Рівність«Вони були сусідками по кімнаті». Що таке лесбофобія й у чому її небезпека

Лесбофобія – це підкреслено негативне ставлення до гомосексуальних жінок. Вона є інтерсекційним явищем, тобто зачіпає не лише орієнтацію, а й жіночий гендер. Лесбофобія поєднує класичну гомофобію із сексизмом і мізогінією: вона не лише принижує лесбійок за вибір партнерок, а й додатково дискримінує їх як жінок.

За даними досліджень, 23% лесбійок стикалися з фізичним чи сексуальним насильством або погрозами, а 55% відчували дискримінацію й гарасмент через свою орієнтацію. Гомосексуальні жінки мають високі ризики домашнього насильства, наприклад, через несприйняття орієнтації сімʼєю, а також переслідувань, побоїв й інших знущань у публічних місцях від гомофобно налаштованих людей.

Лесбофобія проявляється у відмові жінкам у праві на власне тіло, глузування, ігнорування орієнтації й інших явищах. Лесбофобія може бути досить небезпечною, адже потенційно веде до дискримінації, ігнорування, насильства й навіть інколи вбивства. 

Ми розібралися, як саме проявляється лесбофобія, які ризики вона несе й до чого  призводить.

Авторка: Леся Королюк 

Як проявляється лесбофобія

Заперечення жіночої гомосексуальності 

Імовірно, найбільш очевидною формою лесбофобії є повне або часткове заперечення жіночої гомосексуальності. Великою мірою це пов’язано із запереченням жіночої сексуальності загалом. Протягом попередніх століть до проявів цілком здорової жіночої сексуальності ставилися то з тривогою, то з осудом. Зокрема, наприкінці Середньовіччя – на початку Нового часу Європою прокотилися полювання на відьом, де жінок засуджували, зокрема, за переступ «правильного» стилю життя домашньої берегині. 

Дещо пізніше здорове лібідо вважали проявом німфоманії, а «лікували» її, наприклад, обрізанням клітора. Загалом у той час, як чоловічу сексуальність одобрювали й заохочували, жіноче бажання табуювали й ігнорували. Із часом патріархальні й мізогінні традиції утвердили стан речей, за яким жінки не мають права на власне тіло, а отже, і вибір. Така ситуація поширена в багатьох регіонах світу й досі: вона проявляється в культурі зґвалтування, репродуктивному тиску й забороні абортів. Помітно це також у байдужості до жіночої сексуальності й у стосунках: гетерожінки оргазмують під час сексу набагато рідше (у 65% випадків), ніж гетерочоловіки (95%).

Ігнорування жіночої автономії й сексуальності призводить, зокрема, і до заперечення гомосексуальності. Тут працює подвійна стигма: заперечується не просто існування жіночого бажання, а й можливість його існування за межами гетеронорми. Лесбійки – це не просто жінки, які хочуть самостійно розпоряджатися своїм тілом і сексуальністю, вони ще й роблять це без участі чоловіків, чия сексуальність століттями вважалася центром будь-яких стосунків.

Cпроби «виправити» або покарати лесбійок

Наслідком заперечення жіночої гомосексуальності може бути погляд на неї як на розлад, примху й загалом відхилення від норми. Зокрема, протягом 50–80-х років минулого століття в європейських психлікарнях практикували аверсивну терапію, яку також застосовували для лікування обсесивно-компульсивної поведінки чи алкоголізму. Суть терапії засновувалася на теорії, що гомосексуальність – це збій у поведінці, який можна виправити, наприклад, караючи лесбійку електрошоком при перегляді еротичних жіночих зображень.  

Ще один прояв «виправлення» лесбійок, що може й досі бути поширеним на побутовому рівні, це так зване корегувальне зґвалтування. Зазвичай таким чином гетерочоловіки «лікують» чи карають жінок за гомосексуальність і невідповідність традиційним гендерним нормам. Віра в «цілющість» такої поведінки може бути пов’язана з ідеєю про те, що кожна жінка нібито за замовчуванням бажає сексу з чоловіком, а цей секс здатен вилікувати будь-які розлади. 

Лесбофобія також проявляється в екстремальних випадках – так званих «убивствах честі», коли консервативні члени родини вбивають своїх родичів-жінок за, на їхню думку, «розпусну» або «нечестиву» поведінку. Серед жертв таких убивств і переслідувань трапляються й лесбійки.

Об’єктивація лесбійок

Як і решту жінок, лесбійок теж об’єктивують. Об’єктивація проявляється, коли в лесбійських стосунках бачать лише сексуальний елемент, причому винятково за участі конвенційно привабливих жінок, фемінних, струнких, начисто поголених, з макіяжем тощо. Це також можна назвати наслідком заперечення жіночої сексуальності, адже, об’єктивуючи, жінкам відмовляють у тілесній автономії. Окрім цього, лесбійкам фактично не дають повноцінного права на приватне життя, якщо в ньому відсутній чоловік.

Такий погляд подекуди навіть проявляється в псевдонаукових дослідженнях, що стверджують, буцімто гомосексуальна поведінка в жінок виникла лише через захоплення нею чоловіками. З цього випливає ідея, що лесбійські стосунки не лише неповноцінні й непорівнювані з гетеросексуальними, а й існують лише задля чоловічого задоволення.  

Поширеність об’єктивації лесбійок можна побачити на практиці, якщо подивитися на щорічні тренди від Pornhub. Цього року запит на контент із лесбійками – на третьому місці за популярністю у світі, і навряд чи таку статистику переглядів зробили самі лише гомосексуальні жінки. Такий рейтинг не означає високу толерантність, а радше стан фетишизації лесбійських стосунків.