав наряд поліції на залізничному вокзалі Києва, який викликав чоловік постраждалої. Рудзько загрожує до 7 років позбавлення волі.

Інформацію про те, що провідники потяга вмовляли жінку не викликати поліцію й пропонували їй за це хабар, в «Укрзалізниці» не підтвердили й не спростували. Пізніше повідомили, що частину працівників поїзда, у якому побили й намагалися зґвалтувати жінку, звільнять.

Зокрема, через цей випадок, «Укрзалізниця» заявила про необхідність поновити супроводження потягів далекого сполучення співробітниками Нацполіції – така практика існувала до 2013 року. Так у кінці серпня в деяких потягах уже запрацювала воєнізована охорона.

Анастасія Лугова також з’явилася як головна героїня кліпу Alyona Alyona «Сумно». Цим треком реперка намагалася привернути увагу до проблеми насильства. На обличчі Анастасії у кліпі все ще видно сліди побиття.

Історії про домагання до жінок у потязі не поодинокі. Аби показати, що ця проблема системна, ми зібрали історії дівчат про те, як до них чіплялися й домагалися в потязі.

Протести за чесні вибори в Білорусі

2020-ий запам’ятається, зокрема, протестами в Білорусі й жінками, які стали рушійними силами цього руху. І йдеться не лише про Світлану Тихановську, Марію Колеснікову чи Вероніку Цепкало, а й про жінок, які неодноразово виходили на протести за чесні результати виборів президента та Жіночі марші на підтримку затриманих людей. У білому одязі із квітами в руках вони виступали проти дій силовиків і закликали їх припинити бити людей. 

Опозиційний рух отримав премію імені Сахарова, яка є відзнакою Європейського парламенту, Тихановську, Колеснікову та Цепкало висунули на Нобелівську премію миру, а білоруським жінкам присвятив обкладинку The Guardian.

Станом на грудень 2020 року, протести в Білорусі продовжуються, як і затримання активістів. За оцінками правозахисників, число тих, хто пройшов через затримання з часу початку нинішніх протестів, становить уже понад 30 000, передає «Радіо Свобода». Україна не визнає Лукашенка як президента Білорусі.

Камала Гарріс – перша віцепрезидентка США

«Я буду першою жінкою на цій посаді, але не останньою», – заявила у своїй промові Камала Гарріс. Вона стане не лише першою жінкою-віцепрезиденткою США, а й першою темношкірою людиною та першою американкою азійського походження на цій посаді.

«Не можна перебільшити значущість того, що жінка-афроамериканка буде на найвищих рівнях керівництва у країні», – прокоментувала перемогу Гарріс СЕО організації Higher Heights, яка займається залученням темношкірих жінок до політичного життя.

Цього року на виборах у США балотувалася рекордна кількість жінок, зокрема темношкірих, латиноамериканських, корінних американок і тих, які мають азійське походження. Призначення Гарріс на посаду віцепрезидентки, зокрема, нормалізує представництво жінок на керівних посадах і може мотивувати інших долучатися до політики.

Протести проти посилення заборони абортів у Польщі

22 жовтня Конституційний суд Польщі посилив заборону абортів. Зокрема, таке рішення охоплює заборону переривати вагітність у випадку дефекту плода або невиліковної хвороби, що загрожує його життю. Аборт дозволяється робити лише у випадку зґвалтування, інцесту або загрози здоров’ю та життю матері, що становить лише близько 2% офіційних причин проведення процедури за останні роки.

Через це в Польщі почалися протести, акції проти заборони абортів відбулися у близько 50 містах. Виявити солідарність із жінками Польщі вийшли й у Києві, Львові, Харкові та Маріуполі.

Через протести початку листопада реалізацію закону про заборону абортів призупинили, тобто наразі він не має юридичної сили. Попри це, протести продовжуються: у грудні тисячі людей у Варшаві знову вийшли на акцію проти закону щодо заборони абортів.

Хоч в Україні аборти не є забороненими, тема переривання вагітності залишається стигматизованою. Тому ми поговорили з 5 жінками про їхні рішення та причини зробити аборт. А чому заборони абортів несуть загрозу та не діють – пояснювала директорка Amnesty International в Україні Оксана Покальчук.