ЖиттяДавай домовимося: навіщо парам укладати шлюбний контракт
Вияв турботи чи недовіри?
Шлюбний договір – угода між подружжям, що регулює спірні майнові питання сім’ї, наприклад, визначає, хто володітиме майном, купленим у шлюбі, розмір аліментів, порядок погашення боргів. Це значно спрощує життя партнерам у разі розлучення, але в суспільстві досі існує думка, ніби пропозиція підписати шлюбний контракт – вияв недовіри та сумнівів у партнері чи партнерці.
Аби розібратися, як працюють шлюбні контракти та від яких проблем вони можуть убезпечити, ми поговорили з жінками, які підписали ці документи. Також запитали юристку про особливості шлюбних угод в Україні та сімейну психотерапевтку про те, як говорити на цю тему з партнером чи партнеркою.
Раніше ми також розповідали, чому все більше людей відмовляється від шлюбу.
Текст: Юлія Беба
Фото: RawPixel
Катерина
(на прохання героїні не розкриваємо її ім’я)
Ми з чоловіком підписали шлюбний контракт через 7 років подружнього життя і 9 років стосунків. До цього в нас були конфлікти й із боку чоловіка почалась неадекватна поведінка: він проявив фізичну агресію. Після цього ми розійшлися, я ухвалила рішення розлучатися.
У період розставання я з дитиною, якій тоді було два з половиною роки, жила в його квартирі. Іноді він погрожував виселити мене з поліцією. У мене була своя квартира, але переїхати туди я не могла, оскільки здавала її в оренду, а нові орендарі заселилися всього кілька місяців тому. До того ж для нас із дитиною це помешкання занадто маленьке.
Згодом ми вирішили помиритися та спробувати зберегти сім’ю заради дитини. Але усвідомлюючи всі обставини та поведінку чоловіка, я зрозуміла, що вірити на слово йому не можу. Тому моєю умовою примирення з ним був шлюбний контракт.
Я хотіла продати своє житло та вкласти гроші в більшу квартиру в новобудові, аби в разі чого, переїхати туди з дитиною. Я не хотіла ділити ці кошти з чоловіком у випадку розлучення, як того вимагав би закон.
Окрім цього, він неодноразово давав моїм подругам, які були у процесі розлучення, контакти людей, які оформлюють фіктивні борги. За законом, усе, що пара нажила у шлюбі, ділиться навпіл. Те саме стосується боргів. Я знаю декілька ситуацій, коли заможні люди так маніпулювали своїми дружинами – робили їм фіктивний борг, аби жінка не те що не могла претендувати на аліменти, а ще й мала б виплачувати гроші. З допомогою боргу одну мою знайому змусили відмовитися від майна, в іншої – відібрали дитину. Знаючи, що років 5–6 тому мій чоловік давав подругам контакти людей, які можуть це зробити, розуміла, що це може загрожувати мені.
Усвідомлюючи всі обставини та поведінку чоловіка, я зрозуміла, що вірити на слово йому не можу
Коли я запропонувала чоловіку підписати шлюбний договір, спочатку він відповів, що має про це подумати. Але пізніше погодився, адже зрозумів, що цей документ захищає в тому числі його бізнес. Він навіть запропонував узяти на себе витрати. На той момент це коштувало близько 700 доларів.
У шлюбному контракті ми прописали, що все майно, яке належить мені, після розлучення залишається в мене. А все, що його, – в нього. Також усі угоди, які ми укладаємо у процесі шлюбу, стосуються індивідуально кожного з нас. Якби угоди не було, потрібно було б ділити все майно, придбане під час шлюбу, навпіл.
Згідно з контрактом, я змогла продати квартиру без підпису чоловіка та не мала ділити з ним отримані кошти. Також я купила нову квартиру, й не мала після розлучення ділити її з ним. Те саме стосується іншого майна. Наприклад, автомобіль, який я собі купила і який записаний на мене, після розлучення належить тільки мені. При цьому на майно та бізнес, що належить йому, я теж не претендую.
