Власний досвід«Я навіть не уявляю, як це – хотіти дитину». Це жінки, які вирішили бути чайлдфрі

В українському контексті термін «чайлдфрі» став знайомим і поширеним не так давно. Ним визначають людей, які свідомо відмовляються від того, щоби народжувати й мати дітей. Попри те, що ця позиція є абсолютно нормальною й люди мають право вирішувати, чи потрібно їм народжувати, чайлдфрі стикаються зі стереотипами, упередженнями про те, що, подорослішавши, вони обовʼязково захочуть дітей, а якщо не захочуть, то проведуть старість нещасними з вісьмома котами.

Говоримо з Юліаною, Олесею, Валентиною й Танею про те, як вони зрозуміли, що вони чайлдфрі, чому це нормально – не хотіти дітей і чому наше суспільство досі не готове до прийняття такої позиції. 

 Текст: Ольга Дуденко 

Юліана Краєвська

25 РОКІВ

Розуміння того, що я не хочу дітей, було зі мною автоматично

Це не було рішенням, яке я ретельно обдумувала, – бути мені матірʼю чи чайлдфрі. Розуміння того, що я не хочу дітей, було зі мною автоматично. Навіть не можу пригадати, коли почала усвідомлювати, що я взагалі не про дітей, завжди знала, що не хочу їх мати. У мене ніби зʼявляється тахікардія, коли я подумаю про пологи. (сміється) Для мене це дуже страшні речі, і, очевидно, вони не для мене, бо не вважаю, що ти повинна терпіти пекельні муки, особливо, якщо необхідність народжувати дітей тобі навʼязало суспільство.

Це не була якась травма в дитинстві, наприклад, після того, коли люди проводять багато часу з маленькими дітьми. Насправді це те єдине, за що можна подякувати моїй матері, бо в мене є молодша сестра, у нас з нею різниця в сім років, але я ніколи в житті не була в неї за няню, як часто буває в інших сімʼях.

У мене не було прикладів, де є сімʼя з двох партнерів, яка жила б без дітей. Тобі ж насправді не дають вибору: ти ростеш, думаючи, що можна тільки так і ніяк інакше

Я почала замислюватися над тим, як це бути чайлдфрі, самотужки, бо репрезентація таких людей є абсолютно не видимою. У цьому питанні я завжди відчувала себе білою вороною. Навіть якщо аналізувати те, що транслювали на телебаченні, то в більшості передач закладалася обовʼязковість того, що, якщо ти жінка, а особливо якщо заміжня жінка, то обовʼязково повинна мати дитину. Так само якщо спостерігати за моїми родичами, друзями чи знайомими моєї сімʼї, це все були люди з родинами чи люди, які хотіли дітей. У мене не було прикладів, де є сімʼя з двох партнерів, яка жила б без дітей. Тобі ж насправді не дають вибору: ти ростеш, думаючи, що можна тільки так і ніяк інакше. Виросла, закінчила універ, пішла на роботу, сімʼя, діти – усе.

Я завжди пояснювала, що мені важливо жити, насолоджуватися життям, власною свободою

У мене є бабуся й дідусь, яких я дуже люблю, вони проживають у власному будинку у Франківську. Раніше я до них часто їздила зі своїми хлопцями, але вони ніколи не ставили питання «а коли діти?» тощо. Не знаю, чи вони не запитували цього, бо вважають, що це справа кожного, чи вони звідкись знали про мою позицію. Але від далеких родичів чи маминих подруг я могла почути такі некоректні питання типу: «О, це ж ти зустрічаєшся з якимось умовним Ярославом, а коли там весілля?» Обовʼязково, якщо ви зустрічаєтеся, то це вже точно на все життя, точно весілля й точно народження дітей. 

Я завжди пояснювала, що мені важливо жити, насолоджуватися життям, власною свободою, бо діти – той етап, коли ти не належиш сама собі. Бували випадки, коли висловлювала свою позицію серед людей старшого покоління, і ті з них, які вже мають дітей, говорили: «Ти правильно вирішила, дуже класно, що дівчата зараз так мислять, бо я народила й багато чого не змогла зробити». Треба розуміти, що це фінансові труднощі, моральні й навіть, яка би ти не була розумна й класна, але, маючи дітей, значно важче досягти чогось. 

На противагу часто можна почути думку про те, що ти молодець, що вирішила не мати дітей, але ж «ти молода, з часом передумаєш». Та не передумаю я, припиніть судити по собі. Я не можу передумати, бо це абсолютно не збігається з моїми поглядами й баченням свого майбутнього. На додачу до цього називають аргумент про те, що я ще не зустріла того партнера, з яким хотіла б мати дітей. Люди не розуміють, що можна не мати дітей, що їх можна в принципі не хотіти. У багатьох засів у голові стереотип, що якщо ти не маєш сімʼї, то ти нещасний. Сімʼя єдине, чого ти маєш прагнути, бо будеш сидіти в 35 років у власній квартирі й плакати, що в тебе немає дітей. Насправді діти – це ж просто не для всіх. 

