Власний досвід«Чекала, поки це скінчиться». Це жінки, які пережили зґвалтування в шлюбі

Сексуальне насильство в шлюбі, як і будь-яке домашнє насильство, залишається табуйованою темою – начебто це сімейна справа, яку не варто виносити на загал. 

Водночас за даними ОБСЄ, 3,65 мільйона українок переживали фізичне й/або сексуальне насильство з боку свого інтимного партнера, 19% жінок вважають, що вони мусять займатися сексом із партнером, навіть якщо їм цього не хочеться. 

Сексуальне насильство в шлюбі дійсно складно ідентифікувати: жінки можуть думати, що вони дійсно мають «подружній обовʼязок», до того ж інтимні партнери рідше застосовують силу, щоб отримати бажане – вони маніпулюють розлученням, дітьми, нехтуванням їхніх потреб тощо.

Із ситуації насильства також може бути важче вийти, адже партнери мають спільний побут і дітей. Просто обірвати звʼязки стає складно.

Під час акції «16 днів проти насильства» Wonderzine Україна разом із громадською організацією «Почута» поговорили з жінками, які пережили сексуальне насильство у шлюбі, про те, що з ними відбулося, як вони ідентифікували насильство та як це змінило їхнє ставлення до стосунків.

Текст: Анастасія Микитенко

Ілюстрації: Олеся Ковальчук

Вікторія

35 років

Він ніколи не змушував мене до сексу фізичною силою, проте ображав і погрожував розлученням, коли я відмовляла

Уперше це сталося, коли ми ще не були одружені. Я тоді продавала квартиру, бо купувала іншу, і тимчасово переїхала до своєї сестри. Раніше ми завжди зустрічалися тільки в мене, а до сестри я не могла його запросити, тому в нас була пауза в сексуальному житті. Він почав на мене тиснути – казати, що він через це себе погано почуває, що в нього болить пеніс від нестачі інтиму, що чоловікові потрібен секс. Як пізніше виявилося, у нього дійсно боліла простата, але не тому, що в нього не було сексу, а тому, що він захворів. 

Тоді я не дуже надала цьому значення, а потім виявилося, що я завагітніла від нього. Ми переїхали на мою нову квартиру та почали жити разом, одружилися. Тоді це почало набирати вже зовсім незрозумілих мені форм. Наприклад, на четвертому місяці вагітності ми повернулися з корпоративу на роботі, я була втомлена й уже нічого не хотіла, а він вимагав сексу. Я відповіла, що погано себе почуваю, проте він образився, ми тоді дуже посварилися.  

З того часу так було постійно – я не хотіла, ми сварилися, я погоджувалась на секс. Узагалі в мене доволі високе лібідо, але він хотів сексу 5–7 разів на тиждень, інколи декілька разів на день. Для мене це таки було забагато. 

Він ніколи не змушував мене до сексу фізичною силою, проте почав постійно ображати, коли я відмовляла. Наприклад, якщо я не хотіла сексу після пологів, під час менструації або коли хворіли діти, то він мене називав «баба-нєдавака» або ж обіцяв подати на розлучення та забрати дітей. Іноді він ішов і будив дітей, щоби сказати, що мама в них – ненормальна. Іноді наш секс тривав понад годину, ми домовлялися на одне, а він починав робити щось, чого я не хотіла. Я не збуджувалася, тому він міг кричати за те, що моя вагіна суха, або ж через те, що я плакала під час сексу. Він любив випити ввечері, тому іноді я могла налити йому більше, щоб він просто заснув і не чіпав мене. Тоді він прокидався зранку та кричав, що я його не розбудила. 

Він завжди так переконливо доводив, що він не хотів на мені зриватися, але я просто його довела, спровокувала

Чоловік не користувався презервативами, а просто переривав статевий акт. Коли йому це обридло – він сказав, що більше не хоче дітей, але хоче кінчати всередину мене – почав вимагати, щоб я поставила спіраль. Ми з ним познайомилися на роботі, я була його керівницею, проте ми домовилися, що я піду з посади, щоб доглядати за домом і дітьми. Він також боявся, що там я знайду інших залицяльників і кину його. Через це він контролював мої витрати й вимагав, щоб я шукала десь дешевшу спіраль і дешевшого гінеколога. Це було дуже принизливо. 

Я завжди вибачалася перед ним перша, тому що дійсно почувалася винною. Він же начебто працює на роботі, а я вдома, чому тоді в мене немає бажання або енергії на секс? Він ще завжди так переконливо доводив, що він не хотів на мені зриватися, але я просто його довела, спровокувала. 

