Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

ПсихологіяУтеча від болю. Що таке контрзалежність і що робити, якщо боїшся близькості

Утеча від болю. Що таке контрзалежність і що робити, якщо боїшся близькості — Психологія на Wonderzine

Чи можна побудувати стосунки

Будь-яка нормальна людина хоче уникнути болю. А для контрзалежної людини біль – це близькість стосунків. Так буває, коли людина й хоче бути в стосунках, й одночасно боїться їх. Але боїться вона не власне стосунків, а того, що відчуває себе в них вразливою. Разом із психотерапевткою Ольгою Хайдуковою розбираємося, як розпізнати контрзалежність і чи є шанс побудувати стосунки, якщо один із партнерів у парі контрзалежний?

Ольга Хайдукова

психотерапевтка


Контрзалежність, або адикція уникнення, – це порушення прихильності, за якого людина боїться близькості, але водночас має потребу в присутності іншого. Це зворотна сторона співзалежності, тобто таких стосунків, у яких людина буквально зливається з партнером чи партнеркою.

У разі контрзалежних взаємин є інша вразливість – страх бути неприйнятим, знехтуваним, підійти близько й обпектися. Що, цілком можливо, траплялося не один раз у попередніх стосунках як партнерських, так і родинних. Це дійсно дуже страшно знову наблизитися до того, що загрожує.

Текст: Анна Хаєцька

Можливі причини формування контрзалежності

Дослідники досі не дійшли єдиної думки про причини виникнення контрзалежності та виділяють кілька теорій.

Перша – батьки, що надто контролювали та не дали дитині знайти бажану самостійність. У результаті вона починає асоціювати близькі стосунки з несвободою, тиском і страхом втратити себе й зациклюється на обстоюванні власної незалежності. Цю модель поведінки людина продовжує наслідувати й у дорослих стосунках.

Наступна теорія: сепарація від матері, навпаки, відбулася зарано, до того, як дитина виявилася до цього готовою. Або просто недоотримала тепла й уваги з боку батьків. У цьому разі стосунки асоціюються з болем утрати та можливим відштовхуванням. Отже, краще ні до кого не прив’язуватись або кидати дорогу людину першим до того, як покинуть тебе.

Родом із дитинства

У дитинстві могло відбуватися багато різного. Дитина поруч із батьками могла відчувати себе неправильною, непотрібною, зрадженою. Це могло бути що завгодно. Наприклад, розлучення батьків, яке не вдалося допомогти дитині пережити, і це сильно травмувало.

Травмою заведено вважати реакцію психіки на дуже сильний зовнішній стимул, коли психіка не витримує та власного ресурсу виявляється недостатньо. Іноді одна й та ж подія для однієї дитини буде просто неприємним випадком, про який вона навіть не згадає, а для іншої – травмою на все життя. Наприклад, коли в зовсім ранньому віці мама виявляється емоційно недоступною для дитини через якісь обставини. У неї, наприклад, клінічна післяпологова депресія. Або ж вона захворіла й пів року пролежала в лікарні. Травма може статися й у більш пізньому віці, коли, наприклад, дорослі весь час щось обіцяють, але не виконують. І контрзалежні люди цю травму потім проєктують на стосунки в дорослому віці.

Як розпізнати контрзалежність

Контрзалежній людині дуже складно витримувати близькі стосунки й власну вразливість. А саме такою вона відчуває себе в стосунках – вразливою. Їй буквально стає страшно, вона боїться, що її, наприклад, поглинуть, від неї відщипнуть шматочок. Вона дуже боїться втратити власну автономію. Потреба в близькості залишається, але стратегія поведінки, яку людина обирає, – відштовхнути, дистанціюватися, знецінити — здається єдиною, щоби зберегти себе. Контрзалежні люди дуже схожі з нарцисичними; якщо точніше, це і є захисна реакція нарцисичної структури особистості. А контрзалежність – одна з компенсацій цієї структури.

У контрзалежної людини немає мети заподіяти іншому страждання. У неї є мета зберегти себе

Така людина може знецінювати, виглядати гордовитою.Водночас у контрзалежної людини немає мети заподіяти іншому страждання. У неї є мета зберегти себе. У неї немає мети принизити або конкурувати. Але є мета здобути свободу, бути незалежною ні від кого, ні від чого.

Часто це така демонстраційна бравада: я цілком самодостатній, мені ніхто не потрібен. У такої людини, природно, вивільняється купа енергії, потреба десь себе знайти. Контрзалежні дуже часто компенсують себе в роботі. У них може бути дуже багато якихось занять, хобі, вони весь час поспішають, біжать, завжди дуже ділові. Якщо є хвилинка часу, вони заповнюють її для того, щоби не зустрічатись із цією своєю потребою в іншій людині. Тому що для них потребувати іншої людини, залежати від неї емоційно неможливо.

