Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Рівність«Не вмію й учитися не хочу». Що таке стратегічна некомпетентність і як вона впливає на стосунки?

«Не вмію й учитися не хочу». Що таке стратегічна некомпетентність і як вона впливає на стосунки? — Рівність на Wonderzine

«Я зроблю, але так, що ти більше не проситимеш»

Під час пандемії «друга зміна», тобто неоплачувана домашня праця, стала ще більш помітною й обтяжливою. Жінки працювали віддалено вдома на рівні з чоловіками, але також мали на повну ставку доглядати за дітьми, бо дитячі садки та школи на деякий час закрили. «Він працює з дому, а я вдома намагаюся попрацювати», – розповіла про свій досвід одна з учасниць дослідження про баланс між роботою й особистим життям матерів під час пандемії.

З огляду на це жінки почали просити допомоги. Проте чи отримали вони її? Одна з користувачок TikTok залишила чоловіка з донькою, поки вона вкладала спати двох інших малюків, а коли повернулася, застала величезний безлад: м’які іграшки у воді, вологий туалетний папір на підлозі ванної, розмальовані меблі й усюди розкидані речі. Інша жінка попросила чоловіка посидіти з дитиною, доки вона прийме душ, але дитина почала плакати й не заспокоювалася, тому мати мусила повернутися. Чоловік почав посміхатися й одразу віддав дитину, сказавши: «О дивися, твоя мама прийшла тебе врятувати. І в неї є груди!»

В іншому відео чоловік збирав доньку до школи й одягнув їй сукню задом наперед. Одна з користувачок гостро відреагувала на це відео: «Для мене це не смішна помилка. Він використовує свою некомпетентність як зброю типу: я так погано це зроблю, що мене більше не проситимуть допомогти… Вам не треба материнський інстинкт, щоб знати, як одягти сукню».

Тож у соціальній мережі почали активно обговорювати стратегічну некомпетентність. На час публікації хештег #weaponizedincompetence назбирав більше 58,6 мільйона переглядів. Ми вирішили розібратися, як можна використати некомпетентність як зброю і які наслідки це може мати.

Текст: Анастасія Микитенко

Що таке стратегічна некомпетентність?

Стратегічна некомпетентність (або некомпетентність як зброя від англ. weaponized incompetence) – це маніпулятивна, пасивно-агресивна тактика, коли людина каже, що не вміє щось робити й навіть не намагається спробувати, або ж виконує завдання відверто жахливо. Зазвичай так роблять, коли й робити нічого не хочуть, але й сварка через відмову їм не потрібна. Тому людина робить усе для того, щоб ви самі дійшли висновку, що в неї допомоги ліпше не просити – легше стати та зробити самій, аніж переробляти після когось або всоте пояснювати, як має бути правильно.

Іноді стратегічну некомпетентність можна помітити в дружніх і робочих стосунках. Можливо, начальник просить вас організувати захід і прийняти гостей, бо у вас як у жінки це краще виходить, або ви маєте подругу, яка ніколи не допомагає планувати вечірки та подорожі.

Та найчастіше жертвою стратегічної некомпетентності стають жінки в гетеросексуальних стосунках. Чоловіки можуть використовувати цю маніпуляцію, тому що вважають, наче певні обов’язки їх не достойні й не потрібно витрачати час на те, щоб учитися їх виконувати. Це стосується прибирання, коли чоловіки погано вимивають посуд, не хочуть розбиратися з режимами пральної машини, не складають, а просто засовують речі до шафи тощо. Часто це також проявляється в невмінні доглядати за дітьми – мами мусять негайно повертатися, коли чоловік, наприклад, дозволяє дітям влаштовувати безлад удома або не може їх нагодувати. Деякі навіть відносять сюди те, що чоловіки не стараються доводити жінок до оргазму, прикриваючись тим, що вони не знають, як це робиться, хоча могли б запитати жінку, чого вона хоче, або почитати спеціалізовану літературу.

