КультураДіва в біді: як образ жінки став асоціюватися з безпомічністю

Діва в біді – це троп у культурі, що зображує зазвичай юну дівчину, що потрапила в небезпечну ситуацію й потребує порятунку. За класичним сюжетом, що обертається навколо цього шаблону, діву має врятувати доблесний герой. Найчастіше цей троп можна зустріти в літературі багатьох століть, а також у кіно й відеоіграх. Достатньо пригадати казку про Сплячу красуню або гру про братів Маріо – обидва твори є зразковими історіями про діву в біді.

Цей шаблон може чимало розповісти про те, як формувалися очікування до жіночого й чоловічого гендерів протягом історії, зокрема й про те, як жінок почали асоціювати зі слабкістю, безпомічністю й пасивністю.

Ми розібралися, у чому суть тропу про діву в біді, чому він застарів і як його переосмислювати сьогодні.

Авторка: Леся Королюк

Звідки виник цей архетип

Діва в біді – один із найстаріших архетипів в історії, адже його помічають і в стародавніх міфах, і в казках, і в середньовічній літературі. Наприклад, у давньогрецьких міфах зустрічаємо героя Персея, який рятує Андромеду від монстра; Орфея, який спускається в пекло, щоб повернути звідти Евридіку, а також Гермеса, який рятує Персефону від Аїда. З поширенням християнства в Європі став популярним образ святого Георгія, який вбиває дракона й рятує принцесу. Серед казок достатньо пригадати історію про Сплячу красуню, яка навіть не знає, хто її врятує, і пасивно чекає на прихід принца.

У середньовічній літературі образ діви в біді розкрився особливо яскраво. Поєдинки й подвиги в ім’я прекрасної дами стали частиною лицарської й аристократичної культури. Вона відобразилася, зокрема, у лицарських романах, наприклад «Ланселот, або Лицар Воза» Кретьєна де Труа, у якому лицар Ланселот рятує прекрасну Ґвіневеру від кривдників.  

У Середньовіччі, а багато в чому й століття потому, жінка вважалася спадкоємицею гріха Єви. Тож вона мусила пильно дбати про свою репутацію й чистоту, не даючи нікому навіть можливості підозрювати її в чомусь нечестивому. Ідеальна жінка мусила йти шляхом спершу цнотливої дівчини, потім вірної дружини й турботливої матері. Якщо вона випадала з цієї гендерної парадигми, то могла відчути на собі осуд суспільства й підозру у зв’язках із демонічними силами. У літературі цієї епохи відбилися строгі гендерні ролі, притаманні тогочасному соціуму. Ці ролі не лише описувалися, а й закріплювалися як єдина правильна норма. Образ діви в біді змальовував ідеальну роль і поведінку жінки в такому суспільстві: вона була терплячою, покірною й цнотливою.

Ще один пік цього жіночого типажу відбувся наприкінці ХVIII ст.: тоді в Європі захоплювалися дещо забутою на той час середньовічною культурою. У цю епоху виник і здобув популярність готичний роман. Однією з характерних його особливостей був образ діви в біді. Жінок у цих творах зображували неврівноваженими, надміру емоційними й істеричними. Як і в інших аналогічних історіях, вони виступали часто пасивними жертвами, яких мав урятувати доблесний герой. 

Попри поширення фемінізму на початку ХХ ст., архетип діви в біді нікуди не зник. Навіть навпаки: він проник у чимало нових жанрів літератури й кіно. Зокрема, популярним цей образ став у масовому чтиві, що одразу з обкладинки показував стражденну героїню, замучену злодієм, інопланетянином чи монстром, і мужнього чоловіка, який її рятує. Жінки на цих обкладинках, навіть попри складне становище, лежать у сексуальних позах, виглядають конвенційно привабливо й демонструють дуже наляканий і загалом безпомічний стан. Нерідко такі обкладинки просували ксенофобні наративи, наприклад, зображуючи темношкірих людей злочинцями, а білого чоловіка – рятівником. Також типаж діви в біді буйно розцвів у коміксах, мультфільмах, кіно й відеоіграх. У тому чи тому вигляді його можна побачити й зараз.

Як він проявляється

Канонічна діва в біді має цілу низку незмінних і досить шаблонних ознак. З часом вони почали змінюватися залежно від контексту чи епохи. Проте водночас основні характеристики лишаються досить помітними.

Найважливіша ознака діви в біді – безпомічність. Слабкість й обмеженість жінки може проявлятися в найрізноманітніших площинах. Найпростішою й найпоширенішою є фізична слабкість, коли героїня не може самостійно перемогти умовного дракона чи злодія, і без сильної руки чоловіка на неї чекатиме трагічна доля. Також діва в біді може бути обмежена певними культурними, фінансовими чи соціальними чинниками, наприклад: її силоміць видали заміж за нелюба, вона не може розлучитися з аб’юзивним чоловіком, живе в бідності, з батьками, які контролюють, тощо. Головною в цьому пункті є нездатність жінки самотужки вирішити проблему, тож вона терпляче чекає на рятівника.

Ще одна ознака діви в біді – її невинність. Вона втілює більшість консервативних чеснот ідеальної дівчини, як-от: скромність і цнотливість. Також вона дивиться на світ наївним, недосвідченим поглядом, адже її душа чиста й незаплямована. Тож навіть попри труднощі, несправедливість і жорстокість інших, вона вірить у чудеса й сподівається на краще майбутнє (яке їй забезпечить умовний «герой»). У класичному прочитанні цього архетипу діва в біді мусить обов’язково залишатися буквальною дівою: вона береже свою цноту задля майбутнього рятівника, який виступає її єдиним справжнім коханням.

