Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Плейліст7 улюблених українських пісень від редакції Wonderzine Україна

7 улюблених українських пісень від редакції Wonderzine Україна
 — Плейліст на Wonderzine

ONUKA, «Плач Єремії» та «Один в каное»

Українська музика об’єднує: ми можемо бути з різних міст, але знати напам’ять пісні «Скрябіна» та «ОЕ». Ми разом танцюємо на фестивалях і вболіваємо за наших виконавців на Євробаченні. Нам можуть подобатися різні жанри, але під гітару оберемо однакові пісні.

Wonderzine Україна запускає нову рубрику «Плейлист». І в першому матеріалі до Дня Незалежності України улюбленою українською музикою ділиться редакція.

Ольга Дуденко

стажерка

Ольга Дуденко

стажерка

Мені здається, я завжди любила українську музику. Щороку в нашій країні з’являється дуже багато співаків, нові пісні яких можуть одразу потрапляти до плейлиста й переслуховуватися сотні тисяч разів. Нещодавно в наш пісенний простір увірвалися «Гуси» від Wellboy, і їх теж не хочеться ставити на паузу.

На студентських вечірках майже завжди звучать пісні TVORCHI, LAUD, ONUKA, Ivan Navi, KAZKA, The Hardkiss. Так і доводиться танцювати з Shazamом, щоб потім завантажити все собі.

Важко сказати, яка серед українських пісень мені найбільш до вподоби. Одна може потрапляти в настрій чи резонувати з певним життєвим досвідом, інша – качати й додавати позитиву.

Поки що до душі пісня гурту «Жадан і Собаки» «Рок-музикант». Це кавер на пісню білоруського гурту «Мроя». Вона драйвова та спонукає подумати про митця як про людину, що має позиції та здатна відстоювати їх.

«Жадан і Собаки» – «Рок-музикант»

Анастасія Матрунич

редакторка стрічки новин

Анастасія Матрунич

редакторка стрічки новин

По-справжньому українською музикою я зацікавилася після нашого відбору на Євробачення у 2016-му. Пам’ятаю, як захоплювалася крутими виступами Hardkiss, Pur:Pur, SunSay і, звичайно, Джамали. Гадаю, саме тоді я усвідомила, наскільки круті наші сучасні артисти, кожен чимось відрізняється від інших, але водночас усі працюють над «стильною» якісною музикою.

До пандемії завдяки навчанню відвідала музичні премії й переконалася, що вони проходять на дійсно високому рівні. Відтоді я й бувала на багатьох концертах: ONUKA, Laud, Kazka. Серед моїх улюблених – виступи Монатіка та гуртів Kadnay і Mountain Breeze. Досі мрію потанцювати на концерті Сердючки)) Також я дуже люблю кліпи наших виконавців. Відео Монатіка у співпраці із режисеркою Таню Муіньо та сюжетні кліпи The Hardkiss – окрема любов.

Kadnay – ПОЛОН

Україномовні пісні завжди прямо в сердечко. Наша мова сама собою настільки мелодійна, а з крутим саундом може грати зовсім різними кольорами. Одна з улюблених – цей трек від Kadnay. Під неї всі дуже кайфують на їхніх виступах, тому асоціюю її із запальною атмосферою на концертах.

Софія Пилипюк

заступниця головної редакторки

Софія Пилипюк

заступниця головної редакторки

Мабуть, один із моїх перших чітких музичних спогадів – касета «Модель» від «Океан Ельзи». Вона грала в тата в авто, і саме тому я ще з дитинства добре знаю тексти пісень від «911» до «Квітка». Десь у 2005 році стався мій перший великий концерт, тоді на піку популярності «Диких танців» співачка Руслана приїхала в Луцьк, і це була справжня подія. Після нього саме її диск я заслухала в CD-плеєрі, який віддала мені старша сестра. Пізніше були перші фестивалі: місцевий Бандерштат із традиційним виступом «Тартака», далі – ЗахідФест, а з переїздом до Києва – Atlas Weekend.

Я люблю сучасну українську музику, намагаюся слідкувати за новими виконавцями, обожнюю ходити на живі виступи: від лампових концертів Blooms Corda до танців під Latexfauna. Коли навчалася за кордоном, завжди розповідала друзям-іноземцям про крутих виконавців з України та добровільно-примусово давала слухати ONUKA та «ДахаБраха».

