Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Кіно«Школа – це ChatGPT дитячих травм». Редакція обговорює «Учительську»

Чи можна змінити шкільну систему

«Школа – це ChatGPT дитячих травм». Редакція обговорює «Учительську» — Кіно на Wonderzine

9 листопада в Києві, Львові, Чернівцях та Одесі розпочинається кінофестиваль «Нове німецьке кіно», де покажуть сучасні німецькі стрічки. Одна з них – «Учительська», світова премʼєра якої відбулася на 73-му Берлінале в секції «Панорама». Крім цього, стрічку висунули на здобуття премії «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний фільм». 

Фільм розповідає про вчительку Карлу Новак, яка намагається знайти винуватця в серії крадіжок, що відбуваються в школі. Добрі наміри обертаються в різку недовіру до міс Новак і зіпсовані стосунки з учнями і їхніми батьками. 

Наші редактори Антон Заболотній, Анастасія Попович та Ольга Дуденко вже переглянули фільм і готові поділитися, чим він корисний в українських реаліях. 

 

 

 

Учительська

Das Lehrerzimmer

Режисер: Ількер Чатак

Тривалість: 98 хвилин

У ролях: Леоні Бенеш, Єва Льобау, Леонард Штетніш

Оля: Фільм розповідає про ту ситуацію, яка, на мою думку, усім нам знайома. Це прагнення змінити шкільну систему, повну недосконалостей і застарілих принципів роботи. Для мене насамперед це історія про те, що ти не можеш докорінно змінити всю систему, якщо поруч немає людей, готових робити це з тобою. 

Настя: Водночас від фільму не треба очікувати якоїсь завершеності чи детективної розвʼязки. 

Оля: Хоч і з кожним поворотом сюжету вас супроводжує музика, яка нарощує саспенс. 

Антон: Мені сподобалось, як головна героїня реагувала на різні ситуації, у які потрапляла. Вона вчителька, яка дуже хоче бути правильною, прогресивною, прагне, щоб школа ставилася з повагою до всіх учасників освітнього процесу. Новак справді намагалася протистояти незрозумілим шкільним звичаям. Пригадую епізод, де директорка спілкувалася з батьками хлопчика, якого спочатку помилково звинуватили в крадіжці. У цій ситуації Карла хотіла згладити гострі кути, оскільки вже були помітні прояви расизму щодо учня та його родини, і вона була чи не єдина, хто намагався запобігти цьому. Чесність Карли і її жага справедливості – одні з найбільш визначних рис її характеру. Але вони не завжди допомагали їй справлятися з проблемами у школі.

Мені особисто сподобався фільм через те, як показано емоції головної героїні, як вона намагається знайти якийсь вихід у різних ситуаціях, і в неї це виходить дуже демократично, раціонально. Проте Карла не завжди досягає успіху: хоч вона й дотримується важливих для себе принципів, інколи вона все ж прогинається під визначену шкільну систему, яка не завжди щира з усіма. Так само думаю, що суть фільму зовсім не в тому, хто вкрав гроші.

 

 

 

Оля: Погоджуюся. Мені все ж таки здається, що у своїй боротьбі проти стереотипної шкільної системи міс Новак насправді не ухвалює жодних продуктивних рішень, які б привели її до чогось. Вона справді цікавиться, які інтереси, настрої, уподобання в її учнів, але деколи їй не завадило б проявити свій учительський авторитет. Показати, що так, ми всі рівні, ми всі цікавимося думкою одне одного й враховуємо її, але водночас і поважаємо одне одного. У стрічці було кілька епізодів, коли учні переходили межу й зовсім не сприймали вчительку як особистість, яка теж має свої проблеми та почуття. 

Протягом усього фільму виникає постійне бажання порівнювати українську й німецьку системи навчання. Чи були у вас такі паралелі? 

Настя: Так, я порівнювала. Зрозуміло, що не всі школи в Німеччині будуть демократичними й правильними, але, якщо брати школу, зображену у фільмі, там увагу зосереджують довкола учнів, і їхні почуття виходять на перший план. У нас усе ж таки на першу позицію ставлять викладачів. Українські викладачі – це завжди ідеальні люди, і навколо них є певний культ. Ця різниця дуже відчувалася, коли в міс Новак брали інтервʼю для шкільного журналу, і вона щиро відповідала, як вона ставиться до своєї професії, до колективу, які в неї почуття викликає робота, і це було щиро. Мені здається, українські вчителі розповідали б про якісь формальні речі – нагороди, медалі, дипломи. 

