Views Comments Previous Next Search Wonderzine

Кар'єраСкільки вам років? Історії жінок про те, як вік заважає знайти роботу і професійно розвиватися

Скільки вам років? Історії жінок про те, як вік заважає знайти роботу і професійно розвиватися — Кар'єра на Wonderzine

Від «ви ж ще така молода» до «вам тут майже нічого не залишилося до пенсії»

За дослідженням ООН, дискримінація за віком є однією з найбільш поширених в Україні. Найбільше утисків зазнають люди віком понад 55 років (45,9%), однак понад 30% людей віком від 18 до 54 років теж зазнають її.

Часто це стосується саме роботи та професійного розвитку. Кожен третій українець вважає, що працевлаштування – це та сфера, де він відчуває дискримінацію найбільше. Особливо це стосується найстаршої та наймолодшої вікової групи.

«Таке відчуття, що ти весь час або занадто молода, або занадто стара», – розповідає героїня цього матеріалу Оксана. Ми поговорили з жінками від 23 до 63 років про те, як стереотипи про вік упливають на їхнє працевлаштування. Їхні історії показують: після 45 років важко знайти роботу, а у 20-річному віці до професійного розвитку та амбіцій можуть не ставитися серйозно.

Любов

49 років

Зараз – директорка магазину в Lavina Mall. Має 13 років досвіду роботи на подібній посаді.

Раніше я працювала в Києві, але нещодавно ми з чоловіком переїхали у Вінницю. Я думала, що швидко там знайду роботу, а виявилося, що все набагато складніше.

Спочатку я надсилала резюме на ті вакансії, для яких мала відповідний досвід. Однак ніхто не відгукувався на них. Коли я телефонувала, то перше питання, яке мені ставили: «Який у вас вік?».

Потім я вже покинула думку, щоб знайти якусь керівну посаду, хотіла піти хоча б якимось продавцем для початку. І тут на співбесідах мене запитували, скільки мені років, а коли я відповідала, що мені 48, казали: «Ой, ну нам треба до 35-и». Вік вказували навіть в описах вакансій, не соромилися. Зарплата на роботу, яку мені все ж пропонували, була 5 000 гривень. Зрештою, мене взяли продавчинею в магазин екотоварів.

Я стикнулася з тим, що нікого не цікавить мій досвід, навички, знання. І від цього мене почала накривати депресія. Я приїжджала до своєї доньки в Київ і просто плакала. Вона мене дуже підтримала, постійно повторювала, що вірить у мене.

У мого віку є переваги: я закінчила навчання, діти виросли, маю досвід і готова приділяти роботі свій час

Я вирішила повернутися в Київ і шукати роботу тут. Надіслала резюме на вакансії директорки магазину чи менеджерки клінінгової компанії, на пакувальницю чи продавчиню. Коли я подалася на пакувальницю, мені сказали: «У вас же вік, це ж треба на ногах бути». Але мені ж не 80 років! Таке відчуття, що на людях ставлять крапку вже в 40 – якщо йдеться про роботу штибу пакувальниці. Якщо на продавця чи керівну посаду, то і в 35 років.

У мого віку є переваги: я закінчила навчання, діти в мене виросли, маю досвід і готова приділяти роботі свій час. Як хтось може знати, буде мені важко чи ні? Бувало таке, що я вже прямо починала запитувати: «А закони України на вас не діють?». Мені не знали, що відповідати. Зрештою, у Києві на моє резюме відповіли й запропонували роботу. Зараз я працюю директоркою магазину взуття в Lavina Mall.

Ольга

63 роки

Зараз – прибиральниця. Раніше була підприємицею, займалася продажем будівельних матеріалів

Раніше в мене був свій бізнес, я займалася торгівлею будівельними матеріалами. У мене був офіс із 15 людей, склади. Десь у 2008 році я закрила справу й почала шукати роботу. Мені було 50 років і вже тоді мене нікуди не хотіли брати.

Я ходила на співбесіди на вакансії адміністратора в салон краси, наприклад. Казали, що все добре: працювати за комп’ютером умію, продавати можу, але вони хотіли молоду команду. Я спитала, до якого це віку, мені сказали: «До 30 років». Тобто після 30 років ти вже немолода.

Ще я подавалася на торгового представника в одну компанію. У вимогах: мати досвід роботи, бути комунікабельним, я підходжу. А їхній представник сказав: «Я не можу взяти вас, бо ви віком, як моя мама. І мені буде незручно з’ясовувати з вами стосунки, якщо щось піде не так». Я пропонувала все ж спробувати, але мені сказали: «Ні, не можу зі старшими працювати».

«Та вам тут майже нічого не залишилося до пенсії». Навіть не соромилися так казати

Зазвичай у вакансіях обмеження по віку не вказують. Бувало й таке, що після співбесіди через телефон мені казали: «Можете йти оформлюватися до нас». Я прийшла, дала паспорт, а дівчина у відділі кадрів відійшла кудись і повернувшись сказала: «Вам відмовили».