А під час роботи в The Village Україна особливо хвилююче було записувати рубрику «Улюблене місце» з музикантами: ми лазили хащами Щекавиці з Аліною Паш, гуляли з Антоном Слєпаковим у парку КПІ та з ONUKA обирали книжки на Петрівці. Зізнаюся, інтерв’ю з Зібровим на Бессарабському ринку теж було. [cміється]

ONUKA – Misto

Третя згадка Нати Жижченко за цей коментар, але, мабуть, більше, ніж на концертах «Океан Ельзи», я була саме на її виступах. Скажу чесно, вибрати улюблений трек було складно, але чомусь саме ця пісня найчастіше спадала на думку. Можливо, тому що з нею пов’язаний особливий спогад. Якось на одному з перших концертів моя подруга спитала: «А яке ти місто уявляєш, коли слухаєш трек Misto?» Тоді я вже кілька років жила в Києві, але саме тоді зрозуміла, що саме тут – моє місто.

Катя Янченко

редакторка соцмереж

Катя Янченко

редакторка соцмереж

Моє дитинство припало на 2000-ні, тому я знала напам’ять пісні Вєрки Сєрдючки, «Потапа і Насті», танцювала під Брітні Спірс (#freebritney) і Леді Гагу, «Танці» гурту «ВВ» й Руслану та, не буду лукавити, під російські треки теж. Але важливо прийти до свого свідомо. Так у моєму житті з’явилися «Океан Ельзи», «Скрябін», Бумбокс», «Друга ріка» й «Антитіла».

У восьмому класі я вперше почула гурт «Один в каное» й це було щось магічне. Голос і звучання зачаровують, а слова зачіпають за живе. Їхні пісні «лягають» під будь-який настрій і внутрішні зміни. Із ними комфортно, як із рідними людьми. Мені складно обрати один трек, але я залишу «Кому то тре» (найчастіше на повторі). І раджу послухати решту пісень та сходити на концерт, бо там інший вимір. [усміхається]

«Один в каное» – «Кому то тре»

Із сучасних мені подобається нове звучання якихось традиційних мотивів: «ДахаБраха», Аліна Паш, ONUKA, Go-A. Коли ми збираємося з друзями й у нас є гітара, то виконуємо старі пісні, як-от: «Вона» гурту «Плач Єремії», Lama «Знаєш як болить», «Не питай» «ОЕ».

А нещодавнім відкриттям стали «Жадан і Собаки», яких я почула на цьогорічному Книжковому Арсеналі наживо. Це було дуже атмосферно й драйвово: усі відривалися під українські пісні й вигукували слова в унісон. Це сильно вражає. На День Незалежності я йду на «Спалах», фестиваль української музики, буду відкривати для себе нові імена й поповнювати плейлист.

Оля Шкіль

коректорка

Оля Шкіль

коректорка

Я неймовірно пишаюсь українською музикою. Звичайно, є виконавці, за яких особисто мені соромно. Але на їхньому фоні ще ціннішими стають народні виконавці, нова генерація представників попмузики, репу, хіп-хопу, «кити», на яких тримається рок-музика. Яскраві виступи були, наприклад, в ONUKA на Євробаченні у 2017 році, «Океан Ельзи» під час Революції гідності на майдані. Вони завжди піднімають мій патріотичний дух і викликають захват.

Найбільше мене мурашить, і я завжди плачу, коли слухаю гімн України й оркестри наших військових сил. Не знаю, чому це так на мене впливає. У цей момент ніби відключаюся від світу та максимально занурююся у звуки.

Пам’ятаю цікавий випадок із дитинства. Колись на день нашого мікрорайону (в Києві) давали концерт купа різних артистів, серед яких Софія Ротару та «Друга ріка». І моїй мамі найбільше сподобалися саме «Друга ріка», вона кайфувала, трохи підспівувала, а Ротару «не зайшла» їй, незважаючи на те, що мама слухала її в молодості. Це мене дуже вразило в той момент, і я зраділа, що в мене мама така класна («Друга ріка» як лакмусовий папірець).