З початком війни я була вимушена переїхати до Великої Британію з дітьми. Там він постійно вимагав спільної мастурбації через відео. У нас різниця дві години, тому я мусила до восьми вкласти дітей, щоб усамітнитися з ним через інтернет – неважливо, чи заморена я чи ні. Одного разу я відмовляла йому в сексі п’ять днів через те, що в мене була менструація, він знову почав мене ображати. Тому одного разу я встала раніше, одягнула красиву білизну та зателефонувала йому. Та він лише почав кричати та принижувати мене за те, що я зателефонувала з мокрим волоссям і не нафарбована. Він говорив, що я жахлива, що мене ніхто не може хотіти, що я не вмію займатися сексом, виховувати дітей, заробляти гроші, що він знайде ту, хто дасть йому секс так часто, як йому того хочеться. Це стало останньою краплею перед тим, як я подала документи на розлучення. Він досі навіть не розуміє, що саме в нашому шлюбі мені не сподобалося. 

Я розуміла, що це ненормально, проте просто не знала, де я можу заховатися так, щоби він мене не знайшов

Я часто думаю про те, чому не пішла раніше. Спочатку я намагалася з ним поговорити, а потім домовилася, що ми підемо до психотерапевта. Проте це не працювало. Я насправді навіть не зрозуміла, у який момент я так глибоко в цьому загрузла, як ці стосунки перетворилися на пекло. Він заборонив мені спілкуватися з подругами, постійно погрожував, що забере дітей і взагалі все, що в мене є. Це було життя в постійному страху, тому що я просто не знала, на що очікувати. Я знала, що він на деякі речі відреагує погано, проте не знала, до якого ступеню злості він дійде, – іноді він міг почати ламати біля мене телефони та ноутбуки, тому що я не поклала цукор у його каву. Я розуміла, що це ненормально, проте просто не знала, куди мені йти, де я можу заховатися так, щоби він мене не знайшов. 

У Великій Британії я побачила, що життя може виглядати по-іншому. Так, я працюю тут зранку до вечора, живу не у своїй квартирі та стикаюся з іншими проблемами тих, хто мусив тікати від війни. Проте тут я однаково щасливіша, ніж була з ним останні декілька років. 

Марія

28 років

 Коли я відмовляла, він говорив, що кине мене, не буде зі мною говорити й узагалі буде змушений зраджувати мені, тому що в нього є свої потреби

Ми познайомились, коли мені було 23, а через рік уже одружилися. Проте це не протривало довго – ми розійшлися через рік після шлюбу. Це були постійні сварки, психологічний тиск, змішаний з епізодами сексуального насильства. 

З самого початку стосунків чоловік хотів анального сексу, проте я не хотіла – постійно давала конкретні причини, чому так, повторювала їх знову і знову, проте мене не чули або не хотіли чути. Коли я відмовляла, він говорив, що кине мене, не буде зі мною говорити й узагалі буде змушений зраджувати мені, тому що в нього є свої потреби. Він повторював, що я не пробувала й не знаю, як це приємно, тому начебто не варто відмовлятися.

Я ні разу так і не погодилась на анальний секс, але це його не зупинило. Ми найчастіше займалися сексом, коли він був позаду мене, тому я не могла бачити, що він збирається робити або якось повпливати на його рухи. Він відмовлявся міняти позу: у ній йому було зручно неочікувано намагатися ввійти в анальний отвір пальцем або членом. Ми зупинялися на деякий час, я казала, що так не можна. Та він відповідав, що він просто дуже сильно збудився й не зміг себе контролювати. 

Щоразу я була напружена, наче в очікуванні, що він знову зробить щось, на що я не давала згоди

Звісно, це вплинуло на моє ставлення до сексу. Щоразу я була напружена, наче в очікуванні, що він знову зробить щось, на що я не давала згоди. Мені було складно повертатися до сексу після епізодів, коли він не міг себе контролювати – була наче неприсутня, просто дивилася в спинку дивану та чекала моменту, коли він кінчить. Я взагалі думала, що якщо він не поважає мою незгоду на це, то що ще він здатен зробити, попри мої протести. 

У мене почалася дуже сильна тривожність, через що я вирішила звернутися до психотерапевта. Іноді ми дуже голосно сварилися, він називав мене найгіршими словами й у нього був такий злий вираз обличчя, що мені ставало страшно. Я не могла зрозуміти, як саме він відреагує, що він далі зробить зі мною. А на наступний день він говорив, що взагалі сварка була не такою страшною й що він не говорив мені тих образливих слів – начебто я щось неправильно зрозуміла, не так почула, сама видумала, перебільшила проблему. 

У якийсь момент я просто втратила зв’язок із реальністю: губилася між тим, що я чула й бачила, і тим, у що він змушував мене вірити. Саме на сеансах я зрозуміла, що варто закінчувати ці стосунки. Там само я усвідомила, що переживала сексуальне насильство – раніше мені здавалося, що я просто перебільшую, що так дійсно буває й на такі епізоди не варто звертати уваги. 

Зараз мене бере жах, коли я переказую це все та розумію, що я в цьому була, що я дозволяла собі потрапити та бути в цій ситуації. Та зараз я в стосунках із дуже спокійним чоловіком і почуваюся кращою людиною поруч із ним. На початку мені було складно впустити його у своє життя, адже я не довіряла чоловікам. Та я пропрацювала це з психотерапевтом і зараз дуже радію, що той попередній досвід не так сильно вплинув на мою здатність відкриватися для чогось нового й отримувати задоволення.