Views Comments Previous Next Search Wonderzine

РівністьПетиція про Стамбульську конвенцію зібрала підписи. Чому це важливо?

Петиція про Стамбульську конвенцію зібрала підписи. Чому це важливо? — Рівність на Wonderzine

І як це може змінити підхід до розв’язання проблеми домашнього насильства

Стамбульська конвенція (повна назва – Конвенція про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами) – це міжнародна угода Ради Європи. Метою цього документу є нульова толерантність до домашнього насильства. Конвенція визнає насильство щодо жінок однією з форм порушення прав людини та одним із видів дискримінації.

Україна підписала документ у 2011 році, проте досі не ратифікувала його. Станом на травень 2020 року, Стамбульську ратифікували у 34 країнах.

Заклик до ратифікації Стамбульської конвенції був основним меседжем Маршу жінок у 2020 році. Також у лютому зареєстрували петицію за її ратифікацію. Зараз вона зібрала 25 000 необхідних підписів.

Розбираємося, чому Україні потрібна ратифікація Стамбульської конвенції для розв’язання проблеми домашнього насильства.

Раніше ми також розповідали, чому на карантині збільшилася кількість випадків домашнього насилля.

Що таке Стамбульська конвенція? Навіщо її ратифікувати в Україні?

Стамбульська конвенція вимагає від держави: запобігання насильству, захист жертв і кримінальне переслідування осіб, які скоїли насильницькі злочини.

Наприклад, зобов’язує внести до навчальних програм освітніх закладів матеріал щодо питань рівності; організувати достатню кількість притулків для постраждалих і спеціалізовані служби підтримки, які надаватимуть медичну, психологічну та правову допомогу жертвам насильства та їхнім дітям.

Конвенція встановлює кримінальну відповідальність або в інший спосіб забороняє таке:

домашнє насильство (фізичне, сексуальне, психологічне або економічне насильство);

переслідування (сталкінг);

сексуальне насильство, зокрема зґвалтування;

сексуальні домагання;

примусовий шлюб;

каліцтво жіночих геніталій;

примусовий аборт і стерилізація.

Так домашнє насильство перестає бути «приватною справою», оскільки кривдник має бути покараним. У конвенції йдеться, що будь-який акт насильства не може виправдовуватися культурою, звичаями чи релігією.



Домашнє насильство перестає бути «приватною справою»



Також цей документ є закликом до більшої рівності між жінками та чоловіками, тому що насильство щодо жінок пов’язане з нерівністю в суспільстві. Його метою є змінити гендерні стереотипи, які роблять насильство щодо жінок прийнятним.

«Стамбульська конвенція – це «парасольковий» документ, який найкраще з усіх міжнародних документів описує спектр того, що держава має зробити для того, аби домашнє насильство було не лише покаране, а й були превентивні заходи, які зменшують рівень такого насилля. Можна сказати, що це квінтесенція роботи спеціалістів у цій темі», – коментує Оксана Покальчук, директорка Amnesty International Україна.

«Конвенція передбачає комплексний підхід до розв’язання проблеми домашнього насильства. Це об’єднує зусилля й зобов’язує до дій дотичні до проблем Міністерства. Наприклад, якщо Міністерство освіти буде запроваджувати програми навчання на тему рівності, Міністерство фінансів має виділити фінансування на це».

А зараз жертви домашнього насильства не є достатньо захищеними?

«Законодавство щодо домашнього насильства, яке є зараз в Україні, це результат роботи великої кількості спеціалістів, які працювали над імплементацією норм Стамбульської конвенції.

Україна мала ратифікувати цей документ. Рада Європи та інші організації працювали над тим, аби «підтягнути» наше законодавство до цих конвенції: щоб були шелтери, було фінансування, були спецпідрозділи поліції, гарячі лінії та інше. Проте парламент відмовився ратифікувати конвенцію. І компромісом було те, що деякі з розроблених законів ухвалять, проте в урізаному вигляді. Так, наприклад, в Україні криміналізували домашнє насилля, почали говорити про те, що поліція має на це реагувати. Це все побудовано на нормах Стамбульської конвенції.

