Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Книжкова полицяКультурна менеджерка Олена Масон про улюблені книги

Культурна менеджерка Олена Масон про улюблені книги — Книжкова полиця на Wonderzine

«Бібліотека має бути більшою за людину»

У рубриці «КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ» запитуємо героїнь про книжки, які займають важливе місце в їхніх бібліотеках. У новому матеріалі про літературні вподобання розповідає культурна менеджерка Олена Масон.

редакторка: Анна Хаєцька

Фото: Валентин Кузан

Олена Масон

культурна менеджерка

Я не люблю змагань і читання на швидкість


 До 11–12 років у книжках мене цікавили переважно картинки, і батьки цим сильно переймалися, бо вони багато читали. Уся батьківська бібліотека була завалена класикою, а коли я нарешті дорвалася до читання, то просто діставала з полиць усього Достоєвського, усього Гоголя, усього Оскара Вайлда, а потім, у 16–17 років, зі мною стався чотиритомник Борхеса – і світ змінився.

Із гарячим серцем, але не без скрипу я вступила в Національну академію образотворчого мистецтва в Києві, на факультет теорії й історії мистецтв. Думала, що серйозно цим не займатимуся ніколи, тому перші роки була не дуже уважною студенткою. У мене були різні викладачі, одні задавалися небожителями, інші виявилися нещасними персонажами, майже як Акакій Акакійович Гоголя. Але в академії була прекрасна бібліотека, там можна було оселитися. Уявіть, на першому курсі ми читали «Золоту гілку» Фрезера, а на старших курсах – листи Ван Гога до брата Тео. Ці книжки досі стоять на важливому місці в домашній бібліотеці.

Так сталося, що після академії я встигла попрацювати навіть бібліотекаркою в тоді новій бібліотеці Botan, там я постійно знаходила скарби, один із них – автобіографія Річарда Фейнмана «Та ви жартуєте, містере Фейнман». Я й досі думаю, що це найдотепніша та найніжніша книжка про фізику у світі.

У тій же бібліотеці я вперше взяла до рук книжку молодого видавництва «Вавилонська бібліотека». Це була їхня дуже зухвала книжка «Порнографія» Ґомбровича. Я прочитала й подумала, що за хворий розум видав цю книжку? Ну що ж, зараз – це одне з найулюбленіших видавництв, я уважно слідкую за всіма виданнями та ніжно люблю видавця Романа Малиновського. Для цього видавництва в нас у бібліотеці є окрема поличка. Наразі там 16 книжок.

Порталом у сучасну українську літературу стали журнали «Четвер» і «ШО»


Порталом у сучасну українську літературу стали журнали «Четвер» і «ШО». Не пам’ятаю, коли точно я почала збирати, але там для себе відкрила Іздрика, Жадана, Карпу, Забужко, Прохаська, Андруховича.

Цим відкриттям про українську літературу я хотіла ділитися та давала почитати книжки, які купувала, просила передавати їх далі. Добре, що мій чоловік у юнацтві не був такою щедрою людиною і, навпаки, збирав полицю з улюбленою українською літературою. Тепер у мене є можливість перечитувати.

Останні роки я більше читаю нон-фікшн і репортажистику, ніж художню літературу. Мої улюблені видавництва: «Човен», «Темпора», «Комора» та Yakaboo Publishing – які видають усе те, що складає щоденний читацький раціон. Це Славенка Дракуліч, Ришард Капусцінський, Пітер Померанцев і Тімоті Снайдер із Тоні Джадтом.

Я не люблю змагань і читання на швидкість, книжкові челенджі також не моє. Тому в якийсь рік я читаю 55 книжок, а в якийсь – 35. Бібліотека має бути більшою за людину. Зараз наша налічує близько 2000 книжок і постійно росте та змінюється. Розумію, що всіх книжок не прочитати.

Але як хотілося б ще мати й кольорові видання Гаррі Поттера, і ще отой комікс про життя Ніка Кейва.

Бібліотека має бути більшою за людину. Зараз наша налічує близько 2000 книжок


Джонатан Сафран Фоер

«Страшенно голосно і неймовірно близько»

Мабуть, найціннішим читацьким досвідом, стала книжка, яка поговорила з моєю внутрішньою дитиною. Це «Страшенно голосно і неймовірно близько» Джонатана Сафрана Фоера. Вона потрапила мені до рук, коли мені вже було за 20 років. Відтоді відважний хлопчик Оскар у далекому Нью-Йорку, який бореться зі своїми фобіями та страхами, став для мене найближчою людиною.

Дуглас Адамс

«Путівник по Галактиці»

У вас є книжка, яку ви готові перечитувати завжди? Бо в мене є, це серія Дугласа Адамса «Путівник по Галактиці». У підлітковому віці цим скарбом зі мною поділилася моя подруга. Я назавжди вдячна їй за це відкриття! Олександро, коли нам буде по 42, влаштуємо міжгалактичну вечірку! Досі вважаю, що це найсмішніша й найдобріша серія книжок у всесвіті. Минулого року в Штатах купила собі всі книжки в одній, ще й зі срібними сторінками. Тепер показую гостям як найбільший скарб бібліотеки!

Сергій Жадан і Павло Маков

«Постійне місце проживання»

Я не могла вибрати одну збірку Сергія Жадана, тому зупинилася на книжці, яка минулого року вийшла в IST Publishing. Це спільний проєкт Сергія Жадана й художника Павла Макова «Постійне місце проживання». Там зібрані роботи Макова та вірші Жадана з 1993 по 2020 рік. Дуже тішуся цій книжці: там є все улюблене.

Катерина Калитко

«Орден Мовчальниць»

Не менш важливою авторкою для мене є Катерина Калитко. Іноді мені здається, що її поезія навіть трохи небезпечна для мене. Цього року вийшла збірка у видавництві MERIDIAN CZERNOWITZ «Орден Мовчальниць». Читаю кожен вірш, як про себе, її голосом.

Марина Абрамович

«Пройти крізь стіни»

До сучасного мистецтва ми дійшли тільки на старших курсах, я дізналася про абсолютно дику серцем мисткиню Марину Абрамович, яка йшла вздовж Великого китайського муру до свого коханого, щоб попрощатися назавжди. Мене вражало тоді, що виявляється мистецтво – це щоденна аскетична практика. Хто ж тоді знав, що пізніше її автобіографічну книжку «Пройти крізь стіни» перекладатиме мій чоловік Олександр Михед для видавництва ArtHuss. Якщо ви хочете за життя прочитати тільки одну книжку про сучасне мистецтво, нехай це буде вона.

Борис Віан

«Шумовиння днів»

Улюблена книжка «Вавилонської бібліотеки» – це «Шумовиння днів» Бориса Віана. Читала книжку російською 100 років тому, але виявилося, що саме український переклад Петра Таращука промовляє до мене влучніше. Якщо ви ще не читали, то це та історія кохання й хвороби, яка розіб’є вам серце.

Вітольд Шабловський

«Танечні ведмеді. Репортажі про трансформацію»

Окреме місце в бібліотеці має Вітольд Шабловський – польський журналіст і репортажист, великий друг України, який працює зі складними історіями та питанням примирення. Певно, я прочитала все, що перекладено українською, але улюбленою книжкою залишається «Танечні ведмеді. Репортажі про трансформацію», яка вийшла друком у видавництві «Темпора». От як можна написати книжку про звільнення тварин із неволі та проводити паралелі зі звільненням посткомуністичних країн, і тепер уже ти сам починаєш дедалі частіше думати про історію власної країни, як про історії звільнених ведмедів?

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.