Як наголошує Крістіна, яка активно висвітлює тему використання некомпетентності як зброї, такі дії лише поглиблюють патріархальну установку, що в жінок генетично краще виходить доглядати за дітьми або робити хатні справи: «Насправді це про зусилля, які людина вкладає у виконання завдання… Ви хочете сказати, що чоловік може набратися компетентності, щоб управляти компанією, але не може прибрати без допомоги дружини?»

Як це може вплинути на вас і стосунки з іншою людиною?

Коли ваш партнер, друг або колега звалює на вас відповідальність за якесь завдання або робить так, що за ним треба все перероблювати, то ви можете відчувати злість та образу. Проте, коли ви захочете виказати партнеру своє невдоволення, можете почуватися винними: фактично вам не відмовили в допомозі, а просто зробили не так, як вам би того хотілося, то чого ви взагалі сердитеся? Саме через такі відчуття стратегічну некомпетентність називають також формою газлайтингу, коли ви вже не впевнені в правильності своїх відчуттів і сприйнятті ситуації. Людина може казати «я тобі пропонував свою допомогу, ти сама відмовилася!» або «я не розумію, що тобі не подобається, я ж намагався допомогти». Через певний час захована образа й утома від виконання всіх завдань можуть стати приводом для сварок і розриву стосунків. Жінки, які беруть на себе більше обов’язків по дому та догляду за дітьми, відчувають напруження та менш задоволені сімейним життям. Вони також частіше мають симптоми депресії.

Якщо ми говоримо про стратегічну некомпетентність у сім’ї, то така поведінка одного з партнерів також може мати вплив на дітей. Вони помітять закономірність, що достатньо просто сказати «не вмію» або робити щось напівсили, щоб від них відчепилися, і також можуть надалі почати використовувати цей прийом. Це може вплинути не тільки на стосунки з батьками, друзями та майбутніми партнерами, а й на їхнє відчуття відповідальності та незалежності.

Що робити, якщо ви підозрюєте, що ваш партнер використовує некомпетентність як зброю?

Насамперед варто об’єктивно оцінити ситуацію. Стратегічна некомпетентність – це про довгостроковий ефект, тобто якщо це стається один раз чи двічі, коли в людини просто немає сил чимось зайнятися, то це ще не означає, що вами маніпулюють.

У деяких парах також ділять справи за принципом, у кого що краще виходить. Проте є різниця між «я мию посуд, а ти готуєш» і «я раз на місяць змінюю лампочки, а ти щодня готуєш і прибираєш». Тут варто орієнтуватися на своє сприйняття: чи відчуваєте ви, що вкладаєте в стосунки набагато більше, аніж ваш партнер?

Якщо відповідь – так, то варто це обговорити. Якщо це не була маніпулятивна тактика, то партнер відреагує нормально та може трошки засоромитися, що він цього не помічав. У процесі розмови може навіть виявитися, що він справді не знає, як виконувати хатні обов’язки, бо мами вчать своїх доньок із раннього віку, як прибирати та готувати їсти, проте рідко змушують допомагати по дому синів. Така поведінка може також виявитися результатом того, що людина боїться спробувати, бо її лякає провал або можливість комусь нашкодити або щось зіпсувати. Наприклад, партнер може боятися зробити боляче дитині, доки він її заколисує, або обрати неправильний режим прання, від чого весь одяг сяде. У таких ситуаціях варто проявити трохи терпіння та таки виділити час на те, щоб навчити партнера та побути поруч під час його перших спроб. Також варто бути готовим до того, що інша людина може робити щось по-своєму, з трошки іншим результатом.

Якщо ж партнер відповідає агресією, починає звинувачувати вас у тому, що ви йому докоряєте, коли він і так вам допомагає, або доводити, що він робить набагато більше за вас, то варто оцінити, чи готові ви й надалі виконувати всі обов’язки, які лежать на вас зараз. Для деяких пар це спрацьовує: якщо обидва партнери вірять, що обов’язки по дому та догляду за дітьми – це жіноча справа, то вони почуватимуть себе щасливими в стосунках, навіть якщо вони не ділять обов’язки порівну. Проте якщо ваші погляди на рівність відрізняються, то це може стати причиною для конфліктів і нижчого рівня задоволення стосунками та шлюбом.

Фото: Rawpixel, Smallable, Icons8 (1, 2)

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.