Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

МузикаГра з гендером і квір-революція: чому Måneskin – бунтарі нового часу

І чому рок ще живий

Гра з гендером і квір-революція: чому Måneskin – бунтарі нового часу — Музика на Wonderzine

Продаж квитків на європейський тур Måneskin відкрився 30 вересня (серед міст був і Київ), усі квитки розлетілися буквально за кілька годин. Водночас світ почув про італійський гурт тільки пів року тому, коли команда здобула перше місце на Євробаченні з нетиповим для цього конкурсу виступом: це був рок італійською мовою.

Måneskin досить яскраво позначив переломний період встановлення нових цінностей, при цьому не втрачаючи духу бунтарства і спротиву старому ладу. Розбираємося, в чому саме це проявляється.

Чому старе бунтарство вже не бунтівне

Якщо говорити про візуальні образи та стилістику у звучанні, Måneskin повторюють уже добре відомі в масовій культурі рок-архетипи: розкутість, бунтарство та провокативність, проте всі ці ознаки відповідають своєму часу. Якщо 50 років тому Rolling Stones по-бунтарськи співали про грубе залицяння до дівчат, а 30 років тому Guns N’ Roses вважалися крутими, бо транслювали об’єктивацію та насилля, то сьогодні Måneskin провокативні, бо говорять про протилежне. Вони співають про нетоксичну секс-позитивність для всіх, говорять про культуру згоди та кидають виклик гендерним умовностям.

Гомосексуальна поведінка та гра з гендером – зовсім не нові явища в популярній рок-музиці: вже відбулися дві хвилі глем-року в 70-х і 80-х роках, коли артисти експериментували з фемінним одягом, наносили яскравий макіяж із блискітками та провокативно поводили себе на сцені. Проте проблема в тому, що все, за словами музичного критика Роберта Данкана, стосувалося суто гетеросексуальних цисгендерних чоловіків, які могли собі дозволити урізноманітнити свою сексуальність і самопрезентацію. У часи, коли гомосексуальність у Європі тільки позбувалася кримінального покарання та була оповита стереотипами, такі зірки глем-року, як Девід Боуї, могли дозволити собі фейковий камінгаут задля популярності чи імітацію сексу з чоловіком на сцені заради видовищності.

Жінок такі експерименти стосувалися порівняно рідко: серед зірок глем-року зазвичай згадують тільки Сюзі Кватро, яка мала нетипові для 70-х років маскулінні образ і поведінку на сцені.

Попри все це, для багатьох бунт проти традиційної патріархальної системи може досі звучати радикально, а спроби кинути виклик старим гендерним ролям можуть бути сприйняті дуже критично. 

Måneskin можна назвати маркерами нашого часу, коли питанням гендеру, сексуальності й етичності приділяється більше уваги, ніж кілька десятиліть тому.

Що нового пропонують Måneskin?

У своїй роботі Gender Trouble Джудіт Батлер пише, що гендер складається з низки перформативних актів. Це означає, що наша поведінка, манера вдягатися, презентувати себе на публіці, а не якісь вроджені якості, визначають гендерну ідентичність. Людину на вулиці миттєво зараховують до того чи іншого гендеру за зовнішнім виглядом, а будь-яка плутанина може викликати непорозуміння чи навіть агресію. Це яскраво помітно, коли жінку критикують за коротку стрижку чи заняття боксом. За традиціоналістськими уявленнями, гендерів тільки два, вони невіддільні від вродженої статі та мають чіткі незмінні ознаки: для жінок виражена фемінність і пасивність, для чоловіків – маскулінність та активність. За Батлер, боротися з цим можна пародією: переінакшувати всім відомі ознаки чоловіків чи жінок, гратися з ними, мінятися ролями, так непрямо висміюючи застарілу патріархальну систему і руйнуючи її зсередини.

