Views Comments Previous Next Search Wonderzine

ГардеробЗасновниця пекарні «Сестри Бабенцови» Ольга Бабенцова – про улюблений одяг

Засновниця пекарні «Сестри Бабенцови» Ольга Бабенцова – про улюблений одяг — Гардероб на Wonderzine

І усвідомлене споживання

ДЛЯ РУБРИКИ «ГАРДЕРОБ» ми фотографуємо красиво, самобутньо або дивно одягнених людей в їхніх улюблених речах і просимо розповісти пов’язані з ними історії. 

Цього тижня наша героїня – співвласниця пекарні «Сестри Бабенцови» Ольга Бабенцова.

Я народилася у Дніпрі, тоді ще Дніпропетровську, ми жили скромно, і наша сім’я купувала одяг дуже рідко, але це були якісні речі. Коли мені виповнилося 7 років, моя мама поїхала працювати до Америки й звідти надсилала нам величезні коробки красивого модного одягу. Частина речей залишалася нам, а частину бабуся продавала. А ось із взуттям мама ніколи не вгадувала, вона надсилала дуже круте взуття й завжди не потрапляла в розмір. Мені було прикро, адже хтось ходив у красивих туфлях, які мали належати мені. Можливо, саме тому, коли я влаштувалася на першу свою роботу в Zara, відразу ж купила шкіряні леопардові черевики.

В юнацтві я скуповувала модні журнали, ходила в Палац піонерів і вчилася шити, мені завжди подобався красивий одяг, і я його намагалася створювати самотужки. У 90-ті мама, як і багато інших, їздила до Польщі й привозила нам модні речі. У 7-му класі в мене були черевики на широкій танкетці й дуже модна, як на закордонних показах, коротка дута стьобана спідниця. І ось я приходжу до школи й відчуваю себе дитиною на мільярд! А мої однокласники – посміялися з мене. Тоді я зрозуміла, що якщо ти хочеш бути модною у школі – треба купувати речі на «Озерці», нашому місцевому ринку у Дніпрі. Тоді все буде прекрасно.

Коли я переїхала до Києва, то віднесла на смітник усе своє взуття на підборах. Зрозуміла, що мені просто нікуди тут його носити. Це не мій спосіб життя. До речі, дуже відчувається різниця у стилі між моєю київською тусовкою і Дніпром, особливо, коли заходиш до «Косатки», «Каштана», «Зигзага» або гуляєш по Рейтарській – це два різні світи.

І ось так, з часом, у мене почала формуватися так звана «капсула одягу», яку я не викидаю, а вожу із собою під час кожного переїзду з квартири на квартиру. Був час, коли я вирішила, що мені не треба багато речей, і почала їх позбавлятися, але потім мені стало так сумно. Тому що бувають моменти, коли тобі хочеться одягти щось під настрій, а речі вже немає.

Зараз мій гардероб можна умовно розділити на дві частини – це сукні у стразах і мінімалістичні піджаки й брюки прямого крою. Це те, що я ношу кожен день, і те, що одягаю на вечірки. Якщо подивитися на гардероб, можна подумати, що це речі двох кардинально різних людей. Усі луки в мене висять у колірній градації – це профдеформація, я три роки працювала в Zara й розвішую одяг, як це було в магазині.

Ще я хочу запустити свій бренд одягу, який буде перешивати речі із секонд-хенду, тому що у світі вироблено стільки речей, що вистачить не на один бренд. І я коли-небудь це зроблю. Але це буде тоді, коли я розберуся зі своїм власним стилем.

Як правило, я купую речі в Європі, люблю Uniqlo, Аrket, & Other Stories, а ще я люблю секонд-хенди, особливо у Дніпрі, тому що там ніхто не купує дійсно цікаві речі й вони висять непотрібними.

Останнім часом я дуже рідко спонтанно купую собі одяг – я за усвідомлене споживання й намагаюся прорахувати, скільки разів носитиму ту чи іншу річ. Колись в Одесі я купила за 100 доларів пальто української дизайнерки Юлії Паскаль з однієї з перших її колекцій. На цьому пальто з пресованої вовни лазером було вирізано горобине крило. Мене це так вразило! А ще колись купила на сайті плаття Kenzo, воно коштувало 150 євро. У нього дуже красивий складний крій, і воно не втрачає форму, що б ти у ньому не робила. Більше я таких покупок не роблю, тому що пальто Paskal я одягла три рази. Це як купити картину. Можна сказати, це був мій вклад у мистецтво.

