РівністьЧекліст. 6 ознак внутрішньої гомофобії
Та як її позбутися
Внутрішня гомофобія – це стан, коли людина спрямовує негативні відчуття й соціальну стигму стосовно гомосексуальності на себе. Через це люди можуть не визнавати свою орієнтацію, соромитися чи боятися її, мати нереалістичні стандарти до себе й інших. Внутрішню гомофобію відчувають лише негетеросексуальні люди.
Внутрішню гомофобію спричиняє гетеросексизм – упереджене ставлення до негетеро-людей. Своєю чергою гетеросексизм засновується на ідеї, буцімто гетеростосунки є єдиним варіантом норми.
Водночас для того, щоб людина відчувала внутрішню гомофобію, їй необов’язково відчувати на собі жорсткі вияви дискримінації. Часом достатньо того, що наше суспільство досі є переважно гетеронормативним. Ті, хто з дитинства споживали популярний загальноприйнятий контент і не мали можливості познайомитися з нормалізованими прикладами гомосексуальних стосунків, можуть сприймати їх як щось дивне, неприродне й непристойне. У казках і романах, фільмах і мультфільмах, особливо попередніх десятиліть, нестереотипна репрезентація гомосексуальних людей трапляється досить рідко, а стереотипна, гумористична чи негативна – частіше. Це сприяє системній гомофобії, коли дискримінація та зверхнє ставлення до ЛГБТ-людей стало нормою, фактично культурним фоном.
Деякі з упереджень притаманні не лише внутрішній, а гомофобії загалом. Усе ж важливо їх згадати, щоб розуміти, що гомосексуальні люди можуть не лише відчувати осуд і загрозу ззовні, а й принижувати себе за свою природу зсередини. На них теж впливає гомофобна риторика, і, на противагу очікуванням деяких консерваторів, вона не знищує гомосексуальність як таку, а тільки сприяє деструктивним думкам, стресові та низькій самооцінці.
Водночас у жодному разі не варто вважати, що людина з гомофобними поглядами неодмінно потайки є гомосексуальною. Принципи взаємоповаги та боротьби з упередженнями пропонують узагалі уникати здогадок про вподобання людини за її зовнішністю чи поведінкою.
Авторка: Леся Королюк
Мені страшно і/або соромно, коли я відчуваю потяг до людей своєї статі
Внутрішня гомофобія – це насамперед про неприйняття гомосексуальності в собі. Якщо людина вважає, що потяг до своєї статі є неприродним, аморальним чи гріховним, то, відчуваючи його поза власною волею, вона може непокоїтися, соромитися й боятися самої себе. Дехто може вважати себе нездоровими й навіть пробувати «вилікуватися» методами конверсійної терапії.
Соромлячись своєї орієнтації, людина спрямовує нав’язані соціумом ненависть і фрустрацію на себе. Це може призводити до деструктивних відчуттів, погіршення психічного здоров’я та хронічного стресу.
Я боюся, що інші можуть убачати в мені квір-людину
Люди з внутрішньою гомофобією можуть відчувати на собі вплив інших соціальних упереджень, зокрема гендерних. Крізь призму консервативних поглядів деякі фрагменти поведінки, стилю життя, вподобань і занять можуть вважатися «гейськими», «лесбійськими», «нежіночними» тощо. Тож зі страху засудження й у спробах «виправитися» дехто може прискіпливо уникати всього, що стереотипно пов’язане з ЛГБТ+, навіть якщо для цього доведеться обмежувати себе.
Я не «справжня» лесбійка/квір-людина
Зависокі вимоги до себе, невпевненість і невизначеність із власною ідентичністю теж можуть бути ознаками внутрішньої гомофобії. Дехто може вважати, що не може бути «справжнім» геєм чи лесбійкою, адже образи гомосексуальних людей в їхній уяві досить стереотипні – на кшталт маскулінних лесбійок і фемінних геїв. Інші можуть занадто прискіпливо аналізувати власний досвід і шукати найдрібніші причини, чому вони не «підходять» квір-спільноті, зокрема гомосексуальній частині. Наприклад, хтось згадає, як у дитинстві вона мріяла про принца, як у підлітковому віці їй подобався актор, як колись зустрічалася з однокласником. Також деякі люди можуть принципово уникати поширеної термінології й будь-яких назв, що асоціюються з ЛГБТ+, наприклад, не називати себе лесбійками чи гомосексуальними.