Це добре помітно у кліпах і виступах Måneskin. У відео I Wanna Be Your Slave, що вийшло в липні цього року, спостерігаємо явище, яке в літературі називають gender bending – розхитування гендерних меж, перемішування атрибутів обох гендерів. Це може мати дещо комічний ефект. Зазвичай тим, хто виросли на бінарному сприйнятті маскулінного й фемінного, спершу буває складно сприйняти чоловіка в «жіночому» спідньому, ще й у «домінантній» позиції, тобто в такій, де він демонструє силу та лідерську позицію. Це розмиває гендерні коди в одязі, а також руйнує уявлення про те, що чоловік-лідер гурту має бути брутальним і маскулінним. Соліст гурту Даміано Давид повторив цей трюк щонайменше двічі: у вже згаданому кліпі й нещодавньому виступі у Швеції.

У свіжому кліпі Mammamia помітна також насмішка над токсичною маскулінністю. Те, що раніше могло вважатися крутою поведінкою для чоловіка (приставання до жінок, менсплейнінг, відбирання чужої цигарки) висміяне, а Даміано, який усе це робить, помітно дратує решту гурту. Інші учасники дають зрозуміти, що їм така груба поведінка не подобається, а для того, аби бути рок-музикантом, необов’язково токсично себе поводити.

Окремої уваги заслуговує басистка гурту Вікторія Де Анджеліс. Вона органічно доповнює експерименти з гендером жіночим прикладом.

По-перше, вона є рівноправною учасницею гурту, де під час взаємодії з іншими музикантами її стать ніяк не підкреслюється. Це не є новим, проте добре позначає неактуальність раніше поширеної в рок-культурі жіночої об’єктивації. Вікторія носить одяг, що відповідає стилю решти учасників, часто це оверсайз-костюми.

По-друге, басистка розширює гендерні межі, притаманні жінкам у рок-музиці. Знаковим виступом можна вважати концерт у Парижі, де Вікторія зняла весь одяг вище пояса, тільки прикриваючи соски скотчем. Для чоловіків бігати на сцені з голим торсом вже півстоліття вважається нормою, у той час, як для жінок це досі є викликом.

Сексуальні ідентичності рівні між собою

Стираючи грані між гендерами, Måneskin водночас урізноманітнюють варіанти сексуальності. Цим вони ніби підкреслюють, що старі гетеросексуальні шаблони вже неактуальні, важливо враховувати різний досвід і різні ідентичності. Якщо для ранніх глем-рокерів існувала панівна гетеросексуальна й екзотична квір- і дрег-культура, то для сучасних – можливості самовираження безмежні, а сексуальні ідентичності рівні між собою.

У гурті двоє негетеросексуальних людей: Вікторія – відкрита бісексуалка, а барабанщик Ітан називає себе «сексуально вільним». У кліпах Вікторія щонайменше двічі цілується з жінками, у кліпі I Wanna Be Your Slave бачимо поцілунок Ітана й Даміано, також вони цілувалися на Євробаченні.

Вже згаданий кліп знятий так, що поступово ми перестаємо відрізняти, хто з ким обіймається та де чиї частини тіла. Одяг в учасників схожий між собою, часом однаковий. Складається враження, що вони ним обмінюються – такі прийоми взагалі стирають різницю між гетеро- й гомо-, створюючи одну велику маніфестацію секс-позитивності, незалежної від гендеру чи сексуальної ідентичності. Квір-культура тут рівноправна й не менш цінна у багатьох своїх проявах; її не екзотизують і не використовують як додатковий спосіб вираження для гетеросексуалів.

У текстах Måneskin часто звучить тема інакшості: саме вона є основним мотивом пісні Zitti e Buoni, що принесла гурту перемогу на Євробаченні. Коментуючи свої треки, музиканти говорять про те, що всі люди різні: з різними вподобаннями й потребами, яких часом можуть соромитися через нібито «неприйнятність» у соціумі.

Саме в інклюзивності, повазі до іншого й розмаїтості криється феномен нового бунтарства, яке в рок-музиці очолюють Måneskin. Найімовірніше, вони не революціонери, а маркери свого часу та покоління. Вони символізують прихід нових цінностей, які, попри етичність, досі багатьом видаються неприйнятними й руйнівними. Та з усієї історії рок-н-ролу відомо, що нові покоління артистів завжди кидали виклик всьому старому, що віджило себе.

Текст: Леся Королюк

Фото: maneskinofficial

Розповісти друзям
1 коментарпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.