Views Comments Previous Next Search Wonderzine

Життя«Hey sexy»: Дівчата про те, як реагують на підкати в соцмережах

«Hey sexy»: Дівчата про те, як реагують на підкати в соцмережах
 — Життя на Wonderzine

Ігнорувати не можна відповісти

Мабуть, кожна дівчина хоч раз отримувала повідомлення на кшталт «Hello pretty lady» чи «Ей, красотка» від незнайомців у Facebook або Instagram.

Зазвичай це не викликає нічого, крім сміху, легкого роздратування чи байдужості, та якщо адресант починає поводити себе нав’язливо, а за непроханими повідомленнями «прилітає» ще більш непроханий дікпік – стає не до жартів.

Ми попросили різних дівчат розповісти, як вони реагують на такі спроби познайомитися. Виявилося, що хтось свідомо їх ігнорує, а хтось – використовує з дослідницькою метою.

Настя

Місцеві чоловіки частіше підкатують офлайн, тож у соцмережах запити приходять здебільшого від іноземців. Хоча в часи ВК вистачало й наших пікаперів. Років у 17 мені навіть подобалося ось це: «Киця, які в тебе гарні губи». [сміється]

Повідомлення з підкатами приходять до мене щотижня, але я навіть не завжди звертаю на них увагу, оскільки зазвичай вони потрапляють до запитів на переписку чи відразу в спам. Я ніколи не приймаю ці запити, тому вони просто висять там на випадок, якщо я хочу запостити скріншот у сторіз і посміятися з цього.

Спершу такі повідомлення викликали в мене роздратування, я думала: «Хто ти взагалі такий і за кого мене маєш?». Але потім я почала ставитися до цього з гумором. Думаю, що є дівчата, які відписують на такі підкати, причому не тільки на стікери з трояндочками й сердечками, але й на дікпіки. Мабуть, чоловіки хочуть спробувати власну удачу та пишуть усім підряд. От що мене справді дивує, так це те, як ці іноземні «наречені» знаходять мою сторінку. Мені здається, у них якась рандомна система, типу: «Сьогодні дивлюся дівчат на літеру А». Бо іншого пояснення я не знаходжу.

Я ігнорую ці повідомлення, бо не бачу сенсу відповідати на них і пояснювати цій людині, що не хочу з нею спілкуватися або що в мене є хлопець. Ці чоловіки дуже набридливі, вони можуть місяцями писати тобі «Hello», надсилати якісь стікери – і це навіть якщо ти їм не відповіси. А якщо вже відповіси, то це, мабуть, перетвориться на якусь нескінченну історію, після якої доведеться або блокувати, або змінювати свій профіль на Facebook.

Найбільше мене смішить, коли ці «наречені» намагаються писати російською або українською за допомогою перекладача. Тоді виходить щось на кшталт: «Привіт красива жінка у вересні змушу екскурсію Київ показати мені». До речі, були й такі чоловіки, які надсилали не тільки повідомлення, а й відеозвернення. Я відкривала їх з острахом, але там не було нічого страшного – просто відео, де чувак читає вірші (мабуть, дуже романтичні) невідомою мені мовою.

Загалом знайомитися в мережі – це нормально, але чоловіки, які тобі відразу пишуть «You marry me» чи «Beautiful lady» – це вже трохи інше. До мене часто пишуть із Туреччини, а там інший менталітет та ставлення до жінки загалом.

Не думаю, що чоловіків, які використовують такі методи, можна якось змінити. Тим більше, допоки будуть дівчата, які на це реагуватимуть і погоджуватимуться на їхні пропозиції (можливо, є й такі), вони все одно продовжуватимуть це робити. Тому я вважаю, що правильна стратегія – це ігнор.

Маша

Зараз я не дуже активно веду свій Instagram, але кілька разів на тиждень усе одно отримую такі повідомлення. Зазвичай ці запити не викликають у мене жодних емоцій: якщо я бачу щось типу «Hey pretty», «Sexy» або «Давай познайомимось», то просто кидаю людину в блок. А от коли мені пишуть із пропозиціями стати моїм sugar daddy, вказуючи в тексті круглі суми в доларах, то навіть замислююся – може, роботу кинути? [сміється] Жартую, звісно. Насправді, я майже ніколи не реагую на такі повідомлення, максимум – сміюся з граматичних помилок.

Раніше, коли мені було років 18, я могла відповісти – наприклад, написати, щоби мені дали спокій, або запитати, чому цей хлопець таке собі дозволяє. А тепер просто ігнорую. Часу й без того мало, щоби витрачати його на такі дурниці. Хіба що, якщо мені коли-небудь буде зовсім нудно, відповім комусь, що писати таке всім дівчатам підряд – щонайменше негарно.