Стосунки з контрзалежними

Контрзалежна людина може бути вкрай чарівною та приємною. Водночас складно припустити, як і коли вона зреагує на ту чи ту ситуацію, якщо в неї немає можливості вербалізувати та сказати, що з нею відбувається. Наприклад: я лякаюся, коли ти говориш «давай будемо жити разом».

Але частіше контрзалежна людина, якщо вона не працювала з психотерапевтом, не усвідомлює, що відбувається, не може сказати про свої відчуття. Вона автоматично починає себе відстоювати й жорстко бетонувати власні кордони. Вона перестає бути гнучкою, їй складно почути іншу сторону.

Виходить, ми маємо справу з людиною, яку потрібно дуже м’яко повертати в стосунки. А контрзалежним потрібно вчитися відстежувати свої тригери, на які вони реагують гнівом або звинуваченням партнера. Від них часто можна почути: через те, що ти є в моєму житті, у мене менше енергії на роботі, саме тому я не є успішним; те, що ти так сказав / сказала, мене пригнітило.

Їм складно побачити відтінки, напівтони. Складно дійти думки: «Так, людина погано вчинила зі мною, і мені це не підходить. Але це не означає, що ця людина геть погана. Ну, вчинив як мудак, з ким не буває». Коли контрзалежний може дійти такої думки, коли йому вдається подолати сильну тривогу й бажання бігти швидше зі стосунків, тоді в пари з’являється шанс бути разом.

Як бути партнеру

Партнеру, який намагається побудувати взаємини з контрзалежною людиною, потрібно бути дуже стійким до відштовхування. Тому що його будуть відштовхувати дуже часто, особливо, коли зростатиме напруга в стосунках. Це може звучати, як «усе, ми розлучаємося! Наші стосунки в нікуди, вони мене гальмують. Або, наприклад, «у цих стосунках я відчуваю себе жахливо». Проте це все може виникати на порожньому місці, без конструктивного діалогу.

Контрзалежні, як і співзалежні, у момент афекту ніби регресують. Вони не в моменті  реальності, а десь у своєму триріччі, коли було дуже боляче

Контрзалежному буде складно пояснити реальність. Він просто буде говорити: мені погано, ти мене пригнічуєш, ти чогось від мене хочеш. Приблизно такі фрази можуть звучати через страх. Але якихось реальних причин він, як правило, назвати не може.

Тому партнеру потрібно бути досить стійким до відштовхування. Наприклад, чесно говорити: «Слухай, зараз прикро було таке чути. Навіщо ти так?» У такому разі можна допомогти контрзалежному сформувати критику до його власної поведінки. Не в сенсі звинувачувати у відповідь, але захищатися. Як із маленькими дітьми. Тому що контрзалежні, як і співзалежні, у момент афекту ніби регресують. Вони не в моменті сьогодення, не в реальності, яка є зараз, а десь у своєму триріччі, коли було дуже боляче, бо дорослий укотре зробив щось травмувальне, що зруйнувало здатність прив’язуватися без жаху та тривоги. Повна автономія неможлива, кожен із нас знаходиться в залежних стосунках із повітрям, їжею, людьми, це важливо усвідомити.

Як щодо дружби

Контрзалежні можуть утворювати дуже теплі зв’язки з людьми, схожими на себе. Вони будуть дуже сильно їх потребувати. До речі, вони можуть бути дуже чуйними: у кожного свій індивідуальний малюнок травми. Вони можуть бути дуже вірними, уміють підтримувати друзів, бо добре знають, як це, коли тебе не підтримують. Як це, коли тобі роблять боляче й погано. Вони знають цей біль і цю потребу. І коли бачать, що інший страждає й потребує підтримки, вони можуть щиро допомагати. Але щодо себе – уміти приймати допомогу – для них це практично неможливо.

Це називається «ретрофлексія» – захисний спосіб формувати контакт. Контрзалежна людина знає, як буває боляче, коли нікого немає поруч, ніхто не прийде в скрутну хвилину. І якщо їй сказати: мені зараз так самотньо, я тебе потребую, побудь зі мною, вона буде поруч. Вона добре знає, що сказати, тому що в неї є цей досвід. Як підтримати, де не продавити, бути делікатним. А ось приймати на свою адресу схожу увагу їй складно.

