Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Ситуація«Україну повинні чути». Це жінки, які виходять на мітинги в Берліні

«Україну повинні чути». Це жінки, які виходять на мітинги в Берліні — Ситуація на Wonderzine

«Бути помітними – найважливіше завдання тих, хто за кордоном»

З часом світ починає звикати до війни в Україні. Саме тому важливо виходити на мітинги та нагадувати світу про злочини росії, закликати реагувати та допомагати українцям у цій боротьбі.

Регулярно акції проти війни проходять і в Берліні. Українки, які перебувають там, розповідають, що людей стає все менше, але потреба бути помітними, навпаки, зростає. Запитуємо їх, що відбувається на мітингах у Німеччині та ділимося фотографіями Віки Темнової.

Фото: Віка Темнова

Віка Темнова

Фотографка


Ідеться не тільки про безпеку нашої держави, а й про безпеку всього світу

Виходити на мітинги зараз як ніколи важливо, тому що українцям треба нагадувати про себе. Показувати, що ми боремося за нашу країну та наших людей. Що ми ніколи не здамося та завжди будемо з Україною.

На акціях ми вимагаємо від Німеччини припинити купувати газ і нафту в росії. Закликаємо закрити небо та зупинити війну, повторюємо, що в Україні триває війна, і йдеться це не тільки про безпеку нашої держави, а й про безпеку всього світу. На останньому мітингу було багато звернень саме до канцлера Олафа Шольца.

Зараз я в безпеці, тож можу виходити на мітинги та повинна це робити. Мене засмучує, що з кожним разом людей стає все менше. Тому у своїх соцмережах я нагадую, що це важливо, і закликаю доєднуватися до всіх акцій.

Є фраза, яку сказала моя подруга, ми завжди її дотримуємося: «Дій локально, мисли глобально». Я ніколи не хотіла жити в іншій країні. Уже 12 років, як я займаюся фотографією, і в мене не раз запитували, чому я не їду за кордон, щоби стати популярною там і заробити більше. Але в мене ніколи не було таких цілей. Я хотіла зробити свою країну кращою та працювала над цим у тих сферах, у яких я розуміюся: у фотографії, мистецтві, волонтерстві.

Мені дуже боляче від того, що в Україні триває війна. Я не маю слів, щоб описати свої емоції, але, думаю, усі відчуваю те ж саме. Усе, що я намагаюся, це триматися. Хоча, якщо чесно зізнатися, спочатку хотілося померти. Однак це основна ціль наших ворогів. Я ніколи не здамся та буду робити все від мене належне.

Ліза Свириденко

Режисерка, продюсерка


У Берліні ми в оточенні іноземців, яким потрібно розповідати правду про війну та геноцид

Я в Берліні два тижні, і сьогодні буде мій четвертий мітинг (6 квітня – ред.). Помічаю, що останнім часом виходить усе менше людей. У переселенців є спеціальні чати та спільноти для підтримки зв'язку та корисної інформації. Тому ми стараємося писати туди та мотивувати доєднуватися до акцій.

На жаль, багато людей не приходять через свої причини. Але є ті, хто відвідує клуби, і складається враження, що вони приїхали сюди суто для розваги. Для мене це дивно. Думаю, якщо в людини є сили та фізична змога прийти, то треба виконувати свій громадянський обов’язок за межами України. Навіть тут, за кордоном, українці мають докладати всіх зусиль, щоб їх почули. У Берліні ми в оточенні іноземців, яким потрібно розповідати правду про війну та геноцид. Ми всі пам'ятаємо, як у перші тижні тисячі людей збиралися на площах, але наразі такого немає. Тому це проблема та завдання українців, час активізуватися.

Мітинги завжди проходять організовано: у нас є мікрофони, перекладачі та запрошені спікери. Часто це німецькі депутати, які також намагаються достукатися до свого уряду.

Налаштування щодо цієї війни єдине – наша перемога. Кожного ранку я прокидаюся з усвідомленням, що я та українці на крок ближче до цього моменту.

Женя Дворецька

Тімлідерка Banda Agency


Бути помітними, голосними, незручними – це наразі найважливіше завдання тих, хто за кордоном

За українські мітинги в Берліні відповідає організація «Віче». Це дуже класні та сміливі люди, які роблять усе, що можуть, для допомоги Україні. На мітингах є сцена, де виступають німецькі спікери й українські артисти. Є великий екран, де транслюють відео про Україну та відкритий мікрофон, де кожен може розказати свою історію.

Попри це все, щотижня я на власні очі бачу, як кількість демонстрантів зменшується. Спостерігати за цим дуже боляче, адже війна не закінчується. Щодня новини стають страшніші, аніж вчорашні. Бути помітними, голосними, незручними – це наразі найважливіше завдання тих, хто за кордоном. Ми не можемо дозволити про нас забути.

Сьогодні о 17:30 в Берліні збирається новий мітинг. Якщо ви тут і читаєте зараз цей матеріал, будь ласка, приходьте під Бундестаг. Бути в оточенні своїх, відчувати нашу, українську, енергію, голосно вимагати нас почути – усе це надає багато сил. Разом ми зможемо все. Діймо.

Даріко

Творча діяльність


Якщо ми звикнемо жити в реаліях війни та просто будемо мігрувати країнами, цей жах буде поширюватися

Я виїхала з України трошки понад тиждень тому та вже була на трьох мітингах. Для мене важливо робити свій мінімальний внесок для України. Не розумію людей, які виїжджають, щоби «перечекати» та «пересидіти». Невже ми звикли до реалій війни та розслабилися? Бойові дії ще тривають, і щодня кількість смертей тільки збільшується. Саме тому ми повинні робити все для того, щоб світ нас почув. На останньому мітингу в Берліні було дуже мало людей. Це дивує, позаяк тут знайшли прихисток багато українців.

Нам важливо достукатися до влади Німеччини, яка, на мою думку, зайняла позицію нейтралітету. На мітингах часто звучить критика уряду та заклики протистояти росії активніше. Ми просимо іноземців не мовчати, оскільки війна впливає на всіх. Поки що складається враження, наче всі вважають «поки нас не чіпають, можна й пожити. Україна розбереться». Це дуже боляче.

Найстрашніше розуміти, що люди до всього звикають та адаптовуються. Якщо ми звикнемо жити в реаліях війни та просто будемо мігрувати країнами, цей жах буде поширюватися. Закликаю всіх людей, які виїхали за кордон, виходити на мітинги. Це саме те, що може зробити кожен із нас, щоби вплинути на ситуацію. Ми можемо зробити свій внесок у перемогу, відстояти свої права та заявити про цінність життя наших людей.

Згадайте слова прекрасного гімну України: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу і покажемо, що ми браття козацького роду». Українці, нумо покажемо, що ми дійсно нащадки козаків. Слава Україні!

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.