Свої вподобання й партнерів(-ок) треба приховувати
Люди з внутрішньою гомофобією часом впевнені, що їхня орієнтація – це щось на кшталт «темного боку», який варто всіляко, якщо не придушувати, то принаймні приховувати від публічності. Свої бажання й уподобання вони прирівнюють до перверсій і непристойностей, про які нібито не варто говорити навіть із близькими людьми. У такому світогляді одностатеві стосунки розглядаються не як один із варіантів норми, а як щось низьке й варте осуду.
Мене дратують ЛГБТ-активіст(-ки) й відкриті квір-люди
Люди з внутрішньою гомофобією часом можуть поводитися й почуватися, як і решта гомофобних людей: образливо жартувати, використовувати слюри, висміювати ЛГБТ-спільноту та її активістів(-ок). Аналогічно поводяться й жінки з внутрішньою мізогінією, які можуть принижувати інших жінок, водночас вважаючи себе «інакшими». Це можна пояснити стереотипізацією ЛГБТ-людей, яких виставляють дивними, непристойними, іноді навіть агресивними. На квір-людей також впливає системна гомофобія, що всіляко відмежовує гомосексуальність від норми й адекватності. Це відлякує, зокрема, й самих квір-людей, змушуючи їх показово відвертатися від ЛГБТ-спільноти заради власного іміджу.
У людей однієї статі не виходять повноцінні стосунки
Люди з внутрішньою гомофобією, особливо ті, які хочуть довготривалих стосунків, можуть не вірити в перспективність одностатевих взаємин. Вони часто переконані, що лесбійки та геї зустрічаються ненадовго чи взагалі ведуть нестабільний стиль життя, постійно змінюючи партнерів(-ок). Такі упередження проростають із системної гомофобії в культурі, вихованні й соціумі. Адже одностатевим стосункам спершу всіляко заважали існувати в принципі, їх тривалий час не визнавали й не легалізували (а багато де це досі актуально). До певного часу зображувати щасливий кінець у романтичних історіях про лесбійок було заборонено, а самі стосунки часто зображували нездоровими та перверсивними. Усе це призвело до того, що навіть ті, хто хотів би зустрічатися з людьми своєї статі, часом побоюються нещасливих і «несправжніх» стосунків, а також не хочуть мати стереотипно «гомосексуальний» стиль життя.
Як боротися з внутрішньою гомофобією
Психологи стверджують, що найбільш дієвим може бути прийняття себе й інших. Варто усвідомити, що наші почуття мають право на існування й насамперед їх варто усвідомити та не поспішати відкидати. Корисним буде повчитися любити себе та слухати свої емоції, а також проявляти любов до себе через турботу, здоровий спосіб життя, приємні заняття.
Варто й розібратися зі своїми переконаннями, проаналізувати їх і за потреби переглянути. З цим допоможуть рефлексія й з’ясування, звідки беруться ті чи інші упередження, коли вони проявляються й чи справді вони мають логічне обґрунтування. Наприклад, корисно замислитися, чому в соціумі заведено зневажати ЛГБТ-спільноту та хто продовжує підживлювати такі ідеї. Це допоможе з’ясувати, як гомофобія впливає на ваше життя та чи конструктивними є відраза, злість чи сором, які ви спрямовуєте на себе. За потреби варто звернутися до психотерапії, щоб краще розібратися зі своїми емоціями.
Також можна пофантазувати, яким був би світ без гомофобії та в якому всі добровільні стосунки рівні між собою. Це допоможе зрозуміти, наскільки наші почуття, вибори й дії зумовлені упередженнями та страхом суспільного осуду.
Фото: Smallable, Etsy, Rawpixel
Коментарі
Підписатись