Через 2,5 роки ми розлучилися. Шлюбний контракт захистив мене від можливих боргів, усе моє майно залишилось зі мною. Єдине, чого я не зробила – не наполягла на тому, щоб прописати аліменти на дитину. Чоловік казав тоді: «Про свою дитину я потурбуюся». Я була впевнена, що так і буде. Але через 10 місяців із моменту розлучення я не отримала від нього ні копійки. Тому дуже важливо прописувати цей пункт у шлюбному контракті.
Вікторія Талашкевич
журналістка
Вікторія Талашкевич
журналістка
Ми з моїм чоловіком Андрієм разом 15 років, а одружилися офіційно лише два роки тому. Вирішили зробити це після того, як він зламав ногу. Ми зрозуміли, що для держави наші стосунки нічого не означають: коли хтось опинився в лікарні, інший не може потрапити до нього, бо ми не є офіційним подружжям. Тож ми вирішили вбезпечити одне одного перед законом та оформили шлюб.
Декілька місяців тому виникла потреба придбати нерухомість для моїх батьків. Вона мала бути в моїй власності, та хотілося бути певними, що в разі чого, це майно залишиться за мною та не буде ділитися. Життя непередбачуване, в будь-який момент я чи мій чоловік можемо померти, і для того, щоб із боку інших родичів не виникало питань щодо нашого майна, ми підписали документ, який усе пояснює.
Коли ми обговорювали це питання з нотаріусом, нам запропонували укласти шлюбну угоду. Ми були не проти, тому попросили нотаріуса скласти її для нас і наділати нам проглянути. Прочитали договір, нас усе влаштовувало, тож знову пішли до нотаріуса та підписали документ за 15 хвилин. У Кропивницькому це коштувало 2000 гривень. Жодних обговорень чи правлень у нас не було.
Ми підписали шлюбний контракт не для того, щоб потім було легше ділити майно, а для того, аби подбати одне про одного. Так і батькам спокійніше, і юридично все узгоджено. Ми одружилися для того, щоб убезпечити одне одного у відносинах із державою. А шлюбна угода була наступним логічним кроком, аби захистити одне одного від можливих юридичних питань, пов’язаних із третіми сторонами.
Катерина Лисечко
юристка
Катерина Лисечко
юристка
Що регулюють шлюбні контракти в Україні
Українським законодавством передбачено, що шлюбні контракти можуть регулювати виключно майнові відносини між подружжям – усе, що стосується рухомого та нерухомого майна, заощаджень або утримання когось із подружжя та дітей.
Однак у країнах з англосаксонським правом, наприклад, у Великій Британії та США, можна прописати в угоді й нематеріальні умови. Яскраві приклади зустрічаються в голлівудських зірок. Так, Кетті Холмс і Том Круз у шлюбній угоді записали зобов'язання Холмс підтримувати захоплення Круза саєнтологією, їй заборонялися негативні висловлювання на цю тему. А в шлюбному контракті Мадонни з Гаєм Річі був окремий розділ про її духовний розвиток, у якому йшлося, що чоловік має сприяти її духовному зростанню та не перешкоджати медитаціям.
У країнах з англосаксонським правом дозволено прописувати особливості відносин подружжя до деталей. Якщо людина може довести, що умови контракту було порушено, партнер понесе за це відповідальність. Як правило, матеріальну. Навіть серед звичайних людей є практика прописувати в договорі виплати за зраду партнера. В Україні такого немає, шлюбний контракт регулює лише матеріальні питання.
Навіщо підписувати шлюбну угоду
Укладати шлюбну угоду потрібно тоді, коли партнери мають щось у власності – майно, заощадження, бізнес. Якщо подружжя ще не має майна та статків, сенсу укладати контракт наперед, немає.