Чи можна з цим впоратися

Можна показати людині його стратегію поведінки та реакції. Можна навчити розпізнавати ці реакції та говорити про них. Якщо така людина перебуває в стосунках і зазнає труднощів, добре, якщо вона зі своїм партнером або партнеркою зможе прийти на парну терапію. Хоча б на кілька консультацій, щоби почути, що з нею відбувається. І вона потім розуміє: «А! Зі мною – ось це, а з тобою – ось це». Боляче, неприємно, але вони починають розмовляти одне з одним, чути одне одного.

Контрзалежній людині можна допомогти питаннями. Наприклад, вона починає кричати на партнера, і тут є два варіанти: посваритися, розвернутися й піти (чого, в принципі, і домагається контрзалежна людина, сама не усвідомлюючи цього) або партнер може запитати: «Слухай, ти на мене тут накричав, що відбулося?» Це дасть можливість контрзалежному зупинитись у своїй реакції та відрефлексувати ситуацію.

Контрзалежна людина несвідомо роздуває ситуацію до сварки, щоби дати собі можливість віддихатися

Контрзалежна людина несвідомо, але спеціально роздуває ситуацію до сварки, щоби дати собі можливість віддихатися. І якщо контрзалежній людині вдасться побачити, наприклад за допомогою іншої людини, що кордони не так легко руйнуються, вона, можливо, стане менш тривожною. Наприклад, партнерові можна сказати: «Так, ти кричиш, тобі зараз неприємно, що я купила тобі дорогий подарунок. Я розумію, ти злякався, що ти, можливо, мені щось будеш винен за цей подарунок. Я все розумію, нічого, усе добре, я з тобою. Прийдеш у себе, матимеш потребу щось сказати – скажи». І людина залишається, не тікаючи зі стосунків.

До терапевтів часто звертаються люди зі здоровою прихильністю. У них є власний досвід, вони нормально ставляться до того, що можуть потребувати когось. І коли вони зустрічають контрзалежного партнера, який незрозуміло через що спалахує, вони не беруть це на свій рахунок, наприклад, а кажуть: «Слухай, що зараз сталося? Ти просто розгубився. Що це зараз було?» І, якщо давати можливість цьому афекту вийти, дати заспокоїтися, то контрзалежна людина може раптом усвідомити, що справа не в партнерові чи партнерці, не в тому, що інший погано вчинив або є поганим, а в тому, що він сам злякався. Що він просто сприйняв це, як атаку на свою незалежність і свою свободу.

Що почитати про контрзалежність

Janae B. Weinhold, Barry K. Weinhold

The Flight From Intimacy

Беррі і Дженні Уайнхолд – психотерапевти з великим досвідом роботи. На їхню думку, контрзалежність є головною перешкодою на шляху створення близьких стосунків. Люди з контрзалежністю прекрасно почувають себе у світі бізнесу, але часто чинять опір встановленню близьких зв’язків. Стосунки з такою людиною можуть призвести до сильного розчарування.

У книзі «Втеча від близькості» Беррі і Дженні Уайнхолд розповідають читачам, як розпізнати людей із контрзалежністю та допомогти їм. А якщо ви впізнали себе в ознаках контрзалежності, то знайдете методи, які посприяють вашим змінам. Автори пропонують перевірені способи вирішення конфліктів і можливість для створення близьких партнерських взаємин.

Що подивитися

Гас Ван Сент, 1997 рік

«Розумник Вілл Гантінґ»

Головному герою картини дуже складно довіряти людям. Він ріс у нещасній сім’ї, терпів насилля від батька та дистанціювався від людей. Психотерапевта, який береться йому допомогти, Вілл також довго не підпускає до себе та «водить за ніс». Але крок за кроком професору все ж вдається достукатися до хлопця – і його життя починає змінюватися.

Геррі Маршал, 1999 рік

«Наречена-втікачка»

Меггі тікає з вівтаря чотири рази. Як тільки справа доходить до шлюбу, дівчина зникає. Її історією зацікавився відомий журналіст Айк і написав про це статтю. Дівчина не змовчала та відповіла йому. Айк їде до її містечка, щоб познайомитися, і закохується в неї. Він починає звертати увагу Меггі на те, як вона асимілює зі своїм партнером, ніби повністю зливаючись з ним. Але коли розуміє, що шлюб може поглинути її, обриває стосунки.

Ян Самюель, 2003 рік

«Закохайся в мене, якщо наважишся»

Головні герої фільму не вміють говорити про свої почуття нормально, за допомогою прийнятих у дорослих формулювань. І щоразу намагаються видумати щось, щоб висловити свої почуття, але це досить дивні способи. Проте по-справжньому наблизитися одне до одного їм так і не вдається. Вони завдають одне одному біль, втрачають роки, проводячи їх в образах і планах помсти замість того, щоб жити.

Розповісти друзям
1 коментарпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.