Та, якщо чесно, я не бачу потреби якось вичитувати цих чоловіків. Є продавці, є будівельники, а є – пікапери. [сміється] Для чогось вони, певно, потрібні цьому світові. До того ж, це досить пасивна дія. От коли на вулиці підходять і хапають за руки, це неприпустимо – з цим точно треба щось робити. А коли ось так пасивно пишуть, можна просто заблокувати цю людину та забути.

Утім, уся ця історія тягне за собою більші проблеми. Instagram – це фотомережа, тож я підозрюю, що чоловіки, перш ніж надсилати такі повідомлення з підкатами, переглядають фото в моєму акаунті. Чомусь заведено вважати, що публікуючи знімки, де хоч якось видно фігуру, дівчина показує свою доступність та автоматично дає дозвіл чоловікам некоректно до себе ставитися й натякати на секс. Якщо поглянути на ситуацію з цієї точки зору та взяти до уваги кілька випадків, з якими я стикалася, то це справді бісить. Я не вважаю, що фото дають хоч якесь право некоректно до мене ставитися.

Юля

Схожі запити «прилітають» до мене у приват десь раз-два на місяць. Востаннє це було у Viber: написав якийсь Еміліо, спитав, чи я одружена. Сказала, що так. І він тут-таки, навіть не читаючи мою відповідь, прислав здоровенний текст – стовідсотковий копіпаст – про те, що я жінка його мрії, буду гарною дружиною, народжу дітей, що я «красива, як гірська троянда» й ще щось про метеликів і про поезію. Це мене повеселило, я надіслала скрін своєму партнерові з припискою: «Диви, який стиль». Ми поговорили про те, чи справді ця манера впливає на цільову аудиторію. Я – фотографка й колишня тележурналістка, він – копірайтер. Нам цікаво обговорювати тексти та просто суспільні явища.

Загалом спроби познайомитися – це окреме культурне явище. У цьому ритуалі відбиті традиції, звички, соціальні зміни. Мусульмани, наприклад, часто питають, чи я одружена, і зникають відразу після ствердної відповіді. Або тому що розуміють, що ловити нічого, або тому що релігійні, а чіплятися до одруженої – гріх.

Цікаво відстежувати лексику – поширені репліки легко пробити в Google, лінки зазвичай ведуть на якісь сайти тренерів із пікапу. Цікаво спостерігати за географією тих, хто пише. Якщо років 10–15 тому писали переважно турки (найбільше) та єгиптяни (трохи менше), то за останні кілька років активізувалися чоловіки з Індії. Не знаю, з чим це пов’язано – з розширенням території покриття мережі, зі зниженням цін на інтернет і мобільний зв’язок, чи, можливо, є якась інша, глибша причина.

Нещодавно один юзер з Індії – він мені пише час від часу вже майже рік – укотре спробував завести розмову і спитав, як моя країна справляється з COVID-19. Я подумала: «Хм, новий варіант смолтока для знайомства?». Написала про це пост – і мені в коментах відразу відповіли, що цю тему останнім часом активно використовують під час знайомства в Tinder.

Коротше, знайомство – це цікаве (особливо, мабуть, для соціологів) явище, яке ніяк не порушує мій особистий простір. Слова та дії іншої людини не стосуються мене та лише показують, яка ця людина.

Відповідаю я [на такі повідомлення] нечасто. Для цього має бути або вільний час, або дослідницький настрій, або якийсь зміст. На фрази, типу: «Привіт, ти така гарна» – не реагую. Але коли один індієць, окрім «I like you», попросив мене прокоментувати придатність його зовнішності для кіно з погляду фотографа – відповіла.

Баню дуже рідко. От, Еміліо, який казав, що я як квіточка, – забанила. Бо після мого ввічливого прохання не писати більше, він знову написав щось поетичне близько півночі.

Але, в цілому, я не ставлюся до спроб познайомитися в неті негативно. Люди – соціальні істоти, вони, незалежно від статі, хочуть знайомитися й заводити стосунки, це природно. Інтернет – ще одне місце для знайомства та спілкування.

Сприймати кожен меседж як прояв агресії не варто, бо так можна в кожному почати бачити ворога, а себе ввігнати у стан жертви. Тоді як тобі нічого поганого не написали – лише: «Привіт, як справи?». Шеймити людей за звичайне бажання познайомитися, якщо воно висловлене в адекватній формі, це таке собі явище. Посилати після: «Hi, how are you» – також дикість. Ми ж не накидаємося на людей на вулиці через «Привіт» чи усмішку. Можливо, у мене таке спокійне сприйняття, бо травматичного досвіду не було. Мене не ображали, коли я ввічливо відмовляла – ні з ким з онлайн-кавалерів я не перейшла в офлайн. Мені ніколи не слали дікпіки. Одного разу лише хтось прислав себе у плавках на пляжі.