Якось мене взяли на вакансію кава-леді. Але коли я працювала, мені паралельно шукали заміну й узяли жінку 35-и років. Тобто можуть узяти, якщо людина треба терміново, але все одно шукають когось молодшого. Звісно, хотілося знайти якусь роботу в офісі, але зараз я працюю прибиральницею у клінінговій компанії, там не дивилися на вік.

Ще в мене є подруга, якій 48 років. Їй теж складно даються пошуки роботи, усюди відмовляли саме через вік. «Та вам тут майже нічого не залишилося до пенсії». Навіть не соромилися так казати.

Інна

24 роки

Зараз – креативна копірайтерка в рекламній агенції McCann Kyiv. Має 4 роки досвіду в копірайтингу

На свою першу серйозну роботу я потрапила на третьому курсі, мені її запропонували в діджитал-агенції Postmen. До цього я вже мала кілька стажувань, але вони не переросли в довгострокову роботу. Мені було 19 років. Тоді до мого віку й уже наявного досвіду поставилися позитивно. Це було навіть похвальним. Я пропрацювала в цій агенції понад 1,5 роки й жодного разу не стикнулася з упередженнями. У Postmen часто брали студентів і допомагали їм вирости. Мабуть, частково через це я пішла далі здобувати досвід у «рожевих окулярах».

Я поїхала навчатися в Бельгію й довго не могла знайти там стажування чи роботу. В якийсь момент я достукалася до однієї рекламної агенції й була рада, коли мені дали можливість там попрацювати. Але упередження щодо себе я відчула з першого дня роботи.

Тоді мені був 21 рік, я мала хороше портфоліо та кілька нагород Effie. Але це не сприйняли як: «Ого, ти така молода, а вже маєш класні кейси», а як: «Оце в Україні поганий рекламний ринок, якщо такі малі отримують нагороди». У мене була бесіда з моїм креативним директором, коли ми обговорювали, де я можу бути корисною, що мені варто розвивати. І він мені сказав: «Я розумію, що в тебе був якийсь досвід роботи в Україні, але ти ж молода. У твоєму віці роботи не можуть бути серйозними, тому розглядай це як фан».

Мій креативний директор сказав: «У твоєму віці роботи не можуть бути серйозними, тому розглядай це як фан»

Разом зі мною в агенцію прийшла група бельгійців, які були старші за мене, але абсолютно без досвіду. З ними робота йшла зовсім по-іншому: їм частіше давали проєкти й залучали до брифінгів. Наприклад, мене не залучали до проєктів з авто, бо: «Ти ж дівчина, що ти розумієш у машинах». Я була єдиною жінкою в команді й теоретично могла б дати їм ще один погляд на проєкт, але в мене його не запитували.

Якось наша агенція працювала над проєктом бренду дитячого печива, я просила додати мене в цей проєкт, але мені сказали: «Та що ти знаєш про дітей, ти ж їх ще не народжувала». Я навіть не знала, як на це реагувати. Пояснювала, що працювала з дітьми в таборах і на навчальних проєктах. Але їм було все одно. Коли в нас були брифінги на 17:00 вечора, мені могли сказати: «Та тобі ж на якусь тусовку, напевне, тому ми тебе й не залучали».

Я довго не знала, як на це реагувати, думала, може, мене так перевіряють на витримку. Якось ми обговорювали проєкт з авто, мене запитали: «Вам узагалі в такому віці можна отримувати права?». Я сказала: «Так, у мене вже два роки, як є права. Вас може це здивувати, але молоді жінки можуть розбиратися в авто не гірше дорослих чоловіків». Узагалі, я рідко хоча б якось реагувала на такі коментарі, думала, що просто перечекаю якийсь період, а далі буде краще.

На презентації один із клієнтів сказав: «Та що ця двадцятирічна дівчина може знати?»

Переважно всім в агенції було 35+ років, мого віку більше нікого не було. Це нормально для Бельгії: там не сильно поспішають влаштовуватися на роботу і, можливо, тому для них так дивно виглядало, що я така молода й намагаюся показати себе в роботі. Я пропрацювала там пів року, більше не витримала.

Ще одна історія стосується іншої української рекламної агенції. Наша команда була досить молода: на керівних посадах колегам було 24–28 років. Ми звикли, що чия ідея – той і презентує її клієнту, незалежно від віку. Але якось на презентації один із клієнтів сказав: «Та що ця двадцятирічна дівчина може знати?». Після цього керівництво агенції вирішило, що на презентації краще не відправляти спеціалістів, яким до 25 років, чи тих, хто молодо виглядає. Нам сказали, що так буде «презентабельніше».