Чого досі не вистачає, так це комплексного підходу, який об’єднав би зусилля всіх міністерств. Зараз багато в розв’язанні цієї проблеми покладається на поліцію, проте цією проблемою мають займатися й інші відомства та міністерства.



Конвенція передбачає комплексний підхід до розв’язання проблеми домашнього насильства



Наприклад, є справа Оксани Мамченко: у неї 12 дітей [які теж страждають від насильства] і за трьома приписами кривдника мали виселити від них, проте вони не виконуються. Тому вона була змушена йти на вулицю. Цього не сталося б, якби система в Україні добре працювала.

Також зараз під час карантину важко потрапити у шелтери (притулки для постраждалих від домашнього насильства – ред.), оскільки для цього потрібні медичні довідки. Виходить шелтерів і так мало – інколи жодного на цілу область, а зараз у них ще й важче потрапити. Через це жінки можуть залишатися зі своїми кривдниками. У конвенції передбачена достатня кількість різноманітних шелтерів.

Арт-інсталяція в Стамбулі. яка привертає увагу до проблеми домашнього насильства. На стіні будинку розташовано 440 пар туфель – саме стільки жінок померло через домашнє насильство в Стамбулі за рік

Якщо в нас буде [ратифікована] Стамбульська конвенція, ми зможемо пріоритезувати цю тему на широкому рівні й під’єднати до цього процесу інші міністерства та відомства, а не лише поліцію. У нас – громадянського суспільства – буде важіль впливу й визнання на міжнародному рівні, що це важлива проблема», – пояснює Оксана Покальчук.

Чи були спроби ратифікувати конвенцію в Україні?

Так, після підписання Стамбульської конвенції у 2011 році її спробували ратифікувати, проте голосування у Верховній Раді не набрало достатньої кількості голосів. Експерти пов’язують це із заявою Ради церков і релігійних організацій, яка виступила проти ратифікації.

Вони висловили застереження до таких термінів, які використовуються в документі: «гендерна ідентичність» і «сексуальна орієнтація». На їхню думку, «такий викривлений підхід може зробити Стамбульську конвенцію інструментом для популяризації в українських школах і університетах нових «гендерних ролей» та одностатевих стосунків».



Гендер потрібен нам, аби ми жили в сучасному світі та перестали послуговуватися підходами, які вже неактуальні



Чому важливо залишити термін «гендер»?

Стамбульська конвенція є першою міжнародною угодою, де зазначається поняття гендеру. Це означає, що цим документом визнається те, що жінки та чоловіки відрізняються не лише за статтю, а й за соціально створеною категорією гендеру, яка наділяє чоловіків і жінок певними ролями та моделями поведінки.

«Коли ми говоримо про «гендер» – це вже не питання до обговорення, це визнаний термін. Це можна порівняти з тим, як розуміли домашнє насильство – раніше вважали, що йдеться лише про фізичне, а зараз охоплюють психологічне та економічне. Так само з терміном «гендер» – це більш комплексний термін. Він потрібен нам, аби ми жили в сучасному світі та перестали послуговуватися підходами, які вже неактуальні», – коментує директорка Amnesty International Україна.

Як саме Стамбульська конвенція зобов’язує державу дотримуватися її?

Конвенція передбачає міжнародний контроль, наскільки ефективно вона застосовується на практиці в державах, які її ратифікували. Це означає, що держави, які не реагують на домашнє насильство відповідно, повинні за це відповідати.

За моніторинг відповідає два органи: Група експертів із заходів проти насильства щодо жінок і домашнього насильства (GREVIO) – незалежний експертний орган; Комітет Сторін Стамбульської конвенції – політичний орган, що складається із представників сторін цієї Конвенції.

А що тепер?

Петиція за ратифікацію конвенції набрала необхідні 25 000 підписів. Це означає, що далі вона перейде в етап розгляду. Він має відбутися не пізніше 10 робочих днів із дня оприлюднення інформації про початок цього процесу.

Оскільки петиція адресована Президенту України – інформацію про підтримку чи не підтримку петиції анонсують на сайті Президента.

Підтримавши петицію, він може ініціювати створення законопроєкту про ратифікацію конвенції, а також його розгляд у Верховній Раді.

Текст:

Софія Пилипюк

редакторка Wonderzine Україна

Фото:

Анна Бобирєва для The Village Україна 

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.