Найхимерніша пропозиція була років 15 тому, ще в ICQ, коли чувак запропонував бути його «госпожой». Обіцяв облизувати мої високі чоботи. Але, знову ж таки, мене це не зачіпає – у мене й чоботів високих не було ніколи – це все про нього та його потреби. Я не вважаю, що він образив мене просто припущенням, що мені це можна запропонувати. Була пропозиція – вона не зустрілася з попитом. Проїхали.

Оля

Майже щодня хтось кидає мені запит у друзі на Facebook. У мене є свої критерії додавання незнайомців і незнайомок: я ніколи не приймаю запит від людини, в якої немає власних фото, інформації про місце роботи чи навчання, в якої псевдонім замість ім’я. Для мене Facebook – це насамперед соцмережа для роботи та нетворкінгу, тому мені не потрібні фб-друзі «для кількості».

Приблизно один-два рази на місяць хтось пише в месенджер із компліментами чи загадковим «Hi». Я бачу ці повідомлення не відразу, бо вони падають у папку «Запити». Переважно ігнорую, але деколи маю час і натхнення відповісти та дізнатися мету цього діалогу. Я щоразу намагаюся бути неупередженою та справді допускаю, що це може бути знайомий знайомого, який збирається в Україну та хоче поради про наймальовничіші місця. Але переважно це таки пікап.

Я ввічливо запитую, з якою ціллю цей чоловік мені пише, що він шукає в Україні, чи пише він так само українським чоловікам у пошуках «дружби» та чи пише також дівчатам з інших країн. Чуваки не відразу розуміють, до чого я веду, і продовжують тему з компліментами. Потім або просто пропадають, або починають виправдовуватися, мовляв, нічого такого не хотів. Ну, а завершую діалог я тирадою про те, що йому варто піти зі своїм запитом у дейтинг-мережі, що треба поважати жінок і не чіплятися до незнайомок зі своїми масними компліментами, що ворто перестати сприймати українських жінок, як легкодоступний товар.

Мене такі історії дуже злять. Я відчуваю агресію, коли мене намагаються пікапнути у такий спосіб – коли чувак у першому ж повідомленні пише, що працює в такій-то компанії десь у Дубаї, цим самим натякаючи, що він із грошима, тому я маю відразу повестися. Це зневажливе ставлення до жінок загалом і, зокрема, до українських жінок. Таке не може не бісити.

Настя

Таких запитів, що в Instagram, що у Facebook приходить чимало, і зазвичай я їх просто ігнорую. Та одного разу я стикнулася з людиною, яка перейшла всі межі та вирішила не зупинятися на повідомленнях. Незнайомий хлопець зателефонував у відеозв’язку в Instagram. Я дуже здивувалася та не відповіла. Але, оскільки мені притаманна цікавість, вирішила написати й запитати, чи ми знайомі. Адже я нещодавно повернулася з ОАЕ, а чоловік на фото був у місцевому одязі. Він стверджував, що знайомі, а на всі мої запитання про те, як і де познайомилися, відповідав: «Візьми слухавку, і я розкажу. Хочу бачити твою реакцію». Я зрозуміла, що ніякий він не знайомий, але коли подзвонив, усе ж взяла слухавку. Цікаво ж.

Думаю, не треба пояснювати, що саме я побачила на екрані. На додаток, у мене завис телефон, і я деякий час не могла відключитися. Не можу сказати, що це було неочікувано. Але таке було вперше, моя реакція дуже мене здивувала. Це була не злість – мені стало соромно. Та на зміну зніяковінню прийшов нервовий смішок і запитання: «Та якого ж біса? Навіщо дорослій людині таке робити?». Після того, як мені нарешті вдалося відключитися, я відразу заблокувала цього чоловіка.

Я розповідала друзям цю історію, але більше в гумористичній формі. Для мене це щось на кшталт захисної реакції на стрес або на події, на які я не можу вплинути. Друзі посміялися разом зі мною, адже всі чули схожі історії та до цього вже певною мірою звикли. Такі ситуації більше не дивують.

Думаю, на те, щоби змінити ставлення таких чоловіків до жінок, піде дуже багато часу. Але краще все ж спробувати, ніж просто стояти осторонь. Зараз, коли я вже кілька разів переоцінила цю ситуацію, чудово розумію, яка це була неповага. І з такими ситуаціями стикаються жінки у всьому світі. А як щодо дітей і дівчат підліткового віку? Більшість із них мають акаунти в соцмережах, і, можливо, хтось уже стикався з подібними ситуаціями, але мовчить про це.

Я не знаю, як уплинути на цих чоловіків. Але це точно потрібно робити, тому я й ділюся цією історією.

Текст:

Таїсія Куденко

редакторка Wonderzine Україна

Розповісти друзям
1 коментарпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.