Рівність«Розлучниця» або «Не втримала». Чому в зраді чоловіка так часто звинувачують жінок?
І до чого тут гендерні стереотипи
Коли Бред Пітт зрадив Дженніфер Еністон, таблоїди називали Анджеліну Джолі розлучницею. Цей образ продовжують тиражувати, звинувачуючи її у спробах зруйнувати стосунки Кріса Хемсворта, Кіта Харінгтона та Джонні Деппа. Адже користувачі вважають, що «вона користується своїм шармом, неможливо заперечити її вплив на чоловіків».
Водночас Дженніфер Еністон також отримала шквал критики. Фанати заявляли, що Дженніфер була занадто нудна для нього, а Джолі нарешті запалила в Бредові іскру.
Зрада ніколи не є легкою темою, проте можна простежити, що завжди є жінка, яка не змогла задовольнити чоловіка, і розлучниця, проте ніколи не розлучник. Розбираємося, як жінок зробили винними в зраді чоловіків і як це пов’язано з гендерними стереотипами.
Текст: Анастасія Микитенко
Ми створили цей матеріал за підтримки наших читачів
«Розлучниця»
«Розлучниця», «коханка» або ж «інша жінка» завжди отримає свою порцію ненависті – неважливо, чи знала вона, що в чоловіка є партнерка, чи ні. Вона вважається егоїсткою, спокусницею, перед якою неможливо встояти, тією, хто не давав чоловікові проходу та будь-якого іншого вибору, окрім як зрадити. Жінки дійсно частіше звинувачують «іншу жінку», а чоловіки частіше звинувачують свою партнерку, якщо вона зрадила.
Такі звинувачення підкреслюють, що чоловік начебто не володіє собою, що жінка відповідальна за його сексуальність і, відповідно, за його дії. Цей самий аргумент досить часто використовують і тоді, коли хочуть звинуватити жінку в тому, що її зґвалтували. Начебто жінка має зробити так, щоби чоловік її не хотів, вона має впевнитися, що він не порушить закон або не залишить дружину з дітьми.
Проте чи це не забагато відповідальності на одну людину? Чоловіки не втрачають розум, бачачи красиву жінку, вони здатні надалі ухвалювати логічні рішення, так само як і жінки можуть встояти перед залицяннями іншого чоловіка. Людина, яка зраджує, свідомо фліртує й ініціює фізичний контакт. Іноді вона свідомо приховує те, що вона в стосунках, або ж маніпулює іншою людиною, розповідаючи про те, що вони з партнеркою вже давно подали на розлучення або ж він ось-ось її покине.
Звісно, є і такі жінки, які люблять загравати з одруженими чоловіками. Проте неможливо змусити іншу людину зрадити проти її волі. Чоловік завжди може сказати, що в нього є пара, може відмовитися від запрошення на побачення або подальшого спілкування взагалі.
Важко й боляче визнавати, що найближча людина може зробити свідоме рішення зрадити. Набагато легше бути злими на незнайому жінку, адже вона ніколи нічого не обіцяла нам і, відповідно, не зламала нашу довіру.
Іноді легше тримати все на своїх місцях і продовжувати стосунки, якщо зняти всю відповідальність із чоловіка та звинувачувати лише третю сторону. Проте в довгостроковій перспективі таке рішення, ймовірніше, лише відтягне розрив і зробить подальші стосунки нестерпними, адже довіра вже зруйнована. Навіть якщо чоловік говорить, що це було лише на один раз і що не мав ніяких почуттів до іншої жінки.
Водночас і бути «іншою жінкою» буває важко, особливо коли вона не знала, що в партнера вже є інша. Зраджувати – це завжди вибір, проте бути людиною, з якою зраджують – ні. Її довіру також ламають, вона стикається з ненавистю не тільки від партнерки, а й часто від друзів, які вважають, що вона зламала «жіночу солідарність».
«Вона не змогла його втримати»
«У чоловіка є потреби, а вона з країни втекла», «Зовсім себе розпустила, а чоловіки ж люблять очима», «Чоловіки люблять молодих, а вона вже і народжувала, і все», «Вона ж за дітьми та домом його вже взагалі не бачила», – саме так найчастіше виправдовують чоловіка, який вирішив зрадити своїй партнерці.
Чоловік також може виправдовувати себе, розповідаючи, що жінка стала занадто холодною та відстороненою, почала приділяти йому менше часу або ж не цінує його. Тому він був вимушений шукати підтримки та любові деінде.
Одна з причин, чому так відбувається, також пов’язана з гендерними стереотипами, а саме з роллю жінки як берегині домашнього вогнища. Чоловік традиційно має забезпечувати сім’ю, а жінка – забезпечувати гарний настрій і задоволення потреб усіх членів сім’ї. Відповідно, жінка відповідальна й за щастя чоловіка. Якщо ж вона не змогла зробити все, то вона начебто заслужила зраду як покарання за свою некомпетентність. Через це жінки починають звинувачувати себе та шукати проблему в собі, а не в партнері, намагаючись виправитися, щоб більше таке не повторювалось. Створюється неначе така система, що до шлюбу чоловіки традиційно мають завоювати прихильність жінки, а після одруження жінка має всіма силами втримати чоловіка та поборотися за нього з «розлучницею».
Це також може бути захисним механізмом – коли люди так висловлюються, особливо жінки, то вони вірять, що якщо тільки вони достатньо постараються й будуть «виконувати подружній обов’язок», то їм не зрадять.
Водночас жінка не відповідає за рішення, яке ухвалив її партнер, і за його дії. Вона також не відповідає одноосібно за те, щоб усі були задоволенні та ситі в стосунках, щоб емоційний і фізичний зв’язок міцнішав і розвивався.
Передати відповідальність
В обох сценаріях звинувачують жінок з обох кінців, рідше – чоловіка в центрі зради. Він не відповідальний за свою сексуальність і за свої дії, яку ця сексуальність начебто спонукала. Його начебто можливо увести або спокусити. Він також не відповідальний за власне щастя та задоволення у стосунках, а якщо його немає, йому дозволено шукати його в інших місцях.
Водночас немає альтернативного поняття «розлучник» і ніхто не звинувачує чоловіка в тому, що він погладшав, перестав голити бороду або ж занадто часто говорив, що в нього болить голова.
«Хлопчики такі хлопчики», – залишається постійним надійним виправданням, яке допомагає уникнути покарання за неправомірну поведінку, сексуальне насильство, невиконання певних обов’язків або ж небажання вчитися «жіночим» справам, таким як прибирання або піклування за дітьми. Це прірва у відповідальності, яка дає змогу чоловікам почуватися вільніше, у той час, як жінки мусять брати на себе відповідальність не тільки за своє життя, а й за життя свого партнера.
Коментарі
Підписатись