Таня Нарольська

30 років

Якось завжди було відчуття, що мені недобре з дітьми, я не знаю, як поводитися з меншими за себе

Десь у юності виникли роздуми про те, що я можу бути чайлдфрі. Узагалі я з дитинства помітила, що мені не дуже комфортно поряд із малими дітьми, хоча й сама тоді ще була дитиною. Якось завжди було відчуття, що мені недобре з ними, я не знаю, як поводити себе з меншими за себе. Колись у нашої сусідки народилася дитина, і всі дівчата з околиці хотіли подивитися на неї, побавитися з тією дитиною. Вони могли проводити цілі дні з немовлям, а мене взагалі ніколи не тягнуло до дітей. Памʼятаю, як одного разу прийшла до мами й сказала: «Мам, мені не подобаються людські діти». (сміється)

Із самого дитинства було відчуття, що це просто не моє. Я підросла, і моя думка не змінилася. Потім усвідомила, що мати дітей – це дуже велика відповідальність. Моя старша сестра, будучи восьмилітньою, мусила постійно доглядати за мною, коли мама ходила на роботу. Уже у 8 років вона варила мені кашу, а я тоді тільки-тільки народилася. Тобто на неї поклали величезну відповідальність, навіть не знаю, як батьки це дозволили. Вона, певно, теж не дуже хотіла сидіти зі мною, а хотіла гратися, якось проживати своє дитинство. 

Памʼятаю, як одного разу прийшла до мами й сказала: «Мам, мені не подобаються людські діти»

Сестра відігралася вже потім, коли я була підлітком, і змушувала мене сидіти з її дітьми. Мені теж не дуже хотілося після школи їхати до неї й пильнувати за дитиною до пізнього вечора. Надивилася я на це материнство. Я досконало змінювала підгузки, готувала суміш, тобто робити це все не було проблемою. Але так званого «материнського інстинкту» в мене ніколи не було.

Що означає доведеться? Тобі треба хотіти цих дітей, а не просто народити їх, тому що твоя сестра зробила так само

Про чайлдфрі перший раз, здається, я прочитала в інтернеті, але до цього не знала, що моя позиція означає бути чайлдфрі. Узагалі не було інформації про це, а з мого оточення й мама, і сестра, і родичі, і друзі – усі завжди були за те, щоб мати дітей. Я не мала з кого взяти приклад, кому також не хотілося дітей. Коли мені було років 19, у мене ще закрадалися такі думки, що, напевно, коли вийду заміж, усе-таки доведеться народити дітей. Але це нерозумна думка, бо що означає доведеться? Тобі треба хотіти цих дітей, а не просто народити їх, тому що твоя сестра зробила так само. На щастя, мене це оминуло, і я не народила дітей тільки тому, що всі це роблять.

З мамою й сестрою дуже серйозно й детально проговорила це питання, і вони вже не застосовують пресингу щодо того, що я маю народити, бо мені 30 років. Я навела досить поважні аргументи. Насамперед хочу, щоб у моєї дитини моєї було нормальне дитинство, а я, наприклад, не готова фінансово це дозволити. Я ще не відчуваю ґрунту під ногами. Підходжу до цього з якомога прагматичнішого погляду. 

Рідні вже зрозуміли й прийняли мою позицію, тому з цим немає проблем. В оточенні все ще існують люди, які вважають, що не народити дітей – це егоїзм. Зокрема, ми розмовляли з подругою, яка зараз намагається завагітніти, і я їй аргументувала, чому не бажаю мати дітей. Але вона настільки цього хоче, що навіть не розуміє, що хтось може цього не хотіти. Мені здається, суспільство ще не дуже готове до людей, які свідомо вибирають не народжувати. Це не значить, що ми відчуваємо огиду до цих дітей чи хочемо їх образити, ми просто свідомо підходимо до процесу народження й розуміємо, що не прагнемо цього. 

Олеся

21 рік

У дитинстві всі обговорюють, як бачать своє майбутнє, свою сімʼю, і в моєму уявленні був партнер, я, і на цьому все

Насправді все своє життя я ніколи не думала, що матиму дітей. Повністю усвідомила це в 16 років і могла відкрито говорити про це іншим людям. У дитинстві всі обговорюють, як бачать своє майбутнє, свою сімʼю, і в моєму уявленні був партнер, я, і на цьому все. Тобто для мене родина складалася з двох людей. Я навіть не уявляю, як це – хотіти дитину. Я цього не відчуваю.

Зараз у моїх подружок уже є діти, і я з радістю слухаю про їхнє зростання, як вони разом проводять час, як вони стають на ноги тощо. Тобто для мене це норма, і в мене немає відрази до дітей. Водночас у мене не виникає бажання їх мати. 

Далеко не всі мої знайомі сприйняли мою позицію, і багато хто досі говорить, що ти виростеш і захочеш народити

Я прагну про розвиток власного бізнесу, розвиток себе як особистості, але дітей у моїх мріях немає

Я не відразу осягнула поняття чайлдфрі, уже поступово отримувала інформацію про це в інтернеті. Далеко не всі мої знайомі сприйняли мою позицію, і багато хто досі говорить, що ти виростеш і захочеш народити. Ми ростемо, усі змінюємося, і я не заперечую, що моя думка щодо цього питання може змінитися також, проте зараз я переконана, що дітей не планую. 

