РівністьТренд на консерватизм: чи справді права жінок і ЛГБТ-людей під загрозою?

Останніми роками на Заході помічають тяжіння до правих частин політичного спектра. Зокрема це помітно за результатами виборів у низці європейських країн, як-от Італії, Фінляндії й Іспанії, де до влади прийшли політики з правими поглядами. Тим часом у США зростають консервативні настрої. На тлі цих трендів відбуваються й деякі зміни у ставленні до прав жінок і ЛГБТ-спільноти: подекуди вони проявляються лише в гаслах, а подекуди приймають форму цілком реальних і шкідливих для вразливих груп дій, як-от заборона абортів. 

Розбираємося, чому консервативні рухи набирають популярності та чи справді феміністичний рух і ЛГБТ-спільнота під загрозою.

Авторка: Леся Королюк

Що відбувається з політичними вподобаннями громадян Європи та США?

У Європі все популярнішим стає тренд на праві й ультраправі політичні вподобання. Зокрема ультраправі партії займають крісла в парламентах Італії, Польщі, Угорщини, Фінляндії, Латвії, Румунії, Словаччини та Болгарії. Експерти помічають, що це не випадковості, а ознаки масштабних змін, здатних повпливати на загальноєвропейські погляди та тренди в політиці. Ці зрушення вже помічають у сферах міграції та клімату. Також вони можуть впливати не лише на процеси в окремих країнах, а й на рішення більш глобальних установ. У 2024 році відбудуться вибори в Європарламент, де експерти очікують побачити більше консервативних сил, ніж нині.

У США можна спостерігати схожі тенденції у настроях суспільства: за літнім опитуванням Gallup, із 2012 року найбільше американців висловлюють консервативні погляди із соціальних та економічних питань. Також збільшилася частка консервативних поглядів у Республіканській партії: у 2023 році 74% її представників заявили про консервативні або дуже консервативні переконання, одночасно зменшуючи відсоток поміркованих партійців. На противагу їм лише 10% членів Демократичної партії мають консервативні погляди. 

Звісно, якщо порівняти настрої американців сьогодні й 50 років тому, США налаштовані набагато ліберальніше, ніж раніше. Проте саме в останні роки спостерігають загрозливі тенденції стосовно прав на аборти та прав ЛГБТ-людей. Варто звернути увагу хоча б на тему абортів: станом на серпень 2023 року щонайменше 22 штати заборонили аборти або обмежили право на них після того, як у 2022 році Верховний суд США скасував рішення 1973 року щодо конституційності права на аборт.

Які причини такої політичної ситуації?

У Європі причинами переваги правих сил можна вважати нові виклики та проблеми, а також бажання громадян ЄС вирішити їх у якомога швидший і простіший спосіб – такі ж рішення пропонують деякі праві популісти. З особливо яскравих і впливових викликів можна виділити пандемію та російсько-українську війну – обидві події не лише призвели до економічних труднощів, а й посіяли сумніви у власній безпеці. Окрім цього, у Європі досі панує незадоволення міграційною політикою. Усе це може викликати бажання змін, причому не завжди прогресивних. 

У США головним рушієм консервативних настроїв стала Республіканська партія, де, як ми побачили, примножилося консервативно налаштованих представників. Опинившись в опозиції, вони активно просувають власні меседжі, почасти граючи з позиції буцімто невизнаних та усунутих. Також одним із чинників, що підсилює консервативні настрої, стало питання безпеки: громадяни США стверджують, що рівень злочинності у країні зріс. А оскільки поширений імідж Республіканської партії асоціюється з порядком, а її представники частіше пропонують жорсткіші заходи з протидії злочинності, це повпливало на загальні настрої американців. 

Як консерватизм впливає на права жінок і ЛГБТ-людей?

Варто зазначити, що немає єдиного статуту чи універсального маніфесту жодної з течій, які поділяли б усі її представники. Це значить, що навіть усередині будь-якого правого чи лівого руху можуть виникати суперечності, відмінність думок і незгода з популярними визначеннями. Консерватизм, особливо в США, нині має вигляд розладнаних між собою рухів, які попри це все-таки продовжують зберігати більш-менш спільні засади. Зокрема це фундаментальна позиція консерваторів – зберігати традиційні інституції та звичаї, випробувані часом. Вони не є прихильниками різких змін та ідеалістичних поглядів і натомість користуються концепціями природного права й людської природи, яку неможливо змінити.

Одним із ключових пунктів, за збереження яких часто виступають консервативні сили сьогодні, є сімейні цінності. Саме в цій площині виникає найбільше конфліктів між цими силами та правами жінок і ЛГБТ-людей. За звітом ООН за 2018 рік, найбільше викликів для жінок – у сферах сім’ї та репродуктивного здоров’я. Також у цих сферах найбільше перепон і негативної віддачі створюють саме консервативні та релігійні фундаменталістські сили, які пропонують повернути застарілі практики та жорстокі традиції, як-от жіноче обрізання чи покарання жінок за сексуальні дії. 

Це не дивно, адже якщо ми звернемося до традиційних сімейних устроїв практично будь-якого регіону, то помітимо різною мірою виражене пригноблення жінок: заниження статусу дівчат і жінок у суспільстві в порівнянні з хлопцями та чоловіками, обмеження жінок у праві на освіту, працю й вибір способу життя, ранні шлюби за сімейною домовленістю, репродуктивний тиск тощо. 

Це не означає, що будь-які консервативні сили прагнуть моментально відновити ці практики, проте вони мають такий потенціал, а неконтрольоване й необмежене їх переважання цілком здатне призвести до відкату в правах жінок. Щоби пересвідчитися, наскільки це реально і як легко втратити здобуті свободи, достатньо розглянути приклад Афганістану. До захоплення країни силами Талібану в серпні 2021 року афганські жінки могли навчатися, обирати кар’єру й займатися політикою, а їхня безпека захищалася законом. Після зміни влади жінки почали стрімко втрачати права: їм заборонили вільно пересуватися, а також навчатися та працювати на рівних із чоловіками. Регрес відбувся за два роки. 