Оксана

23 роки

Зараз – журналістка та менеджерка з комунікацій Ist Publishing. Має 5 років досвіду в медіа й копірайтингу та 3 роки в піарі

Ще з першого курсу я працювала журналісткою. Раніше, шукаючи роботу, я не вказувала свій вік. У медіа мало хто дивиться, де ти навчався й скільки тобі років. Більше значення має, як ти пишеш тексти та з якими темами працюєш. Зазвичай роботодавці дізнавалися мій вік уже через місяць роботи.

Навіть під час неформального спілкування з колегами я намагалася не зачіпати тему віку. Пам’ятаю, в одному відрядженні один хлопець дізнався, скільки мені років – а мені було десь 20–21. На це він сказав образливим тоном: «Ти ж тільки на третьому курсі», і привернув до цього увагу інших людей. Це було в контексті того, що ось мені так мало років, як я взагалі можу щось розуміти? Я дуже засоромилася.

Коли я закінчила універ, у мене вже було 4 роки досвіду роботи, проєктів, курсів. Але все одно на мене часто дивилися, як на якусь юну маленьку дівчинку, яка не може щось знати. Якось на одній події мені треба було взяти коментар у спікера, він мені сказав: «Що це за медіа присилає десятикласницю на інтерв’ю?».

Саме тоді, коли в мене вже було резюме з багатьма проєктами й досвідом у журналістиці, копірайтингу й піарі, я почала помічати упередження щодо мого віку при співбесідах на роботу. HR чи роботодавці могли подивитися резюме й сказати: «У вас так багато місць роботи, а ви ж така молода». Через це з’являлася певна недовіра, наче я вигадала все. Хоч я пропонувала подивитися портфоліо з роботами чи написати попереднім роботодавцям за рекомендаціями.

На одній події мені треба було взяти коментар у спікера, він мені сказав: «Що це за медіа присилає десятикласницю на інтерв’ю?»

Зазвичай це відбувається так: подаю резюме, мені телефонують, щоб поспілкуватися, і запитують: «До речі, а скільки вам років і коли ви закінчили університет?». Коли я відповідаю, перепитують, як це так я вчилася, працюючи. Тобто спочатку всі вважають, що в тебе класне резюме й портфоліо, хороший досвід роботи та тексти, а потім дізнаються, скільки тобі років. Таке відчуття, що ти весь час або занадто молода, або занадто стара.

Не можу сказати, що мені відмовляли в певній роботі саме через вік, навіть коли питання про це звучали на співбесіді. Я не можу знати цього точно, оскільки в нас немає культури давати фідбек, коли відмовляєш людині в роботі.

Раніше я дивувалася історіям своїх знайомих, яким казали: «Ви молода, ми вас візьмемо, ви підете в декрет, а нам що робити?». А потім мені почали говорити: «Ну, ви ж така молода» або ще: «Ви зможете керувати командою та ставити їй завдання?». А як це залежить від того, скільки мені років? Через це в мене сформувалася певна самоцензура щодо менеджерських вакансій. Мені здається, що мене не візьмуть саме через вік, хоча досвід для цього я маю.

HR чи роботодавці могли подивитися резюме й сказати: «У вас так багато місць роботи, а ви ж така молода»

Якось моя мама розповідала, як хтось став директором у 25 років із коментарями, що це надто молодий вік для такої посади. Тоді я нагадала, що вона ж бачить, як я працюю й навчаюся, а мені теж 20. У нас сидять ці стереотипи, аж поки ми не побачимо, що люди тяжко працюють, щоб мати досягнення в молодому віці.

Бувало таке, що я приходила в новий колектив, в якому була наймолодша. Починалися жарти про це чи поради: «Ти взагалі не говори про вік». Якось мене колега-журналістка представила: «Це Оксана, їй 14 років». Це був жарт, але неприємний. Наче нагадує, що поки мені не буде 30 років, мене сприйматимуть несерйозно.

Раніше я соромилася казати, скільки мені років. А зараз думаю, що в 30 років я буду ще крутіша, ніж зараз. Чому я маю соромитися того, що я більше працюю?

Що робити, якщо вас дискримінують за віком?

Дискримінації у сфері праці є забороненою в Україні, зокрема й за віковою ознакою. За законом, в оголошеннях про вакансії не можна вказувати обмеження щодо віку кандидатів. Відмовляти у прийманні на роботу чи звільняти з мотивів досягнення пенсійного віку – теж забороняється.

Тобто роботодавці, які дискримінують через вік, порушують закон. У такому випадку ви можете використати своє право звернутися зі скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.

Текст:

Софія Пилипюк

редакторка Wonderzine Україна

Обкладинка:

колаж – Яніна Сич, фото – надані героїнями, Анна Бобирєва

Ілюстрації:

Розповісти друзям
1 коментарпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.