Найчастіше шлюбні контракти укладають власники бізнесу. Якщо одна людина з подружжя є власником або співвласником бізнесу та вступає в шлюб, то під час розлучення партнер або партнерка матиме право претендувати на частку в бізнесі. Тому перед початком ділових партнерств люди можуть навіть обмінюватися шлюбними контрактами. Ніхто не хоче, аби після розлучення одного з партнерів на бізнес претендував хтось ще. Для ділових людей шлюбний контракт – це перш за все гарантія стабільності бізнесу.
Також шлюбний контракт потрібен для того, аби закріпити за кимось із подружжя майно, придбане у шлюбі. За законодавством, усе, що партнери купили у шлюбі, після розлучення ділиться навпіл, байдуже, на кого записане це майно. Наприклад, молода пара одружується, і батьки дружини дають гроші на квартиру та наполягають, аби у випадку розлучення вона залишалася за їхньою дитиною. Якщо контракту немає, під час розлучення чоловік зможе претендувати на половину квартири. Потрібно буде доводити, що вона була придбана за гроші дружини батьків. Тому краще укласти шлюбний контракт, аби закріпити квартиру у власності дружини.
Іноді пари укладають шлюбну угоду, щоб врегулювати майнові питання інакше, ніж це передбачено законодавством. Наприклад, хтось із подружжя отримує у спадок будинок. За законом, спадщина і дарунки є особистою власністю кожного з партнерів. Якщо вони хочуть, щоб будинок належав їм обом, можуть зафіксувати це в шлюбному контракті. Або, наприклад, якщо парі на весілля подарували квартиру, машину, дачу та яхту, треба укласти шлюбний контракт і закріпити право партнерів на кожен із об'єктів.
Як шлюбний контракт захищає жінок з дітьми
Сьогодні в Україні жінка може домогтися виплати аліментів через суд. Якщо вона доглядала за дітьми, літніми батьками, займалася господарством і може довести свій вклад у подружнє життя, вона може претендувати на виплату аліментів. Домашня робота теж вважається працею та вкладом у сім'ю – це європейська практика, що зараз застосовується й у нас.
Щоправда, в суді аліменти призначаються, відповідно до офіційних доходів партнера. Тому якщо партнер отримує мінімальну офіційну зарплату, а решту в конверті, аліменти він платитиме з офіційних доходів. Відповідно, сума може бути мізерна. Однак у шлюбній угоді можна визначити будь-який розмір аліментів, які партнери вважають за необхідне.
Законодавством передбачено, що договірні відносини не можуть ставити у невигідне положення якусь зі сторін. Не буває так, що за договором одна сторона отримує все, а інша – нічого. Шлюбний договір захищає майнові інтереси кожного з подружжя.
Як укласти шлюбний договір
Підписати шлюбний договір можна лише після офіційної реєстрації шлюбу. Зробити це можна на будь-якій стадії шлюбного життя, як і внести в нього змін за згодою обох сторін.
Шлюбна угода посвідчується нотаріусом. Але для її складання існує три опції:
- Укласти шлюбний договір за готовим шаблоном у нотаріуса.
- Звернутися до нотаріуса, який допоможе скласти угоду на підставі тих пунктів, які є важливими для пари.
- Звернутися до юриста, який підготує для подружжя індивідуальну шлюбну угоду. Після узгоджень і правок кожної зі сторін, угоду слід завірити у нотаріуса.
Від того, який варіант обере пара, залежить вартість шлюбного контракту.
Наталія Трушина
психологиня, сімейна психотерапевтка
Наталія Трушина
психологиня, сімейна психотерапевтка
Чому ставлення до шлюбних контрактів неоднозначне
На це є декілька причин. Перша – особистісна різниця між людьми. Людей можна умовно розділити на раціональних (тих, кому важливо спланувати все до деталей) та емоційних (тих, хто легко й безтурботно ставиться до ситуацій у майбутньому).
Люди першого типу схильні чітко планувати свої наступні кроки та намагатися всіляко себе убезпечити й підстрахувати. Такі люди, вирушаючи в подорож, одразу ж купують страхування з максимальним пакетом покриття ризиків і продумують варіанти того, що може піти не так. Люди цього типу схильні до тривоги, контролю та планування наперед.