Мабуть, серед пісень періоду вибореної незалежності можу виділити три. Перша – «911» «ОЕ». Я не знаю, скільки разів передивлялася кліп. У той час і пісня, і відео дуже сильно вплинули на мене, щось у моїй свідомості тоді змінилося. Друга пісня – «Вона» гурту «Плач Єремії». Я навіть на гітарі вчилася грати цю пісню, але марно:) Її свого часу сприймала як гімн дорослого життя. Саме таким воно мені здавалося в той час. І третя – «Три хвилини» гурту «Друга ріка». Боже, ця пісня буде грати на моєму весіллі. Обожнюю її, вона мені ніколи не набридне. І плакала, і насолоджувалася моментом, коли слухала її. Заради цієї пісні ми з хлопцем ходили на концерт гурту у 2019 році, якщо не помиляюся.

І наостанок гурт «Курган & Agregat». Тут без слів, просто прошу вибачення в читачів.

«Плач Єремії» – «Вона»

Ніка Пономаренко

коректорка

Ніка Пономаренко

коректорка

Коли я була маленька, удома часто вмикали Гайтану, Lama, Руслану, ТНМК, «Океан Ельзи», «Бумбокс», «СКАЙ», «Тартак», «ТІК». Із них і ще народних застільних пісень почалося моє знайомство з українською музикою, та й із музикою взагалі. Я маю завжди гарні спогади, коли чую їх десь, а образ Руслани, дівчини-воїна, здається дуже сучасним.

У школі не обійшлося й без «Потапа і Насті», бо я навіть не уявляю, як можна було про них не знати, коли ці пісні співали й у класі, і на днях народження.

Згодом був Скрябін, колись була на його концерті, маю футболку з автографом. Навіть зараз його пісні завжди хтось співає на вулиці, він став легендою свого роду. Те саме можна сказати й про пісні Вакарчука. Здається, що вуличні музиканти завжди обирають їхні пісні, у яке б місто ти не приїхав, і це якось об’єднує українців.

Люблю Сергія Бабкіна та гурт 5'nizza, але те, що вони співали ще років 10 тому, а не сьогодні. Пишаюся Джамалою часів Євробачення-2016.

Відтоді українська музика неймовірно трансформувалася. Я вважаю, що ми давно вийшли на міжнародний рівень. Нових виконавців так багато, що я не встигаю слідкувати. І, справді, багато талановитих.

У дорослому віці я надаю перевагу «ДахаБраха», ONUKA, Latexfauna, спостерігаю за розвитком Аліни Паш. Я думаю, що ми дуже співоча та музикальна нація, уже зарекомендували себе за кордоном і продовжуватимемо це робити.

Sasha Boole – Дорога (The Road)

Ця пісня здається дещо символічною для історії нашої країни та її розвитку сьогодні. А для мене вона завжди про шлях, про пошук і натхнення. Вона глибша, ніж здається, а музика закохує з перших нот.

Анна Хаєцька

головна редакторка

Анна Хаєцька

головна редакторка

Я жила в «сімнадцятці» – гуртожитку від українського філфаку Шевченка – де й навчалася наприкінці 90-х. І не слухати українську музику в ті роки було просто не реально. «Плач Єремії», ВУЗВ, «Мертвий півень», ранній «ОЕ», «Брати Гадюкіни», «Вій». Зажовані плівки на старому польському касетнику, збиті пальці від гітар. У нас не було інтернету, але була музика, вірші й вільне кохання (ну майже:)).

Щовечора ми з друзями збиралися в якійсь із кімнат, брали гітари й співали до глибокої ночі, замовляючи одне одному улюблені пісні:

– Ань, шо тобі заграть?

– А давай «Дидактичну виставу», як завжди.

І вступали майже загробовими голосами, наслідуючи Міська Барбару:

Панове публіка, для трепету і млості,

для гостроти і свіжості в серцях

репрезентуєм підземельні кості.

Панове, всі ми ходим по мерцях.

У «Мертвому півні» для мене замішані поезія та музика, адже в них багато пісень на слова «Бубабістів»: Андруховича, Ірванця, Неборака – які в ті часи були справжніми рок-зірками від літератури і їхні поетичні читання збирали величезні концертні зали.

Відтоді альбом «Ето» 1992 року – єдиний з української музики, який зі мною протягом усіх років. Спочатку на касеті, потім на диску, далі в телефоні. Коли зовсім-зовсім перегораю та здається, що кінець світу настав, вмикаю його, занурююсь у безтурботні студентські роки, де ми «так жили, немов співали джаз» і йду далі.

«Мертвий Півень» – Холодно

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.