Піджак Massimo Dutti, топ, спідниця, босоніжки Zara, хустка Bershka, сумка Reserved.

Цей піджак мені подарував мій друг, тому що мені він дуже сподобався. Він ідеальний на прохолодне літо. А ще я люблю хустки – часто зав’язую їх на голову, на сумку або джинси. Обожнюю леопардовий принт: якось проходила повз Bershka, побачила цю хустку й не змогла оминути – в одній речі дві мої любові. Це мій звичайний лук, коли я йду на зустрічі або робочі переговори.

Вишиванка – старовинна річ, джинси Weekday, босоніжки – із секонд-хенду.

Вишиванка дісталася від мого дідуся, і я її дуже люблю, ношу, як правило, з джинсами. А от джинси купила у Стокгольмі, це бренд Weekday, у них зручні моделі. За шльопанці я віддала 50 гривень у класному секонд-хенді на Подолі, який, на жаль, уже закрився.

Шкіряні штани – вінтаж; топ, босоніжки, намисто Mango, перли – від бабусі

Я давно хотіла шкіряні штани, побачила їх в одному з вінтажних магазинів в Instagram ‒ і купила. Нитка перлів (та, що довша) – від моєї бабусі, і коли я переїжджала до Києва, узяла її без дозволу, потім, звичайно, зізналася, бабуся не сердилась на мене.

Нитка коротша – це Mango, і її можна причепити на оправу окулярів, щоб носити їх на шиї.

Це лук, в якому я люблю ходити на коктейльні вечірки.

Берет H&M, джинси Weekday, тільняшка – ноунейм, кеди Converse x Comme Des Garçons, тренч Uniqlo, сумка – ноунейм, хустка Paris Hilton

Кодова назва цього образу – «Я – мати французького бульдога». Берет мені привіз хлопець із Берліна. Тренч – просто знахідка, він прогумований і не мокне, тільняшку я купила десь на лотку – це спонтанна покупка. Кеди – у Берліні, це мій подарунок на 29 років. Я довго не могла зрозуміти, що я хочу – браслет Tiffany або кеди Comme Des Garçons. Це була кумедна історія: ми зайшли в бутик Tiffany, були одягнені в дощовики, оскільки падав дощ, з рюкзаками, у кросівках. І продавчиня нас проігнорувала, пішла обслуговувати якихось вишукано одягнених жінок. Звичайно ж, ми розвернулися й пішли за «конверсами», про що я жодного разу не пошкодувала. Плетена сумка з благодійного магазину «Ласка». Я часто туди ходжу, там багато прикольних речей.

Джинси Mango, леопардова сітка – із секонд-хенду, бежева куртка H&M Studio, намисто Mango, мушля – ноунейм

Куртку я купила в Берліні на барахолці, коли проходила повз рейл із речами, прямо на вулиці. Сітку я теж випадково побачила у секонді, і вона обійшлася мені у 30 грн. 

Підвіску у вигляді мушлі я знайшла в Копенгагені, люблю з кожної подорожі щось цікаве привозити. У будинку, де ми наймали квартиру, був маленький магазинчик, я довго вибирала й вирішила взяти цю мушлю, тому що люблю мультик «Русалочка», а вона співала саме в мушлю.

Сукня Uniqlo, шкіряна куртка Promod, хустка Bershka, черевики Zara

Це лук на випадок, якщо я піду танцювати й буде прохолодно. Шкірянці вже 12 років, я її купила, коли влаштувалася працювати в бутик одягу, і з часом вона дуже красиво витерлася. Сукню привезла з Копенгагена – це мій варіант маленької чорної сукні, і підходить вона під все. Черевики – з Барселони, це було чисто комерційне рішення, я дуже хотіла саме цю модель, а коштували вони там майже вполовину дешевше, ніж у нас.

Текст:

Анна Хаєцька

редакторка Wonderzine Україна

Фото:

Яніна Сич

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.