 

 

 

Антон: Мені подобається, як головна героїня залучала дітей до освітнього процесу, самого заняття. Коли вона намагається заспокоїти учнів або провести щось інтерактивне, клас її завжди підтримує, а не залишається пасивним. В українських реаліях не часто можна знайти такий відгук від школярів. Навіть якщо усвідомлювати, що не всі школи такі ідеальні, не всі вчителі ідеальні, міс Новак однаково може бути хорошим прикладом для наслідування. Бо школа буде хорошою для дітей тоді, коли до них там ставитимуться як до рівних, а не як до тих, хто приходить посидіти на уроках, побавитися, покидатися речами й піти додому. 

Оля: Ми бачимо, що учень Оскар опиняється в епіцентрі конфлікту стосовно крадіжки. Про що вам говорить цей конфлікт? Чи допомагав він розкривати недосконалість шкільної системи чи взагалі взаємодії між дорослими й дітьми?

Настя: Насправді в хлопця була досить логічна реакція, оскільки в крадіжці звинуватили його матір, а він не розумів причин цього. Водночас цього героя викликає до себе директорка, починає сварити його. Це виглядає дещо лицемірно: ось учні тільки що заспокоювали одне одного, виконували разом якісь вправи, а зараз проявляють певну жорстокість у стосунках з Оскаром, хоч він, по суті, ні в чому не винний. 

Антон: Поведінка Оскара якраз певною мірою показує наслідки ось цієї демократичної шкільної системи. Умовно, у типовій українській школі ти не зміг би вільно почати дискутувати з учителями чи відстоювати свою думку. А Оскар не побоявся виступити проти школи, щоб захистити свою маму. І, на мою думку, саме школа навчила його цього: якщо на уроках він може вільно висловлювати свою думку й показувати свої емоції (і ніхто його за це не сварить, а навпаки, намагається зрозуміти), то так само він може вчинити й у конфліктній ситуації. Не мовчати, а відстоювати себе. 

 

 

 

Оля: Це і якась двоїстість шкільної системи, бо тобі умовно дають простір для дискусії та висловлення власної думки, але водночас, коли ти опиняєшся в умовах гострого конфлікту, ніхто не може просто сісти й спитати, що сталося, як ти себе почуваєш, які в тебе проблеми. Ніхто з однокласників не підійшов до Оскара й не запитав, як він почувається. 

Настя: Можливо, це можна списати на те, що це діти, і вони рідко усвідомлюють важливість таких речей. Але освітяни справді поводилися лицемірно, і не варто було запитувати в дитини про його маму, якщо сама дитина ніяк не причетна до ситуації, що сталася. Я подумала, що так режисер хотів показати, що шкільна система настільки недосконала, що всі її учасники не змогли розвʼязати простого конфлікту. 

Оля: Це ще якась така трагедія людини, яка хоче зробити все якнайкраще, але завжди знайдеться щось, за що її покритикують. Для мене це про постать міс Новак, бо вона справді робить максимум, їй навіть соромно іноді підвищити голос, проте однаково її колеги й учні знаходять, до чого докопатися. Згадала той самий епізод, де в Новак беруть інтервʼю для журналу, і студенти просто починають нападати на вчительку, словесно й психологічно. 

Цікаво поміркувати, що було б, якби міс Новак опинилася в реаліях української школи. 

Настя: Думаю, якби в нас ставилися до учнів так, як міс Новак, то українська шкільна освіта не була б такою травматичною. Бо зараз школа – це просто ChatGPT дитячих травм, і вона постійно їх генерує. Хочеться, щоб на перший план виходили не тільки ваші стосунки вчитель-учень, а і стосунки людина-людина, де кожен зважає на почуття інших. Я згадала, як міс Новак побачила учениць, які стояли із запальничкою, вона не влаштувала скандал, не подзвонила батькам, а просто попередила дівчат і порадила не курити. 

 

 

 

Антон: Якби ми помістили міс Новак в українську школу, ми побачили б два варіанти розвитку подій: її «задавили» б учителі, переважно виховані радянською системою, або вона стала б авторитетом для всієї школи. Я просто пам'ятаю моменти, коли в мене виникали конфлікти з учителями, і вони вважали, що завжди мають рацію, а будь-яку дискусію можна припинити фразою: «Будеш удома своїй мамі так виступати». Але вчитель – це насамперед про довіру. Це не просто людина, до якої ти приходиш на 45 хвилин, слухаєш урок і йдеш далі, на інші 45 хвилин; це людина, до якої має бути не страшно прийти й попросити про допомогу. Думаю, міс Новак теж розуміє, наскільки це важливо. Фільм акцентує на тій ролі вчителя, де він не просто вичитує уроки згідно із затвердженою програмою, а ще й навчає учнів соціалізації.

Настя: В українській школі є така двобокість, коли вчителі ставляться до своєї роботи, як до чогось дуже-дуже важливого, але водночас деякі з них насправді не усвідомлюють усієї відповідальності, яка на них покладена. Варто враховувати й те, що ми проводимо в школі 11 років, це величезний період часу, і те, які стосунки там вибудують із нами, буде впливати на подальше життя. 

  

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.