У західному світі ми спостерігаємо, як у частині штатів США та в Польщі забороняють аборти, а рештою Європи поширюються антифеміністичні гасла.

Також риторика консервативних сил відома своїми настроями проти ЛГБТ-спільноти. Зазвичай вони теж звучать у контексті збереження традиційних сімейних цінностей: виключають із площини «нормальної» родини та протиставляють їй. В уявленні деяких консерваторів ЛГБТ-спільнота становить загрозу сім’ям, тож, за цією логікою, з нею варто боротися. Цю загрозу вбачають як із точки зору демографії (що більше ЛГБТ-людей – то в теорії менша народжуваність), так і з точки зору християнської сімейної ієрархії (ЛГБТ-люди часто не вписуються у традиційні гендерні, моральні й поведінкові межі).

Чи справді всі втомилися від фемінізму й політкоректності?

Коли жінки здобули частину тих прав, що їх мають більш привілейовані члени суспільства, вимоги активісток почали змінюватися. Правозахисниці перейшли від боротьби за найбільш базові можливості (як-от право голосувати) до більш нюансованих, проте все ж вагомих речей (як-от боротьба з культурою зґвалтування в усіх аспектах). Така сама ситуація відбулася в деяких країнах, де ЛГБТ-спільнота теж здобула частину прав: якщо у 20 столітті в США вона вимагала базової безпеки, то нині, наприклад, прагне коректної репрезентації в медіа. Усе ж досі не у всіх країнах Заходу легалізовані одностатеві шлюби й не всюди ЛГБТ-люди можуть відчувати навіть базову безпеку. 

Попри все це, нині часто чуємо думку про те, що принципи толерантності й політичної коректності буцімто зайшли занадто далеко. Деякі представники правих сил навіть схильні називати себе жертвами ліберальних рухів, які нібито вже виборюють не права, а додаткові привілеї, знищуючи всі традиційні інститути та становлячи загрозу свободі слова. Серед таких ідей можна почути думку про те, що більшість людей буцімто втомилася від культури толерантності й нових вимог політкоректності.

Звісно, попри зростання усвідомленості й ліберальних настроїв у суспільстві, консервативно налаштовані його члени не підтримували принципів так званої «нової етики» та продовжували поширювати власні ідеї. Нині ж завдяки деяким глобальним і локальним викликам (війна, економічна криза, питання мігрантів), а також посиленим популістичним меседжам консерваторів вони здобули ширшу аудиторію. Ці політичні сили стали своєрідною альтернативою і потенційним розв'язанням тих проблем, із якими не змогли свого часу впоратися опоненти. 

Тож проблема не в тому, що вимоги фемінізму й ЛГБТ-руху стали занадто радикальними та загрозливими – їх такими висвітлюють із різних причин більш популярні на цей час консервативні сили. Наприклад, у США консервативний телеканал Fox News великою мірою відповідальний за розпалювання ворожнечі між противниками та захисниками абортів і прав ЛГБТ-спільноти. Медіаресурс висвітлював думки в більшості тих республіканців, які підтримували скасування конституційного права на аборт, а також висловлювалися за право власників малого бізнесу відмовляти ЛГБТ-людям в обслуговуванні.

Якщо ж поглянути на статистику настроїв громадян різних країн Заходу, можна пересвідчитися, що багато де ліберальні настрої в соціальних питаннях переважають і зростають, або ж, як у США, на рівних опонують консервативним. Тобто в реальності Захід не втомився від ідей рівності, проте має низку інших супутніх проблем, що змушують шукати рішень у консервативних сил.

Чому варто продовжувати боротися за свої права

Попри поширену думку, буцімто гендерної рівності вже досягнуто, а ЛГБТ-людей ніхто не дискримінує, в обох випадках ще є за що боротися. 

Ситуація із забороною абортів навіть у нібито прогресивних суспільствах показує, що жінкам досі потрібно відстоювати право на переривання вагітності та боротися з репродуктивним тиском і деякими небезпечними рішеннями влади. Також завдяки боротьбі проти домашнього й сексуального насильства ми лише починаємо бачити його масштаби й лише починаємо шукати рішення цим проблемам. А ще досі лишаються недорозв’язаними питання нерівності на робочому місці та розриву в зарплатні між жінками та чоловіками.

Стан справ із правами ЛГБТ-спільноти також доводить, що рівності ми поки не досягли. Адже навіть не у всіх країнах Європи дозволені одностатеві шлюби, а транслюди досі стикаються з невизнанням, насильством і браком медичної допомоги. 

В Україні захист прав жінок і ЛГБТ-людей подекуди стрімко набирає обертів, а в деяких питаннях просувається почасти надто повільно. До прикладу, жіночі ініціативи працюють над масовим впровадженням жіночої форми для українських військовослужбовиць, у країні працює Жіночий ветеранський рух і ратифікована Стамбульська конвенція. Також серед суспільства зростає підтримка ЛГБТ-спільноти. 

Водночас досі є вагомі виклики, над якими варто працювати зараз і в найближчому майбутньому: зокрема це питання секс-освіти у школах, несправедливих кейсів покарань за зґвалтування, гендерна нерівність у владі й інші проблеми.

Приклади ситуацій із регресом прав на Заході показують, що здобуті права можна втратити швидко й легко, а популістичні гасла здатні потужно впливати на суспільні настрої або принаймні створювати їхню яскраву картину. Тож лишень вибороти свої права недостатньо – їх потрібно ще й захищати й оберігати.