Також діва в біді найчастіше є конвенційно красивою й привабливою. Зовнішність персонажки зазвичай мусить приховати відсутність у ній прописаного характеру й унікальної особистості. Також саме краса дівчини є основною мотивацією й нагородою для героя, який її рятує. 

Чим цей образ шкодить жінкам

Троп про діву в біді, особливо в культурі попередніх століть, мав два основні призначення. Перше – укріпити традиційні в суспільстві гендерні ролі, де жінка мусила бути пасивною, цнотливою й покірною, а чоловік – активним, мужнім і наполегливим. Друга мета – дати задоволення цільовій аудиторії такого контенту, що часто складалася з гетеросексуальних чоловіків і/або хлопчиків. Адже головним героєм таких історій зазвичай виступав ідеальний маскулінний чоловік – взірець male power fantasy – яким чоловіки захоплювалися та з ким хотіли себе асоціювати. Окрім цього, їх приваблювали красиві жінки, залучені в історію спеціально для їхнього споглядання й фантазування. Такі героїні були ідеальними об’єктами-нагородами й тлом для подвигів своїх героїв.

Троп діви в біді утверджує уявлення про жінку як про «слабку стать» – пасивну, вразливу, нездібну ні до чого практичного й нездатну зарадити самій собі. Образ «слабкої статі» неодмінно подається як доповнення до «сильної», себто чоловічої статі. У такій парадигмі жінка аж ніяк не може бути ні рівноцінною чоловікові, ні просто самостійною людиною, їй обов’язково потрібна допомога, «сильна рука», «міцне плече», «кам’яна стіна», а також щоби хтось інший узяв на себе відповідальність. Це веде до широкого спектру дискримінації: жінок неохоче беруть на стереотипно «чоловічі» професії, зокрема в армію на бойові посади, їх вважають нездібними до фізичної й відповідальної роботи.

Також цей образ звужує репрезентацію жінок у культурі. Тривалий час типаж діви в біді був відображенням зразкової жінки, і більшість того, що виходило за ці межі, не сприймалося суспільством за норму. Звісно, активні персонажки, які брали на себе «чоловічі» ролі теж були, проте їх неодмінно описували як «ненормальних». Наприклад, у середньовічній поемі «Беовульф» є як зразкові дівчата й дружини, так і жінки, яким були притаманні «чоловічі» риси, зокрема войовничість. Однією з таких була мати чудовиська Гренделя, яка виступала антагоністкою. Хоча вона була людиною, її описували як монстра й наділяли маскулінними рисами. Саме через те, що через своє походження вона випадала з нормативного суспільства, автор історії їй «дозволяв» брати до рук зброю. Ще однією схожою персонажкою була Модтріт, що виходила за межі зразкової жіночності. Водночас обидві героїні аж ніяк не отримують рівної уваги й ідеалізації, як войовничі чоловіки епосу. Мати Гренделя в результаті проявляє боягузство, а Модтріт «приручають» заміжжям, цим ніби натякаючи, що всі жінки за натурою слабкі й неповноцінні без чоловічого контролю.  

Троп діви в біді також об’єктивує жінок, адже єдина функція таких персонажок у сюжеті бути натхненням, а в кінці й нагородою за подвиги героя. Ці героїні зазвичай не мають цікавого й унікального характеру, вони не борються й не роблять складних виборів – фактично вони слугують зав’язкою в сюжеті й причиною, заради якої головний герой мусить щось робити. Навіть якщо жінку в таких історіях підносять, оспівують й описують її величезний вплив на життя героя, однаково вона виступає функцією й утіхою, а не сама собою цінною людиною. 

Звісно, немає сенсу викреслювати з історії такий великий і впливовий пласт літератури, який вплинув на подальший розвиток культури. Проте важливо зараз бути свідомими того, які сенси несуть у собі подібні тропи, і переосмислювати їх за сучасними принципами рівності й різноманіття.  

Як позбутися застарілого шаблону

Багато в чому троп діви в біді є архаїчним, адже на сьогодні він не є мейнстримним і єдиним правильним варіантом в очах суспільства. Попри це, він нікуди не зник, а його наслідки й поготів: чоловічий погляд досі поширений у культурі, жінок досі часто називають «слабкою статтю», а життєвий шлях у стилі «дочекатися принца, успішно вийти заміж, бути зразковою дружиною й матір’ю» все ще вважають ідеальним і нав’язують дівчатам. 

Тож наративи, пов’язані з дівою в біді, варто переосмислювати. Це вже відбувається, а деякі приклади такої практики стають вельми успішними. Серед них – книги й серіали: «Гра престолів», «Голодні ігри» – супергеройські фільми за участі менше, ніж раніше, сексуалізованих жінок (наприклад, «Диво-жінка»). У цих творах з’являються активні жінки з прописаними характерами, які не чекають на рятівника, а діють самотужки.

Напевно, найбільш яскравою ознакою, що на образ самостійної дівчини є попит, є популярність діснеївської серії мультфільмів «Крижане серце». Студія «Діснея» тривалий час була одним із найбільших популяризаторів тропу діви в біді, екранізуючи казки й зображуючи класичних принцес, які чекають на своїх принців. Проте Ельза з «Крижаного серця» своїм прикладом показує, що принцеса цілком може самостійно вирішувати свої проблеми, бути ініціативною, взаємодіяти з чоловіками на рівних і власноруч будувати своє життя, ні від кого не залежачи. Такий поворот в акцентах і сенсах сигналізує про зміни в смаках глядачів і показує, що навіть класичні типажі можна переосмислювати й робити привабливими для цільової аудиторії.