Люди другого типу мають більше довіри до навколишніх і до життя загалом. Вони можуть подумати: «Та навіщо мені те страхування? Я здоровий, у мене все добре, що може піти не так?». Для людей такого типу характерні легковажність, наївність або ж просто легке ставлення до життя.
Жодний із цих проявів не є хорошим чи поганим, але вони можуть упливати на ставлення людей до шлюбних контрактів. Тим, хто все продумує наперед і підстраховується, нормально обговорити з партнером чи партнеркою умови розлучення та закріпити ці домовленості юридично. Це не означає, що вони бачать небезпеку для себе в цих стосунках, це просто їхній звичний спосіб ставлення до життя. Тож коли двоє раціональних людей обговорюють питання шлюбної угоди, їм простіше зрозуміти мотивацію одне одного. Вони розуміють, що це просто страховка, аж ніяк не недовіра.
Якщо ж людина емоційного складу почує таку пропозицію, вона може сприйняти це як образу та вияв недовіри. Адже навіщо думати про розлучення, якщо в нас усе добре й ми одне одного любимо? На емоційній хвилі недовіра іншого партнера до життя в цілому може зчитуватися як «я не довіряю тобі й бачу, що довго ми разом не будемо й розлучимось».
Іноді неприйняття таких пропозицій зустрічається серед людей, для яких характерне так зване магічне мислення. Їм здається, що підготовкою до чогось поганого, вони нібито притягують його. Звісно, це так не працює. Наприклад, купуючи авто, ми всі купуємо страхування, але це не означає, що ми потрапимо у ДТП. У цій ситуації в ролі раціонального елементу виступає держава, що встановлює правило страхувати автомобіль. Щодо шлюбних контрактів такого правила немає, тому часто в цьому питанні вмикаються емоції та хибне уявлення про те, ніби пропозиція підписати контракт – це тривожний дзвінок.
Як говорити з партнером чи партнеркою про шлюбну угоду
Тема шлюбного контракту – те, про що кожній парі було б добре хоча б поговорити. Це та точка, у якій партнери можуть побачити життєві цінності одне одного. Саме через них важливо будувати розмову про шлюбний контракт. Наприклад, один партнер може сказати: «Мені важливо відчувати безпеку й підстрахуватися». А другий: «Мені важливо відчути, що ти мені довіряєш».
Цю розмову слід будувати обережно та з повагою. Як і будь-який конфлікт, це може допомогти партнерам краще пізнати одне одного. Якщо обговорення відбудеться екологічно, з повагою до іншої людини, її особистих кордонів, без переходу на особистості, без образ та емоційних штормів, то це допоможе зрештою стати ближчими.
Підходи гештальт-терапії наголошують, що в будь-якій ситуації важливо враховувати тло, на якому відбувається певна подія. А тло в нас таке: ми живемо у країні, де жінки з дітьми після розлучення часто залишаються економічно незахищеними. Зазвичай дитина залишається з матір’ю, при цьому є чимало випадків, коли чоловіки в суді досягають (у тому числі через хабарі) призначення мізерних аліментів. Ростити дитину на ці кошти жінці часто неможливо. Особливо якщо дитина маленька, й жінці потрібні гроші на садок чи няню, щоб мати змогу працювати повний робочий день. Коли така жінка не має фінансової підтримки рідних чи допомоги в догляді за дитиною, вона може опинитися у складній фінансовій ситуації. І це не рідкісні випадки, а масове явище в Україні.
Тому в цьому контексті абсолютно нормально, коли жінка відчуває певну тривогу щодо свого матеріального стану та пропонує чоловіку встановити розмір аліментів у шлюбному договорі. Якщо жінка порушує це питання, говорить про свою тривогу, а чоловік уникає цього, це може бути тривожним дзвіночком.
Коментарі
Підписатись