Звісно, не приємно, що хтось називає це дурницями й несерйозно сприймає мою позицію. У близькому колі мене розуміють, не засуджують, однак раніше це були дуже часті розмови, які закінчувалися: «О, це пусте! Ти виростеш і зміниш думку». Також виникають труднощі, коли ти шукаєш партнера. Далеко не всі готові до чайлдфрі, бо все ж таки до жінки проявляють більше тиску, вона ніби завжди має хотіти дітей і сімʼю. Я прагну про розвиток власного бізнесу, розвиток себе як особистості, але дітей у моїх мріях немає. 

Раджу жінкам, які вирішили бути чайлдфрі, орієнтуватися конкретно на свої думки й фільтрувати, чи справді це ваш вибір, чи так думає суспільство, яке навʼязало вам цю думку. Знову ж таки на жінок дуже тиснуть, особливо зараз під час повномасштабної війни, мовляв, ми маємо збільшувати населення нашої країни після численних втрат. Варто слухати себе. Якщо оточення говорить, що твоя думка не правильна, або ж не говоріть з ними на цю тему, або змініть це оточення.

Валентина Анохіна 

26 років 

Про дітей я взагалі ніколи не думала: у моїй голові це виглядає неприродно, я не уявляю себе, народжуючи

Мені здається, усвідомлення того, що я не хочу дітей, завжди було зі мною. Коли навчалася в школі, я бачила оцю модель, коли людям у 20 років треба зустріти хлопця, у 23 вийти заміж, потім народити, і я знала, що ця система не про мене, у мене більш вільний підхід до життя. Я сама собі розвиваюся, працюю, будую стосунки, але канонічний устрій родини до свого життя не приміряю. Про дітей я взагалі ніколи не думала: у моїй голові це виглядає неприродно, я не уявляю себе, народжуючи. 

Я спокійно ставлюся до дітей, знаходжу з ними спільну мову, люблю з ними гратися, але все життя живу з усвідомленням, що мені ніколи не хотілося мати своїх дітей. З моїм хлопцем ми зійшлися на тому, що дітей не хочемо. На початку стосунків ми одразу проговорили, чи хоче хтось із нас дітей, щоб у майбутньому не розчарувати чиїхось очікувань і бути впевненими в стосунках, які будуємо. Однією з наших цінностей є прийняття одне одного такими, якими ми є, тому було важливо, щоб ніхто не відмовлявся від своїх бажань чи цінностей задля іншого. Якоюсь мірою я також не хочу відповідальності, яку приносять діти у твоє життя. Мені хочеться, щоб моя свобода залишалася зі мною.

З моїм хлопцем ми зійшлися на тому, що дітей не хочемо. Ми одразу проговорили, чи хоче хтось із нас дітей, щоб у майбутньому не розчарувати чиїхось очікувань 

Одного разу я була в нумерологині на консультації, і вона показала мені якусь цифру, що відповідає за народження дітей. «О, у вас є ця цифра, це прямо рушійна сила для народження, у вас усе буде круто». А я кажу: «Але ж не обов'язково, щоб моєю дитиною була саме людина, це може бути книжка, яку я напишу, або власний бізнес». Вона відповіла, що мені це треба пропрацювати, можливо, у мене є якісь зажими або травми з дитинства, і взагалі, які в мене були стосунки з батьками? Це, напевно, був єдиний раз, коли я опинилися в ситуації, де мене переконували, що, якщо не хочу народжувати дітей, зі мною щось не так.

Якщо взяти стосунки з рідними, то вони приймають мене такою, яка я є. Постійно кажу, що дітей не буде, іноді можу почути у відповідь: «Ну, побачимо, як буде потім». Але вони ніколи не тиснули на мене. Зі знайомими ми просто обговорюємо те, чи хоче хтось дітей, чи не хоче, і не засуджуємо жодну з позицій. 

Ваші цінності важливіші, аніж цінності інших людей, яких ви, можливо, хочете якось потішити

У цьому питанні важливо усвідомлювати себе як особистість, розуміти цінності, на яких базується ваше життя, і що ці цінності для вас важливіші, бо саме вони закладають вашу впевненість у кожному дні, ваші ресурси й енергію. Вони важливіші, аніж цінності інших людей, яких ви, можливо, хочете якось потішити. Загалом варто взагалі поставити питання, наскільки важливими у вашому житті є ті люди, які засуджують вас за вашу позицію не мати дітей. Можна не поділяти цінностей іншої людини, але якщо вона тобі важлива, то маєш щонайменше приймати її такою, якою вона є. Ти не мусиш жити так, як вона. Ти можеш хотіти дітей, але не треба навʼязувати це іншим.  

Народити дитину – це не просто виконати ранкове тренування. Це на все життя, тому такі погляди не можна насаджувати. Потрібно дуже добре усвідомлювати себе, розуміти, що тебе надихає, і в жодному разі не підпорядковуватися тому, що тобі диктують твої родичі, друзі, суспільство.